22 травня 2025 року м. Київ № 320/56644/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Воронкову О.І. звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому позивачка просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.05.2024 №916010182753 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Полтавській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2, яка була призначена за Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту також - Закон №1788-ХІІ). У зв'язку із досягненням 60-річного віку позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду про призначення пенсії за віком, проте відповідачем 2, на якого за принципом екстериторіальності розподілено означену заяву, відмовлено у переведенні її з пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 на пенсію за віком.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач 1, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що пенсії за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсійного забезпечення, що передбачає можливість призначення пенсії за віком до настання загальновстановленого пенсійного віку залежно від наявності особливих юридичних фактів. Саме означений вид пенсії був призначений позивачці. Крім того, зазначає, що відсутні підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки та на правомірності розрахунку пенсії позивачки. Так, з набранням чинності Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017) порядок призначення пенсії за віком (у тому числі на пільгових умовах за Списком №2) регулюється Законом №1058-VI (з урахуванням змін та доповнень). Оскільки позивачка вже отримує нараховану пенсію по теперішній час, призначити повторно пенсію за віком не вбачається за можливе. Крім того, оскільки при первинному призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 рік, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, за 2021-2023 роки.
Відповідач 2, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що позивачка 07.05.2023 звернулась із заявою про перехід з пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 на пенсію за віком. Проте, оскільки положеннями законодавства не передбачено перехід з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком, позивачці відмовлено у задоволенні заяви. Також, зазначає, що переведенням з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством. Водночас, положеннями статті 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV. У випадку ж позивачки задоволення її заяви про переведення (призначення) їй пенсії за віком на загальних підставах, не є переведенням з одного виду пенсії на інший, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена їй відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та Закону №1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Полтавській області та з 19.12.2012 отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку (робота за Списком №2).
Після досягнення 60-ти річного віку позивачка звернулась із заявою до ГУ ПФУ у Полтавській області про перехід із пенсії за віком по Списку №2 на пенсію за віком.
Вказана заява за принципом екстериторіальності розподілена для розгляду на ГУ ПФУ в м.Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 16.05.2024 №9916010182753 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю підстав для переводу на пенсію за віком, оскільки ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за Списком №2. Також, повідомлено, що розмір пенсії обчислено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, підвищеного на відповідні коефіцієнти збільшення, у розмірі 7 994,47 грн. відповідно до вимог чинного законодавства. Таким чином, відсутні підстави для перерахунку пенсії за віком, призначеної у 2012 році, із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання їх протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, з приводу чого суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.
Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до статті 2 Закону №1788-ХІІ за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно із статтею 7 Закону №1788-ХІІ, звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. Пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується.
З 01.01.2004 набув чинності Закон №1058-IV, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень якого, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-ХІІ.
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Положеннями статті 27 Закону № 1058-IV визначено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп - Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 Закону № 1058-IV.
Відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
В силу пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), що враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-IV.
У випадку переведення на інший вид пенсії за іншим законом, має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка з 2012 року отримувала пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до законів №1788-ХІІ та №1058-IV, що не заперечується сторонами у справі.
Після досягнення пенсійного віку (60 років) позивачка звернулась до пенсійного органу із заявою про перехід з пенсії за віком по Списку №2 на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV.
На думку позивачки, при зверненні із заявою до відповідача 1, після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, вона набула право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону №1058-IV, а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням відповідно до приписів статті 40 Закону № 1058-IV, оскільки за таким призначенням звернулась вперше.
Суд зауважує, що дане питання було предметом розгляду судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі №300/5450/23, висновки якої викладені у постанові від 22.10.2024 та відповідно до статті 242 КАС України є обов'язковими для врахування судом.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступила від попередніх висновків (викладених у постановах Верховного Суду від 17.06.2021 у справі №336/7438/16-а, від 13.02.2019 у справі №334/917/17 та інших) та сформувала такі:
«…1) статтею 13 Закону 1788-XII для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови для призначення пенсії за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку;
2) пільгова пенсія за віком, призначена з урахуванням положень Закону 1788-XII, призначається та виплачується в порядку та на умовах, що визначені Законом №1058-IV, а тому особи, які отримують таку пенсію, не мають права на перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до Закону №1058-IV після досягнення ними пенсійного віку…».
Застосовуючи зазначені вище висновки Верховного Суду, суд звертає увагу на те, що заява позивача до пенсійного органу стосувалась перерахунку того ж виду пенсії (пенсії за віком), що призначена їй у 2010 році, а тому такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, оскільки статтею 55 Закону №796-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій за віком, які полягають у зменшенні пенсійного віку. Такий вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом №1058-IV.
Враховуючи зазначені обставини, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів позивачки, оскільки статтею 13 Закону №1788-ХІІ для відповідних категорій осіб передбачено не окремий вид пенсійного забезпечення, а пільгові умови надання пенсій (пенсій за віком). Втім, вид пенсії відповідає та порядок її призначення здійснюється на умовах, що визначені Законом № 1058-IV. Оскільки заява позивачки фактично стосувалась призначення того самого виду пенсії (пенсії за віком), яка вже була призначена, то вона не може бути призначена повторно на підставі положень статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021 - 2023 роки.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 16.05.2024 №916010182753 щодо відмови позивачці в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.05.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити призначення та виплату позивачці пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 07.05.2024, є такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.
Згідно з частиною п'ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В даному випадку позивач в силу норм Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору не звільнений та відомості щодо понесених відповідачем судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.