Справа № 157/726/25
Провадження №2-а/157/88/25
22 травня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
з участю секретаря судового засідання - Солошик Д.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 274 від 21 квітня 2025 року і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, а також стягнути на його користь судові витрати. В обґрунтування вимог зазначає, що 17 квітня 2025 року він повертався черговий раз із Республіки Польща в Україну, на кордоні прикордонник йому повідомив, що згідно з базою даних він перебуває у розшуку, оголошеному ІНФОРМАЦІЯ_3 . Він був здивований цією заявою, так як військово-облікові дані у нього були уточненні своєчасно і в додатку «Резерв +» жодної інформації з приводу розшуку не було. Прикордонники викликали наряд поліції, яка по прибуттю повідомила, що згідно їх баз даних він у розшуку не перебуває. Разом з тим, він пред'явив документи про наявність чотирьох неповнолітніх дітей і документ про наявність відстрочки від призову по мобілізації з цих підстав (витяг з «Резерв +»). З урахуванням всіх цих обставин йому рекомендували звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 . 21 квітня 2025 року він з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_4 і солдат ОСОБА_2 заявив, що ніби то він вчинив адміністративне правопорушення, яке полягає в тому, що він не прибув до 29 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою №613739, що була скерована йому 12 жовтня 2024 року. і що він не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або в будь-який інший спосіб та надалі не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Після цього солдат ОСОБА_2 склав на нього протокол №274 про адміністративне правопорушення від 21 квітня 2025 року, у якому не зазначив жодного нормативного акта, який він порушив та кваліфікацію його дій за відповідною статтею КпАП України. Тобто, не висунув жодного обґрунтованого звинувачення. При цьому, солдатом ОСОБА_2 не було взято до уваги жодного його зауваження, зокрема те, що він вчасно уточнивши військово-облікові дані, отримав відстрочку від призову по мобілізації у зв'язку з наявністю трьох неповнолітніх дітей (причому продовжував її неодноразово в ІНФОРМАЦІЯ_3 ), що він, маючи відстрочку, офіційно виїхав на заробітки за кордон, де працює легально по договору, що перебуваючи за кордоном, він жодним чином не міг отримати повістку №613739 від 12 жовтня 2024 року, та й законних підстав у ІНФОРМАЦІЯ_4 для виклику його для уточнення даних не було. Натомість, солдат ОСОБА_2 пояснив надсилання цієї повістки тим, що всім розсилали і йому теж надіслали. Йому дали можливість ознайомитися і сфотографувати лише саму повістку, а поштовий конверт і повідомлення поштового відділення не показали, не пояснивши причин. Проте, відсканувавши QR-код для перевірки чинності повістки, який зображений на повістці №613739 від 12 жовтня 2024 року він виявив номер поштового відправлення 0600296456958 та спробував відстежити на офіційному сайті AT Укрпошта рух цього відправлення. Він був дуже здивований, оскільки дані про відправлення за номером 0600296456958 станом на 24 квітня 2025 року в системі відсутні. Дана обставина викликає сумнів щодо того, що повістка №613739 від 12 жовтня 2024 року на його адресу взагалі надсилалася. А той факт, що йому не пред'явили для ознайомлення поштовий конверт і повідомлення поштового відділення ще більше посилюють його сумніви. Зважаючи на те, що йому також не повідомили дані працівника поштового зв'язку (прізвище, ім'я та по батькові), який нібито доставляв повістку, він позбавлений можливості встановити коли і хто приносив лист до нього додому і чи взагалі приносив, а тому вважав, що така поведінка посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 суперечить вимогам КпАП України в частині надання можливості особі, яка притягується до відповідальності, ознайомитися з доказами вини. А той факт, що протокол про адміністративне правопорушення №274 від 21 квітня 2025 року складений об 11 год 40 хв, а постанова ВН № 274 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України в цей же день, тільки об 11 год 50 хв свідчить в чергове про порушення права на захист особи, що притягується до відповідальності, оскільки йому ніхто не дав можливості навіть скористатись правничою допомогою та підготуватись до розгляду. Незважаючи на вищенаведені протиріччя та порушення права на захист, начальник ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковник ОСОБА_3 винесла 21 квітня 2025 року постанову ВН №274 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та наклала на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. З такою постановою він не погоджується, оскільки вона винесена не лише з порушенням процесуальних норм, а й з порушенням його права на захист, адже складання протоколу і винесення постанови відбулось одномоментно. Фабула звинувачення викладена в оскаржуваній постанові не відповідає тій фабулі, що зазначена в протоколі про адмінправопорушення, що є неприпустимо. Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов'язок всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, відповідачем а ні в протоколі, а ні в постанові не доведено наявності передбачених законом умов, за яких він може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. Він був свідомо позбавлений працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 можливості залучити до розгляду справи по суті адвоката, а це має бути прирівняне до порушення конституційного права на захист. До доказів в справі про адміністративне правопорушення статтею 251 КпАП України віднесено, крім іншого, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач позбавив його можливості ознайомитись із доказами законності й обґрунтованості оскаржуваної постанови. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Частина 3 ст. 210-1 КпАП України носить бланкетний характер, а тому в постанові про накладення стягнення має бути чітко вказано нормативний акт, який особа порушила та в чому полягає суть порушення. Верховний Суд постійно наголошує на тому, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Відповідно до приписів ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Отож, виходячи із змісту протоколу про адміністративне правопорушення № 274 від 21 квітня 2025 року, постанови ВН №274 від 21 квітня 2025 року та самої повістки №613739 від 12 жовтня 2024 року працівникам ІНФОРМАЦІЯ_4 стало відомо про правопорушення після 11 год 00 хв 22 жовтня 2024 року, оскільки в повістці було визначено чітко час та дату явки. Вважає, що саме з цього часу розпочався відлік трьохмісячного строку для накладення стягнення за неявку по повістці. З урахуванням вказаного, протокол про адміністративне правопорушення № 274 від 21 квітня 2025 року та постанова ВН №274 від 21 квітня 2025 року винесенні з порушенням вимог ст. 38 КпАП України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Ухвалою судді від 01 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.
Ухвалою суду від 08 травня 2025 року у справі замінено відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 на ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У відзиві на позовну заяву представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 просить у позові відмовити та в обґрунтування заперечення зазначає, що 22 травня 2024 року громадянин ОСОБА_1 уточнив свої персональні дані через застосунок «Резерв+». 12 жовтня 2024 року через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» громадянину ОСОБА_1 оформлено та накладено кваліфікований електронний підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковника ОСОБА_5 на повістку №613739. Дану повістку №613739 направлено засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на зазначену при оновленні даних громадянином ОСОБА_1 адресу місця проживання - АДРЕСА_1 , за №06 002 9645 6958. Згідно з повісткою №613739 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , житель АДРЕСА_1 , мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_2 , для уточнення даних об 11 год 00 хв 22 жовтня 2024 року. Проте, ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений в повістці. Однак, до ІНФОРМАЦІЯ_4 протягом трьох діб від визначених у повістці №613739 дати та часу не надійшло жодних документів, що підтверджували б унеможливлення прибуття громадянина ОСОБА_1 до вказаного вище ІНФОРМАЦІЯ_3 , та в подальшому громадянин не прибув до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, що не перевищує сім календарних днів від дати та часу, визначених у повістці. Конверт із повісткою №613739, відправлений рекомендованим поштовим відправленням за №06 002 9645 6958, повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Враховуючи те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у строк, зазначений в повістці, він вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КпАП України. За наявними матеріалами справи №274, а саме: повістки №613739, поштового відправлення з довідкою Форми 20 про причини повернення/досилання №06 002 9645 6958, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ»), начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_6 було встановлено, що: «військовозобов'язаний ОСОБА_7 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 для звірки даних у строк, зазначений в повістці № 613739 на 11 год 00 хв 29.10.2024 року. Після неприбуття, на протязі трьох днів, не повідомив про причини неявки шляхом безпосереднього звернення або в будь-який інший спосіб, та в подальшому не прибув на протязі семи календарних днів, чим порушив вимоги абз. 8, 12 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадянин ОСОБА_1 оповіщений належним чином, шляхом надіслання повістки про виклик засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на уточнену громадянином ОСОБА_1 адресу місця проживання. Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку - день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Конверт із повісткою повернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 отримав повістку від працівників ІНФОРМАЦІЯ_8 , згідно з якою він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 21 квітня 2025 року. Саме в цей день було виявлено порушення, що вчинив ОСОБА_1 , та зафіксовано протоколом № 274 від 21.04.2025 року. Начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 підполковником ОСОБА_8 винесено постанову ВН №274 від 21 квітня 2024 року за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КпАП України та прийнято рішення про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У позовній заяві зазначено, що позивач не отримував жодних повісток про виклик та згідно з відміткою на поштовому конверті відправлення повернулося з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Повістка і постанова направлялись за адресою АДРЕСА_1 , яка вказана і самим позивачем ОСОБА_1 в позовній заяві та зазначена ним при оновленні даних. Враховуючи вищенаведене, вважає позовні вимоги ОСОБА_1 , викладені в позовній заяві безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з викладених у позовній заяві підстав та пояснив, що у встановлений законом строк оновив персональні дані у застосунку «Резерв+», мав відстрочку від мобілізації до 07.02.2025, про що ІНФОРМАЦІЯ_3 було відомо, у зв'язку з чим повістку надіслано безпідставно, і, крім того, про наявність такої повістки ні йому, ні членам його сім'ї листоноша не повідомляла і таку повістку за місцем його проживання не приносила, оскільки члени сім'ї йому б про це обов'язково повідомили, незважаючи на те, що він перебував за кордоном, де офіційно працевлаштований, і куди виїхав, маючи відстрочку від мобілізації. На теперішній час він має відстрочку від мобілізації до закінчення воєнного стану, але не може виїхати на офіційну роботу за кордон, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не знімає його з розшуку у зв'язку з наявністю постанови про притягнення його до адміністративно відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, яка є незаконною.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на таке.
Суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 серії ВН № 274 від 21 квітня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.
У цій постанові зазначається: «21 квітня 2025 року об 11 год 40 хв в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , що по АДРЕСА_2 , виявлено адміністративне правопорушення, що вчинив військовозобов'язаний ОСОБА_1 , а саме не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою № 613739, що була скерована 12.10.2024 року, він зобов'язаний був з'явитися до 29.10.2024 року. ОСОБА_1 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про причини своєї неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб та надалі не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк, що не перевищує сім календарних днів. Згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі по тексту - Порядок) виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки. Згідно з частиною третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 23 Порядку, поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій, визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка). У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів. Відповідальність за встановлене правопорушення передбачена частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.»
Постанову складено за участю позивача, про що свідчить його підпис у цій постанові.
Частиною 1 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України встановлено адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 251 КпАП України встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з ч. 3 ст. 73 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 викликався на 11 год 00 хв 22 жовтня 2024 року повісткою № 613739 від 12 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, проте поштовий конверт був повернутий 18 жовтня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що підтверджується довідкою про причини повернення поштового відправлення АТ «Укрпошта».
Разом з тим, оскаржуваною постановою позивачу ставиться у вину те, що він зобов'язаний був саме 29 жовтня 2024 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не як зазначено у повістці № 613739 від 12 жовтня 2024 року, що свідчить про невідповідність зазначених відомостей у оскаржуваній постанові дійсним обставинам справи.
Згідно з п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: 1) день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; 2) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання вбачається, що поштове відправлення № 06 002 9645 69 58 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме адресою у с. Раків Ліс. На довідці про причини повернення/досилання (ф. 20) наявний відбиток «Укрпошта» з датою 18.10.2024, проте відсутнє прізвище працівника поштового зв'язку, зазначення якого передбачено згідно з формою цієї довідки.
Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що повістка подана для відправлення 12.10.2024.
Позивач у судовому засіданні заперечив про його та членів його сім'ї обізнаність щодо наявності адресованого йому поштового відправлення.
Такі заперечення позивача не спростовані відповідачем, останнім доказів обізнаності позивача щодо наявності поштового відправлення не надано.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивач не був належним чином оповіщений про виклик.
Крім того, згідно з приміткою до ст. 210 КпАП України, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, якщо Міністерство оборони України як держатель такого реєстру може отримати відомості про особу шляхом синхронізації з іншими державними електронними реєстрами, то особу не може бути притягнуто до відповідальності за неповідомлення таких відомостей.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 викликався повісткою на 22.10.2024 для уточнення облікових даних.
Із надано позивачем витягу із застосунку «Резерв +» вбачається, що останнім уточнено дані 22.05.2024; категорія обліку «військовозобов'язаний», дійсний до 08.05.2025, зазначено номер у реєстрі «ОБЕРІГ», відстрочка до 08.05.2025 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначений витяг містить QR-код, номер мобільного телефону позивача, адресу місця проживання, електронну адресу.
Отже, відповідачу було достеменно відомо про те, що ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та у застосунку «Резерв +» наявні усі необхідні дані військовозобов'язаного.
Наведені обставини свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення в діях позивача.
Відповідно до ч. 7 ст. 38 КпАП України адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до п. 7 ст. 247 КпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу.
Оскаржуваною постановою позивачу ставиться у вину те, що він зобов'язаний був 29 жовтня 2024 року з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 за повісткою № 613739, що була надіслана 12 жовтня 2024 року.
Враховуючи такі обставини і те, що надіслана позивачу повістка повернута ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно зі штампом на довідці про причини повернення 18.10.2024, тому станом на час винесення оскаржуваної постанови, 21.04.2025, закінчилися встановлені ст. 38 КпАП України строки накладення адміністративного стягнення.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищезазначене у сукпності, суд дійшов висновку, що постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень належить скасувати і провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Частиною 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки вимоги позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволені повністю, тому належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача понесені останнім судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 77, 139, 242-246, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 274 від 21 квітня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КпАП України адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржена безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.
Дата складення повного судового рішення - 22 травня 2025 року.
Головуючий:О.В. Антонюк