про відмову в арешті майна
22 травня 2025 рокуСправа № 495/2741/25
Номер провадження 1-кс/495/1021/2025
Слідчий суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 ,
із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
власника майна ОСОБА_3 ,
представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025162240000564 від 20.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
встановив:
до суду 20.05.2025 надійшло клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно: автомобіль марки «Volkswagen Touareg» з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
Клопотання мотивовано тим, що 19.04.2025 до Білгород-Дністровського РВИ ГУНГІ в Одеській області надійшло повідомлення зі 102 про те, що на автошляху Е87 сполучення Одесі-Рені був зупинений вантажний автомобіль марки "DAF FА 95 XF", р/н НОМЕР_2 , зеленого кольору, під керуванням ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вантажному відсіку якого перевозив 4 осіб, а саме ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою незаконного переправлення їх через державний кордон України, поза пунктами пропуску, з корисливих мотивів.
У ході проведення санкціонованого обшуку, на підставі ухвали слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.04.2025, 20.05.2025 проведено обшук автомобіля марки «Volkswagen Touareg» з номером кузова НОМЕР_3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 ; за результатами обшуку вказаний автомобіль вилучений та поміщений на територію Білгород- Дністровського РВП ГУНП в Одеській області.
Постановою слідчого від 20.05.2025 вилучений ТЗ визнаний речовим доказом.
У судове засідання прокурор, слідчий не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомленні.
Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що 20.05.2025 проведено обшук належного їй ТЗ, який знаходився на території домоволодіння у АДРЕСА_1 . Після обшуку поліцейські повідомили, що ТЗ вилучається, який буде зберігатись на території РВП; також поліцейські вилучили ключі від ТЗ, техпаспорт на автомобіль.
Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, просила відмовити у його задоволенні та повернути власнику вилучене майно.
Заслухавши учасників та дослідивши надані суду матеріали, суд приходить до висновку.
Згідно з ч.1 ст.172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч.1 ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Пунктом 7 ч.2 ст.131 КПК України передбачено такий вид заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Частиною 1 ст.170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України слідчий суддя або суд під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.2 ст.167 КПК України, а саме: є достатні підстави вважати, що предмети, зокрема, підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберігали на собі його сліди.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Вилучене майно постановою слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 20.05.2025 на підставі положень ст. 84, ч.1 ст.98, ст. 110 КПК України визнано речовими доказами.
У поданому клопотанні метою накладення арешту слідчим визначено мету - необхідність збереження речового доказу.
Дослідженим протоколом обшуку від 20.05.2025 зафіксовано відповідну слідчу (розшукову) дію та зазначено, що у ході проведення обшуку ТЗ нічого не виявлено; після проведення обшуку автомобіль вилучено та транспортовано на тимчасове зберігання на територію Білгород-Дністровського РВП.
У постанові про визнання речовим доказом від 20.05.2025 не визначено критеріїв, на підставі яких слідчий дійшов висновку про відповідність вилученого ТЗ поняттю речового доказу у розумінні статті 98 КПК (як знаряддя вчинення кримінального правопорушення, збереження на собі його слідів або виявлення інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження).
У ході судового розгляду також не встановлено як саме зазначене майно співвідноситься із завданням арешту майна, тобто запобіганню можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчий суддя зазначає, що в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12025162240000564 вказане майно є тимчасово вилученим. Так згідно положень ч.1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року зазначено, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд та процесуальною гарантією доступу до суду. Виходячи зі змісту цієї статті справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. В клопотанні слідчим зазначено, що необхідно накласти арешт на майно з метою збереження речових доказів, які мають суттєве значення для кримінального провадження.
Враховуючи те, що орган досудового розслідування у розумінні статті 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, зокрема щодо необхідності збереження речового доказу та належності його до кримінального провадження № 12025162240000564, а також не надав оцінку правовим підставам арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.
Керуючись статтями 131, 132, 167, 170-173, 175 КПК України, слідчий суддя
постановив:
відмовити у задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12025162240000564 від 20.04.2025.
Зобов'язати слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 повернути ОСОБА_3 автомобіль марки, моделі «Volkswagen Touareg» з номером кузова НОМЕР_3 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , у тому числі ключ, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 22.05.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1