21 травня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7516/24 пров. № А/857/5965/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року (головуючий суддя Микитюк Р.В. м. Івано-Франківськ) у справі №300/7516/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про стягнення заборгованості до Пенсійного фонду України в сумі 72761,49 грн.,-
02 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 (далі - позивач ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (далі по тексту - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування, перерахунку та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року;
- визнати протиправними дії відповідача щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.07.2021;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 27.07.2021, із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008, і розміром підвищення доходу в березні 2018.
Позов обґрунтовує тим, що позивач з 12.08.2016 проходив військову службу у відповідача, наказом начальника від 25.06.2021 №143 переведений до нового місця військової служби та виключений зі списків особового складу з 27.07.2021. В період з 12.08.2016 по 28.02.2018 відповідач не виплачував позивачу індексацію. Як наслідок, відповідач невірно виплачував позивачу індексацію з 01.01.2018 по день виключення зі списків особового складу. У вересні представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом в якому просив, зокрема, надати інформацію про суми виплаченої позивачу індексації та доплатити належні позивачу суми індексації, проте у відповідь листом від 16.09.2024 представник позивача отримав відмову, а виплату індексації відповідач не здійснив. Вважає невиплату позивачу індексації протиправною.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо нездійснення нарахування, перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018. Зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року. Визнано протиправними дії Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.07.2021. Зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 27.07.2021, із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008, і розміром підвищення доходу в березні 2018.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що поняття «базовий місяць» не визначено та законодавчо не закріплено законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. Апелянт вказує, що визначення базового місяця для розрахунку індексації належить до дискреційних повноважень Міністерства оборони України. Апелянт зазначає, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.12.2018 року позивачу не виплачувалась, оскільки величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, що підтверджує довідка розрахунок, яка наявна в матеріалах справи. Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Отже, звертає увагу апеляційного суду, що індексація-різниця з березня 2018 року не нараховується, у зв'язку з тим, що підвищення грошового забезпечення перевищує суму індексації, яка склалась у місяці підвищення доходу.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
25.06.2021 наказом начальника Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба №143 (по стройовій частині) лейтенанта ОСОБА_1 з 27.07.2021 переведено до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
02.09.2024 представник позивача звернувся з заявою до Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 27.07.2021.
Відповідач листом за вих. №176/176/100/754/2056/пс від 16.09.2024 на адвокатський запит повідомив представника позивача, зокрема зазначив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою КМУ від 17.07.2003 №1078 не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі роки. Останній базовий місяць березень 2018 року. Щодо нарахування фіксованої суми з березня 2018 року за період з 01.03.2018 по 08.11.2021 з розрахунку базового місяця січень 2008 року, згідно роз'яснення Мінсоцполітики від 04.07.2017 №58/0/66-17, якщо з 01.03.2018 підвищено посадові оклади, то обчислення індексу для проведення індексації з квітня 2018 року. Порівняння підвищення грошового забезпечення із сумою індексації здійснюється в умовах березня 2018 року, тобто береться грошове забезпечення березня до підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів та грошове забезпечення березня після підвищення посадових окладів. За таких умов підстав для нарахування фіксованої суми нема, тобто вона складає нуль.
Вважаючи дії суб'єкта владних повноважень протиправними, та за необхідне зобов'язати цей орган вчинити певні дії щодо нарахування та виплати належних видів грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах відповідає визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, тому у задоволенні позову потрібно відмовити.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ від 03 липня 1991 року (Закон №1282-ХІІ).
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення)
Відповідно до статті 4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (Порядок № 1078).
Згідно з п.1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
За змістом п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 грудня 2015 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пункт 2 Порядку №1078 передбачає, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з п.5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Колегія суддів зазначає, що спірним у цій справі є, зокрема, питання правильності визначення відповідачем базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 12 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
З системного аналізу положень Закону №2011-XII та Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Крім того, повноваження державних органів щодо визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки, тому доводи апелянта в цій частині колегія суддів не приймає до уваги.
Відповідно до положень п.2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з п.10-2 Порядку №1078 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
З системного аналізу наведених норм законодавства України можна дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Колегія суддів зазначає, що Постановою КМУ від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Відповідно до п.13 вказаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
Крім того, вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.
Таким чином, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 12 травня 2022 року у справах №200/7006/21 та №580/3335/21, у яких Верховним Судом роз'яснено пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах та зазначено, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
З врахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що зміна посадових окладів з урахуванням періоду проходження військової служби позивача відбулась 01 січня 2008 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294, а тому бездіяльність Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не проведення нарахування індексації грошового забезпечення позивачу у період з 12 серпня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходів є протиправною.
Щодо визнання протиправними дій відповідача щодо ігнорування вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01.03.2018 по 27.07.2021 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.03.2018 по 27.07.2021 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, колегія суддів зазначає наступне.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
У цьому контексті апеляційний суд звертає увагу, що у цій справі правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 1 березня 2018 року не є спірними.
Індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 року, перевищив поріг індексації у жовтні 2018 року, був опублікований Держстатом у листопаді 2018 року і з грудня 2018 року у позивача з'явилося право на індексацію, яка надалі виплачувалася йому до звільнення з військової служби.
Разом з тим, з 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, колегія суддів вважає, що повноваження Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не встановлював і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 1 березня 2018 року до звільнення з військової служби. Водночас, позивач наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.
У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078). Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.
Враховуючи викладене, колегія суддів вказує, що в даному випадку відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка полягає саме у не вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 27.07.2021, а тому, як вірно зазначив суд першої інстанції, заявлені в цій частині позовні вимоги слід задовольнити у спосіб: визнання протиправними дій Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 27.07.2021; зобов'язати Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 27.07.2021, із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови КМУ від 17.07.2003 №1078, як різницю між сумою індексації, обчисленої в березні 2018 з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008, і розміром підвищення доходу в березні 2018.
Щодо аргументів скаржника про те, що визначення базового місяця відноситься до його дискреційних повноважень, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
За усталеною судовою практикою дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, прийнятих Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційним є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.
Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі «Hasan and Chaush v. Bulgaria» № 30985/96).
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо протиправної бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та з 01.03.2018 по 27.07.2021 з урахуванням суми «індексації-різниці» його грошового забезпечення .
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі № 300/7516/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар