про залишення позовної заяви без руху
23 травня 2025 року Справа № 915/806/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали
за позовом: Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк», вул.Чикаленка Євгена, 42/4, м.Київ, 01024
електронна пошта: client@credit-agricole.ua
Maksym.Kupenko@credit-agricole.ua
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Презент+», вул.Городоцька, 355, офіс 370, м.Львів, 79040
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Дістрібьюшн», вул.Савура Клима, 21а, м.Луцьк, Волинська область, 43005
2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіон+», вул.Рівненська, 48, м.Луцьк, 43010
електронна пошта: avionpluscompany@gmail.com
3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Елтікс+», вул.Савура Клима, 21а, м.Луцьк, Волинська область, 43005
4) ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
про: звернення стягнення на предмет іпотеки.
Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 16211/157-1 від 06.05.2025 (вх. № 7716/25 від 21.05.2025) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Презент+» в якій просить суд:
1. В рахунок погашення заборгованості за Договором про надання банківських послуг № 429 CL від 26.03.2021 року, укладеним між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (код ЄДРПОУ 14361575) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕР ДІСТРІБЬЮШН» (код ЄДРПОУ 37191990) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІОН+» (код ЄДРПОУ 40110917), яка станом на 21.01.2025 складає 79 263 426,30 гривень, з яких:
- 73 340 000,00 гривень - прострочена заборгованість,
- 5 923 426,30 гривень - прострочені проценти,
звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № 429 CL/M6 від 13.09.2021 (посвідченим Бориско О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 7420): комплекс нежитлових будівель-база гуртово-роздрібної торгівлі (перша частина), загальною площею 3 423,3 кв.м., що розташований за адресою Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. Київська, 129-г (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 4689548104), який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «ПРЕЗЕНТ+» (код ЄДРПОУ 39986998, місто Львів, вулиця Городоцька, 355, офіс 370) шляхом проведення електронного аукціону.
2. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи покласти на відповідача.
3. Розгляд справи здійснювати без представника позивача.
4. Витребувати у Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, adpsu@dpsu.gov.ua) відомості щодо перетину державного кордону України за період часу після 24.02.2022 Грабаном Ростиславом Михайловичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява № 16211/157-1 від 06.05.2025 (вх. № 7716/25 від 21.05.2025) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.
По-перше, відповідно до приписів ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно з ч. 1 ст. 56 ГПК України сторони, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч. 1 ст. 58 ГПК України).
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 Господарського процесуального кодексу України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
З матеріалів позовної заяви, яка подана через підсистему «Електронний суд», вбачається що її сформовано представником позивача Купенком Максимом Сергійовичем.
До позовної заяви додано документ, який має назву «ДОВІРЕНІСТЬ у порядку передоручення» від 02.09.2024. Зазначену довіреність видав Де Корду Карлос Станіслас Марі Фернанд, який відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є керівником Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк». За перевіркою суду встановлено, що вказана Довіреність, оформлена у електронній формі засобами системи «Електронний суд» та підписана кваліфікованим електронним підписом вказаної особи. За змістом вказаної довіреності Де Корду Карлос Станіслас Марі Фернанд на підставі Витягу з ЄДР щодо Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» уповноважив в порядку передоручення Бендюга Ігора Анатолійовича представляти інтереси Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана з правом передоручення іншим особам та дійсна до моменту її скасування.
Крім того, до позовної заяви долучено документ, який має назву «ДОВІРЕНІСТЬ у порядку передоручення» від 02.09.2024. Зазначену довіреність видав Бендюг Ігор Анатолійович. За перевіркою суду встановлено, що вказана Довіреність, оформлена у електронній формі засобами системи «Електронний суд» та підписана кваліфікованим електронним підписом Бендюга Ігора Анатолійовича. За змістом вказаної довіреності Бендюг Ігор Анатолійович, на підставі Довіреності від 20.10.2023, виданої Акціонерним товариством «Креді Агріколь банк» уповноважив в порядку передоручення Купенка Максима Сергійовича представляти інтереси Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи. Довіреність видана без права передоручення іншим особам та дійсна до моменту її скасування.
Суд зауважує, що до матеріалів позовної заяви не надано копії Довіреності від 20.10.2023, а матеріали, долучені до позовної заяви, не містять доказів наявності у Бендюга Ігора Анатолійовича статусу адвоката, чи доказів права цієї особи діяти від юридичної особи позивача у порядку самопредставництва у розумінні ч. 3 ст. 56 ГПК України.
Інших документів на підтвердження повноважень цієї особи як представника Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк», зокрема в частині уповноваження інших осіб діяти від імені позивача, до позовної заяви не додано.
При цьому, суд враховує, що ця справа не є малозначною, а тому відсутні підстави для застосування положень частини другої статті 58 ГПК України.
З урахуванням наведеного додані до позовної заяви довіреності у порядку передоручення не є належними доказами у розумінні вимог статей 74, 76, 77, 78 ГПК України, на підтвердження повноважень на представництво або самопредставництво в господарському суді згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 12.02.2024 у справі № 922/3682/23, від 12.02.2024 у справі № 910/11221/20, від 08.04.2024 у справі № 902/924/23, від 17.05.2024 у справі № 910/9014/23.
Суд також враховує правові висновки, викладені у п. 3.6 постанови Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 910/9150/21 щодо розмежування норм процесуального права, а саме положень частини першої та пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України:
«Частина перша статті 174 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким у випадку, якщо позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви суд першої інстанції постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Поряд з цим, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
У постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 13.07.2020 у справі № 905/2203/19 та від 13.08.2021 у справі № 910/21107/20 зазначено, що процесуальний закон допускає дві форми поведінки суду у разі встановлення порушень/недоліків щодо особи/повноважень особи, яка підписала позовну заяву/заяву/скаргу тощо, а саме: залишення без руху позовної заяви/заяви/скарги із наданням заявнику строку для усунення відповідних недоліків або повернення цієї заяви.
З огляду на наведені положення процесуального закону, суд має залишити позовну заяву/заяву/скаргу без руху, відповідно до частини першої статті 174 ГПК України, у разі наявності у суду сумніву у достовірності, достатності та належності доказів стосовно повноважень особи, що її підписала, надавши заявнику строк для усунення відповідних недоліків.
У протилежному випадку, зокрема за відсутності доказів повноважень особи, що підписала позовну заяву/заяву/скаргу, у суду відсутні підстави для залишення її без руху відповідно до положень частини першої статті 174 ГПК України, а суддя у цьому випадку, відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 174 цього Кодексу, повертає позовну заяву і додані до неї документи».
У даній справі, з огляду на викладене вище, у суду наявні сумніви щодо достатності доказів стосовно повноважень особи, що підписала позовну заяву, а, отже, позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162 ГПК України.
З метою усунення вказаного недоліку суд пропонує позивачу надати достовірні та достатні докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву, зокрема, з урахуванням приписів параграфу 2 глави 4 Господарського процесуального кодексу України.
По-друге, згідно з п.2 ч.1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 N R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.
Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за договором про надання банківських послуг на загальну суму 79 263 426,30 грн.
Вказана вимога є вимогою майнового характеру, оскільки наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.
Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача.
Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами ст.4 закону «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов, зокрема, в межах вартості предмета іпотеки (розміру виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна).
Відповідна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 у справі №907/9/17 та постановах Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №907/628/17, від 14.05.2019 у справі №904/592/18, від 11.06.2020 у справі №917/1368/17, від 12.08.2021 у справі 913/680/17.
Зі змісту долученого до матеріалів справи Договору іпотеки № 429CL/M6 від 13.09.2021 (п. 14) вбачається, що вартість предмету іпотеки за згодою між Іпотекодавцем і Банком (без ПДВ) складає 7 040 343,00 грн.
За змістом позовної заяви позивач зазначає, що ціна позову складає 7 352 859,00 грн (виходячи із загальної погодженої банком та іпотекодавцем вартості предмета іпотеки, водночас не зазначає, якими доказами підтверджуються вказані обставини погодження вартості та не надає суду відповідних доказів.
При цьому, суд зауважує, що не повинен самостійно визначати вартість майна за відповідними майновими вимогами, оскільки такий обов'язок покладається на позивача.
Таким чином, ставка судового збору у даній справі повинна бути визначена з урахуванням підтвердженої позивачем вартості предмету іпотеки.
Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 1315574 від 07.05.2025 на суму 88 234,32 грн.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір", судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Тобто, суд зобов'язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.
На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/806/25, згідно платіжної інструкції № 1315574 від 07.05.2025 на суму 88 234,32 грн.
Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем у сумі 88 234,32 грн згідно платіжної інструкції № 1315574 від 07.05.2025 зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/763/25.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 19.05.2025 у справі №915/763/25 позовну заяву №16211/157 від 06.05.2025 (вх.№7308/25 від 14.05.2025) було повернуто Акціонерному товариству «Креді Агріколь банк».
У відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.
Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому після повернення позовної заяви за ухвалою суду від 19.05.2025 у справі № 915/763/25 Акціонерне товариство «Креді Агріколь банк» отримало право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі за платіжною інструкцією № 1315574 від 07.05.2025 на суму 88 234,32 грн, яка приєднана до такої справи №915/763/25, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/806/25.
Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.
Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.
У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
Отже, платіжна інструкція № 1315574 від 07.05.2025 на суму 88 234,32 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/763/25.
Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція № 1315574 від 07.05.2025 на суму 88 234,32 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/806/25.
Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч.1 ст.174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Креді Агріколь банк» № 16211/157-1 від 06.05.2025 (вх. № 7716/25 від 21.05.2025) - залишити без руху.
2. Акціонерному товариству «Креді Агріколь банк» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Роз'яснити Акціонерному товариству «Креді Агріколь банк», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.О.Семенчук