23.05.2025 Справа № 908/1072/25
м.Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі суду: судді Боєвої Олени Сергіївни, розглянувши заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі №908/1072/25
за позовом: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс», код ЄДРПОУ 40308189
про стягнення суми 1491697,51 грн,
Без повідомлення (виклику) сторін,
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» 1144385,00 грн грошових коштів за непоставлений товар за договором № 0774-СК-Д від 15.08.2024, 22291,99 грн - 3% річних, 120160,43 грн інфляційних втрат, 204860,09 грн пені, всього - загальної суми 1491697,51 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 21.04.2025 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер
судової справи 908/1072/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 25.04.2025 вищезазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1072/25, присвоєний номер провадження 9/57/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
21.05.2025 до суду від Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надійшла заява про забезпечення позову у справі №908/1073/25.
Протоколом передачі від 21.05.2025 заяву передано раніше визначеному у справі складу суду - судді Боєвій О.С.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявником зазначено, зокрема, наступне. 15.08.2024 між Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник) укладено Договір №0774-СК-Д про закупівлю товару, умовами якого передбачено, що Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Бензин А-95 та Дизельне паливо (код ДК 021:2015-09130000-9 Нафта і дистиляти) надалі - Товар, для заправки дизельних та бензинових генераторів окружних судів Дніпропетровської області, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар, на умовах даного договору. Позивачем виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати вартості товару в розмірі, обумовленому сторонами на підставі укладеного Договору №0774-СК-Д від 15.08.2024 та Специфікації; факт перерахування позивачем грошових коштів за Договором належним чином підтверджено платіжним дорученням № 4736 від 23.08.2024. Проте, відповідачем не виконані зобов'язання за Договором, зокрема, АЗС постачальника відмовив у відпуску палива позивачеві по скретч-карткам, які є підставою для відвантаження палива з АЗС постачальника. Внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору в частині постачання пального відповідно до проведеної передплати, у останнього утворилась заборгованість в розмірі вартості не використаних скрет-карток. Предметом позову, є стягнення 1 491 697,51 грн оплати за непоставлений товар, згідно довірчих документів (скретч-каток), придбаних у відповідача. Виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів. Поведінка відповідача обґрунтовано свідчить про неблагонадійність, як ділового партнера та велику вірогідність ухилення від виконання рішення суду у майбутньому, аналогічно ухиленню від виконання договірних зобов'язань. Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позовних вимог щодо накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу в межах ціни позову, може значно ускладнити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Платіжне доручення № 4736 від 23.08.2024 та не обміняні на паливо скретч-картки підтверджують ту обставину, що відповідач користується на власний розсуд коштами перерахованими позивачем, а паливо не відпущене, тому фактично арешт буде накладений на кошти позивача, що знаходяться на рахунку відповідача, що не може завдати шкоди інтересам відповідача. На підставі викладеного заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», у межах ціни позову в сумі 1491697,51 грн.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України.
Так, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За змістом ч.ч. 1, 5, 6 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1- 6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У постанові від 19.12.2024 у справі № 910/6192/24 Верховний Суд зазначив, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору. Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) наведено наступні висновки:
«Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Отже забезпечення позову є засобом спрямованим на: запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів; ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав/інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Адекватність заходу по забезпеченню позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка ефективності заходу забезпечення позову здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 дійшов висновку про необхідність відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у низці постанов Верховного Суду.
Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Судом також враховано правову позицію, викладену Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, в якій зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
При цьому, з положень Господарського процесуального кодексу України, які врегульовують питання забезпечення позову, слідує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості, вжиття забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та належне йому майно в межах заявлених позовних вимог (1491697,51 грн) спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі.
Суд зауважує, що будь-які заходи забезпечення позову є тимчасовими (до закінчення розгляду справи) та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту та поновлення порушеного права в разі задоволення/часткового задоволення позову.
З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вжиття забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог (1491697,51 грн), відповідає ст.ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог та направлено, насамперед, на забезпечення дійсної ефективності судового захисту.
За таких обставин, заява Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі № 908/1072/25 підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 7 та 9 статті 145 Господарського процесуального кодексу України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про забезпечення позову у справі № 908/1072/25 задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8), які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 40308189), у межах ціни позову в сумі 1 491 697,51 грн. (один мільйон чотириста дев'яносто одна тисяча шістсот дев'яносто сім грн 51 коп.).
Стягувачем за даною ухвалою є: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738 (49027, м.Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21-А).
Боржником за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 40308189 (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8).
Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч.ч. 1, 4 ст. 144 ГПК України).
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 140 ГПК України).
Ухвала складена та підписана 23.05.2025.
Відповідно до положень ст.ст. 140, 235, 255, 256 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її складення в порядку, встановленому ст. 257 цього Кодексу.
Суддя О.С. Боєва