22 травня 2025 року Справа № 160/10272/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Турової О.М.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області №34 від 09.03.2023 року «Про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_1 » - у повному обсязі визнати протиправним та скасувати.
В обґрунтування позовних вимог зазначається, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_1 безпідставно та протиправно відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну, оскільки позивачка свідомо ніколи не надавала працівникам відповідача неправдивих відомостей, водночас, відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого ним рішення, яке, на думку позивача, прийняте без дотримання принципу пропорційності та без урахування права позивача на сім'ю та міцність соціальних, культурних і родинних зв'язків у сім'ї позивача, зважаючи на те, що батьки позивача - ОСОБА_2 (батько) та ОСОБА_3 (мати) мають дозвіл на імміграцію в Україну та документовані довідками на постійне проживання, а сестра позивачки - ОСОБА_4 народилася в Україні і має громадянство України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10272/23, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 22.06.2023 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Крім того, вищевказаною ухвалою суду клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено, витребувано у Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області належним чином завірену копію рішення Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області №34 від 09.03.2023 року «Про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_1 », а також у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовлено, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про виклик свідків - відмовлено, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю представника у режимі відеоконференції - відмовлено.
05.06.2023 року до суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 09.03.2023р. №12034300018621 обґрунтовано та на законних підставах позивачці відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-ІІІ (далі - Закон №2491-ІІІ), оскільки в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну та отримання посвідки на постійне проживання від 27.05.2022р. у графі «Місце проживання в Україні» позивачка зазначила адресу: АДРЕСА_1 , проте, відповідно до листа Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року вих.№4/4-360 виїздом за вказаною в заяві-анкеті адресою встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому при опитуванні ОСОБА_1 24.02.2023р. встановлено, що остання протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству, відтак, результати перевірки свідчать про надання громадянкою Вірменії ОСОБА_1 неправдивих відомостей про адресу проживання в Україні при зверненні з заявою про оформлення дозволу на імміграцію в Україну, тим більше, що будь-яких інших адрес фактичного місця проживання заявниця не повідомляла, при цьому позивачку було повідомлено про те, що у випадку зміни будь-якої інформації, що вказувалася у заяві-анкеті, вона була зобов'язана повідомити про це відповідача у десятиденний термін, проте відповідного повідомлення від неї не надходило. Також відповідачем наголошено, що чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і наявність у позивачки сімейних відносин в Україні не надає їй права законного проживання на території України, бо законність такого проживання/перебування має підтверджуватися відповідними дозвільними документами, водночас, іноземець, який бажає отримати дозвіл на імміграцію в Україну, повинен дотримуватися законодавства України та добросовісно користуватися своїми правами.
На виконання вимог ухвали суду від 22.05.2023р. відповідачем разом із відзивом надано копію оскаржуваного рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 09.03.2023р. №12034300018621 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Вірменії ОСОБА_1 .
Також разом із відзивом відповідачем подано клопотання про розгляд справи за участю його представника, яке обґрунтоване бажанням останнього бути присутнім в судовому засіданні при розгляді справи та надати пояснення щодо обставин, котрі мають значення для всебічного та об'єктивного розгляду справи.
07.06.2023 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримано позицію, викладену у позовній заяві, та додатково зауважено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було повністю з'ясовано всі обставини, що мали значення для прийняття цього рішення, а саме: беручи до уваги інформацію, викладену у листі Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року вих.№4/4-360, відносно того, що за адресою: АДРЕСА_1 , мешкають ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому при опитуванні ОСОБА_1 24.02.2023р. встановлено, що остання протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству, відповідач не встановив що саме мається на увазі під «деяким часом» і про який саме проміжок часу йдеться (одна доба, один тиждень, один місяць, один рік тощо), водночас, тимчасова відсутність за місцем проживання, в тому числі через необхідність надання допомоги близькій людині, не є зміною місця постійного проживання, адресу якого було вказано у заяві про надання дозволу на імміграцію, і позивачка у такій заяві надавала правдиві відомості, які були підтверджені належними документами, зокрема, довідкою про реєстрацію місця проживання, в яку жодних змін щодо адреси реєстрації місця проживання позивача не вносилися, а також свідоцтвом про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 (приймаюча сторона) на будинок (житло) за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому ОСОБА_5 від статусу приймаючи сторони не відмовлявся, водночас, при прийнятті рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну значення має саме адреса реєстрації, а не адреса фактичного проживання іноземця.
При цьому у відповіді на відзив представником позивача, зокрема, заявлено клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із використанням власних електронних засобів.
Також у відповіді на відзив представником позивача заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: витребування у Міграційного відділу ГУНП в ДО письмові доказів, на підставі яких у листі від 28.02.2023 року вих.№4/4-360 на ім'я заступника начальника ГУДМС України в Дніпропетровської області п. Ірини Жарикової за підписом начальника А. Демшевського (виконавець Турчін), було встановлене, що: “… АДРЕСА_1 , де встановлено, що за вказаною адресою, мешкає громадянин ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 . 24.02.2023 при опитуванні гр. ОСОБА_1 , встановлено, що остання на протязі деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству», а саме інформації про те, які саме особи (П.І.Б) здійснювали виїзд для перевірки місця проживання ОСОБА_1 .
Крім того, представником позивача у відповіді на відзив заявлено клопотання про виклик свідків, а саме: ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , з посиланням на те, що виклик цих свідків необхідний для спростування того факту, що позивачка проживала за іншою адресою та повідомила відповідачу свідомо неправдиву інформацію щодо власного місця проживання, а також для підтвердження фактів, які кожен зі свідків вказав у доданих по цієї відповіді на відзив заявах свідків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023р. у задоволенні клопотань відповідача та представника позивача про розгляд справи за участі представників сторін, в тому числі із наданням представнику позивача дозволу на участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі №160/10272/23 відмовлено у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023р. клопотання представника позивача про витребування доказів у справі №160/10272/23 задоволено частково, витребувано в Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області: письмові докази, на підставі яких в листі Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року вих.№4/4-360, направленому на ім'я заступника начальника ГУДМС України в Дніпропетровської області Ірини Жарикової, зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає громадянин ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому, 24.02.2023 при опитуванні ОСОБА_1 встановлено, що остання протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству, зокрема, копії письмових пояснень з цього приводу ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , у разі їх складання; у задоволенні іншої частини клопотання представника позивача про витребування доказів у справі №160/10272/23 - відмовлено; також цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про виклик свідків у справі №160/10272/23.
На виконання вимог ухвали суду від 13.06.2023р. до суду 13.07.2023 року від Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області надійшли додаткові докази.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Республіки Вірменія, що підтверджується нотаріально засвідченим перекладом паспорту серії НОМЕР_1 , виданим 14.09.2016р., в якому також міститься штамп із зазначенням місця проживання позивачки в Україні: АДРЕСА_1 , строк перебування в Україні продовжено до 20.06.2022р. рішення Криворізького відділу у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області №500038119; найменування приймаючої сторони в Україні ОСОБА_5 .
У 2016 році позивачка закінчила КЗ «Лозуватська загальноосвітня школа 1-3 ступеня ім. Тараса Шевченка» Криворізької районної ради Дніпропетровської області.
Батько позивачки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин Республіки Вірменія, має дозвіл на імміграцію в Україну, документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_2 від 02.06.2022р.
Мати позивачки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянка Республіки Вірменія, має дозвіл на імміграцію в Україну, документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_3 від 29.01.2020р.
Сестра позивачки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, паспорт № НОМЕР_4 від 07.11.2019р., орган видачі - 1245.
27.05.2022 року позивачка звернулася до Криворізького відділу у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.2 ст.4 Закону України «Про імміграцію», оскільки є повнорідною сестрою громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (проживає в Україні, паспорт громадянина України № НОМЕР_4 від 07.11.2019р., орган видачі - 1245).
У графі «Місце проживання в Україні» заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачка зазначила адресу: АДРЕСА_1 .
При цьому позивачкою подано заяву ОСОБА_5 про надання згоди на перебування та реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_1 у житловому будинку, який належить йому на праві приватної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну та після того, як їй буде надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено посвідку на постійне проживання. Вказана згода 26.05.2022р. посвідчена приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ставніченко О.П. та зареєстрована в реєстрі за №428. Також позивачкою надано копії правовстановлюючих документів щодо права власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно (витяг №20638354 від 20.10.2008р.), свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Оксамитною Н.В. 11.10.2008р. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2155, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №16748115 від 11.10.2008р.
У зв'язку із поданням позивачкою вищевказаної заяви про надання дозволу на імміграцію відповідачем була проведена перевірка, в ході якої направлено відповідні запити до УСБУ в Дніпропетровській області, СУБ Інтерполу ГУНП України в Дніпропетровській області, Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ГУНП України в Дніпропетровській області Управління інформаційно-аналітичного забезпечення, та проведена перевірка за обліками Державного реєстру актів цивільного стану.
Згідно з відповідями УСБУ в Дніпропетровській області, СУБ Інтерполу ГУНП України в Дніпропетровській області, Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ГУНП України в Дніпропетровській області Управління інформаційно-аналітичного забезпечення будь-які заперечення про надання позивачці дозволу на імміграцію відсутні.
Відповідно до листа Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360, складеного за результатами перевірки за місцем проживання громадянки Вірменії ОСОБА_1 , проведеної на виконання листа Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 13.02.2023р. №167, здійсненим виїздом за вказаною в заяві-анкеті адресою, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено, що за цією адресою мешкають гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому при опитуванні ОСОБА_1 24.02.2023р. встановлено, що остання протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству. Також працівниками Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_1 подовжила термін перебування в Україні до 30 квітня 2023 року та проживає на законних підставах. В ході перевірки ОСОБА_1 за обліками МВС України остання до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувалась. Викладена інформація надається для врахування в роботі при прийнятті рішення щодо надання дозволу на імміграцію громадянки Вірменії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі встановлених обставин головним спеціалістом відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Рудь Ю. складено Висновок про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 09.03.2023р., який цієї ж дати затверджено начальником відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Білюк К. та погоджено начальником Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області Мартиновою С.
Згідно із вказаним Висновком позивачці відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-ІІІ, оскільки інформація, викладена у листі Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360, свідчить про надання позивачкою неправдивих відомостей про адресу проживання в Україні при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.05.2022р., бо будь-яких інших адрес фактичного місця проживання заявниця не повідомляла.
Рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 09.03.2023р. №12034300018621 позивачці відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.4 ч.1 ст.10 Закону України «Про імміграцію».
Не погоджуючи з вищевказаним рішенням відповідача про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну, позивачка звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зважає на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про імміграцію» правовий статус іммігранта в Україні визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законами України та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про імміграцію» імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
За приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.
Пунктом 4 частини 2 статті 4 Закону України «Про імміграцію» передбачено, що квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України.
Частиною п'ятою статті 9 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.
За змістом статті 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983 (далі - Порядок № 1983).
Відповідно до пункту 10 Порядку № 1983 заяви про надання дозволу на імміграцію подаються до територіальних підрозділів за місцем проживання - особами, які тимчасово перебувають в Україні на законних підставах.
Пунктом 11 Порядку № 1983 визначено документи, які разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються для отримання дозволу на імміграцію.
Зокрема, згідно з абзацом 5 пункту 11 Порядку № 1983 для отримання дозволу на імміграцію разом із заявою встановленого ДМС за погодженням з МЗС зразка подаються: документ про місце проживання (в Україні та за кордоном). Документом про місце проживання на території України для осіб, які отримали посвідки на тимчасове проживання, є довідка про реєстрацію місця проживання. Місце проживання в Україні осіб, які тимчасово на законних підставах перебувають на її території, підтверджується документами, передбаченими абзацом сьомим підпункту 1 пункту 9 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 17, ст. 612) (далі - Порядок №150).
При цьому абзацом 7 підпункту 1 пункту 9 Порядку №150 передбачено, що для продовження строку перебування на території України іноземець та особа без громадянства і приймаюча сторона разом із заявою подають такі документи: документ про право власності або свідоцтво про державну реєстрацію права власності на житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування (після пред'явлення повертається), та його копія, а в разі, коли житло не належить приймаючій стороні, - письмова згода власника (співвласника) такого житла. Якщо житло, яке надається іноземцеві та особі без громадянства для перебування, перебуває в державній або комунальній власності, замість документа про право власності подається документ, що підтверджує право приймаючої сторони на користування таким житлом (ордер, договір найму/оренди/піднайму тощо) (після пред'явлення повертається), та його копія, а також письмова згода на перебування іноземця та особи без громадянства всіх повнолітніх осіб, місце проживання яких зареєстроване в такому житлі.
Також абзацом 13 пункту 11 Порядку № 1983 визначено, що у разі коли протягом строку розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію в документах (інформації, зазначеній у заяві), передбачених абзацами першим, другим, п'ятим - восьмим та десятим цього пункту, змінилися відомості, документи, які підтверджують такі зміни, подаються до територіального органу/територіального підрозділу ДМС, яким прийнята до розгляду заява, протягом десяти днів з моменту настання змін з метою внесення до матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію та врахування під час прийняття рішення.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 1983 територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію:
формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;
проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система «Аркан»), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби;
проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про імміграцію»;
надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів). Справи, прийняття рішення за якими належить до компетенції ДМС чи територіальних органів, надсилаються територіальним органам, в інших випадках - територіальним підрозділам;
здійснюють провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію, якщо таке провадження належить до їх компетенції.
Пунктом 14 Порядку № 1983 передбачено, що територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України «Про імміграцію», надсилають відповідні запити до МВС, органів Національної поліції, регіональних органів СБУ та Держприкордонслужби.
МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба проводять відповідно до компетенції у місячний строк після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який надіслав запит.
Термін перевірки може бути продовжений, але не більше ніж на один місяць.
Відповідно до пункту 16 Порядку № 1983 у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції територіальних органів і підрозділів, ці органи аналізують у місячний термін отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію та на підставі матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу.
Отже, спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про імміграцію» та Порядком № 1983, положеннями яких передбачено, що для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються, зокрема, документ про місце проживання особи.
При цьому відповідно до абзаців четвертого, п'ятого статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що:
місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги;
місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачкою на підтвердження проживання за адресою: АДРЕСА_1 , при зверненні до Криворізького відділу у м. Кривому Розі ГУДМС України в Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.05.2022 року було надано паспорт громадянки Республіка Вірменія серії НОМЕР_1 , виданий 14.09.2016р., із нотаріально засвідченим перекладом на українську та російські мови, в якому, зокрема, міститься штамп із зазначенням місця проживання позивачки в Україні: АДРЕСА_1 , та найменування приймаючої сторони в Україні - ОСОБА_5 , а також надано заяву ОСОБА_5 про надання згоди на перебування та реєстрацію постійного місця проживання ОСОБА_1 у житловому будинку, який належить йому на праві приватної власності, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , під час оформлення дозволу на імміграцію в Україну та після того, як їй буде надано дозвіл на імміграцію в Україну та оформлено посвідку на постійне проживання, яка (письмова згода) 26.05.2022р. посвідчена приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ставніченко О.П. та зареєстрована в реєстрі за №428; та надано копії правовстановлюючих документів щодо права власності ОСОБА_5 на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно (витяг №20638354 від 20.10.2008р.), свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Криворізької державної нотаріальної контори Оксамитною Н.В. 11.10.2008р. та зареєстрованого в реєстрі за №1-2155, витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №16748115 від 11.10.2008р. Копії означених документів містяться в матеріалах справи №1384дм на гр. Республіка Вірменія ОСОБА_1 .
Вказані документи є належними документами на підтвердження місця проживання іноземця на території України у розумінні вищенаведених приписів абзацу 5 пункту 11 Порядку №1983 та абзацу 7 підпункту 1 пункту 9 Порядку №150.
При цьому підставою для відмови позивачці у наданні дозволу на імміграцію в Україну став Висновок головного спеціаліста відділу з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства Управління у справах іноземців та осіб без громадянства Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 від 09.03.2023р., про те, що позивачка подала неправдиві відомості про адресу проживання в Україні при зверненні із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.05.2022р.
Такий висновок відповідачем зроблено на підставі листа Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360, яким повідомлено, що здійсненим виїздом за вказаною позивачкою в заяві-анкеті адресою, а саме: АДРЕСА_1 , встановлено, що за цією адресою мешкають гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , при цьому при опитуванні ОСОБА_1 24.02.2023р. встановлено, що остання протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству.
На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів Управлінням міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області було подано копію рапорту старшого оперуповноваженого УМП ГУНП в Дніпропетровській області Турчіна О., поданого на ім'я начальника УМП ГУНП в Дніпропетровській області, яким доповідається, що під час проведення перевірки згідно з дорученим йому на виконання листом ГУ ДМС України в Дніпропетровській області за вх.№167 від 13.02.2023р. ним було відвідано адресу проживання, зазначену ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , при цьому під час відвідування встановлено, що за вказаною адресою мешкають гр. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в яких було отримано номер мобільного телефону НОМЕР_5 , який належить ОСОБА_1 24.02.2023р. при опитуванні ОСОБА_1 встановлено, що остання на теперішній час мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом із батьками, так як допомагає по господарству. Під час бесіди з дозволу ОСОБА_1 було зроблені фотографії документів підтверджуючих особистість (паспорт громадянина Вірменії та фотографія самої ОСОБА_1 ).
Також Управлінням міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області було подано копію письмових пояснень ОСОБА_1 (записаних з її слів старшим оперуповноваженим УМП ГУНП в Дніпропетровській області Турчіним О. і прочитаних та підписаних позивачкою), з яких слідує, що в Україну позивачка приїхала, коли їй було 6-ть місяців і з тих пір мешкає у с. Лозуватка, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але зараз мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки допомагає батькам по городу.
Суд зауважує, що з аналізу положень статті 10 Закону України «Про імміграцію» слідує, що чинним законодавством підставою для ненадання дозволу на імміграцію визначено саме свідоме надання неправдивих відомостей.
При цьому встановлені судом обставини справи дають підстави для висновку, що позивачка, звертаючись з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.05.2022р., зазначила в ній адресу місця проживання в Україні, яка була підтверджена відповідними документами, передбаченими приписами абзацу 5 пункту 11 Порядку №1983 та абзацу 7 підпункту 1 пункту 9 Порядку №150, водночас, відповідачем не було надано жодних доказів надання позивачем свідомо неправдивих відомостей про місце (адресу) свого проживання на території України на момент звернення з означеною заявою, в тому числі доказів того, що ОСОБА_1 станом на 27.05.2022р. або взагалі ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Не містять таких відомостей ані лист Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360, ані рапорт старшого оперуповноваженого УМП ГУНП в Дніпропетровській області Турчіна О., ані пояснення ОСОБА_1 .
Приймаюча сторона ОСОБА_5 також пояснень про те, що ОСОБА_1 ніколи в нього не проживала, або що він відмовляється від статусу приймаючої сторони не надавав.
Відповідач для визначення дій позивача як свідоме надання неправдивих відомостей врахував лише лист Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360, але суд критично оцінює такий висновок відповідача, бо зі змісту вказаного листа слідує лише той факт, що станом на 24.02.2023р. було встановлено, що ОСОБА_1 протягом деякого часу мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з батьком, так як допомагає по господарству, при цьому вказаний лист взагалі не містить інформації про проміжок часу, який позивачка проживала за адресою, відмінною від вказаної в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, та з якого саме часу вона там проживала і чи було таке проживання постійним, чи тимчасовим тощо, тим більше, як вказано вище, цей лист не містить і інформації про те, що ОСОБА_1 ніколи не проживала за адресою: АДРЕСА_1 , що могло б свідчити про надання нею свідомо неправдивих відомостей про місце (адресу) свого проживання на території України на момент звернення з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну від 27.05.2022р.
Таким чином, в основу спірного рішення відповідача покладені неналежні дані, які не вказують на те, що позивачем було зазначено свідомо неправдиві відомості про місце (адресу) свого проживання на території України в поданій заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну.
Щодо доводів відповідача відносно того, що позивачку було повідомлено про те, що у випадку зміни будь-якої інформації, що вказувалася у заяві-анкеті, в тому числі і адреси місця проживання на території України, вона була зобов'язана повідомити про це відповідача у десятиденний термін, проте відповідного повідомлення від неї не надходило, суд зазначає, що, по-перше, як вказано вище, з листа Управління міграційної поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.02.2023 року за вих.№4/4-360 не можливо встановити з якого моменту та протягом якого часу ОСОБА_1 проживала за адресою, відмінною від вказаної в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, тож, відповідно, і не можливо встановити чи можна вважати адресу: АДРЕСА_2 , саме іншим місцем проживання позивачки у розумінні приписів статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», а також чи сплинув 10-денний строк на здійснення такого повідомлення, а, по-друге, порушення встановленого абзацом 13 пункту 11 Порядку № 1983 строку повідомлення про зміну інформації, зазначеної у заяві про надання дозволу на імміграцію, не можна ототожнювати зі зазначенням свідомо неправдивих відомостей у такій заяві, бо у разі вчинення такого порушення заявник має саме під час заповнення означеної заяви вказати в ній свідомо неправдиву (спотворену) інформацію, доказів чого у цій справі надано не було, натомість, встановлення законодавством обов'язку заявників повідомляти про подібні зміни міграційний орган свідчить про те, що такі зміни можуть відбутися (зокрема, може змінитися й адреса місця проживання на території України), водночас, порушення строку повідомлення про такі зміни не визначене чинним законодавством як підстава для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну у розумінні приписів статті 10 Закону України «Про імміграцію».
Відтак, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч приписам ч.2 ст.77 КАС України не доведено належними та допустимими доказами факту свідомого зазначення позивачем неправдивих відомостей у його заяві про надання дозволу на імміграцію в України.
Також суд враховує, що відповідачем в ході проведення перевірки поданої позивачем заяви було надіслано відповідні запити до УСБУ в Дніпропетровській області, СУБ Інтерполу ГУНП України в Дніпропетровській області, Головного центра обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ГУНП України в Дніпропетровській області Управління інформаційно-аналітичного забезпечення, за результатами опрацювання яких вищевказаними органами (суб'єктами) не було встановлено підстав для відмови позивачу в наданні дозволу на імміграцію в Україну.
Згідно з частиною другою статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року у справі «Боррехаб проти Нідерландів», яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на «сімейне життя» у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції. Так, позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав'язків між батьком та його неповнолітньою донькою. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Боррехаб проти Нідерландів» від 21 червня 1988 року та у справі «Каплан та інші проти Норвегії» від 24 липня 2014 року, роз'єднання сім'ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У контексті наведеного, суд зазначає, що відмова у наданні позивачці дозволу на імміграцію в Україну за встановлених обставин, що були підставою для такої відмови, буде суперечити принципу пропорційності, передбаченому пунктом 8 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З огляду на наведене у сукупності, зважаючи на те, що відповідачем не було надано доказів зазначення позивачем свідомо неправдивих відомостей про місце (адресу) свого проживання на території України в заяві про надання дозволу на імміграцію в Україну, суд доходить висновку, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття спірного рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на імміграцію в Україну, відтак, наявні підстави для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 09.03.2023р. №12034300018621 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 .
Той факт, що позивачем у позовних вимогах було помилково вказано номер оскаржуваного рішення не змінює суті позовних вимог, підстав та предмету спору.
Таким чином, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою у розмірі 1073,60грн, підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення цієї суми коштів з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань відповідно до ч.1 ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 (паспорт громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_1 , виданий 14.09.2016р., місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Держаної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського,7, м. Дніпро, 49000) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області від 09.03.2023р. №12034300018621 про відмову у наданні дозволу на імміграцію в Україну громадянці Республіки Вірменія ОСОБА_1 .
Стягнути з Головного управління Держаної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул. В. Липинського,7, м. Дніпро, 49000) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (паспорт громадянина Республіки Вірменія серії НОМЕР_1 , виданий 14.09.2016р., місце проживання: АДРЕСА_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1073,60грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: О.М. Турова