22 травня 2025 року справа №200/6702/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 р. у справі № 200/6702/24 (головуючий І інстанції Загацька Т.В. ) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії ,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.07.2024 № 056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на провідній посаді періоди роботи з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 20.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 08.06.2023.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження в адміністративній справі №200/6702/24.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у відповідності до п.4 ч.1 ст.238 КАС України закрито провадження у цій справі.
Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції про закриття провадження у справі, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду у суді першої інстанції.
В обґрунтування скарги зазначено, що позивач звертався до Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/17167/23 з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2023 №056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про відмову в призначенні пенсії.
Звертаючись до суду з позовом у справі №200/6702/24 позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення від 02.07.2024 № 056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 .
У справі № 560/17167/23 об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір та підставами позову було Рішення від 04.09.2023 №056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про відмову в призначенні пенсії, яким до пільгового стажу роботи не враховано періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 в зв'язку із відсутністю довідки відповідно до Порядку затвердженого Постановою КМУ № 637 від 12.08.1993. За розрахунком відповідача, пільговий стаж роботи позивача який дає право на пенсію незалежно від віку складає 23 роки 7 місяців.
У справі № 200/6702/24 об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір та підставами позову було Рішення від 02.07.2024 № 056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні, яким зараховано до пільгового підземного стажу роботи за частиною 3 статті 114 Закону України №1058 (провідні підземні професії ) 21 рік 6 місяців 23 дні, до пільгового стажу за Списком №2, відповідно частини 2 статті 114 Закону України №1058 склала 1 рік 3 місяці 18 днів.
Отже як вбачається: сторони спору різні; предмет та підстава при первинному зверненні до суду Рішення від 04.09.2023 №056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, через не зарахування до пільгового стажу роботи періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 на ПРОВІДНІЙ ПОСАДІ, через відсутність довідок які підтверджують шкідливі умови праці; предмет та підстава при вторинному звернені до суду від 02.07.2024 № 056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні, через незарахування до пільгового стажу роботи періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 на ПРОВІДНІЙ ПОСАДІ без пояснення підстав не врахування в оскаржуваному рішенні.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що спір у справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення є помилковим, оскільки позивач звернувся до суду з цим позовом, вказуючи інший предмет спору, не оскаржуючи дій відповідача вчинених на виконання судового рішення, а вказуючи на той факт, що навіть при наявності судового рішення який зараховано стаж роботи до списку № 2, відповідач зобов'язаний був його в тому числі без будь якого судового рішення зарахувати до стажу роботи в тому числі на провідній посаді.
Від відповідача надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що позивач вперше звернувся через веб портал Пенсійного фонду України з заявою від 08.06.2023 про призначення пенсії незалежно від віку відповідно частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Заява про призначення пенсії розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
У зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було прийнято рішення про відмову від 04.09.2023 № 056650008968 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 560/17167/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії незалежно від віку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди роботи з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012.
В мотивувальній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 560/17167/23 міститься така правова оцінка: “Відповідно до записів у трудовій книжці №№14- 15 позивач з 06.10.2005 по 01.12.2005 прийнятий прохідником з повним робочим днем у шахті; №№19-20 з 29.05.2007 по 20.11.2007 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем у шахті; №№ 29-30 з 21.11.2011 по 20.07.2012 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем у шахті. Таким чином, суд з'ясував, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках № 2, чинних у відповідні періоди часу».
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 560/17167/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії незалежно від віку від 08.06.2023 згідно частини 3 статті 114 Закону №1058 та зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України №1058 наступні періоди роботи: з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 22.11.2011 по 20.07.2012.
Тривалість пільгового стажу для визначення права на пенсію незалежно від віку відповідно частини 3 статті 114 Закону №1058 на виконання рішення суду склала 23 роки 7 місяців 28 днів, в тому числі: провідні підземні професії (з урахуванням кратності) 21 рік 6 місяців 23 дні (без змін), пільговий підземний стаж роботи за Постановою КМУ № 202 від 31.03.1994 - 1 рік 11 місяців 22 дні (без змін), -навчання за фахом 0 років 1 місяць 13 днів (без змін).
Пільговий стаж роботи за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 склав 1 рік 3 місяці 18 днів за періоди роботи з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 22.11.2011 по 20.07.2012.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач звернувся із заявою від 08.06.2023, наданою засобами веб-порталу надання електронних послуг Пенсійного фонду України, про призначення пенсії незалежно від віку відповідно частини третьої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУПФ України в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
Рішенням від 04.09.2023 №056650008968 ГУПФ України в Хмельницькій області, відмовило в призначенні пенсії позивачу, у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
В оскарженому рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не враховано періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 оскільки відсутні документи повної зайнятості протягом робочого дня на підземних роботах пов'язаних з видобуванням корисних копалин.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №560/17167/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.09.2023 №056650008968 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007 та з 21.11.2011 по 20.07.2012. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 560/17167/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії незалежно від віку від 08.06.2023 згідно частини 3 статті 114 Закону №1058 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії незалежно від віку від 02.07.2024 №056650008968.
У рішенні відповідача зазначено, що в мотивувальній частині рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №560/17167/23 міститься наступна правова оцінка: “Відповідно до записів у трудовій книжці №№14-15 позивач з 06.10.2005 по 01.12.2005 прийнятий прохідником з повним робочим днем у шахті; №№19-20 з 29.05.2007 по 20.11.2007 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем у шахті; №№ 29-30 з 21.11.2011 по 20.07.2012 прийнятий прохідником підземним з повним робочим днем у шахті. Таким чином, суд з'ясував, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках №2, чинних у відповідні періоди часу».
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №560/17167/23 відповідачем повторно розглянуто заяву про призначення пенсії незалежно від віку від 08.06.2023 згідно частини 3 статті 114 Закону №1058 та зараховано до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України №1058 наступні періоди роботи: з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 22.11.2011 по 20.07.2012.
Тривалість пільгового стажу за Списком №2, відповідно частини 2 статті 114 Закону України №1058 склала 1 рік 3 місяці 18 днів.
Тривалість пільгового стажу для визначення права на пенсію за частиною 3 статті 114 Закону України №1058 із застосуванням Роз'яснення №8 від 20.01.1992 Міністерства соціального забезпечення становить 23 роки 7 місяців 28 день на момент звернення, в тому числі:
- Пільговий підземний стаж роботи за частиною 3 статті 114 Закону України №1058 (провідні підземні професії ) 21 рік 6 місяців 23 дні з урахуванням кратності згідно Роз'яснення №8 від 20.01.1992 Міністерства соціального забезпечення (в календарному обчисленні 17 років 2 місяці 27 днів). До провідних підземних професій зараховані наступні періоди роботи: з 09.01.2003 по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 14.04.2005, з 26.04.2005 по 10.08.2005, з 17.08.2005 по 24.09.2005, з 03.01.2006 по 01.08.2006, з 03.08.2006 по 04.09.2006, з 06.09.2006 по 11.09.2006, з 13.09.2006 по 06.02.2007, з 08.02.2007 по 04.03.2007, з 06.03.2007 по 06.05.2007, з 25.02.2008 по 25.05.2008, з 02.06.2008 по 06.07.2008, з 19.07.2008 по 05.11.2008, з 18.11.2008 по 21.09.2011, з 25.07.2012 по 28.01.2013, з 09.09.2013 по 02.04.2014, з 04.04.2014 по 02.05.2014, з 04.05.2014 по 01.06.2014, з 03.06.2014 по 07.07.2014, з 09.07.2014 по 06.08.2014, з 08.08.2014 по 04.09.2014, з 06.09.2014 по 04.10.2014, з 06.10.2014 по 30.11.2014, з 02.12.2014 по 06.02.2015, з 08.02.2015 по 06.03.2015, з 08.03.2015 по 05.04.2015, з 07.04.2015 по 30.04.2015, з 02.05.2015 по 31.07.2015, з 02.08.2015 по 04.10.2015, з 06.10.2015 по 04.03.2016, з 06.03.2016 по 02.05.2016, з 04.05.2016 по 02.06.2016, з 04.06.2016 по 05.07.2016, з 07.07.2016 по 02.02.2017, з 04.02.2017 по 31.05.2017, з 02.06.2017 по 07.08.2017, з 09.08.2017 по 01.11.2017, з 03.11.2017 по 03.04.2018, з 05.04.2018 по 07.05.2018, з 09.05.2018 по 01.06.2018, з 03.06.2018 по 06.06.2018, з 18.06.2018 по 01.12.2018, з 12.12.2018 по 23.05.2019, з 25.05.2019 по 02.04.2020, з 04.04.2020 по 15.11.2021, з 24.11.2021 по 31.03.2022, з 21.04.2022 по 30.06.2022, з 02.07.2022 по 29.07.2022, з 15.08.2022 по 04.03.2023.
- Пільговий стаж роботи за частиною 3 статті 114 Закону України №1058 (підземні професії згідно Постанови КМУ №202 від 31.03.1994 “Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку про безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) склав 1 рік 11 місяців 22 днів. До пільгового стажу роботи за Постановою КМУ №202 від 31.03.1994 враховані наступні періоди: 27.11.2000 по 09.01.2001 (навчання за фахом), з 10.01.2001 по 31.03.2001, з 02.04.2001 по 31.07.2001, з 02.08.2001 по 01.01.2002, з 03.01.2002 по 28.02.2002, з 02.03.2002 по 07.04.2002, з 09.04.2002 по 01.07.2002, з 04.07.2002 по 08.01.2003.
- Навчання за фахом склало 0 років 1 місяць 13 днів за період 27.11.2000 по 09.01.2001.
За результатами розгляду заяви про призначення пенсії незалежно від віку від 08.06.2023 на зобов'язання згідно рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі №560/17167/23 відповідачем прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії незалежно від віку відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи не менше 25 років.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що питання щодо зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 22.11.2011 по 20.07.2012 вже вирішено у судовому порядку у справі №560/17167/23. Отже, позовні вимоги у цій справі (№ 200/6702/24) виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що у справі № 560/17167/23, але на стадії виконання судового рішення.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Виконання судового рішення може відбуватися у добровільному та примусовому порядку, а судовий контроль за виконанням рішення суду здійснює суд, що його ухвалив.
За приписами статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Статтею 382 КАС України передбачений судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до ч.1 та 2 вказаної статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
Правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Суд зауважує, що судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Водночас, крім зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України), КАС України передбачає ще один вид судового контролю за виконанням судового рішення шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Так, ч.1 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Однак, підстави їх застосування є різними, а саме: невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача (ст.382 КАС України); обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з виконанням (неналежним виконанням) судового рішення у справі (ст.383 КАС України).
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Так, у постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 Верховний Суд зазначив, що КАС України (статті 382-383) передбачають декілька форм судового контролю, що має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їхнього застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У постановах від 17.04.2019 (справа №355/1648/15-а), від 12.05.2020 (справа №815/2252/16), від 16.12.2021 (справа №170/167/17) Верховний Суд дійшов наступних висновків:
«…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.».
Відповідно до пункту 4 частини 1статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, у тотожній справі ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 11 квітня 2018 року у провадженні 11-257заі18.
Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової (юридичної) визначеності. Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, принцип правової визначеності передбачає дотримання правила «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, який полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатами її розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження стосовно того ж самого відповідача, якщо судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах, або ж нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.
Тобто, за вказаним принципом, жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов'язкового до виконання рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового судового рішення. Res judicata є способом запобігання повторному розгляду справи та несправедливому відношенню до інших учасників судового процесу.
При цьому, суд звертає увагу, що предмет позову - це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під адміністративну юрисдикцію.
Підстава позову - це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування. Під підставою позову розуміються обставини, з яких витікає право вимоги позивача, на яких позивач їх засновує.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №809/487/18 Верховний Суд зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17 вказав, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Верховний Суд у постанові від 05 грудня 2019 року у справі №826/3678/16 указав, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються нетотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 806/2143/15, від 21.12.2020 року у справі №440/1810/19, від 03 квітня 2019 року по справі № 820/4261/18.
Колегія суддів зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 400/3416/20, від 06.08.2024 у справі № 560/4755/20, від 14.08.2024 у справі №580/5660/22, від 21.08.2024 у справі № 200/63/23, від 22 серпня 2024 року справа № 160/2735/23, від 23 жовтня 2024 року справа № 320/25216/23.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у справі (№560/17167/23) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому він просив суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення від 04.09.2023 №056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 08.06.2023, зарахувавши до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", та Постанови КМУ від 31.03.1994 №202 з повним робочим днем під землею, згідно записів трудової книжки, серії НОМЕР_1 :
до стажу роботи який передбачений Постановою КМУ від 31.03.1994 №202 періоди роботи з 10.11.2000 по 11.12.2000, з 12.12.2000 по 09.01.2001, з 10.01.2001 по 01.02.2001, 02.02.2001 по 14.10.2002, з 26.04.2005 по 24.09.2005,
на провідній посаді періоди роботи з 15.10.2002 по 14.12.2002, з 15.12.2002 по 04.01.2003, з 05.01.2003 по 14.04.2005, з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 03.01.2006 по 06.05.2007, з 29.05.2007 по 20.11.2007, з 25.02.2008 по 25.05.2008, з 02.06.2008 по 06.07.2008, з 19.07.2008 по 05.11.2008, з 18.11.2008 по 21.09.2011, з 21.11.2011 по 20.07.2012, з 25.07.2012 по 28.01.2013, з 09.09.2013 по 06.06.2018, з 18.06.2018 по 02.12.2018, з 12.12.2018 по 15.11.2021, з 24.11.2021 по 29.07.2022, з 15.08.2022 по 08.06.2023 із застосуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №560/17167/23, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2024 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 04.09.2023 №056650008968 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, зарахувавши до пільгового стажу роботи періоди з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007 та з 21.11.2011 по 20.07.2012. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суди дійшли до висновку у вказаних рішеннях, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках №2, чинних у відповідні періоди часу.
З мотивувальної частини судових рішень суду першої та апеляційної інстанції вбачається, що суд надав оцінку щодо наявності підстав для призначення пенсії позивачу відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI та обов'язку відповідача зарахувати роботу позивача до пільгового періоду за Списком №2
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 по справі № 560/17167/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії незалежно від віку від 08.06.2023 згідно частини 3 статті 114 Закону №1058 та зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, що дає право на призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 114 Закону України №1058 наступні періоди роботи: з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 21.11.2007, з 22.11.2011 по 20.07.2012.
У межах цієї справи (№200/6702/24), позивач просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 02.07.2024 № 056650008968 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на провідній посаді періоди роботи з 06.10.2005 по 01.12.2005, з 29.05.2007 по 20.11.2007, з 21.11.2011 по 20.07.2012 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію ОСОБА_1 з 08.06.2023.
Отже, питання зарахування до пільгового стажу роботу позивача на провідній посаді відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з кратністю відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, не було предметом позовних вимог та судового розгляду у справі № 560/17167/23.
Фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не розглядались та не досліджувались судом у справі №560/17167/23.
Таким чином, предметом позову у справі № 560/17167/23 не є тотожними вимогам у цій справі (№200/6702/24).
Отже, відсутнє судове рішення у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Враховуючи наведене та положення КАС України, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про закриття провадження у цій справі.
Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду викладені в ухвалі суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 р. у справі № 200/6702/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 22 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко