19.05.25
22-ц/812/924/25
Провадження № 22-ц/812/924/25
Іменем України
19 травня 2025 року м. Миколаїв
справа № 489/8522/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування (найм) житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Ленінського (нова назва - Інгульського) районного суду м. Миколаєва, ухвалене 21 березня 2025 року під головуванням судді Микульшиної Г.А., повне судове рішення складено 24 березня 2025 року,
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» (далі - ТОВ «Ніконджитбудсервіс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за користування (найм) житловим приміщенням.
Позивач зазначав, що 02 січня 2021 року між ТОВ «Ніконджитбудсервіс» та ОСОБА_1 був укладений договір № 406, 407/4 користування приміщенням в будинку-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , що є об'єктом права приватної власності ТОВ «Ніконджитбудсервіс». Відповідно до умов укладеного договору ТОВ «Ніконджитбудсервіс» надало в користування ОСОБА_1 житловий блок № 406, 407 на 4 поверсі, площею 33,65 кв.м, для проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на строк 11 місяців з 02 січня 2021 року по 30 листопада 2021 року зі сплатою 2160 грн щомісячно, а відповідач зобов'язалась своєчасно вносити плату за комплекс отриманих послуг, пов'язаних із користуванням житловим приміщенням.
Як вказав позивач, відповідачі умови договору виконували неналежним чином, в зв'язку з чим станом на 28 жовтня 2024 року утворилась заборгованість у розмірі 7285 грн 00 коп., яку позивач просив стягнути.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що між нею та позивачем було досягнуто згоди про розірвання договору № 406, 407/4, оскільки нею було подано відповідну заяву. Крім того вказувала, що 04.03.20221 між нею і ТОВ «Ніконджитбудсервіс» було укладено договір по забезпеченню комунальними послугами, відповідно до якого, зокрема, тарифи на послуги встановлюються уповноваженими органами. Також було укладено договір по надання послуг з управління будинком від 04.03.2021, згідно якого позивач забезпечує послугами площу 33,5 кв.м., яка знаходиться в користуванні відповідача, а остання здійснює оплату таких послуг в розмірі 10 грн. на місяць за 1 кв.м. ОСОБА_1 вважає, що саме на підставі вищевказаних договорів, а також Положення про гуртожитки нею повинна здійснюватися оплата за користування виділеними їй приміщеннями. Відповідачка вказує, що зобов'язання з оплати користування кімнатами № 406, 407 в гуртожитку за період з січня 2021 року і до теперішнього часу вона виконує на підставі даних договорів; вважає, що після їх укладення договір № 406, 407/4 втратив свою чинність. В 2021 році її сімейні обставини були надскладними, вона та члени її родини втратили роботу. Після цього погасила наявну у неї заборгованість за комунальні послуги, на підтвердження чого долучає до відзиву копії квитанцій. Проте копії квитанцій за 2021 рік вона не надає, оскільки у розрахунку, долученому до позовної заяви, здійснені нею оплати відображені. Також подала заяву про застосування позовної давності.
У відповіді на відзив ТОВ «Ніконджитбудсервіс» вказує на те, що відповідно до укладених між сторонами договорів встановлено, що оплата вартості комунальних платежів не здійснюється окремо, а лише у складі комплексу послуг. Отже відповідачі повинні не лише компенсувати витрати за житлово-комунальні послуги, а ще й сплачувати за найм житла. Щодо тверджень ОСОБА_1 про розірвання договору № 406, 407/4, то оскільки після подання заяви про розірвання договору найма відповідачі не звільнили житлове приміщення, продовжили ним користуватись та оплачували витрати на житлово-комунальні послуги, це свідчить, що договір не був розірваний. Крім того Товариство вказувало, що надана ОСОБА_1 квитанція про оплату комунальних послуг за 2022 та 2023 роки. не має юридичного значення по суті даного спору, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за 2021 рік. Також позивач заперечував проти застосування судом строків позовної давності, оскільки з січня по листопад 2021 року відповідачі сплачували щомісячні платежі, але не в повному обсязі, відповідно після внесення чергового платежу строк позовної давності переривався.
Від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких вона наполягали на безпідставності позовних вимог та просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Рішенням Ленінського (нова назва - Інгульського) районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» заборгованість за користування (найм) житловим приміщенням згідно договору № 406, 407/4 від 02.01.2021 за період з січня 2021 року по листопад 2021 року в сумі 7 285грн. 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Ніконджитбудсервіс» судовий збір в розмірі 3 028 грн. 00 коп. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_6 є одноосібно наймачем за договором № 406, 407/4 від 02 січня 2021 року, а тому вказана позивачем сума заборгованості підлягає стягненню саме з неї. Також суд виходив з того, що становив, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 щомісячно частково здійснювала оплату вартості наданих ТОВ «Ніконджитбудсервіс» послуг, внаслідок чого відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривався, та з огляду на приписи п. 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апелянт зазначала, що судом першої інстанції проігноровано її пояснення та докази, зазначені у відзиві і запереченнях на позовну заяву, про те, що після укладення договорів від 04 березня 2021 року, спірний договір від 02 січня 2021 року втратив чинність, свої зобов'язання з оплати за користування кімнатами 406, 407 в гуртожитку за період з січня 2021 року і по теперішній час вона здійснює на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактур, які надавались їй позивачем і були підставою для здійснення щомісячних платежів з січня 2021 року по листопад 2021 року (включно). З зазначених документів вбачається, що жоден з них не містить суми для оплати 2160 грн., і згідно даних документів, щомісячно послуг позивачем було надано на різні суми, тому вважає, що суд не встановив які послуги надавались позивачем щомісячно саме на суму 2160 грн. Суд не вірно обґрунтував рішення, про те що договір був діючий строком 11 місяців і не був розірваний з підстав того, що вона продовжувала протягом цього часу проживати в гуртожитку, а повинна була виселитись. Так суд не дослідив копію довідки за вихідним № 16-к від 14.02.2022 року, яка знаходиться в матеріалах справи та свідчить про те, що право на проживання в гуртожитку, вона отримала не на підставі Договору № 406,407/4 користування приміщенням від 02.01.2021 року, а в зв'язку з роботою на конденсаторному заводі (пізніше - ВАТ «Ніконд»), у якого, на той час, був в розпорядженні цей гуртожиток і що вселена і зареєстрована вона в гуртожитку з 1980 року, згідно зі ст. 128 ЖК України та положення про гуртожитки № 208, а Товариство Ніконджитбудсервіс було створено в 2000 році, тобто на час створення Товариства, вона вже проживала в цьому гуртожитку 20 років, звільнена з роботи з заводу була 2003 році. Також ОСОБА_1 не погоджується з позицією суду, що позивачем не було пропущено строк позовної давності, вважає, що вона суперечить позиції Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22. Також апелянт не згодна з висновками суду щодо переривання позовної давності, оскільки за договором, що визначає щомісячні платежі, перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про періодичний платіж, то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Як вказала ОСОБА_1 , оплату вона здійснювала на підставі щомісячно виставлених рахунків позивачем, це були щомісячні періодичні платежі, а тому позивачу в лютому 2021 року вже було відомо про її несплату за січень 2021 року і з цього часу у нього виникло право на позов до суду. Таким чином, звернення 28 жовтня 2024 року позивача із позовом в частині стягнення заборгованості за користування житловими приміщеннями в гуртожитку з 01.01.2021р. по 31.09.2021 року здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно є підставою для відмови у позові в цій частині.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Ніконджитбудсервіс» просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Зазначало, що посилання ОСОБА_1 на постанови Верховного Суду у справі № 404/5262/16 -ц, у справі № 990/115/22, № 127/27446/20 не є подібними до правовідносин у даній справі за предметом та підставами позову. Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 в порушення укладеного нею Договору № 406,407/4 проводила лише часткову оплату за користування житлом, житлові та комунальні послуги через що і утворилась заборгованість у розмірі 7285 грн. Щодо доводів апелянта про пропуск строку позовної давності зауважувало, що продовження строків позовної давності в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону, а тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно не вимагається.
В поясненнях на відзив ОСОБА_1 вказує, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу підтвердив, що всі три договори передбачають надання одних і тих же послуг та боргу за ці послуги вона не мала. Підтверджуючих документів про те, що він надавав інші послуги ніж ті, що зазначені у п. 5.1 і 5.2 договору №406,407/4 користування житловим приміщенням в будинку-гуртожитку від 02.01.2021 року, а саме послуг по забезпеченню обслуговування будинку, компенсацію вартості електроенергії, води, водовідведення, газу для приготування їжі - позивач не надав, хоча в рахунках на оплату крім зазначених послуг виставлялась оплата за вивіз твердих побутових відходів, які в договорі від 02.01.2021 року не передбачались.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом без виклику учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що на час розгляду справи ТОВ «Ніконджитбудсервіс» є власником 9068/10000 часток гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Згідно виписки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій та витягу зі Статуту одним із видів діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (а.с. 10-13).
Зі змісту довідки ПАТ «Ніконд» від 14.02.2022 року за № 16-к (до статутного фонду якого раніше входив даний гуртожиток) слідує, що ОСОБА_1 вселились у гуртожиток у зв'язку з роботою на вказаному підприємстві (з 23.07.1980 року по 22.01.2003 року) (а.с. 136).
02 січня 2021 року між ТОВ "Ніконджитбудсервіс" та ОСОБА_1 у простій письмовій формі укладено договір № 406, 407/4 користування житловим приміщенням в будинку-гуртожитку, що є об'єктом права приватної власності ТОВ "Ніконджитбудсервіс" (а.с. 6-8).
Згідно п. 1.1 договору наймодавець передає, а наймач приймає у строкове платне користування придатний проживання блок № 406, 407 на 4 поверсі будинку-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 33,65 кв.м., для проживання в ній 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ,. ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на строк, зазначений у п. 4.1 цього договору, за плату, яка передбачена п. 5.1 цього договору.
У відповідності до п. 4.1, 4.2 договору строк дії цього договору за домовленістю сторін становить 11 (одинадцять) місяців, та діє з 02.01.2021 по 30.11.2021. Строк користування може бути зменшений лише за взаємною згодою обох сторін у відповідності до п. 6.4.9 даного договору.
Відповідно до п. 5.1, 5.2 договору плата за комплекс отриманих послуг, пов'язаних із користуванням житловим приміщенням, становить 2 160,00 грн. щомісячно, та може змінюватись протягом дії договору. До складу комплексу послуг входить: забезпечення обслуговування будинку, компенсація вартості електроенергії, води, водовідведення, газу для приготування їжі. Плата за комплекс отриманих послуг сплачується наймачем кожного місяця не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа кожного поточного місяця.
Положеннями п. 5.3, 5.4 договору передбачено, що оплата компенсації вартості комунальних платежів не здійснюється окремо наймачем, а лише у складі комплексу послуг. Комунальні послуги оплачуються наймодавцем самостійно виробникам цих послуг.
Актом прийому-передачі приміщення від 02.01.2021 підтверджується факт передачі у строкове платне користування ТОВ "Ніконджитбудсервіс" ОСОБА_1 житлового блоку № 406, 407, розташованого на 4 поверсі будинку-гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
27.03.2021 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Ніконджитбудсервіс" із заявою, згідно якої просила розірвати договір № 406, 407/4 користування приміщенням від 02.01.2021 та укласти з нею договір на забезпечення житлово-комунальних послуг (а.с. 46).
Натомість після подання заяви про розірвання договору ОСОБА_1 та члени її родини продовжити проживати у спірному житловому приміщення та здійснювати оплати за надані послуги.
04 березня 2021 між ТОВ "Ніконджитбудсервіс" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг з управління будинком, відповідно до якого виконавець зобов'язується забезпечити споживача послугами з утримання будинку та прибудинкової території, утримання сходових клітин, утримання внутрішньо будинкових мереж, поточний ремонт місць загального користування. Виконавець забезпечує послугами площу 33,65 кв.м., яка знаходиться в користуванні споживача (а.с. 47-49).
Згідно п. 3 договору сторони домовились, що ціна послуги, що є предметом договору, з 01.01.2021 по 30.06.2021 становить 10,00 грн. на місяць за 1 кв.м.
01 липня 2021 року ТОВ "Ніконджитбудсервіс" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання послуг з управління будинком від 04.3.2021, згідно якого сторони домовились, що строк дії договору продовжено з 01.07.2021 по 31.12.2021 (а.с. 51).
04 березня 2021 між ТОВ "Ніконджитбудсервіс" та ОСОБА_1 укладено договір по забезпеченню комунальними послугами, згідно якого виконавець зобов'язується забезпечити споживача послугами з водопостачання та водовідведення, електропостачання, газу для приготування їжі, а споживач зобов'язується компенсувати вартість спожитих послуг за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором (а.с. 53-55).
Відповідно до частини першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Згідно з частиною третьою статті 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Відповідно до частини першої, третьої статті 820 ЦК України розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до статті 629 ЦК України. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно вважав, що на ОСОБА_1 покладено цивільно-правовий обов'язок із оплати за передбачених договором послуг.
Разом із тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Так, ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка та члени її родини продовжили проживати у спірному приміщенні з дати подання нею заяви про розірвання договору і до теперішнього часу, частково здійснювали оплату за надані за договором послуги, а тому вона зобов'язана сплачувати на користь ТОВ "Ніконджитбудсервіс" не лише житлово-комунальні послуги, а і вартість проживання в гуртожитку, яка Договором № 406, 407/4 визначена у сталому розмірі оплати за комплекс отриманих послуг - 2 160,00 грн. щомісячно.
Проте колегія судів не погоджується із твердженнями позивача, з якими погодився суд першої інстанції, що Договір № 406, 407/4 користування житловим приміщенням в будинку-гуртожитку від 02 січня 2021 року, стосується оплати інших послуг (а саме: оплати за найм житла), ніж передбачені укладеними із відповідачкою 04 березня 2021 року Договорами про надання послуг з управління будинком та про забезпечення комунальними послугами, оскільки таке спростовується змістом цих договорів.
Так, згідно Договором № 406, 407/4 позивач надає, а відповідачка зобов'язується оплачувати такий комплекс послуг: забезпечення обслуговування будинку, компенсація вартості електроенергії, води, водовідведення, газу для приготування їжі.
Договором про надання послуг з управління будинком від 04 березня 2021 року передбачено, що позивач надає, а відповідачка зобов'язується оплачувати такі послуги: послугами з утримання будинку та прибудинкової території, утримання сходових клітин, утримання внутрішньо будинкових мереж, поточний ремонт місць загального користування. Ціна послуги, що є предметом договору, становить 10,00 грн. на місяць за 1 кв.м.
Договором про забезпечення комунальними послугами від 04 березня 2021 року передбачено, що позивач зобов'язується забезпечити споживача послугами з водопостачання та водовідведення, електропостачання, газу для приготування їжі, а а відповідачка зобов'язується компенсувати їх вартість.
Також з матеріалів справи слідує, що, починаючи з січня 2021 року оплата послуг за управління будинком та компенсація вартості водопостачання та водовідведення, електропостачання, газу та витрат на ТБО здійснювалась позивачкою на підставі складених позивачем Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаних сторонами (а.с. 56-57), а починаючи з березня 2021 року по теперішній час - на підставі складених позивачем рахунків-фактур, у яких зазначений ідентичний перелік наданих ТОВ "Ніконджитбудсервіс" послуг (а.с. 53-118).
При цьому позивачем не надано і матеріали справи не містять доказів тверджень позивача про узгодження ним із відповідачкою обов'язку останньої оплачувати додаткові послуги, які не зазначені у вищевказаних Договорах, Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунках-фактурах.
Разом із тим, з наданих як позивачем, так і відповідачкою розрахунків вбачається ОСОБА_1 в період з березня 2021 року по грудень 2023 року здійснювала оплату наданих послуг не в повному обсязі, що відповідачкою не заперечувалось (а.с. 4, 120).
В зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою обов'язків щодо оплати наданих позивачем послуг утворилась заборгованість за вказаний період в сумі 1 864 грн 61 коп., відповідно до нижченаведеного розрахунку. При цьому апеляційний суд враховує, що п. 5.1 Договору № 406, 407/4 передбачено, що щомісячна плата за комплекс отриманих послуг в розмірі 2160 грн не є сталою та може змінюватись протягом дії договору. За такого заборгованість ОСОБА_1 повинна розраховуватись, виходячи з нарахованих позивачем сум.
МісяцьНарахованоСплачено
Січень 20212028 грн 28 коп1640 грн .
Лютий 20211921 грн 42 коп.1000 грн
Березень 20212030 грн 07 коп.2400 грн
Квітень 20211702 грн 69 коп.1545 грн.
Травень 20211680 грн 62 коп.1000 грн .
Червень 20211592 грн 92 коп.1000 грн .
Липень 20211601 грн 27 коп.2000 грн
Серпень 20211436 грн 21 коп.1620 грн
Вересень 20211403 грн 37 коп.1480 грн.
Жовтень 20211377 грн 50 коп.1000 грн.
Листопад 20211575 грн 26 коп.1800 грн.
Всього 18349 грн 61 коп.16485 грн.
Таким чином, суд першої інстанції помилково погодився із наданим позивачем розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по листопад 2021 року в розмірі 7 285,00 грн. та повністю задовольнив позовні вимоги про стягнення заборгованості за користування гуртожитком.
Разом із тим колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з 01.01.2021р. по 31.09.2021 року.
Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За змістом частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом пункту 5.2. Договору № 406,40/4 плата за комплекс отриманих коштів сплачується Наймачем кожного місяця не пізніше 15 числа кожного поточного місяця.
Отже перебіг позовної щодо вимоги про стягнення заборгованості за січень 2021 року починається з 16 лютого 2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. Надалі вказаний строк неодноразово подовжувався та був скасований з 01 липня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Законом України від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Останнім днем для звернення до суду з вимогою про стягнення заборгованості за січень 2021 року у межах строку позовної давності було б 16 лютого 2024 року, проте, враховуючи вищевикладені положення Цивільного кодексу України, на час звернення ТОВ «Ніконджитбудсервіс» з даним позовом (29 жовтня 2024 року) позовна давність не спливла у зв'язку із її продовженням.
Доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , апеляційна скарга не містить.
Оскільки судом першої інстанції були неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до помилкового визначення розміру заборгованості, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого підлягає зміні розмір стягнутого з відповідачки судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову. Цей розмір визначається пропорційно задоволеним вимогам (25,59 %) та становить 774 грн 87 коп.
Крім того, у зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до розміру її задоволення (74,41 %) - в розмірі 3 379 грн 70 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 березня 2025 року в частині розміру стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості та судового збору - змінити, зменшивши розмір стягнутої заборгованості з 7 285 грн 00 коп. до 1 864 грн 61 коп. (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири гривні шістдесят одна копійка) та розмір стягнутого судового збору з 3 028 грн 00 коп. до 774 грн 87 коп. (сімсот сімдесят чотири гривні вісімдесят сім копійок).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніконджитбудсервіс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 379 грн 70 коп. (три тисячі триста сімдесят дев'ять гривень сімдесят копійок).
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повна постанова складена 23 травня 2025 року