Іменем України
23 травня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/261/25
Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження, розглянув справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро плюс 4»,
вул. Мельникова, 18Б, офіс 212, м. Київ, 04050;
до відповідача: фізичної особи - підприємця Пухова Дениса Миколайовича,
АДРЕСА_1 ;
предмет спору: про стягнення 45975,62 грн
без повідомлення (виклику) сторін
20.03.2025, Товариством з обмеженою відповідальністю “Агро плюс 4» поданий позов до фізичної особи - підприємця Пухова Дениса Миколайовича про стягнення 45975,62 грн, з них: 39584,28 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 20/08-4 від 20.08.2024 (далі - Договір); 2854,40 грн інфляційних нарахувань за період з жовтня 2024 по лютий 2025 років та 3536,94 грн неустойки (в формі пені) за період з 18.09.2024 по 18.03.2025, нарахованих на підставі п. 7.3. Договору та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлений товар за видатковими накладними: № 2100 від 26.08.2024, № 2099 від 26.08.2024, № 2098 від 26.08.2024, № 2097 від 26.08.2024, № 2096 від 26.08.2024, № 2095 від 26.08.2024, № 2094 від 26.08.2024, № 2093 від 26.08.2024, № 2092 від 26.08.2024, № 2091 від 26.08.2024, № 2090 від 26.08.2024, № 2089 від 26.08.2024, № 2088 від 26.08.2024, № 2226 від 13.09.2024, № 2227 від 13.09.2024, № 2228 від 13.09.2024, № 2331 від 24.09.2024, складеними сторонами на виконання умов договору поставки № 20/08-4 від 20.08.2024.
Суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті спору, в порядку статей 165 - 167, 178, 184, 251 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зокрема, для відповідача 15 календарних днів з моменту отримання ухвали суду, для подачі до суду мотивованого відзиву на позов, про що постановив ухвалу від 25.03.2025.
Ухвала про відкриття провадження в справі отримана відповідачем, засобами поштового зв'язку, 03.04.2025 (поштове відправлення 0601129983276), тобто граничний строк на подачу відзиву на позов сплинув 18.04.2025.
Відповідач, у належний строк, не скористався правом на подачу відзиву на позов, у порядку статей 165, 178, 251 ГПК України, проти задоволення позовних вимог не заперечив.
Будь-які інші заяви чи клопотання від сторін до суду не надходили.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.
В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз'яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі від 25.03.2025.
Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з'ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та
20.08.2024, між ТОВ «Агро плюс 4» (постачальник, позивач) та фізичною особою - підприємцем Пуховим Денисом Миколайовичем (покупець, відповідач) укладений договір поставки № 20/08-4 (далі - Договір), за умовами якого (пункти 1.1., 2.1.) постачальник зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим Договором та відповідно до замовлень покупця, поставити товар, а покупець, у свою чергу, - прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в специфікаціях / акційних специфікаціях чинних на момент замовлення товару. Товар постачається постачальником у відповідності до замовлень покупця в асортименті, кількості, в строки, зазначені в замовленні.
Виходячи з умов п. 3.5., п. 3.6., п. 3.8. Договору, пунктом поставки товару за цим Договором є магазини покупця, адреси яких зазначені в замовленні. Сторони погодили, що постачальник зобов'язаний доставити товар до місця зважування / місця розвантаження. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця, що зазначається в товарно-транспортних накладних і засвідчується підписами повноважних представників сторін.
Товар поставляється на умовах DDP відповідно з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів «Інкотермс» в редакції 2010, що застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають з його умов.
Постачальник при поставці відповідної партії товару передає покупцю наступну супровідну документацію: накладні, в яких має бути чітко зазначено кількість відвантаженого товару, ціну за одиницю товару, загальну вартість, код товару згідно з УКТ ЗЕД; товарно-транспортні накладні.
За п. 4.1. Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання - передачі товару на складі покупця та підписанні сторонами товаросупровідних документів.
Відповідно до п. 6.1., п. 6.4. Договору покупець оплачує товар, що поставляється за цінами погодженими сторонами в специфікаціях / акційних специфікаціях та підтвердженими в накладних.
Оплата за товар здійснюється в українській національній гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 21 днів з моменту приймання - передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.
Договір набуває чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання прийнятих зобов'язань за Договором. У випадку коли жодна із сторін не повідомить іншу сторону про намір припинити дію Договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну його дії, Договір вважається укладеним на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, без обмеження кількості наступних строків.
Матеріалами справи підтверджується, що сторонами, на виконання умов Договору, в двосторонньому порядку складені та підписані наступні видаткові накладні: № 2100 від 26.08.2024, № 2099 від 26.08.2024, № 2098 від 26.08.2024, № 2097 від 26.08.2024, № 2096 від 26.08.2024, № 2095 від 26.08.2024, № 2094 від 26.08.2024, № 2093 від 26.08.2024, № 2092 від 26.08.2024, № 2091 від 26.08.2024, № 2090 від 26.08.2024, № 2089 від 26.08.2024, № 2088 від 26.08.2024, № 2226 від 13.09.2024, № 2227 від 13.09.2024, № 2228 від 13.09.2024, № 2331 від 24.09.2024, за якими позивачем поставлений, а відповідачем отриманий товар на загальну суму 39584,28 грн.
На оплату товару позивачем виставлені до сплати рахунки: від 26.08.2024 № 230, від 13.09.2024 № 231, від 26.08.2024 № 229, від 26.08.2024 № 228, від 26.08.2024 № 227, від 26.08.2024 № 225, від 26.08.2024 № 226, від 26.08.2024 № 224, від 26.08.2024 № 223, від 26.08.2024 № 221, від 26.08.2024 № 222, від 26.08.2024 № 220, від 26.08.2024 № 218, від 26.08.2024 № 219, від 13.09.2024 № 232, від 13.09.2024 № 233, від 24.09.2024 № 234.
За умовами п. 6.4. Договору, строк на оплату товару за видатковими накладними від 26.08.2024: №№ 2100, 2099, 2098, 2097, 2096, 2095, 2094, 2093, 2092, 2091, 2090, 2089, 2088 прострочений відповідачем з 17.09.2024; за видатковими накладними від 13.09.2024: №№ 2226, 2227 та 2228 - з 05.10.2024; за видатковою накладною від 24.09.2024 № 2331 - з 16.10.2024.
Відповідач у строк, установлений Договором, за отриманий товар не розрахувався.
Сторонами в двосторонньому порядку складений акт звіряння, за період з серпня по листопад 2024 року, згідно з яким за відповідачем обліковується прострочена заборгованість у сумі 39584,28 грн.
Враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за товар, отриманий за переліченими видатковими накладними, позивач керуючись умовами п. 7.3. Договору від 20.08.2024 № 20/08-4 та приписами частини 2 статті 625 ЦК України, нарахував та заявив до стягнення з відповідача в судовому порядку: 2854,40 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по лютий 2025 років; 3536,94 грн пені в розмірі 0,05% (що не перевищує розміру діючої подвійної облікової ставки НБУ) за період з 18.09.2024 по 18.03.2025.
За п. 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться в частині 1 статті 526 ЦК України.
Нормами статей 193 ГК України та 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Частиною 1 статті 216 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарювання (частина 1 статті 217, частина 1 статті 218 ГК України).
Статтею 625 ЦК України врегульовані правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За статтею 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які сплачуються в разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 7.1., п. 7.3. в разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язань за цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Зокрема, в випадку порушення покупцем строків оплати, покупець оплачує постачальнику неустойку в розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов'язань за видатковими накладними (перерахованими вище), складеними на виконання умов Договору від 20.08.2024 № 20/08-4, у частині своєчасної оплати вартості товару на загальну суму 39584,28 грн, тому перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та неустойки (в формі пені) суд установив, що позов є обґрунтований, правомірний та підтверджений належними доказами в частині вимог про стягнення: 39584,28 грн основного боргу, 2854,40 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2024 по лютий 2025 років та 3536,94 грн неустойки (в формі пені) за період з 18.09.2024 по 18.03.2025.
Відповідач наведених висновків суду не спростував, належних доказів на підтвердження погашення наявного боргу за отриманий товар до суду не надав.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
За статтею 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Обов'язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).
Враховуючи, що відповідач, у порушення статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, договірні зобов'язання не виконав, за отриманий по Договору товар своєчасно не розрахувався, правомірність вимог позивача не спростував, суд доходить висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволення в повному обсязі.
При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 1, п.1 частини 3 статті 123 ГПК України).
За частинами 1, 4 статті 129 ГПК України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються в разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, суд поклав на відповідача відшкодування судових витрат по сплаті судового збору, що понесені позивачем при подачі позову в сумі 3028,00 грн.
Підстав для вирішення питання щодо повернення позивачу з Державного бюджету України надмірно сплаченого судового збору в сумі 72,00 грн, згідно з платіжною інструкцією від 18.03.2025 № 451, на момент ухвалення судового рішення у суду не має, за відсутності відповідного клопотання платника (п. 1 частини 1 та 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
Позивач у позовній заяві повідомив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в межах даної справи складає 20000,00 грн, просив суд вирішити питання щодо їх розподілу при ухваленні судового рішення, про що до суду надав: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1815236, виданого адвокату Гарбар О.М. 04.02.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 6806/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Київської області від 27.06.2018 № 59; договір про надання правничої допомоги від 09.036.2023 № 09-03, разом з додатковою угодою від 31.12.2023 № 1 та додатком від 21.02.2025 № 4 до цього Договору; рахунок на оплату наданих послуг від 21.02.2025 № 2/10; платіжну інструкцію від 03.03.2025 № 2895 на суму 20000,00 грн.
Згідно з частинами 1 - 4 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі статтею 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статей 1, 30 цього Закону, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Сторони, виходячи з умов пунктів 1.1., 2.2., 4.1. - 4.3. договору про надання правничої допомоги від 09.03.2023 № 09-03 (далі - Доовір), погодили, що: замовник - ТОВ «Агро плюс 4» доручає, а адвокатське бюро «Гарбар Легал» приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими замовленнями за цим Договором, що оформлюється шляхом підписання сторонами додатку до цього Договору, де міститься перелік послуг та їх вартість та/або надається усно чи письмово через електронну пошту або засоби комунікації (програмне забезпечення) через Viber, WhatsApp, Telegram, Skype, Messenger.
Гонорар на правничу допомогу, що надається Адвокатським бюро, замовник оплачує в гривнях у безготівковій формі на банківський рахунок Адвокатського бюро в розмірі, що визначений в замовленні на правничу допомогу. Оплата гонорару здійснюється не пізніше 2-х банківських днів з моменту, коли Адвокатське бюро повідомило замовника про прийняття до виконання замовлення на правничу допомогу, якщо інший строк не визначений в додатках до цього Договору. При розрахунку розміру гонорару, визначеного в п. 4.1. даного Договору, враховується час, витрачений Адвокатським бюро на виконання замовлення та його складність.
Сторони в додатку від 21.02.2025 № 4 до Договору погодили та обумовили: замовник надає, а Адвокатське бюро приймає замовлення на професійну правничу допомогу при стягненні заборгованості з ФОП Пухова Дениса Миколайовича за договором поставки згідно з видатковими накладними, що включає: формування правової позиції; збір доказів; підготовку та подачу позовної заяви до господарського суду; участь у судових засіданнях (в разі їх проведення); ознайомлення з матеріалами справи; підготовку та подачу відповіді на відзив відповідача; підготовка і подача заяв та клопотань, надання пояснень, доводів, міркувань суду щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та заперечень проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскарження ухвал в визначених законом порядку (в разі необхідності та за погодженням із замовником); консультування представників замовника з процесуальних питань.
Розмір гонорару складає фіксовану суму - 20000,00 грн, що сплачується поетапно в наступному порядку: 10000,00 грн сплачується замовником протягом 5 банківських днів з дати підписання сторонами цього додатку до Договору; 10000,00 грн - не пізніше 30 календарних днів з дати прийняття господарським судом рішення по суті спору.
На оплату зазначених послуг Адвокатським бюро «Гарбар Легал» виставлений до сплати рахунок від 21.02.2025 № 2/10 на суму 20000,00 грн, що повністю оплачений ТОВ «Агро плюс 4» за платіжною інструкцією від 03.03.2025 № 2895.
Відповідач письмово не заперечив проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу в цій справі.
Пунктом 1 частини 2 статті 126 та частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, щрозмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин 2, 3 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України, за змістом яких сторони мають подати суду докази на підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру. Аналогічні висновки наведені в постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 висловлена правова позиція, що домовленість про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такою, що склалась між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов'язковості такого зобов'язання. У контексті вирішення судом питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та значенням для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, в рішеннях: від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34 - 36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної в них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені в документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та в сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.
Матеріалами справи підтверджується, що в межах даного спору адвокатом позивача - Гарбар О.М. (адвокатське бюро «Гарбар Легал») надана наступна правова допомога, вартість якої підлягає розподілу між сторонами з урахуванням принципу пропорційності (частина 4 статті 129), розумності та обґрунтованості: 1) формування правової позиції та збір доказів; підготовка та подача позовної заяви до господарського суду.
Суд вирішуючи чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета судового розгляду, установив, що заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу 20000,00 грн (або 43,5% від ціни позову) не відповідає критерію розумності, зважаючи на обсяг виконаної роботи та витрачений адвокатом позивача час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг у аналогічних справах.
З урахуванням наведеного, суд врахував ступінь складності справи (справа не є складною, розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань, виклику / повідомлення сторін), характер та обсяг наданих адвокатом послуг та витрачений ним час, правову позицію відповідача, який в ході судового розгляду спору не заперечував проти задоволення вимог, ціну заявленого позову (45975,62 грн), керуючись принципами справедливості та пропорційності, частинами 4 та 5 статті 129 ГПК України, вирішив покласти на відповідача відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в цій справі в загальній сумі 8000,00 грн.
Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 124, 126, 129, частиною 2 статті 178, 233, 238, 241, 247, 251, 252 ГПК України, господарський суд
1. Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро плюс 4» (вул. Мельникова, 18Б, офіс 212, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 40888546) до фізичної особи - підприємця Пухова Дениса Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 45975,62 грн.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Пухова Дениса Миколайовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро плюс 4» (вул. Мельникова, 18Б, офіс 212, м. Київ, 04050; код ЄДРПОУ 40888546) 39584,28 грн основного боргу, 2854,40 грн інфляційних втрат, 3536,94 грн пені, 8000,00 грн судових витрат на правничу допомогу та 3028,00 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 ГПК України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 ГПК України.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до приписів частин 5-8 статті 6 та частин 5, 6 статті 242 ГПК України, пунктів 5.6, 5.8, 10, 16, 17, 29, 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, учасникам справи (їх представникам), які є користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, судові рішення в паперовій формі не надсилаються і не вручаються. Суд надсилає такі рішення в електронній формі до електронного кабінету таких осіб, і вони вважаються врученими в день отримання повідомлення про доставку копії судового рішення на офіційну електронну адресу учасника справи (його представника), з якого і починається перебіг процесуального строку, встановленого законом або судом. Обмін процесуальними документами в електронній формі між судом та/або особами, що є (повинні бути) користувачами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, мають здійснюватися виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://cn.arbitr.gov.ua/sud5028/.
Суддя А.В. Романенко