Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.
справа № 758/13438/24
провадження №33/824/1057/2025
26 березня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Шкоріна О.І.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності,- ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року,-
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, зі стягненням судового збору на користь держави.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 7 січня 2025 року подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваної постанови, просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження по справі. Вважає оскаржувану постанову незаконною, нічим не обґрунтованою. Зокрема, зазначає про те, що суд першої інстанції не дослідив та не прийняв до уваги те, що відеофіксація на 4-х СД оптичних дисках здійснювалась з порушенням закону, а також містить достатньо доказів про нехтування вимог чинного законодавства України нарядом патрульної поліції, який прибув саме за викликом апелянта у зв'язку з пошкодженням невідомою жінкою його автомобіля, який був припаркований біля будинку разом з іншими автомобілями цілу ніч.
В матеріалах справи не міститься повний фрагмент відеозапису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, яка сталася; на відео не вбачається факт керування транспортним засобом. Працівники поліції здійснювали обшук авто та самого ОСОБА_1 без свідків. Також до апелянта здійснювався тиск та погрози зі сторони працівників поліції. Працівники поліції свідомо не оформили належним чином протокол та не зазначили факт пошкодження автомобіля, а також не здійснили заходи для фіксації пошкодження.
Суд першої інстанції зазначених обставин не перевірив і дійшов помилкового висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Одночасно в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що постанову було винесено без участі, особи яка притягується до адміністративної відповідальності, а копію оскаржуваної постанови він отримав 11 грудня 2024 року.
Апеляційна скарга вперше подана 19грудня 2024 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 грудня 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 повернута особі, яка її подала, у зв'язку з відсутністю клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вдруге апеляційна скарга подана 7 січня 2024 року.
З метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, права на апеляційне оскарження, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, з огляду на викладені обставини суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року, як такий, що пропущений з поважних причин.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Дорошенко І.В. доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити апеляційну скаргу, постанову Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Дорошенка І.В., перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно зі статтею 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Приймаючи судове рішення про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП, суд першої інстанції виходив із доведеності вини ОСОБА_1 . При цьому, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 856291 від 18.09.2024, висновком щодо результатів медичного огляду на стан сп'яніння, повідомленням, рапортом, витягом з Армор та DVD-диском із відеозаписом.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з огляду на наступне.
Відповідно до складеного протоколу відносно ОСОБА_1 , 06.09.2024 о 12 год. 30 хв. ОСОБА_1 керував автомобілем «CHEVROLET», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: вул. Терьохіна, 14, що у Подільському районі м. Києва, в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога КНП «КНМНКЛ «Соціотерапія», що підтверджується медичним висновком № 004812 від 13.09.2024, чим порушив п. 2.9(а) Правил дорожнього руху, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З дослідженого судом відеозапису з камери працівників поліції чітко видно, що відеозапис є неповним та не містить факту зупинки транспортного засобу, яким начебто керував ОСОБА_1 , з зазначенням причин такої зупинки. Відеозапис долучений до матеріалів справи не фіксує всіх обставин, що передували складанню протоколу.
Так, на відеозаписах зафіксовані лише вибіркові проміжки спілкування, не зафіксовано обставин, про які зазначено в протоколі, зокрема зупинка працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , обставин встановлення ознак сп'яніння. ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом 06.09.2024, тобто в день складання протоколу. Саме ОСОБА_1 викликав поліцію у зв'язку з тим, що невідома йому людина зачепила його автомобіль, який був припаркований.
Зважаючи на те, що факт зупинки транспортного засобу не зафіксований працівниками поліції, а ОСОБА_1 факт керування транспортним засобом заперечує, висновок суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 , у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена є помилковим.
Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Вищезгадані підстави конкретизовано зокрема в п. 2 розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом від 9 листопада 2015 року №1452/735 (надалі по тексту - Інструкція 1452/735) відповідно до якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу 2 Інструкції № 1452/735).
Таким чином, направлення на огляд є законним виключно за наявності у водія,визначених Інструкцією, ознак сп'яніння.
Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 856291 від 18 вересня 2024 року, інспектор поліції зазначає, що підставою для огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння стало те, що у нього нібито було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння.
Однак, таке твердження інспектора патрульної поліції є надуманим, оскільки із відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що працівниками поліції будь-які ознаки сп'яніння не встановлювались. У процесі спілкування, яке відбувалося протягом майже п'яти годин, поліцейські взагалі не зазначали про наявність будь-яких конкретних ознак сп'яніння у ОСОБА_1 .
Окрім цього, слід звернути увагу суду на те, що ОСОБА_1 протягом усього спілкування із працівниками поліції, поводить себе спокійно, колір обличчя здоровий, координація рухів та мови у нього не порушена, пальці рук його не тремтять, він має цілком природній вигляд та забарвлення обличчя.
Дані обставини свідчать про безпідставність пропозиції проходження огляду на стан сп'яніння, висловленої ОСОБА_1 , вимога поліцейського не відповідає встановленому законом порядку, що у свою чергу свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення за ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 з приводу незаконних дій працівників поліції під час виконання службових обов'язків 06.09.2024 звертався до Департаменту патрульної поліції. З відповіді Управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції Національної поліції України слідує, що за відомостями, викладеними у скаргах від 13.12.2024 та від 25.12.2024, в УПП у місті Києві ДПП проведено службове розслідування, у діях працівників поліції установлено дисциплінарний проступок, ужито заходів дисциплінарного спливу.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом".
За таких обставин відсутні підстави вважати, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими і узгодженими між собою, а відтак викликають у суду обґрунтовані сумніви.
При вирішенні апеляційної скарги відповідно до приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Так згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що висновок суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є помилковим.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 2 грудня 2024 року скасувати.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О.І. Шкоріна