Справа № 947/9855/25
Провадження № 1-кс/947/6228/25
15.05.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України, -
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України.
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речових доказів та забезпечення спеціальної конфіскації, просить накласти арешт на «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 .
Прокурор ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання сповіщався належним чином, від його представника - адвоката ОСОБА_5 до канцелярії суду надійшло клопотання в якому просить відмовити у задоволенні клопотання про арешт транспортного засобу в якому зазначає що: в рамках кримінального провадження, особи, які здійснюють незаконне придбання, зберігання, збут та транспортування незаконно виготовлених тютюнових виробів,- не встановлені; у ході досудового розслідування нічому з осіб, згаданих у клопотанні про арешт майна, підозра в даному кримінальному провадженні не повідомлялась; в ході досудового розслідування обшук автомобіля не проводився; у клопотанні прокурора не наведено жодного обґрунтування того, які обставини свідчать про те, що даний транспортний засіб є речовим доказом у кримінальному провадженні та був знаряддям вчинення кримінального правопорушення. Вважає, що постанова про визнання автомобіля речовим доказом заснована на припущеннях, є суто формальною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підставою для накладення арешту служити не може. Одночасно зазначив, щодо такої мети, як можлива спеціальна конфіскація майна, також не має доказів того, що автомобіль використовувався для перевезення незаконно виготовлених підакцизних товарів і власник автомобіля знав про це або міг знати.
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
Вивчивши клопотання про арешт майна та додані до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду встановлено, що Підрозділом детективів (на правах самостійного Управління) Територіального управління БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню № №42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України, за фактом незаконного придбання з метою збуту, а також збут та транспортування з метою збуту, незаконно виготовлених тютюнових виробів невстановленими особами з початку 2024 року на території м. Одеса.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженню здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
В ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені особи з початку 2024 року на території м. Одеси та Одеської області здійснюють незаконне придбання з метою збуту, зберігання з цією метою, а також збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених тютюнових виробів.
В ході проведення досудового розслідування, співробітниками Регіонального управління Морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України отримано інформацію, про групу осіб у складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які на території м. Одеси та Одеської області здійснюють протиправну діяльність, що полягає у незаконному придбанні з метою збуту, зберіганні з цією метою, а також збуті та транспортуванні з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, зокрема тютюнових виробів.
Збут тютюнових виробів здійснюється за допомогою месенджера «Telegram» під назвою групи «Сигарети Україна в роздріб та оптом».
Разом з цим, в ході досудового розслідування встановлено та допитано в якості свідка громадянина України ОСОБА_11 , з обставин незаконної діяльності вказаних осіб, який надав згоду добровільно видати тютюнові вироби, невідомого походження, придбані через застосунок «Telegram», в інтернет магазині «Сигарети Україна в роздріб і оптом».
Також свідок пояснив, що під час замовлення на вкзаному телеграм каналі сигарет, автоматично відсилає користувача на сторінку під назвою «PortSigar Manager».
Крім цього, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано відомості щодо можливих місьць незаконного зберігання незаконно виготовлених піфдакцизних товарів вищезазанченими особами, а саме: гаражне приміщення, яке розташоване на території гаражного кооперативу, за адресою: на перехресті вулиць Мацієвської та 2-й Західний провулок в межах географічних координат: ( НОМЕР_2 , 30.7037894),( НОМЕР_3 , НОМЕР_4 ), ( НОМЕР_5 , НОМЕР_6 ), ( НОМЕР_7 , 30.7120084).
З метою вилучення з незаконного обігу підакцизних товарів, детективами ТУ БЕБ в Одеській області 15.04.2025 за вищезазначеною адресою проведено обшук, за результатами якого виявлено та вилучено наступні предмети та речі: Електронні сигарети DAS POSH 20k - 190 одиниць; Тютюнові вироби без марок акцизного податку України: Marshall - 2 пачки, Sobranie - 1 пачка, Pull - 1 пачка, Winston - 1 пачка; Тютюнові вироби з марками акцизного податку України: JM - 1 пачка, Winston - 1 пачка, LD - 1 пачка, Marlboro - 1 пачка, Rothmans - 1 пачка; Тютюн для кальяну «Serbetli» - 14 упаковок по 500 гр.; Брошури магазину з продажу сигарет «ПОРСТИГАР» - 2 упаковки. Чорнові записи - на 21 арк.
В ході проведення обшуку детективами не виявлено документів щодо походження вилучених підакцизних товарів - договорів купівлі-продажу, актів приймання - передачі товарно-матеріальних цінностей, документів щодо їх виготовлення (сертифікатів якості, актів виконаних робіт тощо), документів щодо імпорту.
Разом з цим, марки акцизного податку України, що розміщені на вилучених тютюнових виробах не містять голографічного елементу, що унеможливлює їх перевірку за допомоги приладу контролю спектральної мітки голографічних захисних елементів, у звязку з чим підлягають експертному дослідженню.
Згідно розсекречених матеріалів негласних слідчих (розшукових дій), спостереження за місцем вбачається відвідування вищевказаного гаражного приміщення ОСОБА_6 на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1
Також, із вказаних матеріалів вбачається, що на вказаному транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 здійснюється відправлення незаконно виготовлених підакцизних товарів, зокрема тютюнових виробів через відділення Нової Пошти № 72, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Балківська.
Таким чином, транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 використовувався ОСОБА_6 , як засіб вчинення кримінального правопорушення, на якому здійснювалось транспортування незаконно виготовлених підакцизних товарів - тютюнових виробів.
02 травня 2025 постановою прокурора зазначений транспортний засіб було визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом у порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого; обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Відповідно до положень ст.170 КПК України майно, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину може бути арештоване на підставі рішення слідчого судді. Арешт майна може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться чи зберігаються в банках або інших фінансових установах. Арешт майна може бути застосований з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
При вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження, досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
У цьому провадженні наразі підозра нікому не оголошена. Однак долучені до клопотання матеріали вказують на ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України, відомості про які внесені до ЄРДР.
В рамках вказаного кримінального провадження установлено, що до даного кримінального правопорушення може бути причетний в тому числі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , імовірна причетність якого підтверджується долученими до матеріалів клопотання документами.
В ході проведення оперативно-розшукових заходів було встановлено, що ОСОБА_6 використовувався транспортний засіб VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 з метою відправлення незаконно виготовлених підакцизних товарів, зокрема тютюнових виробів через відділення Нової Пошти № 72, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Балківська, що підтверджується протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спостереження за місцем від 21.10.2024
З реєстраційної картки ТЗ вбачається, що власником транспортного засобу VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_8 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Отже в даному випадку слідчий суддя вважає, що прокурором доведено ту обставину, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 міг використовувався для реалізації злочинної схеми, зокрема при здійсненні діяльності пов'язаної з транспортування з метою збуту, незаконно виготовлених тютюнових виробів, у зв'язку з чим зазначений транспортний засіб може відповідати знаряддям злочину та відповідає категорії речових доказів, а отже він потребує збереження, в цілях його подальшого дослідження.
Також у своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт на даний транспортний засіб з метою спеціальної конфіскації.
Таке згідно положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.
Частина 4 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.
Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 173 КПК України, у випадку арешту майна з підстав, передбачених пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, з огляду на вищенаведені положення закону, такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна не може бути застосовано, якщо детектив/прокурор, серед іншого, не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого/прокурора, а у випадку, якщо клопотання про арешт майна подано на підставі п.2 ч. 2 ст. 170 КПК України, з метою забезпечення спеціальної конфіскації, то детектив/прокурор мають довести чи буде дотримано принцип розумності внаслідок накладення арешту та чи є співрозмірним відповідне обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе:
- необхідність такого арешту;
- наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто наявність ризиків приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна, щодо якого вирішується питання про арешт.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 3 10, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 96-2 КК України передбачає випадки застосування спеціальної конфіскації, зокрема, вона застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Частина 10 статті 170 КПК України встановлює, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Відповідно до положень ст. 173 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
У цьому кримінальному провадженні необхідність арешту майна обумовлена тим, що транспортний засіб «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 може підлягати спеціальній конфіскації. Ризиками, для запобігання яких необхідне накладення арешту, є можливість відчуження цього майна власником чи довіреними йому особами.
З накладенням арешту можливість особи розпоряджатись відповідним майном на власний розсуд та відчужувати його на користь третіх осіб втрачається. Отже у такий спосіб, може бути виконане завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його відчуження.
За таких умов, заявлена прокурором мета (забезпечення спеціальної конфіскації майна як виду покарання) може бути досягнута через застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість, а також необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації майна як виду покарання. За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов'язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст. 174 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про наявність необхідних і достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора про арешт майна з метою спеціальної конфіскації.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024160000000179 від 02.10.2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст.199 КК України- задовольнити.
Накласти арешт із забороною права розпорядження на належний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , транспортний засіб: «VOLKSWAGEN TOUAREG» д.р.н. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_8 .
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1