Справа № 733/280/25 Головуючий у 1 інстанції Овчарик В. М.
Провадження № 33/4823/468/25
Категорія - - ч.1 ст.130 КУпАП
23 травня 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю захисника - Сакун І.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Сакун І.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 30 січня 2025 року, о 09 год 20 хв, по вул. Братів Йовсів у с. Іваниця, Прилуцького району Чернігівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Сакун І.А. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати, як незаконну, а провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях її підзахисного складу адміністративного правопорушення та недоведеністю вини. Посилається на те, що зазначення ОСОБА_1 про керування ним транспортним засобом, ніяким чином не підтверджує саме факт керування ним транспортним засобом за відсутності жодного доказу. Вказує, що ОСОБА_1 не були роз'яснені його права, в тому числі право на правову допомогу, а також право не надавати пояснення. Апелянт звертає увагу на те, що відео не є повним, фіксація розпочалася з моменту початку спілкування, а тому зазначене позбавляє його ознак достовірності. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням норм КУпАП, оскільки у ньому невірно зазначено місце вчинення правопорушення. Також, рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.03.2025 скасовано постанови про накладення адміністративних стягнень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, котрими ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, саме через відсутність доказів керування ним транспортним засобом.
У судове засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце розгляду справи був поінформований належним чином, що підтвердила його захисник, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.
Відповідно до вимог ч.6 ст.294 КУпАП участь особи, яка подала скаргу, чи інших осіб, які беруть участь у провадженні справи про адміністративне правопорушення, в розгляді справи судом апеляційної інстанції, не є обов'язковою. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, аналіз якої свідчить про те, що відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Заслухавши пояснення захисника Сакун І.А., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
За змістом ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 № 1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 234005 від 30.01.2025, ОСОБА_1 , 30 січня 2025 року, о 09:20 год., по вул. Братів Йовсів с. Іваниця Прилуцького району Чернігівської області, керував транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Разом з тим, відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про Національну поліцію» одним із превентивних заходів, який може застосувати поліція, є зупинення транспортного засобу.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Даний перелік, зокрема, передбачає: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.
Згідно з ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
За змістом ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до п.3 Розділу І Інструкції є запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби);
- лікарем закладу охорони здоров'я.
Згідно з ч.2 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
1. Під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
2. Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
До матеріалів справи додано відеозапис, здійснений поліцейськими під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на ньому не зафіксовано факту зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .
Разом з тим, із відеозапису, долученого до матеріалів справи, неможливо встановити чи була процедура огляду проведена із дотриманням усіх вимог Інструкції. Відеозапис розпочинається із того, що транспортний засіб ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , не зупинився на вимогу працівників патрульної поліції, продовжив рух та не реагував на законну вимогу зупинитись. Наступний файл починається із того, що біля транспортного засобу перебуває ОСОБА_1 та на «камеру» відповідає на запитання іншої особи (ймовірно поліцейського), яку неможливо ідентифікувати. Під час спілкування поліцейський встановив особу водія, потім, не повідомивши причину зупинки та не оголошуючи ознаки алкогольного сп'яніння, запитує: «Як це вранці напитися?», водій відповів « Вчора ввечері пив пиво». Після цього ОСОБА_1 повідомлено, про притягнення його до адміністративної відповідальності та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, останній погодився пройти огляд на місці зупинки.
Тобто, під час висунення вимоги про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, поліцейським не були зазначені підстави для такого огляду, а саме, які ознаки вказують на можливе перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння певного виду.
Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які, вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати (при тому що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об'єктивних даних), вони наділені ще рядом обов'язків, як то обов'язку повідомити причину зупинки, підстави, які дають право судити, що особа перебуває у стані алкогольного сп'яніння, які мають бути реальними, а не надуманими.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок поліцейських здійснювати безперервний відеозапис виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та проведення процесуальних дій є запорукою дотримання законності при вчиненні поліцейськими указаних дій, об'єктивності цих дій, усунення конфліктних та спірних питань, забезпечення судової справи належними та допустимими доказами, необхідних для розгляду справи.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також в передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Тобто, факт керування транспортним засобом є безумовною та обов'язковою складовою частинною зазначеного правопорушення.
Проте з відеозапису, долученого до матеріалів справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом ВАЗ 2108, д.н.з. НОМЕР_1 , а також на відеозаписі відсутній момент руху автомобіля марки «ВАЗ 2108» саме під керуванням ОСОБА_1 , та його зупинки працівниками поліції.
Натомість, за відсутності доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, працівники поліції склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Аналізуючи зазначені встановлені обставини, апеляційний суд приходить до обґрунтованого переконання, що працівниками поліції не долучено доказів, які б переконливо свідчили про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Оскільки особа транспортним засобом не керувала, то вона і не повинна на вимогу поліцейського проходити в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Крім того, рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.03.2025 року, котре набрало законної сили, скасовано постанови про накладення адміністративних стягнень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 3966084 від 30.01.2025 за ч.2 ст.126 КУпАП, серії ЕНА № 3966551 від 30.01.2025 за ч.2 ст.122 КУпАП, серії ЕНА № 3966143 від 30.01.2025 за ч.1 ст.126 КУпАП, котрими ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, саме через відсутність доказів керування ним транспортним засобом.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що провадження у справах про адміністративне правопорушення, за гарантіями може прирівнюватися з кримінальним для цілей застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.39 рішення «Лучанінова проти України» від 09.09.2011 (заява №16347/02), п.1 резолютивної частини рішення «Швидка проти України від 30.10.2014 (заява №17888/12)), обґрунтовуючи їх, зокрема, як характером законодавчого положення, яке порушувалося (КУпАП), так і профілактичною та каральною метою стягнень, передбачених цим положенням.
У відповідності до ч.1 ст.87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Вказана норма закону відображає сформульовану Європейським судом з прав людини у своїх справах («Гефген проти Німеччини», «Тейшейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»,«Яременко проти України») доктрину «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree).
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших. Будь-яке порушення конституційних прав громадян, що навіть має не безпосередній, а лише опосередкований зв'язок із самим процесом виявлення, вилучення і фіксації доказів, тягне втрату останніми юридичної сили.
Тобто, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Це означає безумовну недопустимість доказів при будь-якому порушенні встановленого порядку збирання доказів незалежно від характеру і ступеня, а також зводиться до заборони використання даних, отриманих на підставі або з використанням доказів, визнаних недопустимими, оскільки визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не було б отримано, якби не було отримано перших.
У зв'язку з цим, апеляційний суд вважає, що оскільки факту керування та зупинки поліцейськими транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що передувала складенню протоколу за ч.1 ст.130 КУпАП, не відображено у наявних в матеріалах справи документах, тому у зв'язку з відсутністю підстав для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, всі докази по справі необхідно вважати недопустимими.
Відтак, апеляційним судом встановлено, що місцевий суд під час розгляду справи не перевірив дотримання поліцейським вищезазначених вимог закону та підзаконних нормативних актів під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а його висновки в постанові про доведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи.
У відповідності до ст.7 КУпАП, ст.62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку встановлених законом, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, постанову суду першої інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, вона підлягає безумовному скасуванню, а провадження в справі - закриттю, у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Апеляційну скаргу захисника Сакун І.А. в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний