21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20348/24 пров. № А/857/6488/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року (головуючий суддя Кондратюк Ю.С. м. Львів) у справі №380/20348/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
01 жовтня 2024 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач) у якому просив: визнати неправомірними дії Головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, щодо обмеження в індексації пенсії в результаті перерахунку 01.03.2023 та 01.03.2024 в розмірі збільшення до 1500 гривень на підставі Постанови КМУ «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 та Постанови КМУ «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» від 23.02.2024 № 185; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок пенсії та виплату збільшення ОСОБА_1 шляхом індексації пенсії у повному розмірі з урахуванням виплачених сум, починаючи із 01.03.2023 та із 01.03.2024 на підставі частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» без застосування обмежень до розміру збільшення.
Позов обґрунтовує тим, що йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказав, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» відповідачем нараховано індексацію пенсії позивачу у розмірі 1500,00 грн. Позивач стверджує, що таке обмеження індексації максимальним розміром є протиправним, тому звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що положення п. 26 розділу 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу України у частині, за якою норми і положення ст. 54 Закону №796-ХІІ зі змінами застосовуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетних фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнано такими, що не відповідаю Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду №7-р(І) /2023 від 13.09.2023 року. Апелянт вказує, що виходячи із загальних засад пріорітетності Конституції та законів над підзаконними актами дії відповідача є неправомірними, щодо розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, не перевищуючи 1500 грн. на підставі постанов Кабінету Міністрів України.
24 березня 2025 року відповідачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аргументує тим, що зазначені пункт 10 Постанови № 168 та пункт 3 Постанови № 185 є чинними, не суперечить вимогам закону та містить імперативну вимогу щодо граничної межі розміру збільшення, з огляду на що підлягає застосуванню пенсійним органом.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, як особа з інвалідністю 3 групи внаслідок захворювання, пов?язаного з наслідками аварії на ЧАЕС призначеної відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023. № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» відповідач нарахував до розміру пенсії позивача індексацію у розмірі 1500,00 грн.
На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» відповідач нарахував до розміру пенсії позивача індексацію у розмірі 1500,00 грн.
Позивач звернувся з листом, в якому просив повідомити причини виплати пенсії у зменшеному розмірі.
Листом від 27.03.2024 відповідач повідомив, що позмір пенсії з 01.03.2023 становив 18014,79 грн., а саме:
18615,98 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (31026,63 гр. 60%);
627,90 грн - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни III група (2093 грн. х 30%);
284,70 грн - щомісячна додаткова пенсія особам з інвалідністю III групи з числа ліквідаторів ЧАЕС;
50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни III групи;
-1563,79 грн - обмеження індексації з 01.03.2023.
В результаті проведеного перерахунку пенсії з 01.03.2023 розмір пенсії збільшився на 3063,79 грн, а відповідно до Постанови № 168 розмір збільшення не може перевищувати 1500 грн, тому розмір пенсійної виплати з 01.03.2023 становить 18014,79 грн (16514,79 грн. + 1500,00 грн), відповідно 1563,79 грн обмеження в індексації з 01.03.2023 (3063,79 грн - 1500,00 грн).
Розмір пенсії з 01.03.2024 становить 19577,02 грн, а саме:
20097,81 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку (33496,35 грн 60%);
708,30 грн - підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни III група (2361 грн. х 30%);
284,70 грн - щомісячна додаткова пенсія особам з інвалідністю III групи з числа ліквідаторів ЧАЕС;
50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни III групи;
-1563,79 грн. - обмеження індексації з 01.03.2023.
В результаті проведеного перерахунку з 01.03.2024 відповідно до Постанови № 185 та у зв?язку із зміною прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність розмір пенсійної виплати збільшився на 1562,23 грн
Нарахування та виплата пенсії проводиться відповідно до норм чинного законодавства згідно поданих документів.
Вважаючи протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо виплати індексацій із обмеженням максимального розміру сумою 1500,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Відповідно до пункту 8 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році частина друга та абзац п'ятий частини четвертої статті 42, третє речення абзацу першого пункту 13 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №49 - 51, ст. 376 із наступними змінами), частина друга статті 22, стаття 64 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №29, ст. 399; зі змінами, внесеними Законом України від 15 лютого 2022 року №2040-IX), частина друга статті 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону України від 21 вересня 2022 року №2620-IX, частина четверта статті 54, частина друга статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., №13, ст.178 із наступними змінами), частина четверта статті 12 та абзац другий пункту 12 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., №20, ст.102 із наступними змінами), частина шоста статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., №21, ст. 252 із наступними змінами), абзац другий частини п'ятої статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 22, ст. 262 із наступними змінами), стаття 29 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., №2 - 3, ст. 36 із наступними змінами) застосовуються у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення передбачено пунктом 6 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX (далі - Закон № 3460-IX).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що на момент здійснення позивачу спірного перерахунку страхових виплат та на момент розгляду цієї справи, вказані вище положення Закону № 2710-IX та Закону №3460-ІХ є чинними та неконституційними не визнавалися, що сторонами не заперечується.
Таким чином, Законами №2710-IX та №3460-ІХ делеговано Кабінету Міністрів України повноваження встановлювати порядок та умови індексації страхових виплат забезпечення у 2023 та 2024 році відповідно. При цьому словосполучення у порядку, на умовах та у строки, що визначені Кабінетом Міністрів України прямо вказує на наявність повноважень Уряду встановлювати як показники збільшення розміру страхових виплат внаслідок індексації, так і обмеження розміру такої індексації.
На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 24.02.2023 №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (далі - Постанова № 168).
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 з 1 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,197.
Відповідно до пункту 10 Постанови №168 розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-7 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Крім того, відповідно до пункту 6 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2024 рік Кабінет Міністрів України 23 лютого 2024 року прийняв постанову №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, пунктом 1 якої установлено, що з 1 березня 2024 р. перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663), проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,0796.
Пунктом 3 Постанови № 185 передбачено, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 грн.
Таким чином, нормами наведених Законів надано право Кабінету Міністрів України визначати розмір, умови та порядок збільшення пенсій з метою їх індексації.
Отже, перерахунок пенсії проводиться із застосуванням коефіцієнта в розмірі 0,197, однак розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 грн.
Тобто на виконання повноважень, наданих законодавством України, Кабінет Міністрів чітко визначив межу перерахунку індексації, а саме - до 1500 грн.
Пунктом 3 Постанови №185 установлено, що у разі, коли розмір підвищення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не досягає 100 гривень, встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії; розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 1500 гривень.
Із матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області з 01 березня 2023 року позивачу проведено індексацію пенсії у розмірі по 1500,00 грн.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги твердження позивача про те, що Постанови №168 та Постанови №185 суперечать законам України, оскільки приписами частини другої статті 31 Закону №1105-XIV, пункту 8 Прикінцевих положень Закону №2710-IX та пункту 6 Прикінцевих положень Закону №3460-IX Кабінету Міністрів України надано повноваження з визначення порядку проведення перерахунку страхових виплат з метою її індексації.
В Рішенні від 25.01.2012 № 3-рп/2012 Конституційного Суду України зазначено про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
В Рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 Конституційний Суд України зробив правовий висновок, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.06.2024 у справі № 420/23990/23: «…Вказане вище у сукупності свідчить про те, що реалізація КМУ покладених на нього повноважень в частині обмеження верхньої межі індексації спрямовано на утримання зростання нерівності між розмірами пенсійних виплат різних категорій пенсіонерів з метою збалансування наявного фінансового ресурсу держави та досягнення справедливого балансу між захистом інтересів якомога більшої кількості громадян, особливо тих, чиї пенсії є дуже низькими. Вказана стратегія Уряду передусім сприяє забезпеченню соціальної справедливості та економічної стабільності в умовах воєнного стану, коли держава в першу чергу зобов'язана мобілізувати всі доступні їй ресурси, у тому числі фінансові, саме для посилення своєї обороноздатності та відсічі збройної агресії рф…».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.06.2024 у справі№ 420/25804/23.
Колегія суддів вважає за можливе застосувати вказані правові висновки Верховного Суду при розгляді цієї справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що індексація пенсії позивача проведена відповідачем у межах чинного законодавства за умови, що підвищення відповідно до пункту 10 Постанови № 168 та пункту 3 Постанови №185 не може перевищувати 1500 гривень.
Системний аналіз вищевказаних законодавчих приписів свідчить про те, що обмеження верхньої межі індексації здійснюється для того, щоб збалансувати потреби та захистити якомога більшу кількість громадян через інструмент індексації, передусім тих громадян, пенсії яких є дуже низькими, і з іншого боку, щоб збалансувати фінансовий ресурс для проведення індексації для широких категорій осіб та утримати зростання нерівності між розміром пенсії громадян, а також з урахуванням того, що в умовах дії воєнного стану видатки в першу чергу спрямовуються на національну безпеку і оборону та на здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що під час обчислення суми індексації пенсії позивача з 01.03.2023 та з 01.03.2024 пенсійний орган правомірно врахував приписи пункту 10 Постанови № 168 та пункту 3 Постанови № 185, які є чинними та не скасовані, а тому підлягали врахуванню в оскаржуваному випадку.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі № 380/20348/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар