22 травня 2025 рокусправа № 380/2762/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Стрийського міського комбінату комунальних підприємств до Державної податкової служби України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стрийська міська рада Стрийського району Львівської області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії,-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Нижанківського, 50; ЄДРПОУ 05759310) з позовом до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стрийська міська рада Стрийського району Львівської області (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка,71; ЄДРПОУ:26256903), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію №69/ІПК/99-00-21 - 03-02 ІПК від 09.01.2025;
- зобов'язати Державну податкову службу України повторно розглянути звернення Стрийського міського комбінату комунальних підприємств з урахуванням висновків суду;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до акту ревізії, діяльність Стрийського МККП з утримання об'єктів благоустрою, які перебувають на його балансі, не є господарською діяльністю у розумінні податкового законодавства, не має ознак надання платних послуг та не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ), оскільки фінансується виключно за рахунок коштів місцевого бюджету в межах відповідних бюджетних програм, без укладення договорів та без надання компенсації вартості таких робіт. Разом із тим, у роз'ясненнях Державної податкової служби України зазначено, що зазначена діяльність може вважатися наданням послуг, у зв'язку з чим підлягає оподаткуванню ПДВ. З метою врегулювання вказаних спірних питань щодо оподаткування ПДВ, Стрийське МККП листом №1285 від 21.11.2024 звернулося до контролюючого органу із запитом на надання індивідуальної податкової консультації. У своєму зверненні Стрийське МККП детально виклало порядок фінансування підприємства, навело судову практику з аналогічних питань та надало копії відповідних документів. 09.01.2025 Стрийське МККП через електронну пошту отримало від відповідача індивідуальну податкову консультацію № 69/ШІС99-00-21-03-02 ІПК від 09.01.2025. У відповіді на перше питання Відповідач зазначає, що Податковий кодекс України (ПКУ) не виключає з об'єктів оподаткування ПДВ операції з постачання товарів та послуг, які здійснюються платниками податків - одержувачами бюджетних коштів. При цьому спосіб та механізм оплати таких послуг чи робіт (за рахунок бюджетних коштів чи іншим шляхом) не впливають на виникнення об'єкта оподаткування ПДВ. Виникнення об'єкта оподаткування та нарахування податкових зобов'язань з ПДВ не залежать від цільового використання отриманих коштів (виплата заробітної плати, придбання товарів чи послуг тощо). Отже, у разі фактичного постачання Стрийським МККП товарів або послуг замовнику (зокрема розпоряднику бюджетних коштів, територіальній громаді тощо), включно з виконанням заходів у межах відповідної бюджетної програми благоустрою, такі операції є об'єктом оподаткування ПДВ і підлягають оподаткуванню за встановленою ставкою. Водночас Стрийське МККП не погоджується з таким висновком Відповідача, аргументуючи це тим, що підприємство фінансується на підставі Плану використання бюджетних коштів, а відповідна діяльність не має ознак господарської діяльності і не є платними послугами. Відтак не погоджуючись з індивідуальною податковою консультацією №69/ІПК/99-00-21 - 03-02 ІПК від 09.01.2025 позивач звернувся до суду із цим позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою судді від 17 лютого 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №25550 від 26.03.2025 року), у якому просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Відповіді на всі питання, поставлені перед Державною податковою службою України, були надані вичерпно та обґрунтовано. Щодо першого питання зазначив про те, що ПКУ включає операції з постачання товарів/послуг платниками - одержувачами бюджетних коштів до об'єктів оподаткування ПДВ. Спосіб оплати (бюджетні кошти чи інше) не впливає на виникнення об'єкта оподаткування, але визначає дату податкових зобов'язань. Витрати отримувача коштів не впливають на нарахування ПДВ. Якщо Комбінат фактично постачає товари/послуги в межах бюджетної програми благоустрою, такі операції оподатковуються ПДВ за встановленою ставкою. Комбінат зобов'язаний нарахувати ПДВ, скласти податкові накладні і зареєструвати їх в ЄРПН. Дату виникнення податкових зобов'язань визначають норми ПКУ. Облікову політику платник визначає самостійно за погодженням з власником, а джерела оплати фіксує у бухгалтерському обліку. Стосовно другого і третього питання зазначила про те, що ПКУ не встановлює виключень для формування податкового кредиту та визначення податкових зобов'язань платниками ПДВ, що фінансуються з бюджету. Товари та послуги, придбані за бюджетні кошти, вважаються придбаними безпосередньо Комбінатом, і суми ПДВ при їх купівлі включаються до податкового кредиту на підставі зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних постачальників. Податкові зобов'язання з ПДВ при придбанні за бюджетні кошти не нараховуються, якщо товари/послуги використовуються в оподатковуваних операціях. У разі використання таких товарів/послуг у неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю, платник зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПКУ. Відносно четверного питання зазначила про те, що в описаній ситуації підстав для коригування податкових зобов'язань з ПДВ, відображених у податкових накладних за операціями з постачання товарів/послуг, у Комбінату немає. З приводу п'ятого питання зазначила про те, що у наведеній ситуації відсутні підстави для повернення помилково або надміру сплачених податкових зобов'язань з ПДВ у Комбінату. Позиція ДПС, викладена в ІПК від 09.01.2025 № 69/ІПК/99-00-21-03-02, ґрунтується на чинному законодавстві та є обґрунтованою. Вона відповідає позиції Мінфіну (лист від 21.09.2023 № 11310-09-62/25689) щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання робіт/послуг комунальними підприємствами, оплата яких здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Зазначено, що кошти, отримані за КЕКВ 2610, є оплатою за послуги, що надаються платниками у рамках бюджетних програм. Комбінат у межах бюджетної програми благоустрою виконує роботи/послуги, отримуючи за це бюджетне фінансування. Сутність послуги як об'єкта господарського обороту полягає у наданні дій, спрямованих на задоволення господарської потреби замовника, з отриманням ним корисного ефекту (у випадку Комбінату - виконання робіт/послуг для територіальної громади). Бюджетний кодекс України регулює бюджетні відносини, пов'язані з фінансуванням і контролем, але не змінює господарський характер операцій Комбінату. Тому постачання послуг Комбінатом, навіть якщо оплачується з бюджету, є господарською операцією, що підлягає оподаткуванню ПДВ. Податковий кодекс України встановлює об'єкти оподаткування ПДВ та регулює оподаткування операцій. Джерело оплати (бюджетні кошти чи інше) не впливає на виникнення об'єкта оподаткування ПДВ, але впливає на дату визначення податкових зобов'язань. Грошові кошти з бюджету, отримані Комбінатом, не є об'єктом оподаткування ПДВ, якщо вони не є оплатою за товари/послуги. Виплати у грошовій формі (зарплата, пенсії, субсидії, дотації) не є об'єктом ПДВ у платника, який їх виплачує, а не у отримувача (Комбінату). Облікову політику, у тому числі визначення джерел оплати бюджетних програм, Комбінат формує самостійно відповідно до законодавства та установчих документів на підставі бухгалтерського обліку. Отже, відсутні підстави для повернення помилково чи надміру сплачених ПДВ Комбінатом у розглянутій ситуації. Також вказує про те, що Індивідуальної податкової консультації (ІПК), наданої ДПС України, не є підставою для визнання такої консультації протиправною. Просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Стрийська міська рада Стрийського району Львівської області до суду пояснень щодо розгляду справи не подала. Про розгляд справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про доставку документу в електронному вигляду у системі ЄСІТС від 20.02.2025
Станом на момент розгляду цієї справи жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно з ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) подання заяв по суті справи є правом учасників справи, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Відповідно Статуту Стрийського міського комбінату комунальних підприємств ( нова редакція), затвердженого рішенням Стрийської міської ради Львівської області від 28.09.2023 №2018 за своїм правовим статусом Стрийський МККП є комунальним підприємством і діє на принципах господарського розрахунку в поєднанні з бюджетним фінансуванням у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Пунктом 2.1 Статуту визначено що Стрийський МККП здійснює утримання і обслуговування об'єктів благоустрою, які знаходяться на території територіальної громади Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області.
До Державної податкової служби України звернувся Стрийський міський комбінат комунальних підприємств із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі. Просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) чи включаються до бази оподаткування ПДВ бюджетні кошти за кодами 2610 та 3210 в описаній у зверненні ситуації;
2) чи відносяться до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені у разі здійснення Комунальним підприємством операцій з придбання товарів/послуг від постачальників за бюджетні кошти за кодами 2610 та 3210;
3) чи зобов'язаний Комбінат нараховувати нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, якщо придбані товари/послуги використовуються для операцій, які не є об'єктом оподаткування ПДВ;
4) у разі якщо бюджетні кошти не включаються до бази оподаткування ПДВ, то чи необхідно здійснити коригування податкових накладних, складених та зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) за операцією з постачання товарів/послуг;
5) який у такому разі механізм повернення зайво сплачених Комбінатом коштів ПДВ?
Державна податкової служби України надала індивідуальну податкову консультацію листом від 09.01.2025 № 69/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК.
Не погоджуючись з правовим висновком викладеним у індивідуальній податковій консультації №69/ІПК/99-00-21 - 03-02 ІПК від 09.01.2025, позивач звернувся до суду з позовом.
При вирішення спору суд виходить з наступного.
Відповідно до норм ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до ст. 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Пунктом 52.2 ст. 52 ПК України передбачено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
Згідно із пунктом 52.3 ст. 52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов'язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
Положеннями ст. 53 ПК України встановлено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.
Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.
Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов'язку: 1) надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності; 2) має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана; 3) не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування; 4) має мету - викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Тож, з наведеного слідує, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його правомірної поведінки у визначеному колі податкових правовідносин, яка не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування, тобто, офіційне розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
При цьому, обов'язковими складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Головним є те, що індивідуальна податкова консультація має все ж таки надати відповідь на поставлені у запиті платника податків питання щодо офіційного тлумачення норм законодавства з питань оподаткування, адже такий запит надсилається до податкового органу з практичною метою, а не просто має в собі містити загальні посилання на ПК України чи частково відповідати на поставлені питання.
З наявних у справі матеріалів суд встановив, що позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації в письмовій формі.
Суд зазначає, що метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Щодо порушеного позивачем питання у зверненні на отримання податкової консультації, суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).
Згідно з пунктом 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12 березня 2012 року №333 (далі по тексту - Інструкція №333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».
Пунктом 1.6 1 Інструкції №333 визначено, що:
субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов'язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;
трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.
Підпунктом 2.4.1 Інструкції №333 передбачено, що до коду 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» відносяться:
субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;
дотації сільськогосподарським товаровиробникам;
субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;
відшкодування відсотків за користування кредитами;
державна підтримка громадських організацій;
поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).
У відповідності до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов'язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.
Згідно з пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:
а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;
б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Згідно з підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Наведене в Податковому кодексу України визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених статтею 11 Цивільного кодексу України, зокрема, договорів та інших правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів; безпосередньо з актів цивільного законодавства; з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду; настання або ненастання певної події.
За приписами пункту 1.1 статті 1 Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені статтею 5 Податкового кодексу України:
поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;
у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;
інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Термінам «постачання товарів» та «постачання послуг» притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як «договір купівлі-продажу», «договір дарування», «договір міни», «договір про надання послуг» та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.
Також, відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 Податкового кодексу України.
Таким чином, безпосередньо податковим законодавством, в статтях 188 та 189 Податкового кодексу України, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.
Разом з тим, статтею 1 Цивільного кодексу України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України.
Відповідно до частини першої статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1 Цивільного кодексу України).
Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
Статтею 1 Бюджетного кодексу України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.
В статті 91 Бюджетного кодексу України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (підпункт 5 пункту 1).
Відповідно до пункту 38 статті 1 Бюджетного кодексу України одержувач бюджетних коштів це суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.
За приписами підпункту 3 пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.
При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.
Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.
Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.
Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем є бюджетними, а не цивільно - правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Щодо коду 3210 Капітальні трансферти суд зазначає наступне.
Згідно п. 3.2.1 Інструкції № 333, код 3210 Капітальні трансферти підприємствам «установам, організаціям) 1) капітальні трансферти одержувачам (тобто всі капітальні видатки одержувачів), підприємствам (установам, організаціям).
Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій/трансфертів не пов'язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто, не є операцією з оплати товарів/послуг.
Відповідно до положень п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, виплати у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов'язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
За приписами п. п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600, 2610 не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Таким чином, відповідач безпідставно дійшов висновку про наявність бази оподаткування ПДВ з операції з виплати відповідних субсидій/трансфертів за рахунок бюджету, оскільки законодавство прямо вказує на відсутність об'єкту оподаткування ПДВ в такому випадку.
Таким чином, доводи викладені в спірній індивідуальній податковій консультації Державної податкової служби України від №69/ІПК/99-00-21 - 03-02 ІПК від 09.01.2025, під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження. Наведене є підставою для скасування спірної індивідуальної податкової консультації.
Відповідно до частин 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3028,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №47 від 05.02.2025.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позивача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву Стрийського міського комбінату комунальних підприємств до Державної податкової служби України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стрийську міську раду Стрийського району Львівської області про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №69/ІПК/99-00-21 - 03-02 ІПК від 09.01.2025/
Зобов'язати Державну податкову службу України повторно розглянути звернення Стрийського міського комбінату комунальних підприємств з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Стрийського міського комбінату комунальних підприємств судовий збір у сумі 3028 грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Реквізити сторін справи:
Позивач - Стрийський міський комбінат комунальних підприємств (82400, Львівська область, м. Стрий, вул.Нижанківського, 50; ЄДРПОУ 05759310)
Відповідач - Державна податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ: 43005393).
Третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Стрийська міська рада Стрийського району Львівської області (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Т. Шевченка,71; ЄДРПОУ:26256903).
СуддяКухар Наталія Андріївна