Справа № 947/14378/25
Провадження № 1-кс/947/6485/25
19.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , його представника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій, проведення експертних досліджень, накласти арешт на майно, що вилучено 06.05.2025 в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 оголосив клопотання, вимоги якого підтримав та просив задовольнити, мотивуючи тим, що вилучений мобільний телефон визнаний речовим доказом в рамках даного кримінального провадження. Зазначив, що наразі про підозру нікому не повідомлено.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_5 частково заперечував проти задоволення клопотання, просив не накладати арешт на мобільний телефон.
Власник майна ОСОБА_4 підтримав думку свого представника.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332КК України.
Підставою внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань послугували матеріали НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України, щодо групи осіб, які в умовах правового режиму воєнного стану, з корисливих мотивів, налагодили схему незаконного переправлення через державний кордон України осіб мобілізаційного віку, яким тимчасово заборонено перетин державного кордону.
Проведеним комплексом оперативно-розшукових заходів, слідчих дій та негласних слідчих (розшукових) дій, достеменно встановлено що на території Київської та Одеської області діє група осіб, яка здійснює пошук чоловіків віком від 18 до 60 років, які намагаються ухилитись від призову та яким необхідно перетнути державний кордон України, проте на даний час законним шляхом цього зробити не можуть, у зв'язку із введенням в Україні правового режиму воєнного стану та у послідуючому за грошові кошти допомагають їм незаконно перетнути державний кордон.
Станом на теперішній час досудовим розслідуванням встановлено, що до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 .
В рамках кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, у період часу з 10:16 год. до 10:44 год. 06.05.2025, проведено обшук у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro+» в корпусі фіолетового кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 .
Вказані речі постановою слідчого визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України встановлено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучений мобільний телефон може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо незаконного перетину державного кордону) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого телефону, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Доводи сторони захисту щодо того, що власник майна не є підозрюваним та у матеріалах клопотання немає відомостей про повідомлення про підозру , слідчий суддя не приймає до уваги у зв'язку з наступним.
Ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відтак, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
Вирішуючи питання про накладення арешту, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту.
Слідчий суддя вважає, що накладення арешту на вилучені мобільні телефони, жорсткий диск та грошові кошти у надасть змогу органу досудового розслідування належним чином дослідити їх, провести необхідні експертні дослідження з метою підтвердження або спростування причетності до вчинення кримінальних правопорушень конкретних осіб, зокрема ОСОБА_4 .
За таких обставин, підставою для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна є достатність підстав вважати, що вилучене майно може містити у собі інформацію щодо вчинення кримінальних правопорушень в рамках кримінального провадження, а тому воно необхідне органу досудового розслідування для його детального дослідження та встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.
В свою чергу метою арешту майна є необхідність забезпечення збереження речових доказів.
Що стосується завдання арешту майна, то слідчий суддя враховує, що у сторони обвинувачення наявна процесуальна необхідність у забезпеченні дослідження інформації, яка міститься у вилученому мобільному телефоні, а відтак, в цілях запобігання знищення такої інформації, необхідним є накладення арешту на неї.
Разом з тим, слідчий суддя звертає увагу власника майна на те, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, він в порядку ст. 174 КПК України має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого останній зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024160000000710 від 05.06.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити.
Накласти арешт, із забороною користування, володіння, розпорядження на майно, що вилучено, 06.05.2025 в ході санкціонованого обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 13 Pro+» в корпусі фіолетового кольору, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 з сім-картою мобільного оператора «ВФ Україна» з номером мобільного телефону НОМЕР_4 .
Виконання ухвали покласти на старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1