23 травня 2025 р. № 400/11792/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 ,
провизнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - Позивач) звернувся з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі по тексту - Відповідач) з вимогами про:
- визнання протиправною відмову начальника служби охорони праці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у проведенні розслідування та видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої під час обстрілів при безпосередній участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Шевченково Волноватського району Донецької області.
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України призначити розслідування за фактом отримання травми солдатом ОСОБА_1 та видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення "Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 р. №402.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 28.12.2023 по 12.01.2024 включно позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією Російської федерації проти України, перебуваючи в с. Шевченкове Волноваського району Донецької області. У вищевказаний період участі у зазначених заходах, мовою оригіналу, «під час виконання військового завдання, а саме 30 та 31 грудня 2023 року внаслідок бомбардування та обстрілів противником позицій, на яких знаходився Позивач він отримав вибухову травму. 29.03.2024 Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про призначення службового розслідування та видачу довідки про обставини травми (контузії) з наслідками втрати зору, яку Позивач отримав під час обстрілів та бомбардувань перебуваючи на військовому завданні 30.12.2023 в Донецькій області. Відмову начальника служби охорони праці військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у проведенні розслідування та видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми вважає протиправною.
08.01.2025 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В разі отримання військовослужбовцем, зокрема під час виконання службово-бойових завдань, травми, поранення та/або контузії складається та видається такому військовослужбовцю первинна медична карта (форма 100), яку заповнює медик після надання першої домедичної (екстреної медичної) допомоги, що встановлено наказом Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 № 258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України». Твердження позивача щодо отримання ним травми (як зазначається в позовній заяві - вибухової травми), поранення та/або контузії в повній мірі спростовуються як і додатками до позовної заяви, так і відсутністю факту складання та видачі позивачу первинної медичної карти (форми 100).
09.01.2025 р. на виконання ухвали від 26.12.2024 р. від Відповідача надійшли витребувані судом докази по справі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач проходив військову службу в Національній гвардії України з 16.03.2022.
У період з 28.12.2023 по 12.01.2024 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в с. Шевченково, Волноватського району Донецької області, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи № 2747 від 28.03.2024.(а.с. 10-11).
30 та 31 грудня 2023 року під час виконання військового завдання, внаслідок бомбардування та обстрілів противником позицій, на яких знаходився Позивач він отримав вибухову травму.
08.01.2024 медиком роти проведено перший огляд. (а.с. 25)
З 15.01.2024 по 23.01.2024 проходив обстеження у лікарні Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області».
З 24.01.2024 по 07.02.2024 Позивача було направлено на стаціонарне лікування до неврологічного відділення. № 1367/С від 25.09.2024
29.03.2024 Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач) із рапортом про призначення службового розслідування та видачу довідки про обставини травми (контузії) з наслідками втрати зору, яку Позивач отримав під час обстрілів та бомбардувань перебуваючи на військовому завданні 30.12.2023 в Донецькій області. До рапорту Позивач додав пояснення про обставини поранення, копію довідки первинного огляду лікарем-офтальмологом від 08.01.2024, висновок про обстеження з офтальмологічного медичного центру від 15.01.2024 та виписку з історії хвороби №24/0152-98 від 07.02.2024 (а.с. 28-29)
У якості доказу обставин свого травмування позивач посилається на медичну довідку від 08.01.2024 та інші медичні документи (виписки), зокрема на свідоцтво про хворобу № 1367/С від 25.09.2024, яким позивача визнано непридатним до військової служби.(а.с. 23-25).
01.04.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 призначено провести перевірку по вищезазначеному факту.
23.05.2024 р. складено висновок за результатами службової перевірки по факту скарг на стан здоров'я солдата ОСОБА_1 , відповідно до якого вирішено розслідування нещасного випадку не проводити, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не складати. Рекомендовано військовослужбовцю пройти медичний огляд ВЛК для встановлення причинно-наслідкового зв'язку його захворювання.(а.с. 15-16)
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232 (далі - Закон №2232).
Статтею 1 Закону №2232 регламентовано, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232).
Згідно із частиною 6 статті 2 Закону №2232 одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232).
Абзацом 4 статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543 визначено, що мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, визначає Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548 (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ).
Так, за нормами статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо)
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124 (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) це письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 №735 затверджено Інструкцію про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України (далі - Інструкція №735), яка визначає порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (надалі по тексту також - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі по тексту також - військові частини), а також визначає порядок контролю за його дотриманням.
Відповідно до пункту 2 розділу 2 Інструкції №735 письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, первинному розгляду та реєстрації з метою визначення їх належності до компетенції відповідного органу військового управління та призначення за ними конкретного виконавця.
Усі звернення громадян, що надходять до Міністерства оборони України, органів військового управління, військових частин, підлягають обов'язковій класифікації за встановленими статтею 3 Закону України "Про звернення громадян" їх видами, а саме: пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Подальший розгляд пропозицій, заяв та скарг громадян проводиться з урахуванням особливостей, установлених статтями 14, 15 та 16 зазначеного Закону (пункт 6 глави 1 Інструкції №735).
Приписами пункту 5 глави 3 Інструкції №735 передбачено, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідь за результатами розгляду звернення обов'язково дається тим органом військового управління, військовою частиною, які його отримали і до компетенції яких входить розв'язання порушених у зверненні питань, за підписом керівників або осіб, яким право ставити підпис надано відповідним керівником органу військового управління, командиром військової частини (пункт 7 глави 3 Інструкції №735).
Попри вказане, у спірному випадку, слід звернутися до вимог пункту 3.1 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, за змістом якого документообіг у військовій частині (установі), їх підрозділах це проходження документів із моменту їх створення або одержання до завершення виконання або відправлення.
Згідно підпунктів 3.11.1. і 3.11.4. пункту 3.11. Інструкції №124 контроль за виконанням документів здійснюється з метою забезпечення своєчасного та належного їх виконання та підвищення персональної відповідальності кожної посадової особи за доручену справу.
Строк виконання документа може встановлюватися в нормативно-правовому акті, розпорядчому документі або резолюції командування (керівництва). Строки виконання документів визначаються в календарних днях, починаючи з дати його реєстрації (підпису командування (керівництва).
Якщо останній день строку виконання документа припадає на неробочий день, то останнім днем строку виконання документа вважається перший день після неробочого дня.
Як передбачено підпунктом 3.11.5. пункту 3.11 Інструкції №124 строки можуть бути типовими або індивідуальними. Типові строки виконання документів установлюються законодавством. Строки виконання основних документів наведено в додатку 44 до цієї Інструкції. Індивідуальні строки встановлюються командуванням (керівництвом) військової частини (установи). Кінцевий строк виконання, як правило, зазначається в тексті документа або резолюції.
Документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ (підпункт 3.11.6. пункту 3.11. Інструкції №124).
У додатку 44 до цієї Інструкції відсутній строк виконання (розгляду) рапорту військовослужбовця про видачу довідки про обставини поранення (травми, контузії).
Слід звернути увагу також на те, що норми правового регулювання строків визначені Інструкцією №735 та Інструкцією №124 не містять ознак колізій, тобто не суперечать одна одній.
Відповідно до пункту 6 глави 3 Інструкції №735 звернення вважається вирішеним, якщо розглянуто всі поставлені в ньому питання, прийнято обґрунтоване рішення та вжито потрібних заходів щодо його виконання і заявника повідомлено про результати розгляду звернення і прийняте рішення.
Суд зазначає, що у випадках, коли потрібно з'ясувати причини та умови отримання військовослужбовцем гострого професійного захворювання (отруєння), поранення, контузії, травми, каліцтва, зникнення, смерті або загибелі внаслідок бойових уражень або дій з боку противника, проводиться службове розслідування.
Проведення розслідувань за фактами нещасних випадків (у тому числі поранень) в Національній гвардії України проводиться згідно до Наказу Міністерства внутрішніх справ від 27.12.2002 № 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.01.2003 за № 83/7404 (надалі - Порядок).
Так, згідно до пункту 1.1. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, встановлено, що Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов'язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України.
Приписами пункту 1.2. Порядку передбачено, що дія Порядку поширюється на з'єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України.
Пунктом 1.3. Порядку встановлено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії
України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця Національної гвардії України спричинена діями противника, розслідування нещасного випадку відповідно до цього Порядку не проводиться. В такому разі протягом п'яти днів начальником медичної служби військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров'я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 1.4. Порядку визначено, що розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів системи МВС України, проводиться з урахуванням цього Порядку.
Положенням пункту 2.1. Порядку встановлено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).
Пунктом 2.2. Порядку встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою «Н-1» (додаток 1 до Порядку) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
Згідно пункту 3.8. Порядку комісія з розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення): визначає, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків; складає акт розслідування нещасного випадку (в тому числі поранення) за формою «Н-5» (додаток 4 до Порядку), а також акт за формою «Н-1».
Пунктами 3.9., 3.10. Порядку передбачено перелік обставин та подій за якими комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків».
В разі отримання військовослужбовцем, зокрема під час виконання службово- бойових завдань, травми, поранення та/або контузії складається та видається такому військовослужбовцю первинна медична карта (форма 100), яку заповнює медик після надання першої домедичної (екстреної медичної) допомоги, що встановлено наказом Генерального штабу ЗСУ від 09.07.2018 № 258 «Про затвердження Керівництва з медичної евакуації в Збройних Силах України».
Судом встановлено, що відповідач розглянув рапорт ОСОБА_1 від 29.03.2024 та 23.05.2024 р. складено висновок за результатами службової перевірки по факту скарг на стан здоров'я солдата ОСОБА_1 , відповідно до якого вирішено розслідування нещасного випадку не проводити, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) не складати. Рекомендовано військовослужбовцю пройти медичний огляд ВЛК для встановлення причинно-наслідкового зв'язку його захворювання.(а.с. 15-16)
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак, суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб'єкта владних повноважень у подальшому, оскільки, на час розгляду справи таких не існує.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 13 Конвенції, крім іншого визначає те, що засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
За висновком Верховного Суду, наведеним, зокрема, в постанові від 31 січня 2018 року у справі № 802/2678/15-а, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23.05.2025 р.
Суддя Н. В. Лісовська