23 травня 2025 рокуСправа №160/1345/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.01.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 046050022932 від 08 січня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви №14 від 02.01.2025 року на підставі п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки в неї вже виникло право на призначення пенсії по досягненню 50 річного віку, із зарахуванням:
- до страхового стажу періодів роботи на «підприємстві Шахта «Красноармійська-Західна №1» в/о «Красноармійськвугілля» (нинішня назва ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 13.11.1991 року по 31.12.1997 року, з 01.03.1998 року по 30.11.1998 року, з 01.01.1999 року про 31.12.2001 року;
- до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку з 19.11.1993 року по 19.11.1996 року, з 06.04.1998 року по 06.04.2001 року;
- до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 13.11.1991 року по 23.06.2016 року на підприємстві Шахта «Красноармійська-Західна №1» в/о «Красноармійськвугілля» (нинішня назва ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при зверненні до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням стажу роботи на посадах, що передбачені Списком № 2 по досягненню 50 річного віку, рішенням № 046050022932 від 08 січня 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області відмовило позивачу у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на роботах з шкідливими умовами праці за Списком № 2, страхового стажу та ненастанням пенсійного віку. Так, у рішенні зазначено, що страховий стаж складає - 23 роки, з них пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній. Беручи до уваги те, що необхідний пільговий та страховий стаж підтверджується відомостями трудової книжки та відповідними довідками, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі №160/1345/25 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху після відкриття, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 05.02.2025 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 продовжено розгляд справи №160/1345/25.
18.02.2025 на адресу суду від представника відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що оскаржуваним рішення позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на те, що на час звернення за призначенням пенсії позивач не досягла пенсійного віку, встановленого частиною другою статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто 55 років. Вказує, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, набрав чинності 11 жовтня 2017 року, а тому досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, для призначення пенсії особі необхідно було до 11 жовтня 2017 року. Таким чином, Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як спеціальний закон, є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 з моменту набрання законної сили Закону України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» з 11 жовтня 2017 року, а тому рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 впливає на осіб, у яких право на призначення пенсії на пільгових умовах, виникло до 11 жовтня 2017 року. Також відповідачем зазначено на відсутності у ОСОБА_1 необхідного пільгового та страхового стажу. З урахуванням викладеного у відзиві просить у задоволенні позову відмовити.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.01.2025 позивач звернулася до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області за принципом екстериторіальності та рішенням №046050022932 від 08.01.2025 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2.
У вказаному рішенні відповідач зазначив, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 55 років за наявності страхового стажу не менше 24 років у жінок з них не менше 10 років на роботах з шкідливими умовами праці за Списком № 2.
Страховий стаж заявниці становить - 23 роки, пільговий стаж роботи не підтверджено.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 13.11.1991, оскільки титульний аркуш заповнено з порушенням п. 2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58 - неповна дата народження.
Стаж розраховано відповідно до даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування.
До уваги не взято довідку навчання з 26.11.2001 по 19.03.2002рр., оскільки відсутня кваліфікація.
Також до страхового стажу не зараховано період догляду за дітьми 19.11.1993 р.н. та ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відсутні дані про отримання паспорту та в заяві не зазначено про здійснення догляду за дитиною.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням пенсійного органу та вважаючи його протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV.
Відтак, суд доходить висновку, що відмова відповідача у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 через відсутність у позивача необхідного пенсійного віку (55 років) є протиправною.
Що стосується не зарахування відповідачем до пільгового стажу по Списку №2 відповідних періодів роботи позивача, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 13.11.1991 вбачається, що:
- з 13.11.1991 по 23.06.2016 працювала на посаді машиніста компресорних установок у Шахта «Красноармійська-Західна №1» в/о «Красноармійськвугілля»
Приймаючи до уваги викладене слід зазначити, що означені періоди роботи ОСОБА_1 протиправно не були зараховані відповідачем до пільгового стажу позивача по Списку №2, оскільки останні віднесені до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, також підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи позивача з 13.11.1991 року по 31.12.1997 року, з 01.03.1998 року по 30.11.1998 року, з 01.01.1999 року про 31.12.2001 року, оскільки згідно наявної у матеріалах справи форми РС-право, такі періоди не зараховані відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо тверджень відповідача стосовно того, що титульний аркуш трудової книжки заповнено з порушенням п. 2.2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» від 29.07.1993 №58 - неповна дата народження, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).
Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.
З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, недоліки в записах в трудовій книжці не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.
Щодо незарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку, то з цього приводу слід зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788) передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зокрема, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
Отже, період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховується як до загального, так і до стажу роботи за спеціальністю.
Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №520/11152/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є матір'ю ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що підтверджується свідоцтвами про народження № НОМЕР_3 від 25.11.1993 та № НОМЕР_4 від 10.04.1998.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 11 Закону №1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
Відповідно до ст. 179 КЗпП України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства. До страхового стажу зараховуються періоди, протягом яких особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за які щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до трудового стажу для призначення пенсії до 01.01.2004 (дата набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»), зараховується до страхового стажу і порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Так, до 01.01.2004 до трудового стажу включалися всі періоди перебування у трудових відносинах, в тому числі у періоди відпусток: - для догляду за дитиною до 3-х років; - у зв'язку з вагітністю та пологами; - для догляду за дитиною відповідно до медичного висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку.
Також до трудового стажу до 01.01.2004 включався час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Суд зазначає, що діти позивача - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягли трирічного віку до 19.11.1996 та 06.04.2001 відповідно, тобто до трудового стажу позивача повинні бути включені періоди відпусток по догляду за дитиною до 3-х років.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 20.01.2021 у справі №311/2865/13-а дійшов до наступних висновків за змістом статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Враховуючи наведене, суд вважає протиправним незарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області до страхового стажу позивача часу догляду за дітьми до 3-хрічного віку.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Пенсійний орган, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде здійснити розрахунок пільгового та страхового стажу позивача.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо здійснення розрахунку пільгового стажу позивача, а також вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 віднесено до дискреційних повноважень пенсійного органу, відтак, суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження пенсійного органу та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Водночас, суд у відповідності до вимог ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058, подану 02.01.2025, з урахуванням висновків суду, наведених у даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 046050022932 від 08.01.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 :
- до страхового стажу періодів роботи на «підприємстві Шахта «Красноармійська-Західна №1» в/о «Красноармійськвугілля» (нинішня назва ПАТ «Шахтоуправління «Покровське») з 13.11.1991 року по 31.12.1997 року, з 01.03.1998 року по 30.11.1998 року, з 01.01.1999 року про 31.12.2001 року;
- до страхового стажу періодів догляду за дітьми до досягнення ними 3-х річного віку з 19.11.1993 року по 19.11.1996 року, з 06.04.1998 року по 06.04.2001 року;
- до пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи з 13.11.1991 року по 23.06.2016 року на підприємстві Шахта «Красноармійська-Західна №1» в/о «Красноармійськвугілля» (нинішня назва ПАТ «Шахтоуправління «Покровське»).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко