Рішення від 23.05.2025 по справі 916/5569/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5569/24

За позовом: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Троїцька-17» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд.17, код ЄДРПОУ 40236172)

До відповідача: Одеської міської ради (65026,, м.Одеса, Біржова (Думська) площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) ; Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026,, м.Одеса, Біржова (Думська) площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919)

про визнання незаконними та скасування свідоцтв та рішень

Суддя Рога Н.В.

Секретар судового засідання Шпак І.А.

Представники сторін:

Від позивача: Ковальчук Л.В. - в порядку самопредставництва; Ростомов Г.А. - на підставі ордера серії ВН №1450091 від 22.12.2024р.;

Від відповідачів: Павлюк В.С. - в порядку самопредставництва;

СУТЬ СПОРУ: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Троїцька-17» ( далі - ОСББ «Троїцька-17») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про :

- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нежилі підвальні приміщення № 801, розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 308077 від 15 березня 2007 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08 лютого 2007 року, № 20;

- визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24 квітня 2007 року на нежилі підвальні приміщення № 801, загальною площею 174, кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 18645636;

- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлові підвальні приміщення № 502, розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17, за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 08 травня 2008 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року, № 305;

- визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29 травня 2008 року на нежитлові підвальні приміщення № 502, загальною площею 125,3 кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 23445381;

- визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17, що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; приміщення, загальною площею 6,9 кв. м; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 07 грудня 2009 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 жовтня 2009 року, № 1080;

- визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21 грудня 2009 року на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, загальною площею 6,9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 29251047.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/5569/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.02.2025р. Протокольною ухвалою від 06.02.2025р. відкладено підготовче засідання на 27.02.2025р. Протокольною ухвалою суду від 27.02.2025р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 25.03.2025р. протокольною ухвалою суду від 25.03.2025р. закрито підготовче провадження у справі №916/5569/24 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 22.04.2025р. Протокольною ухвалою суду від 22.04.2025р. відкладено розгляд справи на 13.05.2025р.

Позивач у справі- ОСББ «Троїцька-17», позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 14.02.2025р.

Відповідачі- Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради, проти позову заперечують з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.02.2025р.

Позивач у справі зазначає, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТРОЇЦЬКА-17» зареєстровано 27.01.2016 р., номер запису 15561020000057054, на підставі рішення установчих зборів.

У 1990-ті роки всі квартири в будинку за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17 були приватизовані, у зв'язку із чим, посилаючись на Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» позивач зазначає, що допоміжні приміщення стали частиною спільного майна співвласників будинку.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з положеннями ст. 369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Позивач зазначає, що з отриманих від комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради копій інвентарних справ ним було встановлено:

З інвентарної справи за реєстраційним номером 18645636 щодо приміщень підвалу № 801 площею 174,0 кв. м, вбачається, що видача свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від 15 березня 2007 року відбулася на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08 лютого 2007 року № 20. У матеріалах інвентарної справи наявний єдиний технічний паспорт від 27 січня 2007 року, зроблений на замовлення Одеської міської ради, оформлене 28 грудня 2006 року та направлене до КП «БТІ та РОН» листом за номером 01-13/15560.

З інвентарної справи за реєстраційним номером 23445381 щодо приміщень підвалу № 502, площею 125,3 кв. м, вбачається, що видача свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від 08 травня 2008 року відбулася на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року № 305. У матеріалах інвентарної справи наявний єдиний технічний паспорт від 06 квітня 2007 року, зроблений на замовлення Одеської міської ради, оформлене 29 березня 2007 року та направлене до КП «БТІ та РОН» листом за номером 01-13/3313.

З інвентарної справи за реєстраційним номером 29251047 щодо приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, площею 6,9 кв. м, вбачається, що видача свідоцтва про право власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради від 07 грудня 2009 року відбулася на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 жовтня 2009 року № 1080. У матеріалах інвентарної справи наявний єдиний технічний паспорт від 22 вересня 2009 року, зроблений на замовлення Одеської міської ради «Про проведення технічної інвентаризації», оформлене 09 вересня 2009 року та направлене до КП «БТІ та РОН» листом за номером 01-13/8237.

Як зазначає позивач, документів, що підтверджують статус цих приміщень як нежитлових в інвентарних справах немає. В експлікаціях технічних паспортів на приміщення підвалу призначення цих приміщень визначено як підсобне, а в технічному паспорті приміщення між третім та четвертим поверхами відсутня його технічна прив'язка до цих поверхів, плани яких в інвентарній справі за реєстраційним номером 29251047 не представлені.

З метою визначення функціонального призначення приміщень №№502,503, 801 позивачем було укладено договір з судовим експертом Рапачем К.В. про проведення судової будівельно-технічної експертизи приміщень багатоквартирного будинку по вул. Троїцька, 17. Згідно Висновку № 12/24 від 10.05.2024 р. експерт дійшов наступних висновків: «Проведеним дослідженням багатоквартирного будинку за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Троїцька, 17 встановлено, що відмінності у функціональному призначенні підвальних приміщень будівлі літера «А» № 801 (загальна площа 174,0 кв. м) і № 502 (загальна площа 125,3 кв. м), зареєстрованих як нежитлові приміщення, від приміщень того ж підвалу будівлі літера «А» I (загальна площа 8,8 кв. м) та II (загальна площа 11,5 кв. м), означених у технічному паспорті на будинок як підсобні приміщення загального користування, відсутні. Всі підвальні приміщення будинку складають загальну анфіладу відкритих приміщень підвалу.

У підвальному приміщенні будівлі літера «А» наявні наступні комунікації: ревізії на трубах системи водовідведення, що слугує для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку; запірна арматура системи водопостачання, що слугує для обслуговування приміщень багатоповерхового будинку; електрощитова.

Згідно з ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», встановлено, що підвальні приміщення у будівлі літера «А» (загальна площа 319,6 кв. м), у тому числі: № 801 (загальна площа 174,0 кв. м), № 502 (загальна площа 125,3 кв. м), I (загальна площа 8,8 кв. м), II (загальна площа 11,5 кв. м), призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його співвласників і мешканців.

Всі підвальні приміщення у будівлі літера «А» (загальна площа 319,6 кв. м), у тому числі: № 801 (загальна площа 174,0 кв. м), № 502 (загальна площа 125,3 кв. м), I (загальна площа 8,8 кв. м), II (загальна площа 11,5 кв. м), відносяться до допоміжних приміщень загального користування багатоквартирного житлового будинку за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Троїцька, 17.

За результатами огляду міжповерхового приміщення між 3-м та 4-м поверхами № 503 будівлі літера «А» (загальна площа 6,9 кв. м) за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Троїцька, 17 визначити функціональне призначення міжповерхового приміщення між 3-м та 4-м поверхами № 503 будівлі літера «А» (загальна площа 6,9 кв. м) не надається можливим. Проведене дослідження, аналіз архівної технічної інвентарної документації на житловий будинок, дослідження його конструктивних особливостей і конструктивних елементів, розташованих над арочним проїздом між будівлями літера «А» та літера «Б» дозволяє дійти висновку, що цей простір будинку виділено як окреме приміщення і самостійний об'єкт нерухомого майна в кінці 2000-х років. У замовленні Представництва з управління комунальною власністю Одеської міської ради від 09.09.2009 року на проведення технічної інвентаризації вказано «нежитлове приміщення 4-го поверху орієнтовною площею 7 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17». КП «ОМБТІ та РОН» виготовлено технічний паспорт та 21.12.2009 року зареєстровано «нежитлове приміщення між 3-м та 4-м поверхами № 503». Документація, щодо визначення функціонального призначення цього приміщення як «нежитлового» в інвентарній справі відсутня. В архівній технічній інвентарній документації на будинок 1935- 1998 років окреме приміщення між 3-м та 4-м поверхами, що має ознаки самостійного об'єкту нерухомого майна, відсутнє.

Багатоквартирний будинок за адресою: Одеська область, м. Одеса, вул. Троїцька, 17 після реконструкції у 1967 році складався з трьох будівель, позначених літерами «А», «Б» і «Б1». Між будівлями літера «А» та літера «Б» знаходиться арочний проїзд, над яким розташовані коридори на рівні 2-го поверху та на рівні горища будівлі літера «Б». Перший коридор (загальна площа 6,7 кв. м) є входом зі сходового маршу будівлі літера «А» (між 2-м і 3-м поверхами) на 2-й поверх будівлі літера «Б» (до квартири № 2). Другий коридор (арочний, загальна площа 6,9 кв. м) знаходиться над першим, на рівні горища будівлі літера «Б», вхід до нього існує зі сходового маршу будівлі літера «А» (між 3-м та 4-м поверхами). Конструктивної відмінності між цими коридорами немає. Верхній коридор, що був входом до горища і знаходився у спільному користуванні співвласників будинку, в 2009 році було виділено як об'єкт нерухомого майна в статусі «нежитлового приміщення». Побічним свідченням цього новоутворення є заштукатурена арка входу до коридору, в яку вставлені двері, а з іншого боку - заштукатурена стінка на межі коридору та горища.

Проведене дослідження свідчить, що визначення міжповерхового приміщення між 3-м та 4-м поверхами будівлі літера «А» (загальна площа 6,9 кв. м), як «нежитлового приміщення між третім та четвертим поверхами № 503» є довільним, пов'язане з самобудовою, яка порушує правила пожежної безпеки, що передбачають вільний доступ до горища та можливість користування цим коридором для забезпечення експлуатації будинку згідно з існуючими нормативами. Досліджуване приміщення між 3-м та 4-м поверхами - коридор до горища будівлі літера «Б» - призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його співвласників та мешканців.

Наведені характеристики міжповерхового приміщення між 3-м та 4-м поверхами № 503 будівлі літера «А» за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Троїцька, 17 (фактично входу до горища будівлі літера «Б», розташованого над арочним проїздом між будівлею літера «А» та будівлею літера «Б») свідчать, що воно відповідає ознакам допоміжного приміщення загального користування.».

Таким чином, виходячи з висновку судової будівельно-технічної експертизи, позивач вважає, що приміщення №№502, 503, 801 у будинку №17 по вул.Троїцька у м.Одеса, оформлені у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, є допоміжними.

Позивач зазначає, що як визначено п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У відповідності до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на дату вчинення оскаржуваних дій) спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню. Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Допоміжні приміщення складаються із загального та неподільного майна і належать співвласникам приміщень нежитлового фонду на праві спільної власності (спільне майно). Неподільне майно (сходові клітини, коридори, підвали тощо) належать співвласникам на праві спільної сумісної власності та не підлягає відчуженню. Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених межах розпоряджаються спільним майном відповідно до вимог цивільного законодавства.

Крім того, позивач зазначив, що Конституційний суд України в своєму рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 в справі № 1-2/2004 висловився, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року у справі № 1 2/2004 розтлумачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Враховуючи все наведене, позивач вважає, що законодавство унеможливлює передачу допоміжних приміщень у комунальну власність як з точки зору їх функціонального призначення, так і з точки зору презумпції спільної власності співвласників багатоквартирного будинку.

На підтвердження своєї позиції позивач також навів судову практику, зокрема, послався на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 914/554/19.

За таких обставин, позивач вважає, що територіальна громада міста Одеса в особі Одеської міської ради не набувала у встановленому законом порядку права власності, адже, Одеська міська рада за власним рішенням, оформленим через свій виконавчий орган, видала собі ж під іменем територіальної громади документи про право власності на чуже майно де-факто у свою власність.

Також, позивач послався на постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 921/403/17г-6, у якій зазначено, що державна реєстрація не є способом набуття права власності, а виступає лише засобом підтвердження фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі визначених законом документів.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.

За таких обставин, з метою захисту свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення № 801, розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17, за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 308077 від 15 березня 2007 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 08 лютого 2007 року, № 20; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24 квітня 2007 року на нежилі підвальні приміщення № 801, загальною площею 174, кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 18645636; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлові підвальні приміщення № 502, розташовані за адресою: м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17, за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 08 травня 2008 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 20 березня 2008 року, № 305; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29 травня 2008 року на нежитлові підвальні приміщення № 502, загальною площею 125,3 кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 23445381; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17, що належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, на праві комунальної власності; приміщення, загальною площею 6,9 кв. м; свідоцтво серія САВ номер 817438 від 07 грудня 2009 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27 жовтня 2009 року, № 1080; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21 грудня 2009 року на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, загальною площею 6,9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 29251047.

Щодо обраного способу захисту позивач зазначив, що Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 915/1096/18 вважав допустимим спосіб захисту порушеного права співвласників будинку шляхом визнання недійсними документів, на підставі яких право на допоміжні приміщення оформлені за міською радою.

Відповідачі- Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради проти позову заперечують, посилаючись на те, що в період існування СРСР, згідно вимог ст. 11 Конституції СРСР 1977 року державі належало на праві власності майно всіх державних, торгівельних та комунальних підприємств, організованих державою, житловий фонд, а також інше майно, необхідне для виконання завдань, що стоять перед державою. Тільки з прийняттям у 1990 році Закону СРСР «Про заснування поста Президента СРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) СРСР» державною власністю стала загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, країв, областей та інших адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно зі ст. 31 Закону УРСР «Про власність» до державної власності в Україні належить загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно- територіальних одиниць (комунальна власність).

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону УРСР «Про власність» суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів.

Згідно вимог п. 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про введення в дію Закону УРСР «Про власність» від 26.03.1991 р. Раді Міністрів України було доручено забезпечити за участю Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР та власністю відповідно Кримської АРСР, міста Києва та інших областей.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ затверджений Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування. Згідно з п. 1 розділу «Житлово-комунальне господарство» додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.

Як зазначають відповідачі, в подальшому, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 р. № 305 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено: Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності, згідно з додатком, та оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкти, зазначені в додатку до цього рішення.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді було видано свідоцтво про право власності на нежитлове підвальних приміщення № 502 площею 125,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, свідоцтво про право власності від 08.05.2008 р. серія САВ № 817438.

Також, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 р. № 20 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено: Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво про право власності на нежитлове підвальне приміщення № 801, площею 174,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, свідоцтво про право власності від 15.03.2007 р. серія САВ № 308077.

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2009 р. № 1080 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено затвердити перелік об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за Одеською міською радою; Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» зареєструвати за Одеською міською радою право власності на об'єкти нерухомого майна згідно з п.1 та 2 цього рішення.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, площею 6,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, свідоцтво про право власності від 07.12.2009 р.

Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради вважають, що вказані рішення прийняті на підставі норм чинного законодавства України, а саме: рішення Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 року № 266-ХХІ «Про розмежування державного майна між власністю обласної ради, міст обласного підпорядкування та районів області, статтей 29, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, у зв'язку із чим територіальна громада м. Одеси в особі Одеської міської ради на законних підставах набула право власності на нежитлові підвальні приміщення № 502 площею 125,3 кв.м., № 801 площею 174,0 кв.м. та на нежитлові приміщення між третім та четвертим поверхами № 503 площею 6,9 кв.м. що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17.

Щодо безпосередньої реєстрації за Одеською міською радою права комунальної власності на спірні приміщення, відповідачі вважають, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Стосовно доводів позивача про те, що нежитлові підвальні приміщення № 502, № 801 та нежитлові приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, є нібито допоміжними та є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку відповідачі зазначили, що відповідно до статті 1 Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Згідно зі ст. 10 зазначеного Закону та рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року (v004p710-04) допоміжні приміщення передаються у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Разом з тим, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу України), і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Відповідачі зазначають, що ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку у дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, за власниками квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності закріплюються приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше ніж одну квартиру. Ця норма спрямована на порядок користування мешканцями квартир зазначеними приміщеннями та обладнанням.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і з загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Оцінюючи наданий позивачем на підтвердження своєї позиції висновок судової будівельно - технічної експертизи, що виконана експертом Рапач К.В., відповідачі зазначають, що згідно даного висновку підвальні приміщення № 502 (площею 125, 3 кв.м) та № 801 (площею 174, 0 кв.м) призначені для експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його співвласників і мешканців, і відносяться до допоміжних приміщень загального користування багатоквартирного жилого будинку за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17. При цьому, згідно з вказаним висновком експерта крім підвальних приміщень № 502 та № 801 в будівлі літера «А» вищевказаного житлового будинку по вул. Троїцька, 17, розташовані підвальні приміщення I (площа 8,8 кв.м) та II (11,5 кв.м). Однак, з самого висновку експерта та з матеріалів фотофіксації (фототаблиця № 2, додаток 2) не вбачається та не можливо встановити взагалі, що запірна арматура системи водопостачання, ревізії на трубах системи водовідведення, електрощитова є комунікаціями для обслуговування приміщення багатоквартирного будинку, що розміщенні саме у підвальних приміщеннях № 502 та № 801. Так, у п. 2 висновку експерта зазначено, що у підвальному приміщенні будівлі літера «А» наявні вищевказані комунікації, але ж не досліджено та не встановлено в яких конкретно підвальних приміщеннях вони знаходяться.

Таким чином, відповідачі вважають, що позивачем не було надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували наявність у спірних нежитлових приміщеннях інженерних комунікацій та технічних пристроїв, без доступу до яких експлуатація житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, є неможливою.

Стосовно нежитлового приміщення № 503 (площею 9, 6 кв.м) експерт дійшов висновку, що визначити функціональне призначення міжповерхового приміщення між 3-м та 4-м поверхами будівлі літера «А» не надається можливим.

За таких обставин, саме за відсутності будь-яких доказів, з яких можливо встановити, що приміщення комунальної власності є допоміжними, відповідачі вважають, що у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача щодо визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, відповідач зазначили, що в даному випадку у контексті реєстрації за відповідачем права комунальної власності на зазначені приміщення, свідоцтва про право власності на нерухоме майно лише посвідчують наявність відповідного права, не породжують, не змінюють і не припиняють певні права та обов'язки, а видаються на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такі посвідчуванні документи є чинними, якщо є дійсною правова підстава їх видачі, у зв'язку із чим позовні вимоги ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності на нежилі приміщення № 801, 502, 503, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17, є неефективним способом захисту, який не призведе до поновлення прав та законних інтересів позивача у даній справі, тому не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на об'єкти нерухомого майна - нежилі приміщення № 801, 502, 503, відповідачі із посиланням на позиції Верховного Суду, викладені у постановах постановах від 14.11 2018 р. у справі № 183/1617/16, від 07.11.2018 р. у справі № 488/5027/14-ц, від 12.03. 2019 р. у справі № 911/3594/17, зазначили, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься тільки у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Таким чином, відповідачі вважають, що позовні вимоги ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» про визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на обекти нерухомого майна - нежилі приміщення № 801, 502, 503, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, є неефективним способом захисту, який не призведе до поновлення прав та законних інтересів позивача у даній справі, тому не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачі просять суд застосувати строки позовної давності до правовідносин, що виникли у даній справі, у випадку, якщо суд при розгляді справи з'ясує - чи було порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, посилаючись на положення ст.ст. 256, 267, 261 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідачі зазначають, що до матеріалів даної справи позивачем додано лист Комунальної установи «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» від 17.08.2017 р. № 01-17/101-КУ, адресований голові правління ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» Ковальчук Л.В., яким Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» надала ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» перелік окремо зареєстрованих за територіальною громадою м. Одеси нежитлових приміщень комунальної власності, що перебувають на обліку Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, а саме: нежитлове підвальне приміщення площею 125,3 кв.м., свідоцтво про право власності від 08.05.2008 р. серія САВ № 817438; нежитлове підвальне приміщення площею 174,0 кв.м., свідоцтво про право власності від 15.03.2007 р. серія САВ № 308077; нежитлове приміщення площею 6,9 кв.м.

Таким чином, відповідачі вважають, що починаючи з 17.08.2017 р. позивачу вже було відомо про нібито порушення з боку Одеської міської ради прав або охоронюваних законом інтересів ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» щодо права власності на нежитлові приміщення №№ 502, 503, 801, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, 17.

З урахуванням моменту звернення ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» з вищевказаним позовом до суду (23.12.2024 р.) та моменту, з якого Об'єднання дізналося про порушення свої прав та законних інтересів (17.08.2017 р.), відповідачі вважають, що строк позовної давності позивачем пропущений, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:

В ході розгляду справи судом встановлено, що за приписами ст.11 Конституції СРСР 1977р. у виключній власності держави є: земля, її надра, води, ліси. Державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Законом СРСР №1360 від 14.03.1990р. внесено зміни, зокрема, до Конституції СРСР та ст.13 визначено, що державною власністю є загальносоюзна власність, власність союзних республік, власність автономних республік, автономних областей, автономних округів, країв, областей та інших адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). (Стаття 13 в редакції Закону СРСР N 1360-I

Згідно вимог п. 5 Постанови Верховної ради УРСР «Про введення в дію Закону УРСР «Про власність» від 26.03.1991 року Раді Міністрів України було доручено забезпечити до 01.05.1991р. за участю Кримської АРСР, а також виконавчих комітетів обласних рад народних депутатів розмежування майна між власністю Української РСР та власністю відповідно Кримської АРСР, міста Києва та інших областей.

У подальшому, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ затверджений Перелік державного майна, що передано у власність Одеської обласної ради та Перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно з п. 1 розділу «Житлово-комунальне господарство» додатку 2 до вказаного рішення у комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці м. Одеси передано весь житловий та нежитловий фонд місцевих Рад народних депутатів.

Судом також встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 20.03.2008 р. № 305 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності, згідно з додатком, а також оформити та видати Одеській міській раді свідоцтва про право власності на об'єкти, зазначені в додатку до цього рішення. Під п.6 у додатку значиться підвальне приміщення №502 площею 125,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво від 08.05.2008 р. серія САВ № 817438 про право власності на нежитлове підвальне приміщення № 502, площею 125,3 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17.

Також, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 08.02.2007 р. № 20 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» провести технічну інвентаризацію та зареєструвати за Одеською міською радою об'єкти нежитлового фонду комунальної власності, зокрема, підвальне приміщення № 801 площею 174,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17,.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво від 15.03.2007 р. серія САВ № 308077 про право власності на нежитлове підвальне приміщення № 801, площею 174,0 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17.

Крім того, рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.10.2009 р. № 1080 «Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси» вирішено затвердити перелік об'єктів нерухомого майна, що підлягають реєстрації за Одеською міською радою, який є додатком до цього рішення ( п.1). Комунальному підприємству «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» доручено у трьохмісячний термін за заявою Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради зареєструвати за Одеською міською радою право власності на обєкти нерухомого майна згідно з п.1., 2 цього рішення.

Під п.41 у зазначеному Переліку значиться приміщення між третім та четвертим поверхами, №503, загальною площею 6,9 кв.м, розташоване за адресою: м.Одеса, вул.Троїцька, 17.

На підставі вказаного рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради Одеській міській раді видано свідоцтво свідоцтво від 07.12.2009 р. про право власності на нежитлові приміщення між третім та четвертим поверхами № 503 площею 6,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17.

Крім того, судом встановлено, що «ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» зареєстровано 27 січня 2016 року, номер запису 1 556 102 0000 057054, на підставі рішення установчих зборів, відповідно до чинного законодавства.

Розділом I пунктом 1.5 Статуту ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» визначено, що Об'єднання відповідає за своїми зобов'язаннями, коштами і майном об'єднання, що належать об'єднанню як юридичній особі, від свого імені виступає учасником правовідносин, набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

У розділі ІІ пункті 2.1 Статуту встановлено, що метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Пунктом 2.3 Статуту закріплено, що завданням та предметом діяльності об'єднання є забезпечення реалізації прав співвласників на володіння та користування спільним майном.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Горраіз Лізаррага та інші проти Іспанії» (заява № 62543/00 від 10 листопада 2004 року) зазначено, що «…в сучасному суспільстві, коли громадяни стикаються з особливо складними управлінськими рішеннями, звернення до колективних органів, таких як асоціації, є одним із доступних, а іноді і єдиним доступним для них, засобом, завдяки якому вони можуть ефективно захищати власні інтереси. Крім того, законодавством більшості європейських країн визнано право асоціацій брати участь у судових провадженнях для захисту інтересів своїх членів....Суд не може ігнорувати цей факт при тлумаченні поняття «потерпілий». Будь-яка інша, надміру формалізована інтерпретація цієї концепції, зробить захист прав, гарантованих Конвенцією, неефективними та ілюзорними (пункт 38). Суд визнав, що гарантії статті 6 § 1 також розповсюджуються на об'єднання, у разі, коли вони вимагають визнати права чи інтереси їх членів (пункт 45).

Враховуючи наведений підхід Європейського суду з прав людини до контексту обставин за даною позовною заявою, можна стверджувати, що ОССБ, яке є об'єднанням громадян, мета створення та діяльність якого прямо та безпосередньо пов'язана із забезпеченням і захистом прав співвласників будинку, є належним виразником інтересів більшості учасників цього об'єднання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Згідно з приписами ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В силу ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (ст. 328 Цивільного кодексу України).

Статтею 355 Цивільного кодексу України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 368 Цивільного кодексу України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою ст. 369 Цивільного кодексу України унормовано, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

За приписами ст.1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (в редакції станом на дату вчинення оскаржуваних дій) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); конструктивні елементи багатоквартирного будинку - частини споруди, які забезпечують її цілісність та необхідні технічні умови функціонування (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші, конструкції даху, покрівля, в'їзна група тощо); нежиле приміщення - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин; неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з частини допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання будинку, що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

Згідно зі ст. 19 вказаного Закону (в редакції станом на дату вчинення оскаржуваних дій) неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку. Неподільне майно не підлягає відчуженню.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління, регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

В силу п. 1 ч.1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.

Згідно з п.п.5, 6 ч.1 ст. 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Конституційний суд України в своєму Рішенні від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 в справі № 1-2/2004 висловився, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього; власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з ч. 4.3 зазначеного Рішення відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін. Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України, виключно законами України. Таким чином, питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.

Судом також встановлено, що за інформаційним запитом ОСББ «ТРОЇЦЬКА-17» до Департаменту комунальної власності Комунальна установа «Муніципальна служба комунальної власності Одеської міської ради» листом від 19.08.2017 р. надала копії документів на нежитлове підвальне приміщення № 502, площею 125,3 кв.м., підвальне приміщення № 801 площею 174,0 кв.м., нежитлові приміщення між третім та четвертим поверхами № 503 площею 6,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17, а саме: технічні паспорти та рішення виконавчого комітету Одеської міської ради про реєстрацію зазначених об'єктів за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності.

З технічного паспорту на будинок №17 по вул.Троїцька у м.Одеса, виготовленого КП «БТІ» 23.05.2016 р. на замовлення КП «ЖКС «Порто- Франківський» вбачається, що у корпусі будинку за літ. «А» означені лише два приміщення першого поверху, які дійсно є ізольованими, з ознаками саме нежитлових приміщень як самостійних об'єктів нерухомого майна відповідно до чинного законодавства. Їхня сумарна площа - 113,7 кв. м. При цьому, приміщення № 801, 502, 503 зазначено як підсобні і в загальний підрахунок площі нежитлових приміщень не включені. На планах підвал зображено як єдиний об'єкт, а міжповерховий коридор - як окремий фрагмент між планами третього та четвертого поверхів.

Як вбачається з Висновку № 12/24 від 10.05. 2024 р., складеного експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Рапач К.В., «проведеним дослідженням багатоквартирного будинку за адресою: Одеська область, місто Одеса, вулиця Троїцька, 17 встановлено, що відмінності у функціональному призначенні підвальних приміщень будівлі літера «А» № 801 (загальна площа 174,0 кв. м) і № 502 (загальна площа 125,3 кв. м), зареєстрованих як нежитлові приміщення, від приміщень того ж підвалу будівлі літера «А» I (загальна площа 8,8 кв. м) та II (загальна площа 11,5 кв. м), означених у технічному паспорті на будинок як підсобні приміщення загального користування, відсутні. Всі підвальні приміщення будинку складають загальну анфіладу відкритих приміщень підвалу.

Згідно з ДБН В.2.2-15-2019 «Житлові будинки. Основні положення», встановлено, що підвальні приміщення у будівлі літера «А» (загальна площа 319,6 кв. м), у тому числі: № 801 (загальна площа 174,0 кв. м), № 502 (загальна площа 125,3 кв. м), I (загальна площа 8,8 кв. м),II (загальна площа 11,5 кв. м), призначені для забезпечення експлуатації житлового будинку та побутового обслуговування його співвласників і мешканців.

Таким чином, з висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи випливає, що спірні приміщення, оформлені у власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, є допоміжними.

Згідно зі ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов'язане, зокрема, забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.

Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку, що ОСББ після його створення не потрібно доводити право власності на приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у п. 43 постанови від 08.04.2020р. у справі № 915/1096/18.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.12. 2020 р. у справі № 914/554/19 вказано на те, що особливістю правового статусу допоміжних приміщень є те, що вони є спільною власністю власників квартир у багатоквартирному будинку в силу прямої норми закону і підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення співвласниками будь- яких додаткових дій. Зазначене виключає набуття будь-якою особою права власності на такі приміщення, як на окремий об'єкт цивільних прав.

Згідно з положеннями ст. 186 Цивільного кодексу України річ призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

За таких обставин, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. У розумінні ст..13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Європейський суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

У справі "Белеш та інші проти Чеської Республіки" Європейський суд з прав людини зауважив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 04.12.1995 у справі "Белле проти Франції" для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, оскільки обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Суб'єктивні цивільні права та інтереси особи захищаються в порядку, передбаченому законом, за допомогою застосування, зокрема, способів захисту.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12.11.2024р. у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024р. у справі № 907/358/20, від 27.08.2024р.у справі № 924/128/21, від 11.06.2024р. у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024р. у справі № 910/11383/23.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021р. у справі № 903/1030/19.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Так, у справі №916/3951/21 суд апеляційної інстанції у постанові від 23.01.2025р., з якою погодився Верховний Суд (постанова від 22.04.2025р.) зазначив, що «проаналізувавши вимоги позивача у даній справі про скасування свідоцтва про право власності на спірні приміщення за Одеською міською радою, а також встановлені обставини, зазначає, що в даному випадку у контексті реєстрації за відповідачем права комунальної власності на приміщення, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, а видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Свідоцтва, які посвідчують право власності на приміщення, самі по собі не змінюють їх правового статусу за умови встановлення у справі належності цих приміщень до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку. Отже, позивачу не потрібно доводити право власності на ці приміщення, оскільки вони перебувають у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку в силу закону».

Подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.06.2024р. у справі №916/1200/23.

Щодо вимог про скасування державної реєстрації права власності на спірні приміщення за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради, слід зазначити, що як вже зазначалося вище, підвальне приміщення № 502, площею 125,3 кв.м., підвальне приміщення № 801 площею 174,0 кв.м., приміщення між третім та четвертим поверхами № 503 площею 6,9 кв.м., за адресою: м. Одеса, вул. Троїцька, буд. 17 є допоміжними приміщеннями житлового будинку, і в силу закону таке майно знаходиться у спільній власності всіх співвласників багатоквартирного будинку, що в свою чергу унеможливлює перебування такого майна у комунальній власності, водночас для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій, у зв'язку із чим наявні підстави для задоволення позову володіючого власника шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Одеської міської ради, оскільки для реєстрації речового права за останньою не існувало правових підстав.

За таких обставин, позовні вимоги ОСББ «Троїцька 17» підлягають частковому задоволенню, у частині визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси, в особі Одеської міської ради від 24 квітня 2007 року на нежилі підвальні приміщення № 801, загальною площею 174, кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 18645636; визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29 травня 2008 року на нежитлові підвальні приміщення № 502, загальною площею 125,3 кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 23445381; визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21 грудня 2009 року на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, загальною площею 6,9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 29251047.

У задоволенні решти позову слід відмовити.

Слід зауважити, що відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Щодо застосування строків позовної давності, суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц закріплено, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Вказані приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

Таким чином, позовна давність не поширюється на вимоги власника чи іншого володільця про усунення перешкод у здійсненні ним права користування чи розпорядження своїм майном, що не пов'язані з позбавленням володіння, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі. У зв'язку із цим тривалість порушення права не перешкоджає задоволенню такої вимоги судом (постанова Верховного Суду від 04.04. 2024 р. справа № 753/20662/17).

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідачів згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Троїцька-17» до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради про :

2.Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 24 квітня 2007 року на нежилі підвальні приміщення № 801, загальною площею 174, кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 18645636.

3. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 29 травня 2008 року на нежитлові підвальні приміщення № 502, загальною площею 125,3 кв. м, розташовані за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 23445381.

4. Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради від 21 грудня 2009 року на нежитлове приміщення між третім та четвертим поверхами № 503, загальною площею 6,9 кв. м, розташоване за адресою: Одеська обл., м. Одеса, вулиця Троїцька, будинок 17; реєстраційний номер майна 29251047.

5. Стягнути з Одеської міської ради (65026,, м.Одеса, Біржова (Думська) площа, 1, код ЄДРПОУ 26597691) на користь Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Троїцька-17» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд.17, код ЄДРПОУ 40236172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської ради (65026,, м.Одеса, Біржова (Думська) площа, 1, код ЄДРПОУ 04056919) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Троїцька-17» (65012, м. Одеса, вул. Троїцька, буд.17, код ЄДРПОУ 40236172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 633 грн 60 коп.

7. У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 травня 2025 р.

Суддя Н.В. Рога

Попередній документ

127570856

Наступний документ

127570858

Інформація про рішення:

№ рішення:	127570857
№ справи:	916/5569/24
Дата рішення:	23.05.2025
Дата публікації:	26.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Одеської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них; про комунальну власність, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (07.10.2025)
Дата надходження:	29.05.2025
Предмет позову:	про розподіл судових витрат

Розклад засідань:

Минулі засідання (15)

27.12.2024 13:45	Господарський суд Одеської області
06.02.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
27.02.2025 15:30	Господарський суд Одеської області
25.03.2025 14:00	Господарський суд Одеської області
22.04.2025 12:00	Господарський суд Одеської області
29.04.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
13.05.2025 10:00	Господарський суд Одеської області
23.05.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
03.07.2025 09:00	Господарський суд Одеської області
27.08.2025 12:00	Південно-західний апеляційний господарський суд
11.09.2025 12:15	Господарський суд Одеської області
30.09.2025 10:30	Господарський суд Одеської області
07.10.2025 10:45	Господарський суд Одеської області
11.11.2025 13:00	Касаційний господарський суд
02.12.2025 13:15	Касаційний господарський суд