22 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/1535/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Колос І. Б., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Іщука В. В.,
представників учасників справи:
позивача - Єгоров В. С.,
відповідача - Юциков Є. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 (суддя Нафлейшн В. Д.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 (колегія суддів: Принцевська Н. М. - головуючий, Діброва Г. І., Ярош А. І.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-ФР»
про стягнення грошових коштів
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-ФР»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»
про зобов'язання вчинити дії,
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України», позивач) звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бона Віта-ФР» (далі - ТОВ «Бона Віта-ФР», відповідач) заборгованості у розмірі 1 129 695,81 грн, у тому числі 741 130,28 грн основного боргу, 92 898,43 грн пені, 46 857,35 грн 3 % річних та 248 809,75 грн інфляційних втрат.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості природного газу, поставленого позивачем як постачальником «останньої надії» у період з 05.11.2021 по 18.11.2021.
1.3 ТОВ «Бона Віта-ФР» подало до суду зустрічну позовну заяву про зобов'язання ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості ТОВ «Бона Віта-ФР» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 метрів кубічних.
1.4 За зустрічним позовом вимоги мотивовані тим, що ТОВ «ГК «Нафтогаз України» ухиляється від виконання господарського зобов'язання, яке виникло безпосередньо із Закону України від 29.07.2022 № 2479-ІХ «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (далі також Закон № 2479-ІХ), а саме щодо списання кредиторської заборгованості ТОВ «Бона Віта-ФР» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 метрів кубічних.
2 Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Господарський суд Одеської області рішенням від 24.10.2024, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025, у задоволенні позову ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відмовив; зустрічний позов ТОВ «Бона Віта-ФР» задовольнив: зобов'язав ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості ТОВ «Бона Віта-ФР» за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року, з ресурсу постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 метрів кубічних.
2.2 Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість ТОВ «Бона Віта-ФР» за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1 000 метрів кубічних, має бути списана, оскільки позивач за зустрічним позовом є уповноваженою від співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 26, корп. 1 та корп. 2, на підставі договору особою, що забезпечувала мешканців будинку тепловою енергією з дахових котелень та споживала природній газ за вказаною адресою, для забезпечення потреб побутових споживачів мешканців.
2.3 Враховуючи сплату ТОВ «Бона Віта-ФР» на рахунок позивача за первісним позовом грошових коштів у розмірі, достатньому як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виснував, що будь-яка інша заборгованість відповідача перед позивачем за спірний період згідно з вимогами Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2479-ІХ має бути списана.
3 Короткий зміст касаційної скарги та позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання
3.1 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Бона Віта-ФР» - відмовити.
3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування приписів абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2479-ІХ з урахуванням: пункту 34 частини 1 статті 1, абзацу 4 частини 1 статті 12, частини 2 статті 13, частин 1, 4 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу»; частини 1 статті 9, частин 1, 4, 5, 6 статті 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р «Про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» постачальником "останньої надії"»; постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236», в частині доповнення пункту 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809; постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2018 № 712 «Про затвердження правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком; пунктів 1, 2, 3 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС); абзаців 1, 3, 4 пункту 3 розділу І, абзацу 2 пункту 2, пункту 4, пункту 8 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 30.09.2015 № 2496; пунктів 1, 2 постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 «Про затвердження Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії"»; частини 3 статті 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
3.3 У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «ГК «Нафтогаз України» відповідач за первісним позовом заперечує викладені в ній доводи і просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача за первісним позовом та залишити судові рішення без змін.
4 Мотивувальна частина
4.1 Відповідно до постанови НКРЕКП від 04.07.2017 № 880 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
4.2 За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
4.3 Суди попередніх інстанцій встановили, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператор газотранспортної системи (далі - оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператор ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у спірний період, автоматично включили до портфеля постачальника «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України» і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
4.4 При цьому включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» підтверджується: листом оператора ГТС від 21.03.2024 № ТОВВИХ-24-4494; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма № 10).
4.5 Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - Типовий договір), за умовами якого:
цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» (пункт 1.1);
постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1);
постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (пункти 3.1, 3.3);
об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ / оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора ГТС та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (пункти 4.2, 4.3);
споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому Договорі; споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору (пункти 5.1, 5,2).
цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу ГТС. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (пункт 11.1).
4.6 Виконуючи умови договору, позивач поставив відповідачу у період з 05.11.2021 по 18.11.2021 природний газ в обсязі 25 798,00 куб. м на загальну суму 946 482,36 грн (з урахуванням вартості транспортування) згідно з актом від 23.12.2021 № 29019 приймання-передачі природного газу та рахунком 30362 на оплату (природний газ) від 10.12.2021.
4.7 При цьому до матеріалів справи додані роздруківки з офіційного вебсайту ТОВ «ГК «Нафтогаз України» щодо архіву цін ПОН для непобутових споживачів за листопад 2021 року, на які орієнтується позивач при нарахуванні заборгованості відповідача.
4.8 Також суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач 31.01.2022 відповідно до платіжного доручення № 3172 сплатив на користь позивача грошові кошти у розмірі 205 352,08 грн з призначенням платежу: «оплата за природний газ з розрахунку 7,96 грн».
4.9 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» зазначає, що ТОВ «Бона Віта-ФР» здійснило лише часткову оплату поставленого у спірний період газу, у зв'язку із чим виникла заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 741 130,28 грн, що й стало підставою для звернення з позовом у цій справі.
4.10 Водночас ТОВ «Бона Віта-ФР» звернулося із зустрічним позовом у справі, оскільки вважає, що вказана сума коштів має бути списана відповідачем за зустрічним позовом відповідно до приписів Закону № 2479-ІХ.
4.11 Позивач за зустрічним позовом посилався, що листом від 11.11.2022 № 10.11-01 ТОВ «Бона Віта-ФР» просило ТОВ «ГК «Нафтогаз України» здійснити списання кредиторської заборгованості відповідно до вимог Закону № 2479-ІХ.
4.12 ТОВ «ГК «Нафтогаз України» 24.11.2022 у листі за № 119/07-20381-2022 повідомило, що питання списання кредиторської заборгованості споживачів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», зокрема, управителів багатоквартирних будинків, в обліку постачальника «останньої надії» в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі грн за 1000 куб. м, за період жовтня-листопада 2021 року, відповідно до внутрішньолокальних актів ТОВ «ГК «Нафтогаз України», яке є одним із підприємств Групи Нафтогаз, потребує прийняття додаткових корпоративних рішень та наразі перебуває на розгляді та стадії завершення. Після підготовки всіх необхідних документів, проведення списання, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» надасть відповідні підтверджуючі документи.
4.13 Проте, як зазначає ТОВ «Бона Віта-ФР», замість списання кредиторської заборгованості, ТОВ «ГК «Нафтогаз України» звернулося з позовом про стягнення заборгованості за природний газ, спожитий у листопаді 2021 року.
4.14 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.15 Відповідно до приписів пункту 3 частини 3 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.16 Отже, по-перше, слід з'ясувати відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а по-друге, наявність / відсутність подібності правовідносин та наявність / відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.17 Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2479-ІХ з урахуванням інших нормативних актів (пункт 3.2 цієї постанови).
4.18 Перевіряючи наведені у касаційній скарзі доводи скаржника, Суд виходить з такого.
4.19 Як убачається зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин, рішенням зборів співвласників багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 26, корп. 1 та корп. 2, від 15.12.2020 ТОВ «Бона Віта-ФР» обрано управителем цих багатоквартирних будинків.
4.20 На підставі вказаного рішення ТОВ «Бона Віта-ФР» та співвласники багатоквартирних будинків уклали типові договори про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 15.12.2020, за умовами яких ТОВ «Бона Віта-ФР» зобов'язувалося надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирними будинками, розташованими за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 26, корп. 1 та корп. 2, а співвласники зобов'язувалися оплачувати ТОВ «Бона Віта-ФР» послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
4.21 Відповідно до актів від 21.09.2016 та від 01.11.2016 зазначені будинки було передано в експлуатацію ТОВ «Бона Віта-ФР» разом з автономними даховими котельнями для забезпечення опалення та гарячого водопостачання мешканцям цих будинків.
4.22 За таких обставин суди попередніх інстанцій наголосили, що: ТОВ «Бона Віта-ФР» є управителем багатоквартирних будинків, розташованих за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 26, корп. 1 та корп. 2, та у договірних відносинах з ТОВ «ГК «Нафтогаз України» лише представляє спільні інтереси співвласників цих будинків для забезпечення опаленням їх приміщень; природний газ, який закуповує ТОВ «Бона Віта-ФР», використовується виключно для забезпечення соціально-побутових потреб мешканців багатоквартирних будинків за вказаною адресою, зокрема для опалення житлових приміщень, шляхом перетворення природного газу даховими котельнями у будинках у теплову енергію; отриманий природний газ жодним чином не призначений для його реалізації в комерційних інтересах.
4.23 Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.04.2025 у справі № 916/1530/24, такого змісту:
«76. Так, статтею 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що:
побутовий споживач - фізична особа, яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх жилих приміщень, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункт 23);
захищені споживачі - побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи (пункт 10).
77. Слід відзначити, що Закон України «Про ринок природного газу» не містить визначення таких понять як то «колективний споживач», «колективний побутовий споживач» тощо.
78. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
79. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
80. За змістом статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
81. Ураховуючи наведене, з огляду на встановлені обставини даної справи та правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд зазначає, що відповідач, як юридична особа, що діє в інтересах фізичних осіб - побутових споживачів у розумінні Закону України «Про ринок природного газу», споживаючи природний газ для вироблення теплової енергії виключно для забезпечення потреб таких осіб, є колективним побутовим споживачем».
4.24 Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій з огляду на приписи чинного законодавства та встановлені у справі обставини виходили з того, що за метою придбання природного газу та характером діяльності ТОВ «Бона Віта-ФР» прирівнюється до побутового споживача.
4.25 Відповідно до постанови від 25.10.2021 № 1102 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236» (набрала чинності 26.10.2021) Кабінет Міністрів України постановив, зокрема, установити з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальником «останньої надії» на рівні 7,96 гривні за 1 куб. м (з урахуванням ПДВ).
4.26 Також за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 пункт 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника «останньої надії», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, доповнено положенням, зокрема, про те що переможець конкурсу погоджується, що для побутових споживачів постачання природного газу з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року здійснюється постачальником «останньої надії» за ціною, що не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. м з урахуванням ПДВ.
4.27 Отже, аналіз наведених нормативних актів надає можливість дійти висновку, що законодавство виокремлює певну категорію (групу) споживачів, яким тимчасово затверджуються граничні ціни, за якими постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу, зокрема, серед яких вказані побутові споживачі.
4.28 Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 916/1530/24.
4.29 При цьому у зазначеній справі № 916/1530/24 Верховний Суд виснував, що під категорію «побутові споживачі» підпадають як окремі фізичні особи, об'єднання фізичних осіб, так і управителі багатоквартирного будинку, головною метою яких у розумінні Закону України «Про ринок природного газу» є придбавання природного газу з метою використання для власних побутових потреб, зокрема для опалення своїх квартир (будинків), що не включає професійну та комерційну діяльність.
4.30 Перевіряючи аргументи скаржника у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно з'ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.31 Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).
4.32 Як встановили суди попередніх інстанцій: ТОВ «Бона Віта-ФР» в якості оплати за природний газ згідно з договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» перерахувало на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз України» грошові кошти у сумі 205 352,08 грн (з розрахунку 7,96 гривні за 1 куб. м), що підтверджується платіжним дорученням від 31.01.2022 № 3172; вказаних коштів достатньо як для оплати вартості спожитого природного газу, так і для оплати послуг транспортування природного газу.
4.33 Водночас станом на дату набрання чинності абзацом 3 пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2479-ІХ за відповідачем, як зазначалося, рахувалася заборгованість за природний газ, спожитий у спірний період, і питання про списання такої заборгованості ТОВ «ГК «Нафтогаз України» не вирішило, що й стало підставою для звернення із зустрічним позовом у цій справі.
4.34 Відповідно до частин 1, 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
4.35 Згідно з частиною 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
4.36 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. mutatis mutandis постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18).
4.37 У вирішенні спору у справі № 910/14224/20 Велика Палата Верховного Суду (у застосуванні положень статті 16 ЦК України) також зазначила: якщо дії або бездіяльність інших осіб створюють для особи правову невизначеність щодо її прав і обов'язків у відносинах із цими особами, така особа може звернутися до суду для захисту свого інтересу у правовій визначеності у відносинах із цими особами.
4.38 Відповідно до абзацу 3 пункту 1 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2479-ІХ, який набрав чинності 19.08.2022, непогашена на день набрання чинності цим Законом кредиторська заборгованість об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку або іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку, за природний газ, спожитий у жовтні - листопаді 2021 року з ресурсу постачальника «останньої надії», підлягає списанню в обліку такого постачальника з дня набрання чинності цим Законом в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних
4.39 Покликаючись на положення абзацу 3 пункту 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2479-ІХ, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що заборгованість ТОВ «Бона Віта-ФР» за спожитий у листопаді 2021 року природний газ в обліку постачальника в обсязі, що перевищує вартість природного газу, придбаного за ціною 7,42 тисячі гривень за 1000 метрів кубічних, має бути списана.
4.40 За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
4.41 Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують і за своїм змістом фактично зводяться до питання оцінки судами попередніх інстанцій доказів у справі і заперечення скаржником встановлених судами обставин на підставі оцінених доказів, намагання переоцінити докази, яким надана оцінка судами попередніх інстанцій у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.
4.42 Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
4.43 Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість так орієнтувати свою поведінку, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
4.44 Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
4.45 Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
4.46 Суд касаційної інстанції звертає увагу, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником та які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.47 Колегія суддів бере до уваги доводи ТОВ «Бона Віта-ФР», викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджується з викладеним у цій постанові
4.48 Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватися лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.
4.49 Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявності яких скаржник у цій справі аргументовано не довів.
4.50 Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України», зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
4.51 Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
4.52 Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.53 З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
4.54 Згідно з приписами статті 129 ГПК України судовий збір, сплачений у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 916/1535/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ємець
Судді І. Колос
Т. Малашенкова