65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"21" травня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3697/24(916/28/25)
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.
за участю секретаря судового засідання Джабраїлової В. В.
розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
справу № 916/3697/24 (916/28/25)
за позовом: за позовом: розпорядника майна ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» - арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження»
до відповідача-2: ОСОБА_1
про визнання договору іпотеки недійсним
в межах справи № 916/3697/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморські інвестиції»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження»
про банкрутство
за участю представників:
від позивача: арбітражний керуючий Пирожок Є. В.;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився;
Розпорядник майна ТОВ «Південь Сільхозвідродження» арбітражний керуючий Пирожок Євгеній Віталійович (далі також позивач) звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження» (далі також боржник), ОСОБА_1 про визнання недійсним Іпотечного договору від 27.09.2021, який укладений між ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» та ОСОБА_1 (нотаріальний номер бланку НРН 408483) (далі - договір іпотеки).
На переконання розпорядника майна укладений договір іпотеки є фраудаторним.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 у справі № 916/3697/24 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Сільхозтехвідродження»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Приморські інвестиції» в сумі 2 560 142 грн та витрати у сумі 24 224 грн, понесені у зв'язку із сплатою судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича.
08.01.2025 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/28/25. Розглядати справу № 916/28/25 постановлено за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство № 916/3697/24 із присвоєнням справі № 916/3697/24(916/28/25) з повідомленням сторін. Судове засідання щодо розгляду справи по суті призначено на 05.02.2025 о 15:20 год.
Також ухвалою суду від 08.01.2025 витребувано у Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформацію про актові записи про те, чи є ОСОБА_1 сином ОСОБА_1 , та якщо ОСОБА_1 не є батьком ОСОБА_1 витребувати інформацію про актові записи хто є батьком ОСОБА_1 ; витребувано у Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків дані про доходи ОСОБА_1 за 10 років до 27 вересня 2021 та відповідні копії звітності з яких вбачається наявність цих доходів.
Під час розгляду справи по суті сторонами надано до суду:
клопотання позивача про залучення доказу від 16.01.2025 за вх.№1572/25;
лист - відповідь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Херсонській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за вх.№2366/25 від 22.01.2025;
відзив відповідача-1 на позовну заяву за вх.№2460/25 від 23.01.2025;
лист-відповідь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі за вх.№2778/25 від 27.01.2025;
клопотання позивача про долучення доказів від 18.02.2025 за вх.№5514/25;
додаткові пояснення позивача за вх.№7199/25 від 04.03.2025;
відзив відповідача-2 на позовну заяву за вх.№7387/25 від 05.03.2025;
додаткові пояснення позивача за вх.№7706/25 від 10.03.2025;
заяву позивача за вх.№11684/25 від 10.04.2025;
додаткові пояснення позивача за вх.№1351/25 від 28.04.2025;
додаткові пояснення у справі позивача за вх.№15776/25 від 19.05.2025.
Під час розгляду справи по суті, судові засідання відкладались господарським судом про що постановлені протокольні ухвали від 05.02.2025, від 27.02.2025, від 05.03.2025; 17.03.2025, 27.03.2025, 07.04.2025, 30.04.2025, 19.05.2025, про що сторін повідомлено у судовому засіданні та у порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні 21.05.2025 за участю представника позивача у режимі відеоконференції, судом на підставі ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення.
Відповідачі у судові засідання не з'явилися, при цьому про судові засідання повідомлялися належним чином шляхом надіслання ухвал суду до електронного кабінету, які були отримані відповідачами.
Стислий виклад позиції позивача
27.09.2021 ТОВ «Південь Сільхозвідродження» в особі директора ОСОБА_1 (іпотекодавець) уклало з ОСОБА_1 (сином директора, іпотекодержатель) договір іпотеки, згідно з яким передано в іпотеку майно, що належить ТОВ «Південь Сільхозвідродження».
Договір іпотеки укладений в забезпечення основного зобов'язання за договором позики від 27.09.2021, що укладений між ОСОБА_2 (позичальник) та ОСОБА_1 (позикодавець) (далі - договір позики).
Відповідно до умов договору позики від 27.09.2021 виконання договору позики забезпечене майновою порукою (іпотекою) ТОВ «Південь Сільхозвідродження».
На переконання розпорядника майна, реальною метою укладання договорів позики та іпотеки є створення штучної заборгованості третьої особи - ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 , та як наслідок, надалі - переходу права власності на нерухоме майно, що належить ТОВ «Південь Сільхозвідродження».
На підставі частини 2 ст. 42 КУзПБ, вважаючи договір іпотеки недійсним з підстав фраудаторності, розпорядник майна звернувся до суду.
На думку позивача, ознаками фраудаторності договору іпотеки є:
- Узяття боржником зобов'язання унаслідок чого ТОВ «Південь Сільхозвідродження» стало неплатоспроможним;
- ТОВ «Південь Сільхозвідродження» узяло на себе заставні зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони;
- боржник уклав договір із заінтересованою особою.
Стислий виклад позиції ТОВ «Південь Сільхозвідродження»
У відзиві відповідач 1 вказало, що у разі доведення родинних зв'язків ОСОБА_1 (сина директора) та ОСОБА_1 (директора ТОВ «Південь Сільхозвідродження») визнає позов у повному обсязі.
Відповідач 1 вказав, що дійсно була відсутня економічна доцільність в укладенні договору іпотеки.
Стислий виклад позиції ОСОБА_1
На переконання відповідача 2 оскаржуваний правочин укладений відповідно до вимог чинного законодавства.
Для оцінки договору, що укладений внаслідок зловмисної домовленості однією з обставин, що підлягають доказуванню є наявність у діях підписанта зловмисної домовленості з іншою особою.
З огляду на те, що факт зловмисної домовленості відсутній між сторонами правочину відсутній, відповідач 2 просить відмовити у позові.
Обставини справи встановлені судом
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.09.2021 засновниками (учасниками) ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» були:
- ОСОБА_1 (розмір частки 10 476 грн (0,37448 %);
- ОСОБА_3 (розмір частки 10 476 грн (0,20952 %);
- ОСОБА_1 (розмір частки 4 970 800 грн (99,416 %).
Директор ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» станом на 24.09.2021 - ОСОБА_1 .
Згідно з протоколом загальних зборів ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» від 24.09.2021 ухвалено рішення в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором позики передати в іпотеку ОСОБА_1 нерухоме майно, що належить ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження». За відповідне рішення проголосували засновники у повному складі, що становить 100 % голосів.
27 вересня 2021 року ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» в особі директора ОСОБА_1 уклало з ОСОБА_1 договір іпотеки за яким ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження», як майновий поручитель, передало в іпотеку ОСОБА_1 цілісний майновий комплекс нерухомого майна.
Предметом іпотеки є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці загальною площею 0,7373 га, кадастровий номер земельної ділянки - 6510136900:16:003:0011, та складається з:
Адмінбудівля, А площею - 30,8 м.кв., М'ясо-молочний павільйон, Б площею - 378,4 м.кв., Склад, В, Е, Ж, С, Т, У; Смотрове приміщення, Г; Компресорна, Д; Приміщення для охорони, Л; Кафе, К; Навіси, О, П, Р, Щ, Є, Ю, Я; Торгівельний павільйон, М, Н, Ф, Х, Ц, Ч, Ш, 1Б, 1В; Торгівельний павільйон, 1Г, 1Д, 1Е, 1Ж, 1З, 1И, 1К; Торгівельний павільйон, 1Л, 1М, 1Н, 1О, 1П, 1Р, 1С; Торгівельний павільйон, 1Т, 1У, 1Ф, 1Х, 1Ц, 1Ч; Торгівельний павільйон, 1Щ, 1Ш, 1Є, 1Ю, 1Я, 2Ф, 2Б; Торгівельний павільйон, 1В, 2Г, 2Д, 2Е, 2Ж, 2З, 2И; Торгівельний павільйон 2К, 2Л, 2М, 2Н, 2О, 2П, 2Р; Торгівельний павільйон, 2С, 2Т, 2У, 2Ф, 2Х, 2Ц, 2Ч; Торгівельний павільйон, 2Ш, 2Щ, 2Є, 2Ю, 2Я, 3А, 3Б; Торгівельний павільйон, 3В, 3Г, 3Д, 3Е, 3Ж, 3З,3 И; Торгівельний павільйон, 3К, ЗЛ, 3М, 3Н, 3О, 3П, 3Р; Торгівельний павільйон, 3С, 3Т, 3У, 3Ф, 3Х, 3Ц, 3Ч; Торгівельний павільйон, 3Ш, 3Щ, 3Є, 3Ю, 3Я, 4А, 4Б; Торгівельний павільйон, 4В, 4Г, 4Д, 4Е, 4Ж, 4З, 4И; Торгівельний павільйон 4К, 4Л, 4Ь, 4Н, 4О, 4П, 4Р; Торгівельний павільйон, 4С, 4Т, 4У, 4Ф, 4Х, 4Ц, 4Ч; Торгівельний павільйон, 4Ш, 4Щ, 4Є, 4Ю, 4Я, 5А, 5Б; Торгівельний павільйон, 5В, 5Г, 5Д, 5Е, 5Ж, 5З, 5И; Торгівельний павільйон, 5К, 5Л, 5М, 5Н, 5О, 5П, 5Р; Торгівельний павільйон, 5С, 5Т, 5У, 5Ф, 5Х, 5Ц ,5Ч; Торгівельний павільйон, 5Ш, 5Щ, 5Є, 5Ю, 5Я, 6А ,6Б; Торгівельний павільйон, 6В, 6Г, 6Д, 6Е, 6Ж, 6З, 6И; Торгівельний павільйон, 6К, 6Л, 6М, 6Н, 6О, 6П, 6Р; Торгівельний павільйон, 6С, 6Т, 6У, 6Ф, 6Х, 6Ц, 6Ч; Торгівельний павільйон, 6Ш, 6Щ, 6Є, 6Ю, 6Я, 7А, 7Б; Торгівельний павільйон, 7В, 7Г, 7Д, 7Е, 7Ж, 7З, 7И; Торгівельний павільйон, 7К,7У; Фонтан питний, №1, сміттєзбірник №2; Огорожа, №3-9; Мостіння, №1, що належать ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження», код ЄДРПОУ 31917658, на праві приватної власності.
Перебування майна в іпотеці підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (р.н. обтяження 44174214).
Основне зобов'язання, за яким ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» передало в іпотеку предмет іпотеки виникло на підставі договору позики від 27.09.2021 року, який було укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно з умовами договору позики ОСОБА_1 надав позику в розмірі 225 000,00 доларів США ОСОБА_2 , строком до 27.03.2022 року.
Згідно з розпискою від 27.10.2021 ОСОБА_2 на виконання договору позики отримав від ОСОБА_1 5 994 000,00 грн (225 000 доларів США в еквіваленті).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 у справі № 916/3697/24 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження»; визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Приморські інвестиції» в сумі 2 560 142 грн та витрати у сумі 24 224 грн.
Провадження у справі про банкрутство було відкрито на підставі невиконання зобов'язань щодо сплати орендної плати в сумі 2 560 142 грн за договором оренди нерухомого майна від 29.10.2021 за період з листопада 2021 по 31.12.2023 включно, згідно з яким ТОВ «Приморські інвестиції» (орендодавець) передало ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» (орендар) у платну строкову оренду нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 1312,9 кв. м. Факт прийняття у платне строкове користування нерухомого майна підтверджується актом приймання-передачі від 01.11.2021 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 16.05.2024 відбулася зміна засновників ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження», вилучено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та додано нових засновників: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
Новим керівником ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» з 16.05.2024 призначено ОСОБА_5 .
До справи додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_1 за період - 4 квартал 2011 року - 3 квартал 2021 року.
Висновки суду
Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, статтею 20 ГК України, статтею 42 КУзПБ.
За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, від 02.10.2019 у справі №587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 19.11.2019 у справі №918/204/18).
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. У цьому висновку Суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 28.09.2021 у справі № 21/89б/2011(913/45/20), від 16.11.2022 у справі № 44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі № 910/18376/20 (918/445/22).
Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ (в редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі про банкрутство) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.
Арбітражний керуючий оспорює правочин, датою укладення якого є 27.09.2021.
Провадження у справі про банкрутство ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» відкрито 19.09.2024, тобто оспорюваний правочин укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство), визначений ст. 42 КУзПБ.
Згідно з ч. 2 ст. 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.
Системний аналіз частин першої та другої цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що її структура визначає різні умови застосування підстав для визнання правочину недійсним.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ необхідною умовою для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, є встановлення обставин щодо порушення прав боржника або кредиторів внаслідок укладення такого правочину.
Тоді як ч. 2 ст. 42 КУзПБ не встановлено додаткових умов для визнання правочину недійсним, з підстав передбачених у ній, а визначено окремі, самостійні підстави для визнання недійсними відповідних правочинів.
Отже, законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються тоді коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.
На відміну від вимог ЦК України та ГК України, законодавство про банкрутство (ст. 42 КУзПБ) не визначає вимоги до укладеного правочину, а врегульовує спеціальні правила та процедуру визнання недійсними правочинів (договорів), укладених боржником, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить спеціальні положення щодо строків (сумнівного періоду протягом якого боржник вчиняє правочини), суб'єктів (осіб, які мають ініціювати право визнання договорів недійсними) і переліку підстав, за наявності яких можна визнавати правочини недійсними.
З огляду на сферу регулювання законодавства про банкрутство, загалом і за змістом вищевказаних норм, вони є спеціальними щодо загальних, установлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними. Тобто, ці норми передбачають додаткові, спеціальні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом, та особливі наслідки задоволення вимог, заявлених в порядку норм законодавства про банкрутство.
Крім того, укладення боржником договору з порушенням вимог ст. 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів.
Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України).
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Варто звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог.
Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі;
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17).
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
Слід звернути увагу, у контексті цього спору, на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі №904/7905/16: "Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов'язані, із зменшенням його платоспроможності), після виникнення у нього зобов'язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора".
Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, від 03.03.2020 у справі №910/7976/17, від 03.03.2020 у справі №904/7905/16, від 03.03.2020 у справі №916/3600/15, від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 28.07.2022 у справі №902/1023/19(902/1243/20).
Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №904/7905/16 дійшла висновку, що фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам, отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до ст. 7 КУзПБ на підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин 3, 6 ст. 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину лише на підставі ст. 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника.
Водночас категорія фраудаторності у галузі банкрутства спрямована на недопущення недобросовісного виведення активів з метою уникнення відповідальності цим майном перед кредиторами, зважаючи, що ч. 2 ст. 96 ЦК України вимагає, щоби юридична особа відповідала за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Тобто, боржник має усвідомлювати повне виконання свого обов'язку перед кредитором. У зв'язку з цим можна розмежувати також критерії фраудаторності: об'єктивний - коли вчиняється правочин цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку за наявності існуючої вже заборгованості; суб'єктивний - усвідомлення боржником появи боргу в результаті укладення правочину, що повинно аналізуватися через призму економічної мети договору, сумлінність та добросовісність дій боржника, які мають бути спрямовані на погашення боргу, а не навпаки, на неможливість виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 зазначила, що фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Господарський суд встановив, що оскаржуваний правочин - договір іпотеки укладений 27.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.09.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Південь Сільхозтехвідродження».
Відповідно до ухвали попереднього засідання суду від 25.11.20254 у справі № 916/3697/24 єдиним конкурсним кредитором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморські інвестиції" з сумою вимог: 24 224 грн (перша черга задоволення вимог кредиторів); 2 560 142 грн (четверта черга задоволення вимог кредиторів - основний борг).
Провадження у справі про банкрутство було відкрито на підставі невиконання зобов'язань щодо сплати орендної плати в сумі 2 560 142 грн за період з листопада 2021 по 31.12.2023 за договором оренди нерухомого майна від 29.10.2021 включно, згідно з яким між ТОВ «Приморські інвестиції» (орендодавець) передало ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» (орендар) у платну строкову оренду нерухоме майно.
Арбітражний керуючий оспорює правочин, датою укладення якого є 27.09.2021.
Тобто, з наведених обставин вбачається, що заборгованість за зобов'язаннями єдиного конкурсного кредитора утворилася після укладення договору іпотеки, який арбітражний керуючий просить визнати фраудаторним. Більш того, навіть сам договір оренди укладений 29.10.2021, тобто після дати оспорюваного правочину (27.09.2021).
Як зазначено вище, згідно з правовими висновками Верховного Суду, лише правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
У даному випадку така умова не виконується.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку, що підстави для визнання фраудаторним оскаржуваного договору іпотеки від 27.09.2021 відсутні, оскільки першочерговою умовою для визнання договору фраудаторним є встановлення факту вчинення такого правочину після виникнення зобов'язань перед кредиторами, а в даному випадку, оскаржуваний правочин укладено до виникнення зобов'язання у боржника перед конкурсним кредитором.
Щодо інших обставин справи, які на переконання позивача, є свідченням фраудаторності оскаржуваного правочину, суд зазначає таке.
Зокрема, арбітражний керуючий зауважив на висновках аналізу фінансово-господарського стану ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» (станом на 10.04.2025).
На переконання позивача, саме укладення 27.09.2021 договору іпотеки з боку колишнього директора ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» ОСОБА_1 є діями, що свідчать про доведення до банкрутства боржника.
Водночас згідно з аналізом фінансово-господарського стану ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» (станом на 10.04.2025):
- у 2023 році боржник не працював, доходів не отримував, падіння показника чистого доходу у порівнянні з передвоєнним періодом становить 2 360,1 тис. грн, а тому результатом діяльності виявився збиток у розмірі 1 583,2 тис. грн;
- власний капітал за 2022-2023 роки порівняно з 2021 роком скоротився на 3 872,7 тис. грн за рахунок збитків, отриманих у період окупації;
- підприємство має ознаки поточної неплатоспроможності станом на кінець 2022 року;
- показники рівня забезпечення зобов'язань кредиторів знизилися у 2022-2023 роках. Чисті активи хоч і мають позитивне значення проте мають менше значення показника зареєстрованого капіталу;
- в будь-якому випадку на діяльність у 2022-2023 вплинула військова агресія Росії проти України, зокрема, варто узяти до уваги, що м. Херсон перебувало в тимчасовій окупації до 11.11.2022 і станом на сьогодні перебуває в зоні активних бойових дій;
- довгострокові зобов'язання боржника відсутні; водночас сума короткострокових зобов'язань збільшилася за 2022-2023 роки на 74,95 % - з 70,9 тис. грн до 4048,4 тис. грн за рахунок збільшення заборгованості за товари, роботи, послуги;
- у підприємства відсутні залишки запасів, склад оборотних активів - дебіторська заборгованість;
- за даними АТ КБ «Приватбанк» станом на 04.09.2024 у боржника відсутні кошти на рахунках;
- у 2022-2023 роках боржник не мав власних оборотних коштів, показники ліквідності не відповідають нормативним;
- за результатами діяльності у 2021 році отримано прибуток, а в 2022 та 2023 роках - збитки;
- на отримання збитків у 2022-2023 роках порівняно з 2021 роком вплинула військова агресія Росії, яка в цілому в Україні призвела до втрати 29,2 % реального ВВП.
За результатами фінансового аналізу, з урахуванням того, що акцесорні зобов'язання (майнова порука у цьому випадку) відображаються в звітності лише в момент їх виконання боржником, тобто, загальна вартість активів є значно меншою загального розміру кредиторів, арбітражний керуючий дійшов висновків, що визначальним є визнання договору іпотеки фраудаторним, що може надалі, у разі задоволення позову, бути одним з факторів відкриття процедури санації.
Натомість господарський суд вважає за необхідне звернути увагу, що не лише укладання оскаржуваного правочину вплинуло на об'єктивні та суб'єктивні фактори, що зумовили збитковість господарської діяльності божника, а й інші, що є не менш значущими, що фактично і спричинили звернення кредитора до суду про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження».
Окрім наведеного, позивач також звертає увагу на неспівмірність доходів ОСОБА_1 та суми за договором позики, зобов'язання повернення якої забезпечено оспорюваним договором іпотеки; відсутність економічної доцільності укладання договорів позики та іпотеки.
Натомість ці обставини є другорядними, оскільки першочерговим є визначення чи укладений правочин, який оспорюється, в період настання виконання боржником зобов'язання перед кредитором з погашення заборгованості.
Суд також бере до уваги, що ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» звернулося до Херсонського міського суду Херсонської області (справа № 766/9486/24) щодо визнання недійсним оскаржуваного правочину - договору іпотеки від 27.09.2021 на підставі ст. 203, 232, 238 ЦК України, тобто, у разі наявності правових підстав, порушене право боржника буде захищено.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.
Відповідно до п.2 ст.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Відмовити розпоряднику майна ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» арбітражному керуючому Пирожку Євгенію Віталійовичу у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південь Сільхозтехвідродження», ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним у справі № 916/3697/24 (916/28/25).
2. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн покласти на розпорядника майна ТОВ «Південь Сільхозтехвідродження» - арбітражного керуючого Пирожка Євгенія Віталійовича.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 23 травня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач