Номер провадження: 22-ц/813/1856/25
Справа № 504/243/24
Головуючий у першій інстанції Добров П.В.
Доповідач Карташов О. Ю.
08.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Карташова О.Ю.
суддів: Коновалової В.А., Назарової М.В.
за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єсіпова Катерина В'ячеславівна
на ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року
за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно, набуте за рахунок іншої особи
У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно, набуте за рахунок іншої особи.
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5122786400:02:001:3389, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований за вказаною адресою. В заяві посилається на те, що позивачу стало відомо, що відповідачкою виставлене спірне майно на продаж на Інтернет майданчику ОЛХ. Вказане підтверджує розпечатками із сайту Інтернет майданчику ОЛХ.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року заяву позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: на земельної ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Накладено арешт на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвала суду вмотивована тим, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою і не вжиття вказаних заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Єсіпова К.В. звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є безпідставною, незаконною, та такою, що ухвалена всупереч вимог чинного законодавства, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно, набуте за рахунок іншої особи.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що станом на 11 квітня 2024 року житловий будинок під АДРЕСА_1 , та земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:02:001:3369, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 , вже перебувають під довготривалим арештом на підставі ухвали суду, постановленої ще в 2020 році в рамках цивільної справи № 504/1028/20, яка наразі переглядається Касаційним цивільним судом, та арешт з нерухомого майна не може бути навіть теоретично знятий гр. ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи в касації, а накладення нового, повторного, безпідставного арешту на майно, що вже є об'єктом обтяження, за ініціативою однієї і тієї ж людини, а саме ОСОБА_2 є надмірним тягарем для відповідачки і порушує її право власності, та свідчить про очевидне зловживання ОСОБА_2 своїм процесуальним правом звернення до суду.
Крім того, в скарзі наголошується, що твердження позивача, що ОСОБА_1 виставила житловий будинок і земельну ділянку на продаж є неправдивим та вигаданим ним же самим, в рахунок якого до суду не надано жодних належних та допустимих доказів.
Щодо відзиву на апеляційну скаргу
Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У судове засідання, сторони не з'явилися, про розгляд справи були належним чином повідомлені.
Позивач ОСОБА_2 повідомлений шляхом надсилання судової повістки поштою, зазначене підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0691001184108.
Судова повістка на дату 08.05.2025 року, надіслана ОСОБА_1 , повернулась до суду з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою».
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Тож, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №814/1469/17, від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14, від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20.
З наведеного можна зробити висновок, що відповідачка, відповідно до процесуального закону вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, та її не явка не перешкоджає розгляду справи.
Крім цього, згідно із ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Представник апелянта ОСОБА_1 адвокат Єсіпова К.В. повідомлена шляхом надсилання судової повістки до її електронного кабінету, зазначене підтверджується довідкою про доставку електронного документа.
Разом з цим, адвокат Єсіпова К.В. 02.05.2025 року через підсистему «Електронний Суд» надіслала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з її перебуванням у плановій щорічній відпустці з 05.05.2025 року по 12.05.2025 року.
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів визнає повідомлення осіб належним та не вбачає підстав для відкладення розгляду справи з підстав зазначених ОСОБА_3 у клопотанні, а саме перебування її у відпустці, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
У січні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про зобов'язання повернути майно, набуте за рахунок іншої особи.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.01.2024 року позовну заяву залишено без руху та наданий строк для усунення недоліків, які було виправлено в наданий час.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 07.02.2024 року відкрито провадження у справі.
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером 5122786400:02:001:3389, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, розташований за вказаною адресою. В заяві посилається на те, що позивачу стало відомо, що відповідачкою виставлене спірне майно на продаж на Інтернет майданчику ОЛХ. Вказане підтверджує розпечатками із сайту Інтернет майданчику ОЛХ.
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Умовою застосування заходів для забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі, грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).
Також заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №910/12404/21).
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Враховуючи обставини справи, наявність спору між сторонами, вид забезпечення позову у вигляді накладення арешту на спірне нерухоме майно є співмірним із майбутніми позовними вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що предметом судового спору є повернення майна яке набуте за рахунок іншої особи, а саме, земельної ділянки, кадастровий номер 5122786400:02:001:3389, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Беручі до уваги те, що між сторонами по справі виник спір, щодо зобов'язання повернення спірного майна, на думку колегії суддів, позивач обґрунтовано навів припущення про те, що відповідач може продати спірне майно, оскільки воно виставлено на продаж на Інтернет майданчику ОЛХ, а відчуження відповідачем спірного майна може істотно ускладнити виконання рішення суду в разі ухвалення судом рішення на користь позивача.
Будь-яких доказів, що у зв'язку із застосуванням заходів забезпечення позову, будуть порушені права відповідачки або інших осіб, суду апеляційної інстанції не надано.
Обраний позивачем вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника спірного майна, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та у користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Доводи апелянта про відсутність належного обґрунтування підстав накладення арешту на нерухоме спірне майно, та доказів вчинення дій, направлених на відчуження майна до моменту подачі заяви про забезпечення позову, колегія суддів відхиляє.
Встановлено, що спірне нерухоме майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_1 , а відтак остання має право розпоряджатись таким майном. Невжиття заходу до забезпечення позову може призвести до здійснення відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до затягування розгляду справи та обмеження прав позивача на ефективний судовий захист.
Твердження апелянта, що на спірне майно яке є предметом позовних вимог, вже було накладено арешт у іншій цивільній справі, а тому не має підстав застосовувати заходи забезпечення позову у зазначеній справі є безпідставними, оскільки забезпечення позову вирішується виключно в рамках зазначеної цивільної справи, де предметом позовних вимог є спірне нерухоме майно, і забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно забезпечить виконання майбутнього судового рішення у цій справі. Крім того законодавство не виключає накладення арешту на майно, на яке раніше було накладено арешт відповідно до інших актів законодавства.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про необхідність накладення арешту на майно, яке є предметом майбутнього позову.
Враховуючи, що при постановлені ухвали про задоволення заяви про забезпечення позову, судом першої інстанції не допущено порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухали суду та задоволення апеляційної скарги.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п. 1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єсіпова Катерина В'ячеславівна, залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 22 травня 2025 року.
Головуючий О.Ю. Карташов
Судді В.А. Коновалова
М.В. Назарова