Справа № 157/497/25
Провадження №2-а/157/60/25
19 травня 2025 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області
в складі головуючого - судді Гамули Б.С.,
з участю: секретаря судового засідання Плакоша Д.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтований тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ВН №133 від 14 березня 2025 року позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що він у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 не оновив свої персональні дані.
Позивач зазначає, що він 14 березня 2025 року звернувся в ІНФОРМАЦІЯ_2 із метою отримати інформацію про документи для подання відстрочки. В той же день йому повідомили, що на нього винесли постанову про адміністративне правопорушення ВН №133 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Це рішення мотивоване тим, що він нібито не оновив свої дані, зокрема адресу проживання, засоби зв'язку, адресу електронної пошти.
Позивач не погоджується з цією постановою з огляду на таке. Він має право на відстрочку згідно з абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» терміном до 30 квітня 2025 року, що підтверджується документом про відстрочку від 30.04.2024 №2521. Відповідно всі дані, які, як вважає начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач не оновлював, вже є в системі «Оберіг». У постанові відсутні посилання на будь-які документи, які до неї долучаються та на підставі яких можливо було б зробити висновок про наявність або відсутність адміністративного правопорушення. Крім цього, до оскаржуваної постанови не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях із приводу відсутності у таких інформації щодо чоловіка, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та СП та не виконує правила військового обліку. Крім цього, зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити, які саме персональні дані позивач не оновив, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних ТЦК та СП не має доступу.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просить скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення серії ВН №133 від 14 березня 2025 року, провадження у справі закрити та стягнути з відповідача на свою користь судові витрати.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити. Пояснив, що 30 квітня 2024 року він оновив свої військово-облікові дані, коли звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно отримання відстрочки від служби в ЗСУ як батько дитини з інвалідністю. За направленням РТЦК він пройшов медичний огляд та отримав висновок ВЛК про придатність до військової служби, надав працівникам РТЦК усі необхідні документи й отримав тимчасове посвідчення із записом про проходження ВЛК та зі штрих-кодом про оновлення військово-облікових даних. Також 30 квітня 2024 року йому видали довідку про відстрочку від призову на військову службу до 30 квітня 2025 року. Просить позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала заяву, в якій просила справу розглянути без її участі та зазначила, що викладені у позовній заяві доводи вважає безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.
Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до задоволення повністю.
У судовому засіданні встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ВН №133 від 14 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень.
Цією постановою позивача визнано винним у тому, що 14 березня 2025 року в 11 год 30 хв у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 по АДРЕСА_1 під час дії особливого періоду було встановлено через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 із 18 травня 2024 року по 16 липня 2024 року не уточнив адресу проживання, номери засобів зв'язку, адресу електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних, резервістів (за наявності), на виконання абз. 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-XI від 11.04.2024 протягом 60 днів із дня набрання чинності цим законом не уточнив адресу проживання, номер засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, чим порушив вищезазначену норму та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зі статтями 19, 55 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Абзацом 4 п. 1 ч. 2 Прикінцевих та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 280 КУпАП посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 має тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 , видане 29.04.2024, в якому міститься номер у реєстрі Оберіг 190720219316351000009 та запис про придатність до військової служби від 29.04.2024.
Листом №2521 від 30.042024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача, що відповідно до поданих ним документів, він дійсно має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (зі змінами), терміном до 30 квітня 2025 року.
Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідач володіє щодо нього повними обліковими даними, яких вистачило для того, щоб у встановленому законом порядку оформити ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу.
Отже, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються, а саме за наявності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Згідно з ч. 5 ст. 5 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
У статтях 8, 9 цього Закону зазначено, що органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з ч. 3 ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.
Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Разом з тим, посилання на норму Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», який встановлює перелік персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста, в оскаржуваній постанові відсутні.
Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до Законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.
Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були оновлені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.
З наявних матеріалів справи не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей відносно позивача в порядку електронної інформаційної взаємодії і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
Отже, відповідачем не доведено наявності передбачених законом умов, за яких ОСОБА_1 міг бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у розумінні примітки до ст. 210 КУпАП.
Оскаржувана постанова наведеним вимогам не відповідає, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, зокрема без урахування положень примітки до ст. 210 КУпАП, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а тому підлягає скасуванню.
Дослідження змісту оскаржуваної постанови дає зробити висновок, що доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, відповідач не зібрав, про що свідчить відсутність у постанові посилань на будь-які з них (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо). Пропозицію суду з'явитися в судове засідання, подати відзив на позов, в тому числі й докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідач проігнорував.
Сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин не може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/73700340).
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, у судовому засіданні не здобуто доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для задоволення позову та скасування оскаржуваної постанови.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, задовольняючи позовні вимоги, суд стягує з відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 286 КАС України, статтями 247, 280, 293 КУпАП, суд
ухвалив:
Позов задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 серії ВН №133 від 14 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів із дня складення повного судового рішення.
Повне найменування, ім'я, місцезнаходження, місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін: позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Головуючий:Б.С. Гамула