21 травня 2025 рокусправа № 380/22616/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Пенітенціарної академії України до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, Міністерства юстиції України, про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
до Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов Пенітенціарної академії України (далі також - позивач) до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача Міністерства юстиції України (далі також - третя особа), у якому просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Пенітенціарної академії України витрати пов'язані з утриманням її в Академії Державної пенітенціарної служби в сумі 121816,29 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 05.09.2018 між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем), з однієї сторони, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником), з другої сторони, та відповідачкою, з третьої сторони, укладено контракт №560 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України. Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач була направлена для подальшого проходження служби до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)». Згідно наказу №18/ОС-22 від 14.04.2022 відповідачку призначено на посаду інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)». Таким чином, Академією умови контракту виконані в повному обсязі. 31.08.2024 під час звільнення зі служби з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4», відповідачку особисто було повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання в Академії протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення. Однак, до теперішнього часу витрати на навчання відповідачка не відшкодувала, що й стало умовою звернення з даним позовом до суду.
Ухвалою від 16.12.2024 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.
31.12.24 відповідачем скеровано до суду відзив (вх. № 96122), в якому зазначено, що в період з 16.08.2018 по 14.04.2022 відповідач за рахунок коштів державного бюджету перебувала у період навчання га грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, була забезпечена житлом із наданням відповідних комунальних послуг, проте після звільнення зі служби, останньою не було відшкодовано Міністерству юстиції України витрати пов'язані з її утриманням у вищому навчальному закладі відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» за період її фактичного навчання. Разом з тим, згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.09.2024 за № 289 молодшого лейтенанта ОСОБА_2 , 3664300486, призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», призначено на посаду офіцера групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_1 , ВОС - 2905003. Вказана обставина додатково підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_1 від 10.09.2024, а також службовою характеристикою від 04.12.2024. З огляду на вказане, можна зробити висновок про те, що відповідачка не є такою, що відмовилась від того, щоб відпрацювати три роки у поліції після закінчення профільного навчання. При цьому, ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає такої підстави для звільнення як мобілізація, а тому у відповідача не було альтернативної можливості поведінки як звільнитися за власним бажанням. Саме тому, відповідачка висновує, що відсутність можливості звільнення у зв'язку із мобілізацію в період дії воєнного стану є прогалиною діючого законодавства. Що унеможливлює задоволення позову.
30.12.2024 за вх. № 95685 від представника третьої сторони у справі Міністерства юстиції України надійшли пояснення у справі, в яких зазначено таке. Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 №5/627 від 14.04.2024 на підставі Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою КМ України від 12.04.2017 №261, сума витрат становить 121816,29 грн. Відповідачка була ознайомлена із довідкою-розрахунком 31.08.2024. Пунктом 2.1 Порядку розрахунку витрат, пов'язаних із утриманням курсантів у вищому навчальних закладах, затверджено спільним наказом Міноборони, Мінфіну, МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, СБУ від 16.06.2007 №419/831/240/605/537/219/534, визначено, що відшкодування здійснюється на витрати: грошове забезпечення, продовольче забезпечення, речове забезпечення, медичне забезпечення, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад, оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач навчального закладу. Відшкодовані на утримання курсантів кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження навчального закладу та витрати на утримання курсантів. Як державний замовник, Міністерство юстиції України розміщує державне замовлення на підготовку фахівців у підпорядкованих навчальних закладах, які є розпорядниками бюджетних коштів, шляхом затвердження їм кошторису на відповідний бюджетний рік. Відтак, просить задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача заборговані кошти.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
05.09.2018 між Академією Державної пенітенціарної служби (виконавцем), з однієї сторони, Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (замовником), з другої сторони, та відповідачкою, з третьої сторони, укладено контракт №560 про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України (надалі - контракт).
Згідно наказу Міністерства юстиції України №3548/5 від 06.10.2023 Академію Державної пенітенціарної служби, код ЄДРПОУ 08571788, було перейменовано на Пенітенціарну академію України, код ЄДРПОУ 08571788.
Відповідно до умов зазначеного контракту відповідачка навчалася в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання Контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
З 16.08.2018 по 14.04.2022 відповідачка за рахунок коштів державного бюджету перебувала у період навчання на грошовому, продовольчому, речовому, медичному забезпеченні, була забезпечена житлом із наданням відповідних комунальних послуг.
Відповідно до наказу позивача № 69/ОС від 13.04.2022 відповідачці присвоєно ступінь вищої освіти «бакалавр» та видано диплом про освіту.
Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов контракту, відповідач була направлена для подальшого проходження служби до Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)», де згідно наказу №18/ОС-22 від 14.04.2022 її призначено на посаду інспектора (з професійної підготовки) відділу по роботі з персоналом Державної установи «Личаківська виправна колонія (№30)».
Таким чином, Пенітенціарною академією України умови контракту виконані в повному обсязі.
Державну установу «Личаківська виправна колонія (№30)» було перейменовано в Державну установу «Табір для тримання військовополонених «Захід 4».
Відповідно до наказу начальника Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4» №20/00-24 від 27.08.2024 відповідачку звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Пенітенціарну академію України про звільнення відповідачки повідомлено 09.09.2024 керівництвом Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4» письмово листом вих. №5/592 від 02.09.2024 (вхід. №724 від 09.09.2024).
Відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 № 5/627 від 14.04.2024, яка була складена на підставі Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою КМ України від 12.04.2017 № 261, загальна сума визначених до відшкодування витрат становить 121816,29 грн., в тому числі:
- грошове забезпечення з нарахуваннями - 80 334,18 грн.,
- продовольче забезпечення - 28338,60 грн.,
- речове забезпечення - 3899,13 грн.,
- медичне забезпечення - 230,25 грн.,
- оплата комунальних послуг та за спожиті енергоносії - 9014,13 грн.
Відповідно до п. 1 та п. З розділу II контракту про здобуття освіти у закладах вищої освіти, які здійснюють підготовку фахівців для потреб Міністерства юстиції України, відповідач зобов'язана після отримання повідомлення із зобов'язанням на протязі 30 днів відшкодувати Академії витрати пов'язані з її утриманням, в повному розмірі за весь період фактичного навчання.
31.08.2024 під час звільнення зі служби з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4», відповідачку особисто було повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання в Академії протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення.
Однак, до теперішнього часу витрати на навчання відповідачка не відшкодувала.
Вважаючи, що при звільненні відповідач неправомірно не погасила наявну заборгованість, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України від 06.12.1991 №1934-XII «Про Збройні Сили України» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №1934-XII) організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232-XII), курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 та підпунктів «д», «е», «є», «ж», «з» пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (з наступними змінами та доповненнями; далі - Порядок № 964).
Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг (абз. абз. 1-4 п. 3 Порядку № 964).
Відповідно до абз. 5 цієї норми порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
Витрати відшкодовуються в розмірі різниці суми витрат з утримання курсантів і витрат з утримання громадян України, що пройшли базову військову службу: курсантами, які навчалися менше встановленого законодавством строку базової військової служби, - за весь період навчання; курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк базової військової служби, - за весь період навчання, який відповідає строку базової військової служби (п.5 Порядку № 964).
Пунктом 6 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
На виконання п. 3 Порядку № 964 Міністерством оборони України, Міністерством фінансів України, Міністерством внутрішніх справ України, Міністерством транспорту та зв'язку України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони України, Службою безпеки України видано спільний наказ «Про затвердження Порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах» від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534, яким врегульовано механізм відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, у тому числі у разі дострокового розірвання контракту про проходження військової служби (навчання) через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість.
Водночас, у разі укладення контракту про здобуття освіти у вищому військовому навчальному закладі на курсанта покладаються відповідні обов'язки відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, у випадках, визначених ч. 10 ст. 25 Закону №2232-XII.
З аналізу ч. 10 ста 25 Закону №2232-XII вбачається, що дія цієї норми розповсюджується на дві категорії осіб, тобто, на курсантів, які достроково розривають контракт та на осіб офіцерського складу, які звільняються протягом п'яти років після закінчення вищого навчального закладу.
Попри те, обов'язок щодо відшкодування витрат за навчання саме у курсантів в разі дострокового розірвання контракту не залежить від пункту, за яким особу звільнено з військової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13.03.2024 у справі № 440/14068/21.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» правовою основою діяльності Державної кримінально - виконавчої служби України є Конституція України, цей та інші закони України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти Міністерства юстиції України.
Згідно Статуту Академії Державної пенітенціарної служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №1592/5 від 05.05.2021, Академія є самоврядним та автономним вищим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання, який є державною установою, фінансується за рахунок коштів державного бюджету і віднесено до сфери управління Міністерства юстиції України.
Згідно з ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
Згідно з ч. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально - виконавчу службу» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.
Особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини 1 статті 77 цього Закону, відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Предметом спору у справі, що розглядається, є відшкодування позивачу відповідачем витрат, пов'язаних з утриманням його під час навчання.
Суд звертає увагу, що згідно відповідно до умов зазначеного контракту, відповідачка навчалася в Академії на денній формі навчання за рахунок коштів державного бюджету та зобов'язувалася після закінчення навчання прибути до місця призначення в строк, визначений у направленні на роботу, приступити до виконання службових обов'язків за відповідною посадою; у разі дострокового розірвання контракту, а також звільнення зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству юстиції України витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до ч. 4 ст. 74 Закону України «Про Національну поліцію» в повному обсязі за весь період її фактичного навчання.
Відповідно до абз. 7 п. 1 розділу II контракту Академія зобов'язана проводити претензійно-позовну діяльність у справах про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у вищому навчальному закладі.
Під час розгляду справи суд встановив, що відповідно до довідки-розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсанта ОСОБА_2 № 5/627 від 14.04.2024, загальна сума витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в Академії становить 121816,29 грн.
Суд також зауважує, що 31.08.2024, під час звільнення зі служби з Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4», відповідачку особисто було повідомлено про необхідність відшкодування витрат на навчання в Академії протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення.
Суд наголошує, що курсанти, які навчаються в Академії перебувають на повному державному забезпечені.
Кошти, які витрачаються на їх навчання, є державними (бюджетними).
Тому, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність відшкодування витрат в разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчального закладу за власним бажанням, відповідач станом на час прийняття рішення у цій справі зазначену вище суму коштів не відшкодувала, що з урахуванням зазначених норм та встановлених обставин, є підставою для задоволення позову у повному обсязі.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з її утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 121816,29 грн., є обґрунтованими, тому позов підлягає задоволенню.
При цьому судом не беруться до уваги твердження відповідачки про те, що вона звільнилась в зв'язку з мобілізаційними заходами, оскільки її було призвано на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». І оскільки ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає такої підстави для звільнення як мобілізація, тому у відповідача не було альтернативної можливості поведінки як звільнитися за власним бажанням. Саме тому, відповідачка висновує, що відсутність можливості звільнення у зв'язку із мобілізацію в період дії воєнного стану є прогалиною діючого законодавства.
Так, суд зазначає, що згідно з наказом начальника Державної установи «Табір для тримання військовополонених «Захід 4» №20/00-24 від 27.08.2024 відповідачка звільнена зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію», по-перше, за власним бажанням. А по-друге, звільнена з 31.08.2024. В той час як мобілізована 13.09.2024 і того ж дня зарахована до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Таким чином, звільнення за власним бажанням та розрив в часі між звільненням та мобілізацією дають підстави стверджувати, що таке звільнення жодним чином не пов'язано з мобілізаційними заходами.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Пенітенціарної академії України (ЄДРПОУ 08571788, адреса: 14000, м. Чернігів, вул. Гонча, 34) 121816 (сто двадцять одну тисячу вісімсот шістнадцять) гривень 29 коп. витрат, пов'язаних з утриманням в Академії Державної пенітенціарної служби.
Судові витрати в цій справі між сторонами не розподіляються.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 21.05.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна