Справа № 203/6626/24
Провадження № 3/0203/108/2025
13 травня 2025 року м. Дніпро
Суддя Центрального районного суду м. Дніпра Вусик Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро, в порядку дистанційного судового провадження, за участю потерпілої ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 646961 від 13.11.2024 року, ОСОБА_2 13.11.2024 року близько 13.00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_1 психологічного характеру, а саме, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що спричинило занепокоєність за життя постраждалої особи, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом направлення судової смс-повістки, про що в матеріалах справи наявна довідка про її доставку. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило.
Потерпіла ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердила обставини викладені у протоколі та просила визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні домашнього насильства щодо неї. Також, зазначила, що квартира, де відбувалися події, є їх спільною власністю. ОСОБА_2 постійно приходить, вимагає у неї грошові кошти, забирає продукти харчування, ображає нецензурними словами та погрожує фізичною розправою.
Суд, вислухавши потерпілу, розглянувши матеріали справи про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зазначає наступне.
Так, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи.
Статтею 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашнього насильства», домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями п. 14 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону визначено, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, крім іншого зазначено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, які, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті.
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Протокол про адміністративне правопорушення складається з дотриманням вимог щодо форми і змісту, встановлених статтею 256 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Так, сутність інкримінованого ОСОБА_2 правопорушення, згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 646961 від 13.11.2024 року, полягає у тому, що він 13.11.2024 року о 13.00 год., за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство щодо своєї дружини ОСОБА_1 психологічного характеру, а саме, виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, що спричинило занепокоєність за життя постраждалої особи (а.с. 1).
Однак, в порушення вимог ст. 256 КУпАП, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 646961 від 13.11.2024 року відносно ОСОБА_2 суть адміністративного правопорушення викладена не повно, без зазначення наслідків від адміністративного правопорушення, тобто не встановлено чи могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілої, що свідчить про відсутність у діях ОСОБА_2 однієї з складових об'єктивної сторони адміністративного правопорушення. Також, не зрозуміло, в кого саме, дії ОСОБА_2 викликали занепокоєність за життя постраждалої особи.
Також, у суті правопорушення не повно зазначено місце вчинення адміністративного правопорушення, без назви міста.
При цьому, суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само, не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення мають суттєве значення, а його некоректність та неконкретність розглядається ЄСПЛ, як порушення особи права на захист.
Тому, на основі даних такого документу, в розумінні ст. 251 КУпАП, суд не може встановлювати наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд розглядає справу в межах складу адміністративного правопорушення, який зазначений в протоколі.
Викладені в протоколі обставини фактично ґрунтуються виключно на заяві та поясненнях ОСОБА_1 та не підтверджуються доказами, які б давали правові підстави для висновку про вчинення ОСОБА_2 домашнього насильства відносно неї.
Відповідно до письмових пояснень самого ОСОБА_2 , останній зазначив, що 13.11.2024 року, прибувши до квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та є його власністю, ОСОБА_1 , погрожуючи розправою, вимагала покинути квартиру. Потім покликала обідати на кухню, але тут приїхала поліція (а.с. 4).
У межах розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 надсилав до суду клопотання, зі змісту яких вбачається, що свою винуватість категорично заперечував, вказуючи, що інкримінованих йому дій не вчиняв.
Інші докази в матеріалах провадження відсутні, зокрема, і пояснення свідка ОСОБА_3 , відомості про яку містяться у протоколі.
Направлені ОСОБА_3 на адресу суду письмові пояснення, суд не може прийняти до уваги, оскільки не може вважати, що остання була очевидцем події. Зокрема, у електронному рапорті, наявному в матеріалах справи, зазначено, що ОСОБА_3 є заявником про те, що 13.11.2024 о 13.12 батько ОСОБА_2 погрожує матері ОСОБА_1 , б'є її. Також, вказано, що заявниця зачинилась в себе в кімнаті, боїться подивитися що відбувається. Тобто, з вказаного можна зробити висновок, що заявник не бачила, що відбувалося між батьками, оскільки перебувала у кімнаті та боялася подивитися. Зазначене підтверджується і заявою ОСОБА_1 , в якій остання не зазначала, що ОСОБА_2 бив її 13.11.2024. Крім того, під час складання протоколу, у день подій, ОСОБА_3 жодних пояснень не надавала. Не містять письмові пояснення ОСОБА_3 і часу, в який відбувались події 13.11.2024.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що в матеріалах справи, окрім показань самої потерпілої ОСОБА_1 , яка є заінтересованою особою, відсутні будь-які докази на підтвердження фактичних обставин, зазначених у протоколі про адміністративні правопорушення.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 року ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Зважаючи на наявність конфліктних відносин між ОСОБА_2 та потерпілою ОСОБА_1 , з приводу спільного майна, висновок про винуватість ОСОБА_2 не може ґрунтуватися виключно на показаннях потерпілої ОСОБА_1 , за відсутності будь-яких інших об'єктивних доказів.
Отже, до протоколу не долучено жодних належних і допустимих доказів, які б поза розумним сумнівом доводили наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема, при цьому лише протокол про адміністративне правопорушення, який складений всупереч вимогам ст. 256 КУпАП, не може вважатися достатнім для встановлення всіх елементів складу адміністративного правопорушення та висновку про винуватість особи, що притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи, що КУпАП не покладено на суд обов'язку збирання доказів у справі, суд, у відповідності до принців диспозитивності та безсторонності, приймає рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Відповідно ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Зважаючи на те, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в цій справі докази, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, у зв'язку з чим, справа щодо нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Дніпра протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Є.О. Вусик