23 травня 2025 р.Справа №160/14461/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову у справі №160/14461/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
19.05.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати дії Синельниківського районного ТЦК щодо внесення мене до розшуку як такі, що є незаконними;
- визнати запис про порушення правил військового обліку у реєстрах Міністерства оборони України щодо мене як безпідставний та незаконний;
- зобов'язати Синельниківський районний ТЦК звернутися до відповідних реєстрів Міноборони з вимогою скасувати розшук щодо мене та вилучити запис про порушення правил військового обліку;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати до відповідних державних органів (у тому числі до органів поліції) заяву про вилучення запису про порушення правил військового обліку щодо мене і припинення розшуку.
22.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій просить суд застосувати заходи забезпечення позову у межах адміністративної справи №160/14461/25 шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти будь-які дії щодо позивача до вирішення справи по суті, а саме: вручення повісток, виклики до ТЦК, складання адміністративних протоколів, направлення на медичні огляди чи ВЛК, залучення поліції щодо розшуку позивача, затримання або інші дії, пов'язані з примусовим забезпеченням мобілізації.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що 12.05.2025 ОСОБА_1 затримали працівники поліції та примусово доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 , згодом до м. Дніпра та змусили проходити медичний огляд. Після цього позивач виявив у застосунку «Резерв+» інформацію про порушення правил військового обліку та про оголошення позивача у розшук, що і оскаржує в цьому позові. Будь-яке рішення у справі не поновить порушені права, про які ним наголошено, без винесення ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відповідно до положень частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленими позовними вимогами, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
У випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, заявником у заяві про забезпечення позову, не наведено суду істотних обставин та не надано жодних доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт подання адміністративного позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, важливим є зауважити, що при розгляді заяв про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті.
У даному випадку, вжиття заходів забезпечення позову є передчасним.
Позивач як на ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, посилається на те, що може бути в будь який час мобілізований.
При цьому, такі доводи заявника не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Також суд враховує і те, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Натомість наявність інформації у застосунку «Резерв+» про порушення правил військового обліку не має наслідком того, що позивач безальтернативно буде призваний на військову службу.
Заявником не надано взагалі жодних доказів на підтвердження тих обставин, що відповідач вживає заходів, спрямованих на мобілізацію позивача, як і не надано доказів на підтвердження факту того, що останній в подальшому буде призваний для проходження військової служби за мобілізацією.
Як наслідок, відсутні підстави і для висновку про те, що невжиття заходів забезпечення зумовить незворотні зміни в правовому становищі позивача, оскільки не підтверджено достатню ймовірність існування ризику, у зв'язку з яким і мали б вживатися заходи забезпечення позову.
З матеріалів заяви про забезпечення позову не вбачається, що позивача призвано для проходження військової служби, вручено повістку про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, тощо.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного у справі №160/14461/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець