справа № 753/11901/24 головуючий у суді І інстанції Якусик О.В.
провадження № 22-ц/824/5043/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
20 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Назаренко Мар'яною Володимирівною на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,-
У провадженні Дарницького районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, у якому позивач просив суд:
зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити такі способи участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини:
- шляхом особистого безперешкодного спілкування засобами мобільного, інтернет, поштового, електронного та іншого способу звязку, в будь-яких додатках, месенджерах, з використанням соціальних мереж (Viber, WhatsApp, Skype тощо), у тому числі з використанням веб-камери, з понеділка по п'ятницю з 17:00 години по 21:30 години (за часом України) та шляхом вільного спілкування в суботу і неділю;
- під час літніх канікул в період не менше одного місяця за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем, без присутності відповідача, за умови організаційного та матеріального забезпечення пов'язаних з виїздом доньки за кордон та повернення її із-за кордону зі сторони позивача;
- під час зимових канікул на період не менше одного тижня, за попередньою домовленістю між позивачем та відповідачем, без присутності відповідача, за умови організаційного та матеріального забезпечення пов'язаних з виїздом доньки за кордон та повернення її із-за кордону зі сторони позивача.
05 вересня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Осадчий Павло Юрійович подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд:
зобов'язати ОСОБА_1 до ухвалення судом рішення у цій справі забезпечити спілкування (контакт), без участі третіх осіб, дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 , засобами мобільного, інтернет та іншого зв'язку в режимі відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp кожного дня протягом однієї години з 17:00 до 18:00 год. по київському часу.
В обґрунтування заяви вказав, що з 27 березня 2015 року сторони перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 15 березня 2023 року у справі №753/1205/23.
Сторони є батьками малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Останні 8 років сім'я проживала у Словаччині.
У 2022 році стосунки між сторонами погіршилися, що призвело до розлучення. У травні 2023 року відповідачка забрала доньку і повернулася в Україну, наразі проживає у місті Києві. Відповідач же лишився проживати у м. Кошице, Словаччина.
Вже майже рік відповідачка створює позивачу перешкоди у спілкуванні з донькою, що порушує не лише права ОСОБА_2 як батька, а й суперечить інтересам доньки, враховуючи малолітній вік якої, втрачається зв'язок між ними.
З метою запобігання втраті емоційного контакту між позивачем та донькою, погіршення між ними психоемоційного характеру відносин на період розгляду справи, який може бути тривалим, та визначення питання про визначення способів участі батька у вихованні дитини, просив вжити заходи забезпечення позову.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року заяву задоволено частково. До набрання судовим рішення у справі законної сили зобов'язано ОСОБА_1 забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 засобами мобільного, інтернет та іншого зв'язку в режимі відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp кожного дня тривалістю протягом однієї години у період часу з 17:00 до 20:00 год. за київським часом без присутності матері.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Назаренко Мар'яна Володимирівна 03 грудня 2024 року через систему Електронний суд подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апелянт зазначає, що доводи позивача про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, покладені в основу оскаржуваної ухвали, не містять доказів вчинення відповідачкою перешкод в побаченні батька з дитиною. Крім того, відсутнє обґрунтування в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Надані заявником/ позивачем на підтвердження своєї позиції скріншоти повідомлень вважає неналежним доказом. Підтвердити викладені ним обставини можливо тільки шляхом витребування роздруківки телефонних дзвінків вхідних та вихідних абонента з прив'язкою до базових станцій мобільного зв'язку, їх місця знаходження під час здійснення телефонних дзвінків, тривалості розмов, з розкриттям змісту розмов та розшифровкою смс-повідомлень.
Також в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач звертався до органів опіки та піклування чи правоохоронних органів із відповідними повідомленнями, якщо вважає, що відповідачка чинить перешкоди йому у спілкуванні з дитиною.
Висновки суду першої інстанції про те, що сторони проживають у різних країнах зроблено передчасно, оскільки у справі фактично ще не відбулося жодного засідання по суті, не досліджувалися матеріали справи, не вислуховувалася позиція сторін, а тому стверджувати про фактично встановлені обставини в оскаржуваній ухвалі, коли їх стадія встановлення фактично ще не настала, є неправомірним.
При цьому, оскаржувана ухвала суду з встановленими судом обставинами може бути використана стороною позивача у власних інтересах, як рішення, яке набрало законної сили та обставини в якому не підлягають доведенню.
Додатково зауважила, що дитина боїться позивача та переживає, що батько може її забрати від матері, відсутній емоційно-психологічний зв'язок між ними та відсутнє бажання дитини спілкуватись з батьком. Водночас, важливим є і те, що позивач давно самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, про що свідчать неодноразові звернення ОСОБА_1 до органів опіки та правоохоронних органів. Зазначала, що визначаючи певні години спілкування дитини з батьком суд не з'ясував графік зайнятості дитини та її наявність можливості спілкуватися саме у ці години.
Також, ОСОБА_2 є кривдником по відношенню до відповідачки та спільної дитини, які через його неправомірні дії отримали психологічну шкоду. Протиправність дій ОСОБА_2 стала наслідком звернення відповідачки до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Наразі психологічний стан спільної дитини вкрай важкий. Дитина не має бажання спілкуватися з батьком, який її психологічно травмував. Та відсутність цього бажання обумовлена саме діями позивача по відношенню до дитини, а не наявністю у позивача перешкод у спілкуванні з нею.
Таким чином, перш ніж зобов'язувати відповідачку забезпечити спілкування дитини з батьком засобами мобільного, інтернет та іншого зв'язку в режимі відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp кожного дня тривалістю протягом однієї години та ще й без присутності матері, позивачу потрібно налагодити втрачений емоційний контакт з дитиною, але аж ніяк не змушувати дитину до щоденного спілкування з урахуванням її відношення до батька та психологічного стану.
Крім того, винесення рішення про призначення графіку побачень без судового розгляду є грубим порушенням права на справедливий та неупереджений суд, що гарантується Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, так як обраний захід забезпечення позову є фактично задоволенням позовних вимог та вирішенням спору на користь позивача.
Забезпечення позову шляхом зобов'язання матері забезпечити спілкування дитини з батьком по своїй суті включає у себе усунення перешкод у спілкуванні з донькою та встановлює порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Назаренко Мар'яною Володимирівною на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 квітня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представниця апелянтки ОСОБА_1 - адвокатка Назаренко Мар'яна Володимирівна вимоги апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши думку учасниці справи, яка прибула в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від спілкування з батьком. З метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного зв'язку на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення способів участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини, суд вважав за необхідне застосувати заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах. Водночас, на думку суду, запропонований заявником графік спілкування - кожного дня протягом однієї години з 17:00 до 18:00 год. по київському часу, не повністю відповідатиме інтересам дитини та може обмежувати графік її повсякденних занять (навчання, гуртки, час відпочинку тощо), а тому суд вважав можливим частково задовольнити подану заяву та визначити графік спілкування позивача з донькою кожного дня протягом однієї години з 17:00 до 20:00 год. по київському часу, що враховуватиме інтереси, графік і можливості дитини для такого спілкування.
Колегія суддів повною мірою погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Суть висновків Європейського суду з прав людини у справі «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» («Сristian Сatalin Ungureanu v. Romania», заява № 6221/14, п.п. 29-34, рішення від 04 вересня 2018 року) зводиться до того, що допущення державою ситуації, коли один з батьків втрачає доступ до власної дитини ще й протягом тривалого часу, у тому числі за наявності судового спору між батьками, від якого, зокрема, залежить характер цього доступу, навіть якщо це відбувається без порушення існуючих нормативних правил держави, є порушенням статті 8 Європейської конвенції з прав людини 1950 року - права на повагу до приватного і сімейного життя того з батьків, доступ до дитини якого обмежується або унеможливлюється. Відповідно до обставин справи «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» мова не йшла про ситуацію, коли є об'єктивні підстави вважати, що зазначений доступ до дитини явно суперечить її інтересам.
Згідно з практикою ЄСПЛ оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагає від судів ретельної оцінки низки факторів з точки зору збалансованості інтересів. Залежно від обставин конкретної справи вони можуть відрізнятися. Але надзвичайно важливими є врахування найкращого інтересу дитини. При визначенні найкращого інтересу дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, п. 100, від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, п. 76).
У справі, що переглядається сторони є батьками малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та проживають окремо.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 як на підставу своїх порушених прав, послався на те, що позивачка перешкоджає йому у спілкуванні з донькою, що на переконання позивача може призвести до втрати безпосередніх емоційних контактів з дитиною, та, як наслідок, до неможливості виконання рішення суду у справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судове рішення про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною спрямовано на збереження емоційного зв'язку дитини з батьком. Заходи ж забезпечення позову, що полягають у наданні позивачу можливості спілкування з малолітньою донькою за допомогою аудіо- відеозв'язку у месенджерах кожного дня тривалістю протягом однієї години, спрямовані на сприяння забезпечення відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком на час вирішення по суті спору щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.
У справі, що переглядається, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, суд встановив, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості батька регулярно спілкуватися з донькою, зокрема у зв'язку з проживанням в іншій країні (м. Кошице, Словаччина).
Відповідно до статті 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.
Враховуючи наведене, оцінивши доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність обставин, які можуть безумовно обмежувати право на таке спілкування, а також, враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні і спілкуванні з дитиною, суд першої інстанції дійшов цілком законного висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов'язання відповідачки забезпечити спілкування дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком засобами мобільного, інтернет та іншого зв'язку в режимі відео- або аудіозв'язку, в тому числі у месенджерах Viber, Telegram, WhatsApp кожного дня тривалістю протягом однієї години у період часу з 17:00 до 20:00 год. за київським часом без присутності матері.
Такий захід забезпечення позову буде сприяти відновленню довірливих відносин та емоційного контакту між батьком та дитиною, відповідатиме їх інтересам та зможе усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Відновлення відносин та емоційного контакту неповнолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.
Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 344/16653/16-ц та від 16 серпня 2023 року у справі №331/24/22.
Таким чином обставини, викладені в заяві про забезпечення позову, свідчать про наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування заходів забезпечення позову.
Частково задовольняючи заяву позивача про забезпечення позову у даній справі, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, характер спірних правовідносин та предмет позову, а також, взявши до уваги наведені позивачем обставини, дійшов обґрунтованого висновку, що така заява спрямована на забезпечення прав сторони у спорі та з урахуванням наявних ризиків запобігатиме утрудненню чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому з огляду на те, що під час тривання судового процесу контакт дитини з кожним із батьків є необхідним та важливим.
Посилання апелянтки на те, що районним судом фактично в оскаржуваній ухвалі вирішено спір колегія суддів відхиляє у зв'язку з наступним.
Спілкування ОСОБА_2 з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом застосування будь-яких доступних каналів телекомунікаційного зв'язку з урахуванням графіку та режиму дня дитини не вирішує спір по суті, а лише спрямований на забезпечення збереження відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком, в той час як позовні вимоги стосуються і спільного проведення часу позивача з донькою під час канікул.
Визначений судом порядок спілкування батька з дитиною є співмірним заходом забезпечення позову, враховуючи, що цей спір виник із сімейних правовідносин.
Тривалий розгляд справи без можливості спілкування дитини з батьком може призвести до втрати емоційного контакту між ними, що в свою чергу ускладнить чи зробить неможливим виконання можливого судового рішення про задоволення позову.
Відповідачка не навела обґрунтованих доводів про те, що саме по собі спілкування дитини із її батьком у дистанційному режимі може призвести до негативних наслідків для емоційного стану доньки, несе їй загрозу. При цьому, колегія суддів вважає неприйнятними посилання апелянтки на те, що суд першої інстанції не врахував графік зайнятості дитини і визначив години, коли дитина фактично зайнята, і не в змозі виходити на зв'язок з батьком, оскільки переконливих доказів цим обставинам матеріали справи не містять, а під час розгляду питання про забезпечення позову судом першої інстанції стороною відповідача не було надано жодного контрграфіку та не ставилося питання по визначення інших годин або певних днів.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає цілком обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що вжиті заходи забезпечення позову є необхідними, достатніми та співмірними із заявленими позовними вимогами.
Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Назаренко Мар'яною Володимирівною - залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 21 травня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова