22 травня 2025 року
м. Київ
справа № 990/200/25
адміністративне провадження № П/990/200/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Васильєвої І. А., Гончарової І. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву судді Гончарової Ірини Анатоліївни про самовідвід у справі № 990/200/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
09 травня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 10 квітня 2025 року № 774/0/15-25 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Київського апеляційного суду на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 травня 2025 року для розгляду цієї справи визначено суддю-доповідача Дашутіна І. В., а також склад колегії суддів: Васильєву І. А., Гончарову І. А., Хохуляка В. В., Юрченко В. П.
Суддя Гончарова І. А. подала заяву про самовідвід від розгляду справи, яка вмотивована тим, що вона навчалася з позивачем у Харківському юридичному інституті ім. Ф. Е. Дзержинського на одному курсі та перебуває у дружніх стосунках.
Зважаючи на повідомлені обставини, суддя Гончарова І. А., з метою недопущення сумнівів у її неупередженості, просить задовольнити заяву про самовідвід.
Вирішуючи подану заяву про самовідвід, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Відповідно до частини першої статті 40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
За правилами частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частина 3 цієї ж статті).
Недопустима також повторна участі судді в розгляді адміністративної справи з підстав, визначених статтею 37 КАС України.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Як установлено у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених резолюцією № 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за критеріями:
- суб'єктивним - враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі;
- та об'єктивним - шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
За суб'єктивним критерієм особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Відповідно до об'єктивного критерію визначаються у сукупності такі аспекти:
- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності;
- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів;
- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими;
- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.
Втім, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб' єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності.
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість.
Застосовуючи зазначені критерії до повідомлених суддею обставин, колегія суддів зазначає, що суддя Гончарова І. А. не заявляє про обставини, які б свідчили про об'єктивну неможливість розгляду нею цієї справи безсторонньо й неупереджено чи про особисту зацікавленість в результаті її розгляду.
Наведені суддею фактичні обставини не можуть об'єктивно свідчити на користь висновку про наявність достатніх підстав для виникнення у будь-якого стороннього спостерігача об'єктивно обґрунтованого сумніву у безсторонності суду.
Факт того, що суддя Гончарова І. А. у минулому навчалася з позивачем на одному курсі в юридичному вищому навчальному закладі сам по собі не є обставиною, яка б могла породжувати обґрунтований сумнів у її неупередженості. Такі обставини є загальнопоширеними для осіб, які здобували юридичну освіту в один період, і не можуть вважатися підставою для самовідводу за відсутності будь-яких додаткових фактів, які б свідчили про наявність особистих, емоційних або інших зв'язків, що могли б поставити під сумнів неупередженість судді саме в межах розгляду цієї конкретної справи. При цьому, колегія суддів враховує, що перебування у доброзичливих стосунках у межах академічного середовища не може розцінюватися як така обставина, що об'єктивно впливає на безсторонність судді або формує обґрунтовану підозру у її відсутності з точки зору стороннього спостерігача.
Відтак, надавши оцінку інформації, наведеній суддею Гончаровою І. А. у заяві про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що з предмета та меж заявлених позовних вимог та зазначених у позовній заяві доводів не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на можливі упередженість судді щодо позивача, її необ'єктивність при розгляді цієї справи чи заінтересованість у результаті розгляду справи.
За вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення заявленого самовідводу судді Гончарової І. А. немає.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні заяви судді Гончарової Ірини Анатоліївни про самовідвід від участі у розгляді справи № 990/200/25.
Ухвала набирає законної сили після її підписання і окремо оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді І. А. Васильєва
І. А. Гончарова
В. В. Хохуляк
В. П. Юрченко