15 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
законного представника ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2025 задоволено клопотання старшого слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Покладено на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду, окрім випадків оголошення сигналу «повітряна тривога», необхідності прослідувати до місця укриття, надання медичної допомоги, явки для проведення слідчих та процесуальних дій;
Справа № 755/6441/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3902/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
-не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора,
суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утриматись від спілкування із потерпілим та свідками у провадженні.
Встановлено строк тримання ОСОБА_6 під домашнім арештом, у межах строку досудового розслідування, до 19.06.2025.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22.00 год. до 06.00 год.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт вказував про відсутність наведених у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик переховування від органів досудового розслідування слідчим не обґрунтований, а фактичні обставини кримінального провадження не свідчать по існування даного ризику.
ОСОБА_6 не ухилявся віл слідства, під час затримання вів себе виключно коректно, має постійне місце проживання, де проживає разом із матір'ю.
Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальною правопорушення, є надуманим, оскільки у ОСОБА_6 був вилучений особистий мобільний телефон, тобто докази, які мають істотне значення для справи вже вилучені, а до інших речових доказів у підозрюваного немає доступу.
Крім того сама поведінка ОСОБА_6 підтверджує той факт, що він не намагався знищити чи приховати докази, добровільно видав мобільний телефон.
Ризик незаконного впливу на потерпілого або свідків також необґрунтований, оскільки незрозуміло, як неповнолітня особа може вплинути на потерпілого військовослужбовця, тим більше підкупити його, враховуючи, що ОСОБА_6 є студентом та не має офіційного джерела доходів.
На думку апелянта, при розгляді клопотання слідчий суддя не врахував належним чином дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , його характеристику, який не має батька та допомагає матері, навчається у Київському професійному ліцеї транспорту, а тому більш доцільним буде застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_8 та законного представника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, Дніпровським управлінням поліції Головного управління Національної поліції України у місті Києві під процесуальним керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12025100040001411 від 18.04.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Згідно даних клопотання, органом досудового розслідування було встановлено, що 18.04.2025 року, приблизно о 20 год. 00 хв., ОСОБА_12 спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебували на території ПКІВ «Гідропарк», а саме поблизу станції метро «Гідропарк» по проспекту Броварському №1 у місті Києві.
У цей час, ОСОБА_12 групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , з хуліганських мотивів, діючи з прямим умислом, спрямованим на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ігноруючи загальноприйняті правила поведінки у суспільстві, в зазначений день, час та місці, порушуючи спокій громадян у вечірній час, з формальних підстав спровокували конфлікт з потерпілими ОСОБА_15 , який став приводом для подальшого виконання злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій.
У подальшому, реалізуючи злочинний умисел спрямований на грубе порушення громадського порядку, ОСОБА_12 групою осіб разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи у громадському місці, у присутності сторонніх осіб, усвідомлюючи, що їх дії носять суспільно-небезпечний характер, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом та особливою зухвалістю, з хуліганських мотивів, ігноруючи норми моралі та етики в хаотичному порядку почали наносити тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_15 та на неодноразові намагання припинити хуліганські дії з боку оточуючих громадян, умисно продовжували заподіювати тілесні ушкодження потерпілому, тим самим створивши реальну загрозу здоров'ю останнього та спокою громадян.
Згідно даних протоколу затримання від 19.04.2025, о 20 год. 55 хв. 18.04.2025 ОСОБА_6 було затримано на підставі п. 1 ст. 208 КПК України.
19.04.2025 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 296 КК України.
21.04.2025 старший слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим погоджене прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24.04.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду.
Покладено на ОСОБА_6 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- цілодобово не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора, суду, окрім випадків оголошення сигналу «повітряна тривога», необхідності прослідувати до місця укриття, надання медичної допомоги, явки для проведення слідчих та процесуальних дій;
-не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора,
суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-утриматись від спілкування із потерпілим та свідками у провадженні.
Встановлено строк тримання ОСОБА_6 під домашнім арештом, у межах строку досудового розслідування, до 19.06.2025.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчим суддею встановлено наявність вагомих доказів, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у кримінальному провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.
Крім того, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про доведеність існування зазначених у клопотанні слідчого ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження вчинення злочину, в якому підозрюється.
Врахувавши тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 , суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, та дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, не працює, слідчий суддя дійшов вірного висновку про можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та його наслідками, у повній мірі здатен забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_6 під час досудового розслідування для встановлення всіх обставин справи, запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже, ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
На переконання колегії суддів, з огляду на тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, вчиненого проти громадського порядку групою осіб, тяжкість покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винуватим, та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність зазначених у клопотанні ризиків, зокрема можливості підозрюваного можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, сховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; продовження вчинення злочину, в якому підозрюється.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_6 не ухилявся від слідства, не чинив супротиву при затриманні, не вчиняв інших дій, передбачених ст. 177 КПК України, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці підозрюваного, у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт.
Доводи про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, навчається в Київському професійному ліцеї транспорту, не має батька та допомагає матері, не є достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст. 372 КПК України, та містить у собі відомості, передбачені ст. 196 КПК України.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування, та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 176-178, 181, 193, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3