21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 346/5169/24 пров. № А/857/14373/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кузьмича С.М., Мікули О.І.,
з участю секретаря Кулабухової М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року у справі № 346/5169/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
суддя в 1-й інстанції Сольський В.В.,
час ухвалення рішення 28.03.2025 року,
місце ухвалення рішення м.Коломия,
дата складання повного тексту рішення 28.03.2025 року
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що не порушував правил дорожнього руху та не проїжджав на знак «Дорога з одностороннім рухом». Зазначає, що він прямував з власного подвір'я до вул. Ю. Руфа в м. Коломия, і за вказаним маршрутом відсутній будь-який інформаційно-вказівний знак, про односторонній рух. Таким чином на нього накладено адміністративне стягнення за порушення дорожнього знаку, який відсутній на вказаній ділянці дороги, та не міг бути виконаний в принципі. Крім того, поліцейський допустив помилку у постанові, та зазначив, що порушено «п 5.51» а не «п. 5.5», що на думку позивача свідчить про некомпетентність поліцейського.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце. У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скаргане не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14 вересня 2024 року відносно ОСОБА_1 працівниками поліції складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3048214. Відповідно до постанови ОСОБА_1 того дня о 12 год 32 хв керував транспортним засобом марки «Jaguar S-TYPE» номерний знак « НОМЕР_1 », в м. Коломия, по вул. Петлюри, та не виконав вимогу дорожнього знаку п. 5.51 «Рух з одностороннім знаком», чим порушив вимоги п. 8.4 ґ ПДР України, та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до вимог ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до ст.41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001 №1306 ( надалі -ПДР)
Згідно з п.1.1 ПДР України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху (ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", п. 1.3 ПДР).
Згідно з п. 8.4 «ґ» ПДР України, однією із груп дорожніх знаків, є інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Зокрема, дорожній знак 5.5 «дорога з одностороннім рухом» позначає дорогу або відокремлену проїзну частину, по якій рух транспортних засобів за всією шириною здійснюється лише в одному напрямку.
Дорожній знак 5.7.1 «виїзд на дорогу з одностороннім рухом» показує напрямок руху на перехрещуваній дорозі, на якій організовано односторонній рух. Рух транспортних засобів по цій дорозі дозволяється лише в напрямку, показаному стрілкою.
Диспозицією ч.1 ст. 122 КУпАП передбачається, що адміністративна відповідальність настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Як визначено статтею 251 КУпАП, наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи встановлюється доказами у справі.
У відповідності до ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Так, частиною 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
В матеріалах справи наявна відповідь Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, про те, що надати суду копію з нагрудної камери працівника поліції та відео реєстратора про подію, яка мала місце 19 вересня 2024 року за участю ОСОБА_1 не можливо, оскільки такі відеозаписи зберігаються протягом 30 діб.
До матеріалів долучено рапорт поліцейського СРПП Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 10 лютого 2025 року про те, що перебуваючи в добовому наряді на маршруті патрулювання «Ідеал 15» під час патрулювання в м. Коломия, по вул. Петлюри виявлено транспортний засіб марки «Jaguar S-TYPE» номерний знак « НОМЕР_1 », під керуванням ОСОБА_1 , який не виконав вимогу дорожнього знаку 5.5 «Дорога з одностороннім рухом» чим порушив п. 8.4 ґ ПДР України. Водію продемонстровано відео фіксацію правопорушення, здійснено перевірку документів, та складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КК України та накладено стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 КАС Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Матеріалами справи доводиться, що ОСОБА_1 не заперечив того факту, що 14 вересня 2024 року о 13 год 32 хв він дійсно керував вказаним транспортним засобом та виїхав зі свого подвір'я по вулиці Петлюри, 17а, в м. Коломия, ліворуч в сторону до перехрестя, де знову повернув ліворуч в напрямку до озера імені Руфа (позивач вказує, що це вулиця Руфа).
В матеріалах справи наявна відповідь заступника голови Коломийської міської ради від 24 березня 2025 року, відповідно до якої вул. Петлюри в м. Коломия є магістральною вулицею місцевого значення на ділянці дорого від вул. Тарабалки до вул. І. Франка, організація дорожнього руху по вул. Петлюри здійснюється в односторонньому русі в напрямку вул. Тарабалки до вул. Франка. Вулиця Руфа в м. Коломия відсутня.
Таким чином, позивач не заперечує, що керував транспортним засобом по вулиці із одностороннім рухом в протилежному напрямку, пояснюючи це відсутністю дорожнього знаку, який інформує про односторонній рух, у відрізку дороги від його подвір'я по вул. Петлюр, буд. 17а, ліворуч.
Відповідно до п. 10.2 Правил дорожнього руху України виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Пункт 1.10 передбачає, що перехрестя - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території
Таким чином судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач рухався вулицею з одностороннім рухом в протилежному напрямку, пояснюючи це тим, що він виїжджає з власного подвір'я де не розміщено знак, який інформує про організацію руху, однак, вказаний знак розміщено на в'їзді на вказану вулицю і водій повинен був його помітити та виконувати, не зважаючи на те, звідки він розпочинав свій рух.
Зазначення в постанові про порушення водієм вимог знаку «5.51» замість вірного «5.5», при тому, що назва дорожнього знака вказана вірно, суд розцінює як технічну описку, яка не впливає на встановлені в судовому засіданні факти порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху.
Також, суд критично оцінює доводи позивача про те, що він не знав про те, що ділянка дороги, де він виїхав зі свого подвір'я має односторонній рух і що відповідного знаку на цій ділянці немає з огляду на те, що, як пояснив сам позивач в судовому засіданні, він проживає на цій вулиці тривалий час, тому повинен був знати, яким чином організований рух на цій ділянці дороги. Крім того, заїжджаючи на своє подвір'я позивач повинен був бачити знак 5.5 "дорога з одностороннім рухом". Також позивач повинен був знати, що зона дії знаку 5.5 до розміщення знаку 5.6 "кінець дороги з одностороннім рухом". Дорожні знаки 5.7.1, 5.7.2 "виїзд на дорогу з одностороннім рухом" розміщуються на перехрещуваній дорозі, якщо на ній організовано односторонній рух, при цьому виїзд з подвір'я відповідно до п. 1.10 ПДР не є перехрещенням доріг (перехрестям), тому розміщення таких дорожніх знаків не передбачається.
Обставин, які б свідчили про порушення поліцейськими при винесенні оскаржуваної постанови, встановленої процедури розгляду, судом не встановлено і відповідно до позовної зяви та пояснень позивача в судовому засіданні, такі не є підставою позову.
Відповідно до статті 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга,третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя,четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша,друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1(за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176,177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1,частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 березня 2025 року у справі № 346/5169/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді С. М. Кузьмич
О. І. Мікула
Повне судове рішення складено 21 травня 2025 року.