Справа № 524/12368/24
Провадження №2/524/1800/25
20.05.2025 року Автозаводський районний суд міста Кременчука у складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2024 року до суду звернулося ТОВ «Споживчий центр» із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 27 липня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 26.07.2023-100000730.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000 грн., строком на 42 дні. Фіксована незмінна процентна ставка - 1,3% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, комісія за надання кредиту 15% від суми кредиту та дорівнює 1950,00 грн.
Свої зобов'язання за кредитним договором фінансова установа виконала належним чином, надавши позичальнику кредит у розмірі 13000 грн., що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.
Відповідач належним чином зобов'язання за кредитним договором не виконував, внаслідок чого, станом на 05.09.2023 року, утворилась заборгованість у розмірі 22047,96 грн., з яких 13 000,00 грн. - заборгованість кредитом, 7097,96 грн - заборгованість за процентами та 1950,00 грн. заборгованість за комісією, яку просили стягнути з відповідача на їх користь, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою судді від 09 грудня 2024 року відкрито спрощене провадження у справі, залучено сторін, призначено справу до розгляду.
03 січня 2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 18 лютого 2025 року витребувано від АТ КБ «Приватбанк» письмові докази.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не прибув. У позовній заяві просили справу розглядати без участі їх представника. НЕ заперечували щодо заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не прибув з невідомих суду причин. Був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомив. Не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі сторін, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.
26 липня 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 26.07.2023-100000730, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору ТОВ «Споживчий центр» (оферти), додатку до анкети та заявки відповідача ОСОБА_1 -О. від 26.07.2023 року, його відповіді про прийняття пропозиції (акцепт) та підтвердження укладення електронного договору. Даний договір містить відмітку про підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т415, надісланим кредитодавцем відповідачу у вигляді смс-повідомлення на його мобільний номер, який вказувався ним при реєстрації на сайті.
Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 13 000,00 грн., строк, на який надається кредит - 42 дні з дати його надання, період користування кредитом кожні 14 днів з дня його надання. Процентна ставка - фіксована незмінна у розмірі 1,3% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 15% від суми кредиту та дорівнює 1950,00 грн.
Факт перерахування відповідачу грошових коштів на його картковий рахунок № НОМЕР_1 …69, який був вказаний ним у заявці, підтверджується квитанцією від 26.07.2023 року, де о 09:58 в цей день були перераховані кошти у розмірі 13 000,00 грн. (а.с. 7), а також випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» від 20.03.2025 року, відповідно до якої, 26.07.2023 року на банківську карту № НОМЕР_2 були зараховані грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн.
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 26.07.2023-100000730 від 26.07.2023 року заборгованість відповідача ОСОБА_1 за цим договором складає 22 047,96 грн. з яких: 13 000,00 грн. основний борг, 7097,96 грн. проценти за користування кредитом та 1950,00 грн. заборгованість за комісією (а.с. 22).
Правовідносини, які виникли між сторонами, крім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України.
Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають на підставі договору або правочину.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як установлено у ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».
Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб'єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.
Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов'язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Стороною позивача до позовної заяви додано копії документів, які складають укладений з відповідачем кредитний договір № 26.07.2023-100000730 від 26.07.2023 року, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Р949 та переоформлений кредитний договір № 24.08.2023-010000509 від 24.08.2023 року, який також підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т415.
Факт укладення договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містять усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були достеменно відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов'язання кредитодавець ТОВ «Споживчий центр» виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав.
Існування у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується доданою до позову довідкою-розрахунком заборгованості.
Відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів, які б спростовували розрахунок суми боргу, як і не надано доказів щодо належного виконання ним умов кредитного договору, а відтак, суд, перевіривши зазначений розрахунок, вважає такий обґрунтованим.
Розмір заявлених позивачем процентів до стягнення відповідає умовам договору.
Щодо вимог про стягнення комісії за видачу кредиту, суд зазначає наступне.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі N 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22).
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1,ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст. 1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1950,00 грн., включення її до графіку платежів, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позов задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 26.07.2023-100000730 від 26.07.2023 року, що виникла станом на 05.09.2023 року, у розмірі 22 047,96 грн., з яких: 13 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 7097,96 грн. заборгованість за процентами та 1950,00 грн. заборгованість за комісією.
Відповідно до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи факт задоволення судом позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у зазначеному розмірі.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих учасниками справи доказів.
Керуючись ст. 525, 526, 536, 549, 553 - 559, 625,626, 1046 - 1052, 1054 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «Споживчий центр» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 26.07.2023-100000730 від 26.07.2023 року, що виникла станом на 05.09.2023 року, у розмірі 22 047,96 грн., з яких: 13 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 7097,96 грн. заборгованість за процентами та 1950,00 грн. заборгованість за комісією, а також кошти у повернення сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Позивач: ТОВ «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. № 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст заочного рішення суду виготовлено 23 травня 2025 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: