22 травня 2025 р.Справа № 207/1489/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зобов'язання вчинити певні дії, -
В березні 2025 року до Південного районного суду міста Кам'янського надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить суд:
-зобов'язати Південний відділ Державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати будь-які обмеження відносно майна позивача та виключити відповідні дані з Реєстру обтяжень нерухомого майна.
Ухвалою Південного районного суду міста Кам'янського від 28.03.2025 матеріали адміністративної справи передано на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду справа №207/1489/25 передана 20.05.2025 до розгляду судді Сластьон А.О.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби можуть бути оскаржені до адміністративного суду лише в разі відсутності іншого судового порядку оскарження. Якщо ж законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №826/12964/17.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону встановлено, що рішення підлягають примусовому виконанню, зокрема, на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Розділ VII Цивільного процесуального кодексу України передбачає порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, а у статтях 447-453 розкрито підстави подання та порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 447-1 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після її прийняття до розгляду.
Цивільним процесуальним кодексом України (статті 447-453) встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій, бездіяльності державних та приватних виконавців у випадку, якщо сторона виконавчого провадження оскаржує їх у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого документа, виданого на виконання рішення суду у цивільній справі.
Отже, якщо закон установлює інший, ніж за правилами адміністративного судочинства, порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів щодо розгляду таких скарг.
Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 06 лютого 2019 р. у справі №815/4232/17.
Предметом даного спору є відмова Південного відділу Державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в скасуванні будь-яких обмежень відносно майна позивача та виключенні відповідних даних з Реєстру обтяжень нерухомого майна у виконавчому провадженні №№41366929 при примусовому виконанні виконавчого листа №2п-9/10, виданого 07.09.2010 Баглійським районним судом м.Дніпродзержинська про звернення стягнення, серед іншого, на предмет іпотеки (нерухоме майно), за іпотечним договором від 19.08.2006 - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Як вбачається із наданих до позовної заяви документів, належна на праві власності позивачу квартира передана у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №310/0806/87-218 від 09.08.2006.
Позивач у цій справі є боржником у виконавчому провадженні, яке було відкрито при примусовому виконанні рішення у цивільній справі, отже порядок оскарження дій (рішень) виконавця у такому випадку передбачено ст.ст. 447-453 Цивільного процесуального кодексу України шляхом подання скарги до суду, який ухвалив відповідне рішення, тобто до Південного районного суду міста Кам'янського (попередня назва - Баглійський районний суд м.Дніпродзержинська).
За таких обставин, заявлені позовні вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до ч. 6 ст. 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.
Приймаючи до уваги те, що спір виник з приводу виконання рішення суду в цивільній справі та не має публічно-правового характеру, зазначена справа підлягає розгляду місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.
На підставі викладеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Південного відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно з позовними матеріалами.
Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду з даним позовом в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.4, 5 ст.170 КАС України ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом п'ятнадцяти днів, з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 22.05.2025.
Суддя А.О. Сластьон