Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
22 травня 2025 року м. ХарківСправа № 922/4269/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 Слобожанської митниці Держмитслужби, 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16б
за позовом Слобожанської митниці Держмитслужби, 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16б
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ", 61121, м. Харків, вул. Тимурівців, буд. 29Г, кв. 10
про стягнення 893 955,88 грн.
за участю представників сторін:
за участю представників сторін:
заявника: не з'явився;
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
органу виконавчої служби: не з'явився.
Слобожанська митниця Держмитслужби звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" про стягнення збитків, завданих втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором про реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року, у тому числі штрафні санкції на загальну суму 893 955, 88 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 13 409, 34 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у позові відмовлено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" на користь Слобожанської митниці Держмитслужби збитки, завдані втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором на реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року, у тому числі штрафні санкції на загальну суму 892 673,08 грн. та 13 390,10 грн. судового збору. В частині стягнення збитків, завданих втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором на реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року у розмірі 1 069, 00 грн. та суму штрафних санкцій у розмірі 213, 80 грн. - відмовлено.
20.05.2021 року на виконання рішення суду від 20.04.2021 року судом було видано відповідний наказ.
16.05.2025 року від Харківської митниці через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 11809/25) про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 у якій останній, просить суд, замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у справі №922/4269/20, а саме стягувача Слобожанську митницю Держмитслужби на стягувача Харківську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби України.
Ухвалою суду від 20.05.2025 року заяву (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 прийнято та призначено до розгляду у судовому засіданні на "22" травня 2025 р. о(б) 13:20 год. Сторонам у строк по 22.05.2025 року до 11:00 год. (включно) надати письмові пояснення щодо заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20. Заявнику у строк по 22.05.2025 року до 11:00 год. надати письмові пояснення щодо наявності виконавчого провадження щодо виконання наказу від 20.05.2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у справі №922/4269/20 за №73933627. Заявнику у строк по 21.05.2025 року до 11:00 год. надати письмові пояснення щодо прохальної частини позовної заяви в частині визначення статусу Харківської митниці (яка не є юридичною особою) як відокремленого підрозділу Держмитслужби України як правонаступника позивача. Явку учасників справи у судове засідання визнано не обов'язковою.
Уповноважені представники сторін у призначене судове засідання з розгляду заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 не з'явились, про час та місце розгляду повідомлені належним чином.
Згідно частини 3 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.
Відповідно до вимог частини 3 статті 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи та заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20, зазначає наступне.
В обґрунтування наданої до суду заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20, заявник зокрема зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби України за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема, Слобожанську митницю Держмитслужби приєднано до Державної митної служби України. Згідно з наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформацією, Слобожанська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення. Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби України за переліком, згідно з додатком до цього наказу, за яким, одним із таких територіальних органів визначено Харківську митницю. Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489 затверджено Положення про Харківську митницю. Зоною діяльності Харківської митниці є територія Харківської області, Україна. Відповідно до пункту 16 Положення про Харківську митницю, остання утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи.
Також, заявник зазначає, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 року внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Харківської митниці (ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 44017626).
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», зокрема, Харківською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Листом Слобожанської митниці Держмитслужби від 30.06.2021 року №7.14-08-1/7.14- 22/22/4/8222 на Державну митну службу України був направлений Передавальний акт станом на 30.06.2021 року з метою видачі відповідного розпорядчого документу. Наказом Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 48-Г «Про приймання - передання активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав і обов'язків та делегування окремих повноважень керівнику Харківської митниці як відокремленого підрозділу «Держмитслужби» погоджено пропозиції Слобожанської митниці Держмитслужби, викладені у листі від 30.06.2021 року №7.14-08-1/7.14-22/22/4/8222, що реорганізується, стосовно передачі активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав та обов'язків Держмитслужби України як правонаступнику.
Також, делеговано право Харківській митниці як відокремленому підрозділу Держмитслужби відповідні повноваження на прийняття активів та зобов'язань, іншого майна, майнових прав та обов'язків, які знаходяться у сфері управління Держмитслужби, від Слобожанської митниці Держмитслужби. Згідно Акту прийому - передачі нестачі, яка рахується на забалансовому рахунку 073/1 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів» станом на 01.07.2021 року від 14.07.2021 року Слобожанська митниця Держмитслужби активи по Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «РУСЕ» передала Харківській митниці.
Вищевказане на думку заявника, свідчить про перехід майнових прав та обов'язків від одного державного органу до іншого у процесі його реорганізації у порядку, встановленому Порядком №1074, зокрема наявністю відповідного передавального акту. Також, заявник зазначає, що Державна митна служба України в особі її відокремленого підрозділу Харківської митниці є правонаступником усіх прав і обов'язків, зокрема, Слобожанської митниці Держмитслужби, та як наслідок, до неї перейшли всі права та обов'язки Слобожанської митниці Держмитслужби.
Процесуальне правонаступництво врегульовано статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Зокрема, боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив (частина 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження").
Положення наведених норм кореспондуються зі статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, яка також передбачає, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав і обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи зі складу спірного матеріального правовідношення. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв'язок матеріального і процесуального права. Отже, для вирішення питань можливості процесуального правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.
Серед підстав заміни кредитора у зобов'язанні стаття 512 Цивільного кодексу України визначає правонаступництво. Таке універсальне правонаступництво передбачено, зокрема, статтею 104 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями якої юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Чинне законодавство не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок реорганізації (приєднання).
Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.
Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов'язків, а всієї їх сукупності. Тобто при універсальному правонаступництві до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов'язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта. Наведені обставини передують внесенню до Реєстру запису про припинення юридичної особи, яка припиняється у результаті реорганізації.
За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 року у справі №910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов'язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх інстанцій про те, що правонаступництво не відбулось за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалась.
З аналізу вищевикладеного слідує, що положеннями статей 104, 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов'язків від юридичної особи, яка припиняється у зв'язку з реорганізацією, Верховний Суд неодноразово зазначав (зокрема у постанові від 14.09.2020 року у справі №296/443/16-ц, ухваленій у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду), що такий момент не може пов'язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи.
При цьому, публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19).
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 року у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 року у справі № 910/4642/20 та від 20.09.2021 року у справі № 909/51/17).
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох центральних органів виконавчої влади. Міністерство, інший центральний орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
Механізм здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів визначений Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 №1074 (далі Порядок №1074).
Згідно з пунктом 6 Порядку №1074 права та обов'язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.
Орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється (абзац 1 пункту 12 Порядку №1074).
Водночас майнові права та обов'язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу згідно з розподільчим балансом (пункт 7 Порядку №1074).
Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб'єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов'язків, які становлять зміст відповідних правовідносин тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.
У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов'язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу.
Аналіз положень статті 104 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", пунктів 7, 12 Порядку №1074 свідчить, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання. Натомість перехід майнових прав та обов'язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку. Подібні за змістом висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 909/51/17, від 16.06.2023 року у справі №925/1775/21.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 року № 895 “Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема, Слобожанську митницю Держмитслужби приєднано до Державної митної служби.
Згідно з наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією, Слобожанська митниця Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332958) перебуває в стані припинення.
Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 року № 460 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби за переліком, згідно з додатком до цього наказу, за яким, одним із таких територіальних органів визначено Харківську митницю.
Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489 затверджено положення про Харківську митницю, яка згідно з пунктом 1 цього положення є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України, як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Харківської митниці є територія Харківської області, Україна.
Відповідно до пункту 16 Положення про Харківську митницю, остання утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи.
В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Харківської митниці (код відокремленого підрозділу - 44017626).
Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 року № 472 “Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», зокрема, Харківською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
З вищевикладеного слідує, саме перехід прав та обов'язків від Слобожанської митниці Держмитслужби до Державної митної служби України.
Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За змістом частини 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
При цьому, як вбачається із прохальної чистини заяви, заявник просить суд, замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року у справі №922/4269/20, а саме стягувача Слобожанську митницю Держмитслужби на стягувача Харківську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби України.
Судом встановлено, що як вбачається із пункту 16 Положення про Харківську митницю затвердженого наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 року № 489, Харківська митниця утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи.
Статтею 80 Цивільного кодексу України визначено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
При цьому статтею 95 Цивільного кодексу України визначено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.
Статтею 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
З вищевикладеного слідує, що Харківська митниця не є самостійною юридичною особою, а утворена на правах відокремленого підрозділу юридичної особи Державної митної служби, а отже не є суб'єктом із самостійною цивільною правоздатністю та цивільною дієздатністю, а тому не може нести самостійно цивільну відповідальність.
Крім того, суд звертає увагу заявника, що як вбачається з надано до суду передавального акту, станом на 30.06.2021 року, погодженого в.о. голови Держмитслужби та затвердженого головою комісії з реорганізації Слобожанської митниці Держмитслужби правонаступником усього майна Слобожанської митниці Держмитслужби, майнових прав та обов'язків за цим актом є саме Державна митна служба України (ЄДРПОУ 43115923).
У листі від 30.06.2021 року № 7.14-1/1/7.14/106 Голові комісії з реорганізації Слобожанської митниці Держмитслужби Харківська митниця зазначила, що Харківська митниця погоджує прийняття на баланс матеріальних цінностей, зазначених в додатку до листа. Відповідно до додатку 1.1. до передавального акту вбачається, а саме залишкова (балансова) вартість 51 103,00 грн.
Також, заявником було додано до заяви копію акту прийому - передачі нестачі, яка рахується на забалансовому рахунку 073/1 «Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей розпорядників бюджетних коштів» станом на 01.07.2021 року з якого слідує, що передача майна на загальну суму 744 963,23 грн.
При цьому, як вбачається із рішення суду від 20.04.2021 року було стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУСЕ" на користь Слобожанської митниці Держмитслужби збитки, завдані втратою майна, переданого для реалізації згідно з договором на реалізацію майна (товарів і транспортних засобів) на митних аукціонах та біржі № 99 від 11.04.2019 року, у тому числі штрафні санкції на загальну суму 892 673,08 грн. та 13 390,10 грн. судового збору.
20.05.2021 року було видано відповідний наказ, з якого вбачається що загальна сума стягнення за рішенням суду від 20.04.2021 року складає суму у розмірі 906 063,18 грн.
Також, заявник зазначає, що наказ на виконання даного рішення 20.05.2021 року у справі №922/4269/20 перебуває на примусовому виконанні у Салтівському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зазначає що номер виконавче провадження №73933627, проте до матеріалів заяви не надано жодного доказу у підтвердження наявності виконавчого провадження ВП №73933627.
Враховуючи вищевикладене, заява (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 не підлягає до задоволення.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20.
Керуючись статтями 234- 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20.
1. Заяву (вх. № 11809/25 від 16.05.2025 року) Харківської митниці про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 922/4269/20 - задовольнити.
2. Замінити сторону виконавчого провадження з виконання наказу від 20.05.2021 року на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 20.04.2021 року по справі №922/4269/20, а саме стягувача Слобожанську митницю Держмитслужби (ЄДРПОУ 43332958, вул. Короленка, 16-Б, м. Харків, 61003) на стягувача Харківську митницю як відокремлений підрозділ Держмитслужби України (ЄДРПОУ 44017626, вул. Миколаївська, 16Б, м. Харків, 61005).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею, а саме 22 травня 2025 року.
Ухвала підлягає оскарженню в порядку, передбаченому статтями 255-256 Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили з врахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвалу підписано 23 травня 2025 ркоу
Суддя О.О. Ємельянова