Справа № 947/17580/25
Провадження № 1-кс/947/7083/25
23.05.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , під час розгляду клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162480000602 від 08.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 України,-
Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, в провадженні слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 12025162480000602 від 08.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 08.05.2025 до ЧЧ ОРУП №1 ГУНП В Одеській області надійшла заява ОСОБА_5 , в якій вона просить застосувати міри правового характеру до ОСОБА_6 , яка шляхом обману заволоділа грошовими коштами заявниці в особливо великих розмірах.
15.05.2025 в ході проведення санкціоновано обшуку за адресою: АДРЕСА_1 вилучено:
-мобільний телефон «Iphone 16 pro max» з ІМЕІ НОМЕР_1 , НОМЕР_2
-мобільний телефон «Iphone 10s»
-документи, флеш-носій
-флеш носії 10 шт.
-ноутбук «Lenovo» з зарядним пристроєм
-ноутбук «Macbook Pro» з зарядним пристроєм
-ноутбук «Lenovo»
-чорнові записи
-мобільні телефони у кількості 4 шт.
-набої калібру 7,62 у кількості 140 шт.
15.05.2025 постановою слідчого вищевказане вилучене майно долучено до матеріалів кримінального провадження у якості речових доказів.
Слідча звертається з клопотанням посилаючись на те, що є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що виявлене під час вищевказаного обшуку майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могло зберегти на собі його сліди та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Однак, з матеріалів, доданих з клопотанням вбачається, що слідчою під час складання вищевказаного клопотання не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України.
Так, на думку слідчого судді клопотання про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
У контексті того, що метою накладення арешту слідчим визначено необхідність збереження речових доказів, слідчий судді зауважує, що із аналізу змісту клопотання не видається можливим встановити, яке саме майно необхідно зберегти як речовий доказ.
Більш того, слідча просить накласти арешт зокрема на: документи.
В той же час, клопотання слідчої, всупереч вимогам ч. 2 ст.171 КПК, не містить ідентифікаційних ознак зазначених документів, що перешкоджає конкретизувати на що саме детектив просить накласти арешт та яке відношення зазначені документи мають до вказаного кримінального провадження, що може в подальшому потягнути за собою негативні наслідки для даного провадження та не буде слугувати його завданням, а також може порушити права власників майна.
Слідчий суддя звертає увагу на неприпустимість загального переліку в прохальній частині клопотання документів, тощо, адже кожен вилучений документ, має містити конкретні ідентифікаційні ознаки, зокрема назву, дату, суб'єкта видання чи суб'єктів укладення, кількість аркушів, кількість документів, визначення документ є оригіналом чи його копією, та ін., а також яка саме правова підстава для накладення арешту на майно та яка його мета накладення саме в даному конкретному кримінальному провадженні.
Крім того, клопотання слідчого не містить найменування, моделі, ІМЕІ, інших відмінних індивідуалізуючих ознак вилучених: ноутбуків «Lenovo», «Macbook Pro», «Lenovo» та мобільних телефонів у кількості 4 шт.
Згідно вимог ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Таким чином, слідчим суддею встановлено, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог ст.171 КПК України.
За наявних недоліків клопотання та долучених до нього матеріалів слідчий суддя позбавлений можливості повно, всебічно та об'єктивно розглянути його.
Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, слідчий суддя приходить до переконання, що на теперішній час наявні всі правові підстави для повернення клопотання прокурору для усунення недоліків, відповідно до вимог ч.3 ст.172 КПК України.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Київської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025162480000602 від 08.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1