22 травня 2025 р. № 400/3389/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54008,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
08 квітня 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач) про:
визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення позивачці перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 26.04.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2025 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2025 статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік»;
зобов'язання відповідача здійснити позивачці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 26.04.2024 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 01.01.2025 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2025 статтю 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з врахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги позивачка умотивувала тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів». 24.02.2025 позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок та виплату їй довічного грошового утримання судді у відставці з 26.04.2024 та з 01.01.2025, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, установленого законом на 01.01.2024 і на 01.01.2025 відповідно. Однак, листом від 12.03.2025 № 3685-2849/П-02/8-1400/25 відповідач відмовив їй у задоволенні її звернення. На думку позивачки, така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» органи Пенсійного фонду України зобов'язані проводити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни складових суддівської винагороди працюючого судді автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді. Таким чином, у зв'язку зі зміною розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок та виплату їй щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, установленого законом на 01.01.2024 і на 01.01.2025 відповідно.
У відзиві на позовну заяву від 28.04.2025 відповідач заперечив проти позову і просив позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії з 26.04.2024 по 07.10.2024 залишити без розгляду, а в іншій частині - відмовити. Відзив умотивовано тим, що позивачка відповідачу заяви про перерахунок довічного утримання судді та відповідних документів для проведення відповідного перерахунку, зокрема, довідок, виданих станом на 01.01.2024 і станом на 01.01.2025, не було надано. Тобто нею не було дотримано порядок звернення про перерахунок довічного утримання судді згідно з Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1). Крім цього, позовні вимоги в частині здійснення перерахунку довічного утримання судді за період з 26.04.2024 по 07.10.2024 подані з порушенням строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду документа, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн або документів, які підтверджують підстави її звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
15.04.2025 через канцелярію суд від позивачки надійшов документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 гривні.
17.04.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 263 КАС України (без виклику сторін у судове засідання) та про витребування у відповідача доказів.
У встановлений судом строк відповідач подав суду витребувані докази..
Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 25.04.2024 № 1289/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку» позивачку звільнено з посади судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.
26.04.2024 позивачка подала відповідачу заяву за призначення їй довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України «Про статус суддів».
До вищенаведеної заяви вона додала, зокрема, Довідку територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 26.04.2024 № 7/1-1015/24, в якій розмір посадового окладу судді становить 63060,00 грн, тобто він обчислений з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн (?2102,00 х 30 = ?63060,00).
Відповідно до рішення відповідача від 06.05.2024 № 948050144229 про перерахунок пенсії позивачці з 26.04.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
24.02.2025 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 26.04.2024 та з 01.01.2025 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відповідно.
Листом від 12.03.2025 № 3685-2849/Л-02/8-1400/25 відповідач відмовив позивачці у задоволенні її заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зіславшись на статтю 7 Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», згідно з якою з 01.01.2025 встановлений прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривні.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Так, вона переконана, що відповідач порушив її право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в належному розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Отже, Основний Закон України містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У преамбулі Закону № 1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Статтею 4 Закону № 1402-VIII визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, розмір суддівської винагороди визначений Законом № 1402-VIII, який з огляду на свою назву, так і сферу правового регулювання, означену в преамбулі, є законом про судоустрій в значені частини другої статті 130 Конституції України.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.06.2023 у справі № 400/4904/21.
За частиною другою статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII (яка згідно з рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 № 4-р/2020 діє в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Частиною третьою статті 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону № 966-XIV встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Отже, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено відповідно з 01.01.2024 та з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 гривні.
Натомість абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 гривні.
Відтак між нормами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, з одного боку, і абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з іншого боку, наявна колізія щодо розміру прожиткового мінімуму, який підлягає застосуванню при визначенні базового розміру посадових окладів суддів місцевих судів.
З приводу подолання вищенаведеної колізії Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 зробила наступні висновки:
« 92. Закон № 966-XIV дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
93. Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
94. Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
95. Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
96. Водночас згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
97. Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
98. Отже, окремими приписами законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «;Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
99. У цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» та абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивачки, відповідач-1 діяв на законних підставах.
100. Водночас викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
101. У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
102. За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
103. Велика Палата Верховного Суду не погоджується з наведеними висновками з таких міркувань.
104. Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
107. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
108. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
109. У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
110. Отже, Велика Палата Верховного Суду має відступати від попередніх висновків Верховного Суду чи конкретизувати їх за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
111. З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначає про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
112. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
113. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати всі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.»
Відповідно до частини п'ятої статті Закону № 1402-VIII висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
За таких обставин, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 для визначення базового розміру посадового окладу судді повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб відповідно до абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а саме: 2102,00 гривні.
Суд встановив, що відповідно до рішення відповідача від 06.05.2024 № 948050144229 про перерахунок пенсії позивачці з 26.04.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
Розмір її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обрахований на підставі даних Довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області від 26.04.2024 № 7/1-1015/24, в якій розмір посадового окладу судді становить 63060,00 гривні.
Тобто він обчислений з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 грн (?2102,00 х 30 = ?63060,00), який встановлений абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» і абзацом п'ятим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік».
Відтак у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Оскільки позивачці відмовлено у задоволенні позову, тому відсутні підстави для вирішення питання розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись статтями 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, Миколаївський район, Миколаївська область, 54020; код ЄДРПОУ: 13844159) визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
3. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 22 травня 2025 року