Справа № 202/2843/25
№ 1-кп/202/1132/2025
Іменем України
23 травня 2025 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянув у судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 12025042210000006 від 01.01.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2019 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 20.12.2017 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 16.11.2020 року по відбуттю строку покарання.
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
сторони кримінального провадження
прокурор ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5
обвинувачений ОСОБА_3
потерпілий ОСОБА_6
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились та продовжують існувати, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Обвинувачений та його захисника не заперечували щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд заслухав думку сторін кримінального провадження, потерпілого, вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, з огляду на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115КК України, який відноситься до особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до п'ятнадцяти років,а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує, у разі визнання його винуватим, то існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, з огляду на обставини вчинення злочину, вчинення якого інкримінується обвинуваченому, суд вважає, що доведено існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, тобто існують щонайменше два ризики, зазначені у клопотанні прокурора, та передбачені ч. 1 ст. 177 КПК.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
На підставі наведеного, суд переконаний у необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченими обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, суд вважає недоцільним визначати йому розмір застави.
Керуючись ст.ст. 331, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити
ОСОБА_3 продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 21.07.2025 року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Головуючий: ОСОБА_7