Справа № 130/2415/24
Провадження № 22-ц/801/1076/2025
Категорія: 82
Головуючий у суді 1-ї інстанції Шепель К. А.
Доповідач:Оніщук В. В.
22 травня 2025 рокуСправа № 130/2415/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Оніщука В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Рибчинського В. П., Копаничук С. Г.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Укрпошта»,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Шепеля К. А. залі суду,
встановив:
Короткий зміст вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до АТ «Укрпошта» про захист прав споживачів та стягнення заподіяної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що міжнародний торговий Інтернет-майданчик «Аліекспрес» на ім'я ОСОБА_1 надіслав міжнародні поштові відправлення у формі бандеролей №RO808647472EE, №RO813092223EE, №RO813096004EE, з придбаним та повністю оплаченим, включно із вартістю доставки, товаром.
Проте перевізник АТ «Укрпошта» втратив товар, чим позивачу було завдано шкоди в розмірі 31 962,05 грн.
Так, платіжною інструкцією № 1154936715-2 від 05 червня 2024 року підтверджується оплата покупки автомобільного ароматизатора «Ultrasonic Car Aroma Diffuser Black» та 6 ароматів на Інтернет-майданчику «Аліекспрес» у розмірі 11 488,18 грн., що еквівалентно 290,84 доларів США. Вказаний товар 28 березня 2024 року був відправлений поштовим відправленням №RO808647472EE.
Платіжною інструкцією № 1163015773-2 від 05 червня 2024 року підтверджується оплата покупки (107 освіжувачів повітря на Інтернет-майданчику «Аліекспрес» в розмірі 20 423,87грн, що еквівалентно 517,06 доларів США). Вказаний товар 14 квітня 2024 року був відправлений поштовим відправленням №RO813096004EE та №RO813092223EE.
Як вбачається із роздруківок відстеження поштових відправлень:
30 квітня 2024 ркоу міжнародне поштове відправлення № RO808647472EE було доставлено в поштове відділення № 03928 АТ «Укрпошта», звідки зникло і видано позивачу не було;
09 травня 2024 року міжнародне поштове відправлення № RO808647472EE було доставлено в поштове відділення № 03928 АТ «Укрпошта», звідки зникло і видано позивачу не було.
10 травня 2024 року міжнародне поштове відправлення № RO808647472EE було доставлено в поштове відділення № 03928 АТ «Укрпошта», звідки зникло і видано позивачу не було.
15 травня 2024 року ОСОБА_2 оплатив на користь АТ «Укрпошта» 50 грн за продовження зберігання поштового відправлення.
Позивач звертався до керівника АТ «Укрпошти» з проханням провести перевірку по зазначеній втраті, нічого окрім відписок не отримав і тому був вимушений звернутися до суду із цим позовом, у якому просив:
- стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду в розмірі 11 488,18 грн, що еквівалентно 290,84 доларів США, за курсом НБУ станом на 30 березня 2024 року;
- стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду в розмірі 20 423,87 грн, що еквівалентно 517,06 доларів США за курсом НБУ станом на 30 березня 2024 року;
- стягнути з АТ «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 заподіяну шкоду в розмірі 50 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що міжнародні поштові відправлення він не отримав з вини АТ «Укрпошта», однак встановлено, що відповідно до службової записки між підрозділами:
- на міжнародне поштове відправлення № RO813092223ЕЕ, вартість якого зазначена в митній декларації 298,78 EUR, було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 1 974,37 грн, 11 травня 2024 року відправлення випущене митною службою за призначенням та направлено до ВПЗ 23100 м. Жмеринка;
- на міжнародне поштове відправлення № RO813096004ЕЕ, вартість якого зазначена в митній декларації 267,87 EUR, було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 1552,53 грн, 10 травня 2024 року відправлення випущене митною службою за призначенням та направлено до ВПЗ 23100 м. Жмеринка;
- на відправлення №RO808647472ЕЕ, вартість якого зазначена в митній декларації 307,77 EUR, було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 2199,21 грн, 30 квітня 2024 року відправлення випущене митною службою за призначенням та направлено до ВПЗ 23100 м. Жмеринка.
Із наданих сторонами доказів суд приходить до висновку про те, що позивач не отримав міжнародні поштові відправлення через невірно заповнені відправником митні декларації та збій в електронній системі, в зв'язку з чим на відправлення нараховане мито, яке він не планував сплачувати. Проте відповідно до відстеження міжнародних поштових відправлень, наданих позивачем та Витягів із системи АРМВЗ щодо інформування смс-повідомленнями адресатів поштових відправлень, наданих представником відповідача, усі три відправлення прибули до ВПЗ м. Жмеринки, про що позивач двічі по кожному відправленню отримував смс- повідомлення, однак не з'явився до відділення для їх отримання.
До того ж 15 травня 2024 року позивач у відділенні ВПЗ Жмеринка заявою просив продовжити термін зберігання міжнародного відправлення № RO808647472ЕЕ, щодо якого вів переписку з абонентом «УП Брокер Митниця» 7 травня 2024 року, сподіваючись на вирішення питань із нарахованим митом, однак 25 червня 2024 року від отримання посилки відмовився, що абсолютно не узгоджується із позовними вимогами про те, що міжнародні поштові відправлення він не отримав з вини відповідача.
Отже, позивачу було відомо про надходження всіх трьох поштових відправлень, два з яких він не отримав з власної волі, а від третього відмовився, і вони були повернуті відправнику.
З огляду на встановлені обставини місцевий суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , адже ним не було надано доказів на підтвердження вимог щодо факту порушення прав позивача, як споживача, внаслідок неналежних дій АТ «Укрпошта», доводи позивача ґрунтуються на припущеннях, а отже задоволенню не підлягають.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись із таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Вінницького апеляційного суду від 01 квітня 2025 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Оніщук В. В., судді: Рибчинський В. П., Копаничук С. Г.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2025 року справу призначено до розгляду на 22 травня 2025 року в порядку письмового провадження.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Доводи апеляційної скарги зводяться до доводів позовної заяви.
Суд першої інстанції, повністю відмовивши у задоволенні позову, допустив грубе порушення принципів, які мають застосовуватися у спорах із споживачами, зокрема принципу пропорційності та принципу повного відшкодування шкоди.
У даній справі АТ «Укрпошта» втратила належні ОСОБА_1 три міжнародні поштові відправлення (№ RO808647472EE, № RO813092223EE, № RO813096004EE), що призвело до майнових збитків у розмірі 31 962,05 грн, з яких 31 912,05 грн становить вартість втрачених товарів, а 50 грн - поштові витрати.
Факт втрати відправлень підтверджується доказами, долученими до матеріалів справи, зокрема повідомленнями від АТ «Укрпошта» телефоном (+380443232201), через чат-бот, а також перепискою зі співробітником митниці.
Повна відмова суду у відшкодуванні цих збитків без надання будь-якої компенсації є несправедливою і суперечить принципу пропорційності, який вимагає, щоб розмір відшкодування відповідав обсягу завданої шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Відповідно до підтверджень замовлення з ALIExpres, Kostya Kravchuk 26 березня 2024 року оформив замовлення на суму 290,84 доларів США та 20 березня 2024 року оформив замовлення на суму 517,06 доларів США (а. с. 10-11).
Відповідно до відстеження міжнародного відправлення №RO813096004ЕЕ воно прийняте у Термінал Естонія 6 травня 2024 року та цього ж дня відправлене з установи обміну країни подачі; 9 травня 2024 року надійшло в установу обміну країни призначення, підготовлене до проведення митного контролю та випущене для подальшої доставки; 10 травня 2024 року відправлене з сортувального центру м. Вінниця; 10 травня 2024 року надійшло у точку видачі/доставки м. Жмеринка; 11 червня 2024 року повернення за зворотною адресою (закінчення встановленого терміну зберігання), надійшло в сортувальний центр м. Вінниця та відправлено з центру; 19 липня 2024 року відправлення надійшло в установу обміну України, підготовлено до проведення митного контролю, випущено з митного контролю для подальшої доставки, і передано для подальшого транспортування до країни призначення; 24 липня 2024 року здійснено обробку контейнера з відправленням в аеропорту Термінал Естонія, прийнято до обробки поштою призначення; 25 липня 2024 року надійшло в установу обміну країни призначення (а. с. 3).
Міжнародне відправлення №RO813092223ЕЕ прийняте у Термінал Естонія 7 травня 2024 року та цього ж дня відправлене з установи обміну країни подачі; 9 травня 2024 року відправлення з сортувального центру; 10 травня 2024 року надійшло в установу обміну країни призначення, підготовлене до проведення митного контролю та випущене для подальшої доставки; 12 травня 2024 року відправлене з сортувального центру м. Київ; 14 травня 2024 року надійшло у точку видачі/доставки м. Жмеринка; 14 червня 2024 року повернення за зворотною адресою(закінчення встановленого терміну зберігання), відправлено з м. Жмеринка, надійшло в сортувальний центр м. Вінниця та відправлено з центру; 19 липня 2024 року відправлення надійшло в установу обміну України, підготовлено до проведення митного контролю, випущено з митного контролю для подальшої доставки, і передано для подальшого транспортування до країни призначення (Термінал Україна); 24 липня 2024 року здійснено обробку контейнера з відправленням в аеропорту Термінал Естонія, прийнято до обробки поштою призначення; 25 липня 2024 року надійшло в установу обміну країни призначення (а. с. 4).
Міжнародне відправлення №RO808647472ЕЕ прийняте у Термінал Естонія 19 квітня 2024 року та цього ж дня надійшло в установу обміну, що відправляє та відправлене з установи обміну країни подачі; 25 квітня 2024 року відправлення з сортувального центру м. Київ; 30 квітня 2024 року відправлення випущене з митного контролю та для подальшої доставки; 1 травня 2024 року відправлене з сотрувального центру м. Київ; 3 травня 2024 року надійшло у точці видачі/доставки м. Жмеринка; 7 травня 2024 року відправлення не вручене під час доставки:інші причини; 25 червня 2024 року повернення за зворотною адресою(за відмовою адресата), відправлення з сортувального центру м. Жмеринка, надходження в сортувальний центр м. Вінниця та відправлене з сортувального центру м. Вінниця; 19 липня 2024 року відправлення надійшло в установу обміну України, підготовлено до проведення митного контролю, випущено з митного контролю для подальшої доставки, і передано для подальшого транспортування до країни призначення (Термінал Україна); 24 липня 2024 року здійснено обробку контейнера з відправленням в аеропорту Термінал Естонія, прийнято до обробки поштою призначення; 25 липня 2024 року надійшло в установу обміну країни призначення (а. с. 5).
Відповідно до відстеження МПВ №RO808647472ЕЕ, RO808647472ЕЕ з сайту ALIExpres, вони були направлені за адресою позивача із зазначенням його номеру телефону (а. с. 46).
Відповідно до платіжної інструкції №1154936715-2 від 5 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив 11 488,18 грн (290,84 USD), одержувач - ALIEXPRESS, призначення платежу: покупка, дата і час проведення операції: 27 березня 2024 року 12-58 год (а. с. 7).
Відповідно до платіжної інструкції №1163015773-2 від 5 червня 2024 року ОСОБА_1 сплатив 20423,87 грн (517,06 USD), одержувач - ALIEXPRESS, призначення платежу: покупка, дата і час проведення операції: 9 квітня 2024 року 09-37 год (а. с. 8).
Згідно з копією фіскального чеку АТ «Укрпошта» ВПЗ Жмеринка, 15 травня 2024 року сплачено 50 грн за заявою на продовження зберігання міжнародного відправлення (а. с. 9).
8 липня 2024 року позивач звернувся до генерального директора Укрпошти з запитом про надання публічної інформації, у якому просив надати відповідь щодо інформації та наявних документів по трьох поштових відправленнях: №RO808647472ЕЕ, №RO813092223ЕЕ та № RO813096004ЕЕ (а. с. 6).
Відповідно до службової записки директора департаменту АТ «Укрпошта» Ю. Павленко від 28 серпня 2024 року у відповідь на позовну заяву щодо відшкодування за МПВ RO808647472EE, RO813092223ЕE, RO813096004EE повідомлено таке.
МПВ RO813092223ЕЕ надійшло 09 травня 2024 року в місце міжнародного поштового обміну м. Києва та було передано в зону митного контролю. Вартість вкладення зазначена в електронній митній декларації складала - 298,78 EUR, згідно чого було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 1 974,37 грн. 11 травня 2024 року МПВ було випущено митною службою та направлено 11 травня 2024 року за призначенням до ВПЗ 23100 м. Жмеринка.
МПВ RO813096004EЕ надійшло 09 травня 2024 року в місце міжнародного поштового обміну м. Києва та було передано в зону митного контролю. Вартість вкладення зазначена в електронній митній декларації складала - 267,87 EUR, згідно чого було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 15 52,53 грн. 10.05.204 МПВ було випущено митною службою та направлено за призначенням до ВПЗ 23100 м. Жмеринка.
МПВ R0808647472EE надійшло 25 квітня 2024 року в місце міжнародного поштового обміну м. Києва та було передано в зону митного контролю. Вартість вкладення зазначена в електронній митній декларації складала - 307,77 EUR, згідно чого було нараховане мито разом з ПДВ у сумі 2 199,21 грн. 30 квітня 2024 року МПВ було випущено митною службою та направлено 30 квітня 2024 року за призначенням до ВПЗ 23100 м. Жмеринка.
Відповідно до ст. 23 п. 3 Всесвітньої поштової Конвенції, відповідальність за заповнення митної декларації належить безпосередньо відправнику. Тому пріоритетним каналом для нарахування мита беруться дані про вартість, подані відправником у митній декларації. Про надходження МПВ за призначенням до ВП 23100 м. Жмеринка, клієнта, по кожному з трьох відправлень було проінформовано двічі, інформація по надісланим смс надається.
RO813096004EE RO813092223EE не були отримані протягом місяця, у зв'язку з чим повернуті за закінченням терміну зберігання 11 червня 2024 року та, відповідно, 14 червня 2024 року .
По МПВ RO808647472ЕЕ клієнтом було подовжено термін зберігання до 04 липня 2024 року згідно письмової заяви (надається), проте, 25 червня 2024 року повернуто за відмовою від одержання, підтвердження про відмову надається.
Всі МПВ RO808647472E, RO813092223EE, RO813096004EE були повернуті 19 липня 2024 року депешею 150 до Естонії та отримані 25 липня 2024 року в офісі обміну м. Таллінн.
Враховуючи вищезазначене, порушень з боку АТ Укрпошти при обробленні вказаних МПВ не виявлено (а. с. 35).
Відповідно до Витягу із системи АРМВЗ щодо інформування смс-повідомленнями адресатів поштових відправлень на номер телефону позивача НОМЕР_1 , що ним не заперечується, 03 травня 2024 року було надіслано смс- повідомлення про надходження відправлення №RO808647472ЕЕ у відділення АДРЕСА_1 , з 11 травня 2024 року зберігання платне; 7 травня 2024 року повторно направлене смс-повідомлення про те, що відправлення знаходиться у відділенні, повернення 3 червня 2024 року. Статус повідомлень - повідомлення доставлене (а. с. 36).
Відповідно до Витягу із системи АРМВЗ щодо інформування смс-повідомленнями адресатів поштових відправлень на номер телефону позивача НОМЕР_1 , 14 травня 2024 року було направлено смс-повідомлення про надходження відправлення №RO813092223ЕЕ у відділення м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, 19, з 22 травня 2024 року зберігання платне; 17 травня 2024 року повторно направлене смс-повідомлення про те, що відправлення знаходиться у відділенні, повернення 14 червня 2024 року. Статус повідомлень - повідомлення доставлене (а. с. 37).
Згідно з Витягом із системи АРМВЗ щодо інформування смс-повідомленнями адресатів поштових відправлень на номер телефону позивача НОМЕР_1 , 11 травня 2024 року було направлено смс-повідомлення про надходження відправлення № RO813096004ЕЕ у відділення м. Жмеринка, вул. Б. Хмельницького, 19, з 19 травня 2024 року зберігання платне; 13 травня 2024 року повторно направлене смс-повідомлення про те, що відправлення знаходиться у відділенні, повернення 11 червня 2024 року. Статус повідомлень - повідомлення доставлене (а. с. 38).
15 травня 2024 року позивач у ВПЗ м. Жмеринка подав заяву, у якій просив продовжити термін зберігання міжнародного відправлення №RO808647472ЕЕ до 04 липня 2024 року, сплативши за послугу 50 грн (а. с. 39).
Згідно з повідомленням АТ «Укрпошта» від 25 червня 2024 року, ОСОБА_1 відмовився від посилки №RO808647472ЕЕ (а. с. 40).
Відповідно до роздруківки переписки у вайбері з абонентом «УП Брокер Митниця», щодо відправлення RO808647472ЕЕ 07 травня 2024 року позивачу було повідомлено: «і щоб упередити питання: Доброго дня! Стався збій в електронній системі - звідси всі затримки, за що дуже вибачаємось, залучені спеціалісти, всі служби працюють, але потрібен час». На запитання, як вирішити питання з посилкою, надано відповідь «Мені дуже прикро за цей безлад, але регулятора поки немає…або повертайте назад відправнику, або повертайте на Кирпи, 2, для перерахування мита, але я не знаю коли це станеться, або сплачуйте мито, інших варіантів поки немає» (а. с. 47-48).
Відповідно до копій письмової карти СN31, особливих листів CN33 щодо міжнародних поштових відправлень №RO808647472ЕЕ, №RO813092223ЕЕ та № RO813096004ЕЕ міжнародні поштові відправлення повернулись з України 19 липня 2024 року до Естонії (а. с. 54-57).
Позиція суду апеляційної інстанції
Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, дійшов таких висновків.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Указаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає у повній мірі.
У статтях 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З огляду на частину першу статті 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.
Відносини у сфері надання послуг поштового зв'язку регулюються Конституцією України, Законом України «Про поштовий зв'язок», Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції, Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року, та внутрішніми нормативними актами, складеними та прийнятими відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про поштовий зв'язок» послуги поштового зв'язку продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Оператор поштового зв'язку (оператор) суб'єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв'язку.
Згідно із статтею 3 Закону України «Про поштовий зв'язок» основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв'язку, зокрема, є забезпечення надання послуг поштового зв'язку встановленого рівня якості.
Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (абзац 2 статті 13 Закону України «Про поштовий зв'язок»).
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами і доповненнями), міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю міжнародне реєстроване поштове відправлення з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником. Приймання поштового відправлення, поштового переказу виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання.
Статтею 18 Закону України «Про поштовий зв'язок» та пунктом 129 Правил надання послуг поштового зв'язку передбачено, що оператор поштового зв'язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв'язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв'язку згідно із законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 23 Всесвітньої поштової конвенції у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає сумі оголошеної цінності в СПЗ.
Згідно із частиною восьмою статті 23 Всесвітньої поштової конвенції, якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку або повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник або, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком рекомендованого або страхового збору.
З огляду на частину третю статті 18 Закону України «Про поштовий зв'язок» за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України. За повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення та вартості послуг поштового зв'язку.
Із матеріалів справи встановлено, що на поштову адресу ОСОБА_1 міжнародним відправником було надіслано три міжнародні поштові відправлення №RO808647472EE, №RO813092223EE, №RO813096004EE, які надійшли на територію України та були доставлені за призначенням до відповідного поштового відділення.
Втім вказані поштові відправлення не були вручені ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи документами.
Звертаючись до суду за захистом своїх прав, ОСОБА_1 вказував, що замовлені та оплачені ним міжнародні відправлення були втрачені перевізником під час доставки АТ «Укрпошта».
Водночас судом встановлено, що поштові відправлення №RO813092223EE, №RO813096004EE були повернуті за зворотною адресою у зв'язку із закінченням терміну зберігання, а від отримання поштового відправлення №RO808647472EE ОСОБА_1 відмовився сам. Після цього усі три міжнародні відправлення були повернуті перевізником в установу обміну країни призначення, що підтверджується трекінгом АТ «Укрпошта», наданим самим позивачем.
Жодних доказів втрати вказаних відправлень перевізником на території України АТ «Укрпошта» матеріали справи не містять.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Таким чином, обов'язок по доказуванню позовних вимог і обставин, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог, покладається на нього.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відтак, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності сторін у судовому процесі, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо недоведеності факту порушення відповідачем прав позивача.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено належними та допустимими доказами обставини, на які він посилався у позовній заяві, а тому суд першої інстанції дійшов послідовного висновку про відмову у задоволенні позову.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. При вирішенні вказаної справи судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а він звільнений від сплати судового збору на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів», судові витрати зі сплати судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 лютого 2025 року залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а - г пункту 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий В. В. Оніщук
Судді С. Г. Копаничук
В. П. Рибчинський