Іменем України
23 травня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/579/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Гарманчук Олександри Романівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Гарманчук Олександри Романівни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону від 01.02.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснювати нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 зниклого безвісти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII в редакції Закону станом на дату призначення грошового забезпечення.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 було сповіщено ОСОБА_1 про те, що солдат ОСОБА_2 , під час виконання бойового завдання з відбиття збройної агресії російської федерації під час бою зник безвісти 24.01.2024 в районі населеного пункту Іванівське, Донецької області. У зв'язку із зникненням безвісти чоловіка - ОСОБА_2 , позивачу здійснювалося нарахування та проводилася виплата грошового забезпечення, як дружині зниклого безвісти відповідно до п.п. 4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами).
20.11.2024 офіційним виданням Верховної Ради України «Голос України» було опубліковано Закон України № 3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення змін до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, який вступив в дію 01.02.2025.
Згідно з новими положеннями Закону № 3995-ІХ від 08.10.2024, у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Із правового аналізу внесених змін спостерігається суттєве звуження прав позивача, їх змісту та обсягу, що полягає у зміні умов та порядку нарахування та проведення виплат грошового забезпечення, для осіб, які отримували грошове забезпечення на підставі п.п. 4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 та статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, що була чинна на дату призначення грошового забезпечення.
З метою недопущення порушення прав позивача на отримання грошового забезпечення в розмірі, встановленому на дату його призначення, на адресу відповідача 10 березня 2025 року направлялася вимога (адвокатський запит) з проханням залишити розмір та порядок виплати грошового забезпечення, що отримує ОСОБА_1 в порядку п.п. 4, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 в редакції, що діяла на момент подання відповідної заяви та виникнення відносин, які стали підставою для здійснення виплат та повідомити чи було складено особисте розпорядження чоловіка позивача.
З отриманої відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 № 03.7/5664-25 стало зрозуміло, що з моменту коли вступлять в дію зміни, передбачені Законом України 3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснення нарахування та проведення виплат грошового забезпечення, призначеного як дружині зниклого безвісти відбудеться з урахуванням положень Закону № 3995-ІХ від 08.10.2024, який звужує права позивача на соціальний захист.
Позивач вважає такі дії відповідача протиправними.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 09.04.2025 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке.
Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 17.07.2023 № 440-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення.
Наказом начальника загону від 17.07.2023 № 442-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 призначений на посаду інспектора прикордонної комендатури 3 категорії - помічником гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
Згідно з наказом начальника загону від 02.02.2024 № 80-ОС «Про особовий склад» зарахований у розпорядження начальника загону.
За результатами проведеного службового розслідування складений висновок службового розслідування за фактом відсутності солдата ОСОБА_2 від 13.02.2024 № 12/48/24-Вн, згідно якого факт відсутності з 24.01.2024 солдата ОСОБА_2 знайшов своє підтвердження.
Згідно з наказом начальника загону від 17.02.2024 № 501-АГ «Про результати службового розслідування» солдата ОСОБА_2 обліковано як «безвісно відсутнього військовослужбовця».
ОСОБА_1 звернулась із заявою від 08.02.2024 щодо нарахування та виплати належного грошового забезпечення її чоловіка - ОСОБА_2 , у відповідності до вимог Постанови № 884.
Відповіддю від 19.02.2025 № 12/Х-167/188 повідомлено, що відповідні нарахування будуть здійснені.
В подальшому, заявою від 07.02.2025 позивач просила нараховувати та виплачувати належне її чоловіку ОСОБА_2 грошове забезпечення з урахуванням внесених змін Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 08.10.2024 № 3995-ІХ.
Відповіддю від 23.02.2025 № 03.7/Х-485/625 повідомлено, що подальше нарахування та виплата буде проводитись у відповідності до вимог діючого законодавства.
10.03.2025 на адресу загону надійшов адвокатський запит від 10.03.2025, в якому порушувалось питання нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_2 , з урахуванням внесених змін Законом України № 3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповіддю від 14.03.2025 № 03.7/5664-25 повідомлено, що порядок виплати грошового забезпечення буде переглянутий та змінений.
Згідно з довідкою про грошове забезпечення ОСОБА_2 за період 2024 - 2025 роки вбачається, що станом на лютий 2025 року, позивач отримала в повному обсязі належне її чоловіку грошове забезпечення. В березні 2025 року кошти депоновані.
Відповідач вказує, що станом на день подання позову жодних дій, бездіяльності або рішення військовою частиною НОМЕР_1 щодо нарахування грошового забезпечення згідно з пунктом 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, в редакції Закону від 01.02.2025 не відбулось.
Також зазначено, що позивач отримує в першу чергу грошове забезпечення свого чоловіка - ОСОБА_2 , і будь які можливі дії військової частини НОМЕР_1 будуть спрямовані в першу чергу на захист прав військовослужбовця. Положення пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» жодним чином не обмежують та не звужують права позивача.
Навпаки, вказані зміни стосуються належного захисту військовослужбовця.
Одночасно, відповіддю від 14.03.2025 № 03.7/5664-25 повідомлено, що Міністерством оборони України опрацьовано проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 та 14.05.2024 № 550».
Після внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 належне грошове забезпечення буде перераховане позивачу, з урахуванням заяви від 07.02.2025.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
16.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в обґрунтування якої зазначено, що у разі втрати зв'язку з військовослужбовцем, який бере участь у бойових діях, він вважається безвісти зниклим до встановлення інших обставин.
Таким чином, визнання особи безвісти зниклою не припиняє правовідносини військової служби, що відповідно, не звільняє державу від обов'язку здійснювати грошове забезпечення.
Також у відповіді на відзив наведено практику Верховного Суду щодо необхідності виплати грошового забезпечення зниклому безвісти військовослужбовцю.
На підставі викладеного представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.
19.05.2025 від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в яких відповідач посилався на пропуск представником позивача строку подання відповіді на відзив та просив повернути її. Щодо суті справи доводів у запереченнях не наведено.
Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 23.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про повернення відповіді на відзив.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , є дружиною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом позивача, карткою платника податків, свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 28.01.2016 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Горохівського районного управління юстиції у Волинській області.
Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 17.07.2023 № 440-ОС солдата ОСОБА_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 16 липня 2023 року зараховано до списків особового складу загону та всіх видів забезпечення, та наказом голови Державної прикордонної служби України зарахований у розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) від 17.07.2023 № 442-ОС ОСОБА_2 призначено інспектором прикордонної служби 3 категорії - помічником гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування.
У висновку службового розслідування за фактом відсутності інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_2 , затвердженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , серед іншого, вказано: « ІНФОРМАЦІЯ_7 під час проведення службового розслідування було встановлено: відповідно до бойового розпорядження коменданта першої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_4 , передав в підпорядкування командира 2мр мб 17отбр зі штатним озброєнням та засобами індивідуального захисту НОМЕР_4 військовослужбовців третього відділу прикордонної служби, серед яких були: інспектор прикордонної служби 3 категорії - помічник гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдат ОСОБА_2 та інспектор прикордонної служби 2 категорії - номер обслуги другого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування старший солдат ОСОБА_3 .
В період з 21.01.2024 по 24.01.2024 вищезазначені військовослужбовці разом із військовослужбовцем ЗС України на ім'я ОСОБА_4 виконували бойові завдання на вогневій позиції ). Близько 16:30 24.01.2024 з радіостанції капітан ОСОБА_5 почув доповідь старшого солдата ОСОБА_6 про те, що ворожим БпЛА було здійснено скид невідомого вибухового пристрою на солдата ОСОБА_7 , в результаті чого він впав на землю без ознак життя. Через деякий час почув ще одну доповідь від старшого солдата ОСОБА_6 , що він також отримав осколкові поранення ніг та намагається дістатись до сусідньої вогневої позиції «ШАХТА».
Близько 19:00 24.01.2024 старший солдат ОСОБА_8 вийшов на вогневу позицію « ІНФОРМАЦІЯ_8 », де йому надали першу медичну допомогу та в подальшому евакуювали до стабілізаційного пункту в н.п. Іванівське.
Місцезнаходження солдата ОСОБА_7 та зв'язок з ним встановити не вдалось, в зв'язку з тим, що вогнева позиція знаходиться під вогневим контролем противника, пошукові заходи провести немає можливості.
Відповідно до п. 2 «Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 884 від 30.11.2016, під терміном “безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Причинами та умовами відсутності солдата ОСОБА_9 є протиправні дії невстановлених осіб в умовах військової агресії з боку російської федерації, які вчинені на території України шляхом застосування зброї відносно військовослужбовців Державної прикордонної служби України на околиці населеного пункту Іванівське Донецької області 24.01.2024.».
На підставі вищевикладеного запропоновано: факт відсутності солдата ОСОБА_2 з 24.01.2024 вважати таким, що знайшов своє підтвердження; враховуючи отриману інформацію під час проведення службового розслідування, відповідно до п. 2 Порядку, за фактом відсутності, солдата ОСОБА_2 облікувати, як «безвісно відсутнього військовослужбовця»; у разі надходження підтверджуючої інформації про знаходження вищевказаних військовослужбовців в полоні від «Об'єднаного центру пошуку та звільнення полонених» та «Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими», солдата ОСОБА_2 облікувати як «захоплені в полон» та опрацювати відповідний проект наказу; штабу прикордонного загону взяти на контроль внесення повної інформації до журналу службово-бойових дій підпорядкованих підрозділів про склад груп військовослужбовців, які безпосередньо приймають участь у бойових діях; начальнику відділу кадрів та головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) врахувати в оперативно-службовій діяльності результати висновку службового розслідування; копії матеріалів службового розслідування направити до ГУНП в Донецької області.
На підставі наведеного було прийнято наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) «Про результати службового розслідування» від 17.02.2024 № 501-АГ, в якому серед іншого, зазначено, що відсутність солдата ОСОБА_2 вважати пов'язаною із захистом Батьківщини під час виконання обов'язків військової служби, при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора російської федерації; начальнику відділу кадрів облікувати інспектора прикордонної служби 3 категорії - помічника гранатометника третього відділення інспекторів прикордонної служби другої прикордонної застави третього відділу прикордонної служби (тип С) першої прикордонної комендатури швидкого реагування солдата ОСОБА_2 , як «безвісно відсутнього» з 24.01.2024.
Згідно з витягом з реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обліковується як зниклий безвісти на території бойових дій (під час воєнних дій).
З архівної відомості про грошове забезпечення ОСОБА_2 , зокрема, за період з січня 2025 року по березень 2025 року встановлено, що за січень та лютий 2025 року ОСОБА_2 нараховано в повному обсязі грошове забезпечення та перерахоно його на банківський рахунок, про що вказано у відповідних графах зазначених відомостей, а за березень 2025 року грошове забезпечення нараховане, однак його депоновано в повному обязі, - у розмірі 123652,22 грн.
Слід вказати, що отримання позивачем грошового забезпечення в повному обсязі за її зниклого безвісти чоловіка, як за період січень-лютий 2025 року, так і за інші попередні періоди з моменту визнання його безвісти зниклим, не є спірним питанням в цій справі.
При цьому щодо виплати вказаного грошового забезпечення, починаючи з березня 2025 року, у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025 № 03.7/5664-25 повідомлено, що внесеними змінами, викладеними у пункті 6 статті 9 Закону № 3995-ІХ гарантовано збереження виплати грошового забезпечення саме за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти. Як наслідок, на законодавчому рівні забезпечено юридичну визначеність у питанні розподілу грошового забезпечення військовослужбовців у разі їх зникнення безвісти або захоплення в полон, водночас встановлено чіткі запобіжники проти зловживань та незаконних виплат. Також, пунктом 6 статті 9 Закону № 3995-ІХ передбачено, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону, грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Належна та не виплачена частка грошового забезпечення виплачується військовослужбовцю у разі повернення його з полону або появи (одержання відомостей про місце перебування), якщо він був визнаний зниклим безвісти. Збереження (депонування) належного, але не виплаченого, грошового забезпечення військовослужбовців, передбачає зарахування таких сум грошового забезпечення на депозитні рахунки відкриті в органах Державної казначейської служби України. Таке зарахування здійснюється поособово (за кожним військовослужбовцем) військовою частиною (установою, організацією), за місцем перебування такого військовослужбовця на грошовому забезпеченні. Тобто депонування, - гарантоване зобов'язання держави перед військовослужбовцем про збереження його грошового забезпечення. В питанні щодо написання солдатом ОСОБА_10 особистого розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, інформую що даний військовослужбовець особисте розпорядження не складав. Оскільки Законом України 3995-ІХ від 08.10.2024 «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» розширено коло осіб, змінено порядок і обсяги виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та посилаючись на роз'яснення Конституційного суду України можна дійти висновку, що в даному конкретному випадку правовідносини між державою в особі НОМЕР_5 прикордонного загону та фізичною особою, почались 17.07.2023 і тривають до сьогодні, а тому з моменту набрання чинності Закону України 3995-ІХ від 08.10.2024 порядок виплати грошового забезпечення солдата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , буде переглянутий та змінений.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 2 Закону № 2011-XII, ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
У відповідності до частин 2-4 статті 9 Закону № 2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII (в редакції станом на час зникнення безвісти чоловіка позивача) за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Водночас, Законом України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 (далі - Закон № 3995-ІХ) щодо грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» (набрав чинності з 20.01.2015, введено в дію 01.02.2025) пункт 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в такій редакції:
«За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення.
Військовослужбовець має право скласти у письмовій довільній формі особисте розпорядження на випадок захоплення його в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти про виплату належного йому грошового забезпечення особі (особам) за його вибором, визначивши розмір частки таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону).
Порядок підтвердження справжності підпису військовослужбовця на особистому розпорядженні на випадок полону, оформлення та зберігання такого розпорядження та його скасування здійснюються у порядку, передбаченому пунктом 4 статті 16 цього Закону.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.
Виплата грошового забезпечення особі (особам), визначеній (визначеним) в особистому розпорядженні на випадок полону, та особам, передбаченим цим пунктом, здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців у нейтральних державах або зникнення безвісти, їх звільнення з полону або визнання судом безвісно відсутніми чи оголошення судом померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини.
Грошове забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, підлягає індексації відповідно до закону. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення таких військовослужбовців встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзацах четвертому - п'ятому цього пункту, належні та не виплачені військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками, а також інтернованим у нейтральних державах або зниклим безвісти, суми грошового забезпечення після оголошення їх судом померлими включаються до складу спадщини.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігаються передбачені законом інші види забезпечення.».
Також на виконання положень абзацу восьмого пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 15.04.2025 № 449, якою вніс зміни, зокрема у постанову Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок № 884, в редакції постанови від 15.04.2025 № 449), виклавши Порядок № 884 у новій редакції.
Згідно з пунктами 1 та 2 Порядку № 884 цей Порядок визначає механізм виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки, розвідувального органу Міноборони, розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби, Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти (далі - військовослужбовці), особі (особам), визначеній (визначеним) військовослужбовцем в особистому розпорядженні, складеному на випадок захоплення в полон або заручником, інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, про виплату грошового забезпечення особі (особам) за його вибором із зазначенням розмірів часток таких осіб у відсотках (далі - особисте розпорядження на випадок полону), та особам, зазначеним в абзацах четвертому і п'ятому пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - визначені особи).
За військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, визначеним особам за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) (пункт 3 Порядку № 884).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 884 командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає заяву про виплату та додані до неї документи і приймає рішення про виплату належної частки грошового забезпечення заявникам або про відмову у виплаті грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 884 виплата визначеним особам грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) щодо:
військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня з'ясування в установленому порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовців у полон або до дня їх звільнення з полону (дати складення актового запису про смерть) включно;
військовослужбовців, зниклих безвісти, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або дати складення актового запису про смерть включно.
В усіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовців із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Пунктом 6 Порядку № 884, серед іншого, визначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється:
особам, визначеним в особистому розпорядженні на випадок полону, відповідно до зазначеного розміру частки у відсотках після здійснення встановлених законом відрахувань. У разі відсутності в особистому розпорядженні на випадок полону стовідсоткового розподілу грошового забезпечення нерозподілена частка грошового забезпечення зберігається за військовослужбовцями;
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені);
у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, - рівними частками, в загальній сумі 20 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань), - повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законними представниками яких є військовослужбовці.
У разі неподання визначеними особами заяв про виплату належне не виплачене грошове забезпечення визначеним особам та військовослужбовцям:
виплачується військовослужбовцям з дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах;
включається до складу спадщини з дати складення актового запису про смерть.
Слід вказати, що Закон № 3995-ІХ був прийнятий на виконання Конституції України, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і його метою є удосконалення норми та порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей, з урахуванням численних запитів від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, народних депутатів України, командирів військових частин та особисто від членів сімей військовослужбовців.
Згідно з пояснювальною запискою до проекту вказаного закону, його розроблено на виконання доручення Віце-прем'єр міністра України - Міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 13.10.2023 № 8785/8/1-23, оскільки норма щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених в полон або заручниками, а також інтернованих в нейтральних державах або безвісно відсутніх, членам їх сімей була неефективною, зокрема у визначеному колі членів сімей та чинного порядку черговості отримання ними грошового забезпечення. Оскільки, коло членів сімей військовослужбовця у діючій раніше редакції Закону обумовлює ситуацію, коли батьки та інші особи, основне джерело спільних доходів у яких, - грошове забезпечення військовослужбовця та які потребують його захисту, втрачають право на отримання зазначеного грошового забезпечення, а сам військовослужбовець, повернувшись із полону, залишається без необхідних засобів для відновлення, реабілітації та інколи з боргами (комунальні послуги, орендна плата).
З наведених норм законодавства також вбачається, що після повернення, зниклий безвісти військовослужбовець, зберігає за собою належне йому грошове забезпечення, яке він набув, виконуючи конституційний обов'язок із захисту Батьківщини, надважкі завдання із відсічі та стримування збройної агресії російської федерації, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.
Водночас, родичі та сім'я військовослужбовця зберігають за собою право на спадщину збережених на рахунках військовослужбовця грошових коштів у разі визнання його загиблим. А отже, жодного звуження прав позивача, як про це зазначено в позові, не відбувається.
Окрім того, суд зазначає, що положення Закону № 3995-ІХ в першу чергу покликані захистити права військовослужбовців, оскільки саме їм безпосередньо належить їх грошове забезпечення.
До того ж, Закон України «Про внесення зміни до пункту 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 3995-ІХ від 08.10.2024 не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, не скасовано, він є чинним, а отже, обов'язковим до виконання на всій території України.
За наведених судом висновків, суд не вбачає правових підстав для виплати позивачу грошового забезпечення її безвісно зниклого чоловіка - військовослужбовця ОСОБА_2 , за положеннями пункту 6 статті 9 Закону № 2011-XII до змін, внесених Законом № 3995-ІХ, з урахування також того, що на теперішній час вони є нечинними.
Також посилання позивача, що визнання особи безвісти зниклою не припиняє правовідносини військової служби та не звільняє державу від обов'язку здійснювати грошове забезпечення, є незмістовними, оскільки судом встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовцю ОСОБА_2 нараховується.
Щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 826/17123/18, № 380/13361/23, № 420/14181/20, № 380/16054/21, № 520/13174/22 суд вказує, що наведені позивачем висновки є нерелевантними до правовідносин у цій справі, ухвалені за інших фактичних обставин.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивачем в ході судового розгляду справи не доведено неправомірність дій відповідача.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», а відповідачем вимог щодо відшкодування йому судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи не заявлено.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Гарманчук Олександри Романівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (ідентифікаційний код НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення суду складено 23.05.2025.
Суддя О.М. Качанок