Провадження № 33/821/262/25 Справа № 697/738/25 Категорія: ч. 3 ст. 126 КУпАП Головуючий у І інстанції Скирда Б. К. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
16 травня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 3 місяці
З постанови судді вбачається, що 12 березня 2025 року о 16 год. 45 хв., в м. Каневі, по вул. Гетьмана Михайла Дорошенка, 5, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» - основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно по суті вирішив справу, із помилковим застосуванням норм процесуального і матеріального права.
Вказує, що йому стало відомо, що постанова про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами прийнята у 2020 році.
Згідно з довідкою МСЕК та пенсійного посвідчення станом на 12 березня 2025 року апелянт є особою з інвалідністю 2 групи загального захворювання, транспортний засіб використовує у зв'язку з інвалідністю для можливості пересування в аптеку, лікарню тощо.
За цих обставин з часу встановлення інвалідності постанова про обмеження боржника у праві керування транспортним засобом втрачає свою дію. Про існування застосованого обмеження станом на 12 березня 2025 року йому було невідомо.
Крім того станом на 07 квітня 2025 року постанова державного виконавця про застосування обмеження скасована за підстав наявності у ОСОБА_1 інвалідності ІІ групи, з приводу чого ним використовується транспортний засіб.
За цих обставин ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад інкримінованого правопорушення через відсутність ознак об'єктивної сторони складу правопорушення, що унеможливлює утворення правової конструкції складу інкримінованого правопорушення за яке передбачено відповідне покарання.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений у відношенні нього не може бути визнаний належним та допустимим доказом, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.126 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам службових інструкцій, оскільки під час складання протоколу йому не було роз'яснено право на захист, передбачене ст.268 КУпАП, та зміст ст.63 Конституції України, що є прямим порушенням права на захист.
З цього приводу посилається на правову позицію Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду постанови від 14 червня 2022 року у справі №463/5551/15 та від 17 лютого 2022 року у справі №127/8962/20.
Також вважає відеозаписи додані до протоколу про адміністративне правопорушення не допустимими доказами, оскільки на оптичному диску знаходиться нарізка непов'язаних між собою відеофайлів, всупереч вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функцію фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.
Вважає рішення суду першої інстанції помилковим та побудовам на інформації, яку помилково сприйнято за докази, які за переконанням апелянта є неналежними та недопустимими і суд при розгляді справи завчасно і помилково прийшов до висновку про наявність в його діях винуватості.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційні вимоги та надав пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Частина 1 статті 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею не було дотримано.
Частина 3 статті 126 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, суддя суду першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269596 від 12 березня 2025 року, в якому наведена його суть.
У відповідності до національного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Утім зазначені у протоколі обставини не підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції доказами.
Стаття 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У цьому випадку обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Інакше кажучи особа, що притягається до адміністративної відповідальності за це правопорушення, має усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання.
З копії постанови державного виконавця Канівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Канів) від 25 березня 2020 року ВП №59154377 вбачається, що було встановлено тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
Також з цієї постанови видно, що рішення суду про стягнення аліментів було ухвалено у 2019 році. Затим 20 травня 2019 року відкрито виконавче провадження та на час встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом - 25 травня 2020 року державним виконавцем вже встановлена заборгованість зі сплати аліментів у сумі відповідних платежів за десять місяців.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів щодо вручення копії постанови головного державного виконавця Канівського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Канів) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами від 25 березня 2020 року ОСОБА_1 .
З пояснень ОСОБА_1 , що ним надані поліцейському перед складанням протоколу про адміністративного правопорушення, випливає, що він вперше чує про вищевказану постанову про тимчасове обмеження його у праві керування транспортними засобами.
Апеляційний суд зауважує на положення п.п. 2 п.10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», яке визначає, що тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано в разі, якщо використання боржником транспортного засобу не може бути застосовано у зв'язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю І, ІІ групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю.
З правового аналізу наведених законодавчих норм випливає, що рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП може бути прийнято у разі законності дії обмеження у праві керування транспортними засобами.
Утім у цій справі встановлено, що станом на 12 березня 2020 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання.
Наразі обмеження щодо керуванні транспортними засобами скасовано відповідно до копії постанови старшого державного виконавця Каніського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Канів) від 13 травня 2025 року, оскільки заборгованість зі спати аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі.
З урахуванням наведеного, постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 28 березня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 КУпАП - скасувати.
Закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук