22 травня 2025 рокуСправа №160/33763/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
23.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 06.11.2024 року за №046550008516 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2024 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу періоди її трудової діяльності з 1982 року по 1984 рік, вказані в трудовій книжці колгоспника колгоспу ім. «Карла Маркса» П'ятихатського району Дніпропетровської області від 26.07.1982 року, період роботи з 01.03.1985 року по 08.08.1996 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007 року, період роботи з 1982 року по 1984 рік в колгоспі «Україна» П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки №660 від 25.07.2024 року, що видана комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, та період роботи з 01.10.1993 року по 08.08.1996 року в Жовтоволександрівській середній школі П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки від 06.08.2024 року №117, виданої Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту П'ятихатської міської ради.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 30.10.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2024 року за №046550008516 ОСОБА_1 протиправно відмовлено у призначені пенсії за віком через протиправне не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача: періоду роботи в колгоспі імені Карла Маркса в 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік; періоду роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, тож для врахування цих періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки; періоду роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024р. №660, оскільки по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; періоду роботи з 01.10.1993р. (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996р. (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам (в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу), бо згідно з текстом наказу заявниця звільнена з 18.08.1996р., тож довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам. Разом з тим, на думку позивача, оскільки він має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи, в тому числі, щодо встановленого річного мінімуму робочих днів та відпрацьованих позивачем робочих днів, кількість яких додатково підтверджена відповідними архівними довідками, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження його трудового стажу. Водночас, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме до особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а, отже, не може впливати на його власні соціальні права щодо належного пенсійного забезпечення. Враховуючи вищезазначене, позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та вважає дії останнього щодо відмови у призначені йому пенсії за віком протиправними і незаконними, у зв'язку із чим просить суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.01.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33763/24 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Крім того, вказаною ухвалою суду від 04.12.2023 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області: завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 .
19.01.2025 року до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2024 року за №046550008516 ОСОБА_1 обґрунтовано та на законних підставах відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю у позивача необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законом порядку. При цьому за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії та доданих до неї документів до загального страхового стажу ОСОБА_1 обґрунтовано не зараховано період його роботи в колгоспі імені Карла Маркса в 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік; період роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, тож для врахування цих періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки; період роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024р. №660, оскільки по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; періоду роботи з 01.10.1993р. (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996р. (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам (в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу), бо згідно з текстом наказу заявниця звільнена з 18.08.1996р., тож довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам. За результатом розгляду заяви від 30.10.2024р. наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу підтверджено страховий стаж ОСОБА_1 - 13 років 6 місяців 18 днів, що є недостатнім у розумінні приписів ст.26 Закону №1058-IV, якими передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року, а починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік. Враховуючи вищенаведене, відповідачем прийнято вмотивоване рішення про відмову в призначенні пенсії позивачеві.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.10.2024р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.
За результатами розгляду вищевказаної заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії від 30.10.2024р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 06.11.2024 року за №046550008516, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з посиланням на відсутність у позивача необхідного страхового стажу, передбаченого ст.26 цього Закону, а саме: 31 року, при наявному страховому стажі - 13 років 06 місяців 18 днів, що є недостатнім. Також вказаним рішенням відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача: періоду роботи в колгоспі імені Карла Маркса в 1982-1984 роках згідно трудової книжки колгоспника від 26.07.1982, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік; періоду роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007, оскільки періоди передують даті заповнення трудової книжки, тож для врахування цих періодів роботи до страхового стажу необхідно надати уточнюючі довідки; періоду роботи в колгоспі «Україна» в 1982-1984 роках згідно архівної довідки від 25.07.2024р. №660, оскільки по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я; періоду роботи з 01.10.1993р. (наказ від 01.10.1993 №85) по 08.08.1996р. (наказ від 08.08.1996 №109) згідно архівної довідки від 06.08.2024 №117, оскільки інформація не відповідає доданим наказам (в наказі №109 наявне виправлення в даті наказу), бо згідно з текстом наказу заявниця звільнена з 18.08.1996р., тож довідка потребує підтвердження перевіркою щодо відповідності первинним документам.
Незгода позивача з вищевказаним рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону №1058-IV та у зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу позивача зумовила звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України встановлено, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Згідно з абз.8 ч.1 ст.26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Частиною 2 статті 56 Закону №1788-XII встановлено, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до ст.62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Так, у разі якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників або архівних установ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №439/1148/17.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974р. №162 (зі змінами) (далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції №162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно з п.2.7 Інструкції №162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності - вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110.
При цьому, п.1.2 Інструкції №58 від 29.07.1993р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Відповідно до п.п.5, 6 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження та заохочення. Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
З наведених вище приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII та п.5 Основних положень про порядок видачі трудових книжок колгоспників, схвалених Союзною радою колгоспників 14.03.1975 року та затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310, слідує, що наявність у трудовій книжці колгоспника відомостей про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання є обов'язковим, оскільки при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується лише час роботи за фактичною тривалістю.
Так, з трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 від 26.07.1982р., копія якої міститься в матеріалах справи, слідує, що 01.08.1982р. позивачка прийнята до членів колгоспу імені Карла Маркса і працювала там на посаді художнього керівника по 1984 рік, при цьому, у розділі «Відомості про роботу» трудової книжки колгоспника наявні записи про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві та його фактичне виконаний позивачем (відпрацьовані людино-дні), а саме:
- за 1982 рік (з 01.08.1982р.) - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 131;
- за 1983 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 294, при встановленому мінімумі - 250,
- за 1984 рік - вироблених мінімумів трудової участі за рік - 167, при встановленому мінімумі - 250,
- за 1985 рік - декретна відпустка.
Вказані записи завірені підписом голови колгоспу та містять відтиск печатки колгоспу.
При цьому відповідно до архівної довідки від 25.07.2024р. №660, виданої Комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, в книгах обліку оплати праці колгоспу «Україна», з 1973 року колгосп імені Карла Маркса, з 1984 року колгосп «Прогресс», з 1993 року КСП «Прогресс», значиться Тафі, Тафи, ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 , з 05.1984р. Михайлівна (так у документах) і її відпрацьовані людино-дні, а саме: серпень, вересень 1982р. - по 26 людино-днів; жовтень 1982р. - 27, листопад 1982р. - 25, грудень 1982р. - 27; січень 1983р. - 25, лютий, березень 1983р. - по 24, квітень 1983р. - 26, травень 1983р. - 27, червень 1983р. - 26, липень 1983р. - 27, серпень, вересень 1983р. - по 26, жовтень 1983р. - 16, листопад 1983р. - 26, грудень 1983р. - 27, січень 1984р. - 26, лютий 1984р. - 25, березень 1984р. - 27, квітень 1984р. - 26, травень 1984р. - 24, червень 1984р. - 0, липень 1984р. - 26, серпень 1984р. - 13, вересень 1984р. - 74 декретна відпустка.
Водночас, архівною довідкою від 25.07.2024р. №661, виданою Комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, підтверджено, що за вищевказані періоди (з серпня 1982р. по вересень 1984р.) в книгах обліку оплати праці колгоспу «Україна», з 1973 року колгосп імені Карла Маркса, з 1984 року колгосп «Прогресс», з 1993 року КСП «Прогресс», значиться Тафі, Тафи, ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , по батькові ОСОБА_5 , з 05.1984р. Михайлівна (так у документах) і за цей період нею було отриан заробітну плату.
Таким чином, записами трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 від 26.07.1982р. та архівними довідками від 25.07.2024р. №660 та №661, виданими Комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, підтверджено, що у період з серпня 1982р. по вересень 1984р. ОСОБА_1 працювала у колгоспі імені Карла Маркса, який мав таку назву з 1973р., а в подальшому був декілька разів перейменований, а саме: з 1984 року колгосп «Прогресс», з 1993 року КСП «Прогресс», а в подальшому - колгосп «Україна», при цьому у 1983 році позивачем навіть перевиконано встановлений річний мінімум трудової участі в колгоспі, а у 1982 році та у 1984 році - частково виконано, але в ці роки позивач працювала не повний рік.
Водночас, як зазначалось вище, відповідно до приписів ч.2 ст.56 Закону №1788-XII невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин є підставою для врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю, і не може бути підставою для неврахування такого трудового стажу взагалі.
Разом з цим, відповідачем не надано суду доказів визнання недостовірними вищеозначених записів, зроблених у трудовій книжці колгоспника, натомість такі записи в його трудовій книжці є чіткими та не мають будь-яких невідповідностей, а також, як вказано вище, підтверджені відповідними архівними довідками.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що трудова книжка колгоспника позивача містить всі необхідні записи про періоди роботи позивача в колгоспі імені Карла Маркса у період з серпня 1982р. по вересень 1984р. та про встановлений річний мінімум трудової участі в цьому господарстві і його фактичне виконаний позивачем для підтвердження цього трудового стажу, що є достатньою підставою для зарахування цього періоду роботи позивача до його трудового (страхового) стажу, з урахуванням наданих архівних довідок.
Посилання пенсійного органу на те, що цей період роботи позивача у колгоспі неможливо зарахувати до його страхового стажу, оскільки відсутній підпис бухгалтера колгоспу, а відомості про встановлену та фактичну участь у громадському господарстві не засвідчено печаткою колгоспу за кожний рік, при цьому в архівній довідці від 25.07.2024р. №660 по батькові позивача зазначено зі скороченням, з травня 1985 по батькові зазначено повністю, але не зазначено прізвище та ім'я, є безпідставними, оскільки, за встановленими судом обставинами, в цьому випадку трудова книжка колгоспника позивача містить всі необхідні записи, які завірені підписом голови колгоспу та печаткою колгоспу, а скорочення в архівних довідках по батькові позивача, в тому числі з урахуванням відповідності даних, вказаних у цих довідках, записам трудової книжки позивача, не перешкоджає встановленню належності таких довідок саме позивачеві.
Таким чином, оскаржуване рішення відповідача в частині щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи ОСОБА_1 в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р. є безпідставним та протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо періоду роботи позивача з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р., то, як встановлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р. ОСОБА_1 :
- 01.03.1985р. - прийнята на посаду завідуючої Новозаліським сільським клубом (наказ від 01.03.1985р. №90а);
- 01.11.1993р. - звільнена з займаної посади за власним бажанням (наказ від 27.10.1993р. №59);
- 01.10.1993р. - прийнята на посаду завгоспа Жовтоолександрівської ЗОШ П'ятихатського району Дніпропетровської області (наказ від 01.10.1993р. №85);
- 08.08.1996р. - звільнена з посади завгоспа Жовтоолександрівської ЗОШ П'ятихатського району Дніпропетровської області (наказ від 08.08.1996р. №109).
Вищевказані записи трудової книжки позивача завірені підписами уповноважених осіб, а також скріплені печатками установ, де працював позивач.
Крім цього, період роботи позивача на посаді завгоспа Жовтоолександрівської ЗОШ П'ятихатського району Дніпропетровської області додатково підтверджено довідкою Жовтоолександрівського ліцею П'ятихатської міської ради від 06.08.2024р. №117.
При цьому, згідно з п.2.6 Інструкції №58 від 29.07.1993р. у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 від 29.07.1993р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати, що періоди роботи, щодо яких є певні виправлення, не можуть бути зараховані до трудового стажу позивача.
Суд також зауважує, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24.05.2018р. у справі №490/12392/16-а.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019р. у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Таким чином, право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточність записів не може бути підставою для виключення певних періодів роботи (періоду одержання допомоги по безробіттю) з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та неналежний порядок ведення і заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи (одержання допомоги по безробіттю), а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Вказане відповідає сталій правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17, від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 26.06.2019 року у справі №607/4243/17, яка враховується судом в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.
Суд наголошує, що пенсійним органом жодним чином не спростовано факт роботи позивача у спірні періоди.
За наведених обставин, оскаржуване рішення відповідача в частині щодо відмови у зарахуванні періоду роботи ОСОБА_1 з 01.03.1985р. по 01.11.1993р., з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.12.2007 до її страхового стажу також є безпідставним та протиправним і підлягає скасуванню, оскільки, як зазначено вище, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці, а також відповідальність за правильність і повноту оформлення його трудової книжки, яке здійснювалося відповідною уповноваженою особою адміністрації підприємства, водночас, у справі, що розглядається, пенсійним органом не надано жодних доказів щодо неправдивості фактів роботи позивача у спірні періоди, які відповідають записам в його трудовій книжці, недостовірності або інших ознак юридичної дефектності якої не встановлено, а тому її належить розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Таким чином, зважаючи на те, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2024 року №046550008516 про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV через відсутність необхідного страхового стажу було прийнято відповідачем із розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 - 13 років 6 місяців 18 днів, разом з цим, судом встановлено факт протиправного не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивача періодів його роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р., а також з 01.03.1985р. по 01.11.1993р. та з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., що, в свою чергу, свідчить про помилковість викладених в оскаржуваному рішенні висновків пенсійного органу щодо загальної кількості страхового стажу позивача, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.11.2024 року за №046550008516 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону №1058-IV в цілому та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Відтак, з метою поновлення порушених спірним рішенням відповідача прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р., а також з 01.03.1985р. по 01.11.1993р. та з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., та, відповідно, про задоволення позовних вимог в цій частині.
Водночас, задоволенню не підлягають позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання пенсійного органу зарахувати до її страхового стажу період роботи з 1982 року по 1984 рік в колгоспі «Україна» П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки №660 від 25.07.2024 року, що видана комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, оскільки, як встановлено судом, записами трудової книжки колгоспника ОСОБА_2 від 26.07.1982р. та архівними довідками від 25.07.2024р. №660 та №661, виданими Комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, підтверджено, що у період з серпня 1982р. по вересень 1984р. ОСОБА_1 працювала у колгоспі імені Карла Маркса, який мав таку назву з 1973р., а в подальшому був декілька разів перейменований, а саме: з 1984 року колгосп «Прогресс», з 1993 року КСП «Прогресс», а в подальшому - колгосп «Україна», тож колгосп імені Карла Маркса і колгосп «Україна» П'ятихатського району Дніпропетровської області є одним і тим самим колгоспом, і архівна довідка №660 від 25.07.2024 року, видана комунальною архівною установою «П'ятихатський трудовий архів» П'ятихатської міської ради, підтверджує один і той самий період роботи позивача у цьому колгоспі, а саме: з серпня 1982р. по вересень 1984р., який суд вже зобов'язав відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, тож підстави його зараховувати двічі відсутні.
Крім цього, з аналогічних підстав задоволенню не підлягають й позовні вимоги ОСОБА_1 в частині щодо зобов'язання пенсійного органу зарахувати до її страхового стажу період роботи з 01.10.1993 року по 08.08.1996 року в Жовтоолександрівській середній школі П'ятихатського району Дніпропетровської області згідно архівної довідки від 06.08.2024 року №117, виданої Управлінням освіти, культури, туризму, молоді та спорту П'ятихатської міської ради, оскільки це є періодом роботи, який позивач раніше просив зарахувати згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., і щодо якого суд вже зобов'язав відповідача здійснити зарахування до страхового стажу позивача, тож підстави зараховувати цей період двічі також відсутні.
Разом з цим, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2024 року про призначення пенсії за віком.
Так, Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Пунктом 4.7 Порядку №22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Відповідно до абз.1 п.4.10 Порядку №22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
З аналізу наведених норм слідує, що рішення про призначення пенсії або про відмову у її призначенні приймається пенсійним органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності, а в подальшому, у разі прийняття таким органом рішення про призначення пенсії, це рішення разом з електронною пенсійною справою засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Зважаючи на те, що у даному випадку органом, що призначає пенсію, який визначений за принципом екстериторіальності за заявою позивача було саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке, відповідно, при розгляді документів позивача і здійснювало розрахунок його страхового стажу, то саме на нього, як на належного відповідача, і слід покласти обов'язок щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів її роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р., а також з 01.03.1985р. по 01.11.1993р. та з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., та щодо здійснення повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 30.10.2024р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом обставини справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з абз.1 ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1211,20грн., тому, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань підлягають судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн.
Керуючись ст.ст.241-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 06.11.2024 року №046550008516.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) період її роботи в колгоспі імені Карла Маркса (колгоспі «Україна») з серпня 1982р. по вересень 1984р., періоди роботи з 01.03.1985р. по 01.11.1993р. та з 01.10.1993р. по 08.08.1996р. згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 19.12.2007р., а також повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) від 30.10.2024р. про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: площа Соборна, буд.3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до частини задоволених позовних вимог у розмірі 807,47грн (вісімсот сім гривень 47 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова