м. Вінниця
22 травня 2025 р. Справа № 120/3369/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування наказів.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789, а також протиправністю наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1.
Ухвалою від 25.03.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
09.05.2024 представником Військової частини НОМЕР_2 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що наказ від 12.01.2024 за №1 був винесений на реалізацію наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789.
У встановлений судом строк представником Військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву подано не було.
Ухвалою від 16.09.2024 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 копію оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1.
Ухвалою від 03.02.2025 повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_2 копію оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1.
06.02.2025 та 17.02.2025 представником Військової частини НОМЕР_1 повідомлено про те, що на виконання директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.06.2024 №Д-321/64/ДСК, директиви командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Збройних Сил України від 22.06.2024 № Д-37/ДСК «Про проведення додаткових організаційних заходів у військах оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в 2024 році» та з метою удосконалення організаційно-штатних структур військової частини НОМЕР_1 , умовне найменування «військова частина НОМЕР_2 » та ідентифікаційний код - НОМЕР_3 - анульовано та, відповідно, з 16.08.2024 ліквідовано військову частину НОМЕР_2 .
Також представник військової частини НОМЕР_1 повідомив, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2024 № 2605/нагд документи військової частини НОМЕР_2 передано на зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.
Ухвалою від 03.03.2025 витребувано у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України копію оскаржуваного наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1.
06.05.2025 на адресу суду надійшли витребувані матеріали.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач в період з 01.10.2016 по 17.09.2023 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу забезпечення медичної роти.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1898 від 19.08.2023 призначено службове розслідування з приводу виявлених фактів незаконного списання палива у медичній роті військової частини НОМЕР_1 , а саме: дизельного палива в кількості 1684 кілограм на автомобіль КРАЗ 5233, військовий номер НОМЕР_4 , і автомобільного бензину в кількості 276 кілограм на автомобіль ГАЗ-66, військовий номер НОМЕР_5 , а також з метою встановлення ступеня вини осіб, чиї дії або бездіяльність можливо стали причиною вчинення правопорушення.
У відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №260 від 17.09.2023, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 17.09.2023 та направленого до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .
За наслідком проведеного службового розслідування складено Акт від 29.12.2023.
Як вбачається із пункту 3.1 Акту службового розслідування в ході його проведення було встановлено, що командир взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_6 майстер-сержант ОСОБА_1 , який перебував на вищевказаній посаді до 17 вересня 2023 року, у підрозділі якого перебував автомобіль КРАЗ 5233 в/н НОМЕР_4 відповідно до "Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України'' від 12 грудня 2016 року №678, розділ з "Планування, порядок та облік використання машин" пункт 3.40 зобов?язаний був виконувати наступні обов?язки, а саме: "Після закінчення використання машини дорожній лист перевіряється, підписується командиром (старшим техніком) підрозділу або особою, призначеною командиром військової частини, і передається в автомобільну службу (технічну частину) військової частини", але командир взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_7 , майстер-сержант ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків не виконував.
За результатами службової перевірки згідно наказу командира військової частини НОМЕР_7 від 08.08.2023 року №1815 за період з 01.01.2023 року по 11.08.2023 року було встановлено, що командир взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_1 , майстер-сержант ОСОБА_1 , який перебував на вищевказаній посаді до 17 вересня 2023 року, відповідно керівних документів, а саме: Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, наказу МОУ N300 "Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України", посадові обов'язки знає на дуже низькому рівні, документація яка передбачена вказаними нормативно правовими актами не ведеться, станом справ у взводі не володіє.
Пунктом 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №1789 наказано командиру військової частини НОМЕР_2 утримати суму 36851,87 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот п?ятдесят одна гривня 87 копійок) з майстер-сержанта ОСОБА_1 виключеного із списків особового складу наказом командира військової частити НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 19.09.2023 року №260, який вибув до нового місця служби військової частини НОМЕР_2 (окремого батальйону військової частини НОМЕР_1 ) за шкоду завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 з грошового забезпечення за рахунок майбутніх виплат у розмірі 20% згідно чинного законодавства України, на загальну суму 36851,87 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот п?ятдесят одна гривня 87 копійок) до повного погашення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №1 від 12.01.2024, з метою реалізації наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №1789 наказано начальнику фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_2 утримати суму 36851,87 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот п?ятдесят одна гривня 87 копійок) з майстер-сержанта ОСОБА_1 за шкоду завдану державі в особі військової частини НОМЕР_1 з грошового забезпечення за рахунок майбутніх виплат у розмірі 20% згідно чинного законодавства України на загальну суму 36851,87 гривень (тридцять шість тисяч вісімсот п?ятдесят одна гривня 87 копійок) до повного погашення.
Разом із тим, не погоджуючись із пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789 та наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби, визначає Закон України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII).
Частиною 1 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються законами України, положеннями про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затверджений Законом України від 24.03.1999 року № 548-XIV.
Відповідно до вимог статей 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
За нормами статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Статтею 85 Дисциплінарного статуту визначено, що, службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення рядовим (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).
Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до статті 9 Статуту військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 11 Статуту встановлює, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статей 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення злочину військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджений Наказом Міністра оборони України 21.11.2017 року № 608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371 (далі - Порядок № 608).
Пунктом 1 розділу II Порядку № 608 визначено, що службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції", а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За приписами пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Міністр оборони України та начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення чи призначення підпорядкованим посадовим (службовим) особам.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з пунктом 1 розділу VІ Порядку № 608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Таким чином, при вирішенні питання про наявність у діях позивача складу дисциплінарного проступку обов'язково мають встановлюватись обставини щодо порушення тих обов'язків, які передбачені законами та статутами ЗСУ, інших нормативно-правових актів, або випливають зі службових обов'язків, наказів командирів, невиконання чи неналежне виконання обов'язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.
Пунктом 4 ч. 1 статті 1 Закону України від 03.10.2019 року № 160-1Х «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі Закон № 160-1Х) визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Статтею 3 цього Закону унормовано, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (ч. 1 ст. 3).
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди (ч. 2 ст. 3).
Тобто, обсяг матеріальної відповідальності ставиться у залежність як від форми вини, так і від певних фактичних обставин, за якими власне визначається винуватість особи у заподіянні державі збитків, відповідно і міра вказаного виду юридичної відповідальності.
За таких обставин, в межах даної адміністративної справи встановленню підлягає наявність/відсутність складу правопорушення, вчиненого позивачем та наявність взаємозв'язку між діями останнього та заподіяною шкодою державі.
Як вбачається із змісту оскаржуваного наказу від 30.12.2023 за №1789, підставою для його прийняття стали висновки службового розслідування про порушення позивачем вимог "Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України'' від 12 грудня 2016 року №678, наданням недостовірної інформації, що призвело до незаконної витрати (списання) 1684 кілограм дизельного палива.
Надаючи оцінку відповідним висновкам службового розслідування, суд враховує наступне.
Наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1192/31060, затверджено Інструкцію з обліку військового майна у Збройних Силах України (далі Інструкція), розділом XVIII якої визначено особливості обліку пально-мастильних матеріалів, спеціальних рідин, спирту та технічних засобів служби пально-мастильних матеріалів.
Відповідно до пункту 4 вказаного розділу Інструкції (в редакції на час спірних правовідносин) видавання пального в підрозділі, який проводить самостійне заправлення техніки пальним штатними засобами, здійснюється за роздавальними (здавальними) відомостями з відповідними записами про кількість виданого пального в дорожніх листах (додаток 82) і робочих листах агрегатів (додаток 83).
У свою чергу, Додаток 82 до Інструкції містить пояснення щодо оформлення дорожнього листа.
Так, дорожній лист є розпорядчим документом, що видається командиру підрозділу та водію на виконання завдання і є підставою для обліку роботи машини, а також для списання витрат і визначення економії (перевитрат) пального.
Згідно із пунктом 5 Додатку 82 до Інструкції у графі "Наявність перед виїздом" розділу 1 дорожнього листа вказується кількість пального, що є в паливних баках машини перед виходом її з парку. Ці дані беруться з графи "Наявність під час постановки на стоянку" попереднього дорожнього листа або з книги обліку роботи машин, витрати пального і масел. У графі "Отримано" розділу 1 кількість виданого пального підтверджується підписом особи, яка здійснювала заправлення машини, із зазначенням дати.
Відповідно до пункту 7 Додатку 82 до Інструкції дорожній лист із заповненим розділом 2 "Робота машини", підписаний старшим машини (особою, що користувалась машиною), перевіряється і підписується особами, що відповідають за експлуатацію машин у підрозділі, після чого здається до відповідної служби забезпечення військової частини, де дані про роботу машини і витрати пального записуються до книги обліку роботи машин, витрати пального і масел.
Згідно наявних в матеріалах справи пояснень комірника відділення медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , які були надані ним під час службового розслідування, саме ОСОБА_2 отримував та заповнював дорожні листи. Також ОСОБА_2 зазначив, що саме він здійснював списання палива за вказівкою командира медичної роти ОСОБА_3 .
Поряд із цим, в ході проведення службового розслідування, посадові особи відповідача дійшли висновку, що ОСОБА_1 , відповідно до "Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України'' від 12 грудня 2016 року №678, зобов?язаний був виконувати наступні обов?язки, а саме: "Після закінчення використання машини дорожній лист перевіряється, підписується командиром (старшим техніком) підрозділу або особою, призначеною командиром військової частини, і передається в автомобільну службу (технічну частину) військової частини".
Разом із тим, як зазначено в акті службового розслідування, командир взводу забезпечення медичної роти військової частини НОМЕР_7 , майстер-сержант ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків не виконував.
Втім, із змісту акту службового розслідування не можливо встановити, яких саме обов'язків не виконував ОСОБА_1 , зокрема, щодо підпису дорожнього листа, його перевірки чи/або передачі в автомобільну службу.
Крім того, попри те, що в акті службового розслідування зазначено про невиконання позивачем обов'язків щодо підпису дорожнього листа, його перевірки чи/або передачі в автомобільну службу (в акті не конкретизовано), в оскаржуваному наказі зазначено, що вина ОСОБА_1 полягає у наданні недостовірної інформації, що призвело до незаконної витрати (списання) 1684 кілограм дизельного палива.
Втім, ані в акті службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі не зазначено, яку саме недостовірну інформацію надав позивач та яким чином це призвело до незаконної витрати (списання) 1684 кілограм дизельного палива.
Таким чином, суд вважає, що під час проведення службового розслідування за фактом понаднормового списання пального, відповідачем достеменно не встановлено наявність протиправних дій саме позивача, завдання прямої дійсної шкоди у зв'язку з особистим неналежним виконанням службових обов'язків та низьким рівнем професійної підготовки, якими було спричинено перевитрату палива, внаслідок чого спричинено матеріальні збитки державі.
Тобто, за наявними матеріалами справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його такою поведінкою і настанням шкоди, його вина у заподіянні шкоди, які за положеннями вимог Закону №160-ІХ є обов'язковими і необхідними умовами притягнення до повної матеріальної відповідальності.
Також, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов'язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що позивач не дотримався вимог "Інструкції про використання автомобільної техніки у Міністерстві оборони та Збройних Силах України'' від 12 грудня 2016 року №678, не може бути належним та допустимим доказом притягнення його до матеріальної відповідальності.
Законодавством чітко визначено необхідність встановлення вини в діях саме того військовослужбовця, який притягується до матеріальної відповідальності. Відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення, вчиненого позивачем, та наявність взаємозв'язку між його діями та заподіяною шкодою.
Для притягнення військовослужбовця до повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дій чи бездіяльності, та з якою метою завдано шкоду або збитки. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушення, внаслідок якого державі було завдано шкоди. Разом з тим, оскільки йдеться про застосування юридичної відповідальності, то відповідачем мав би бути доведений склад правопорушення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що висновок військової частини про заподіяння саме позивачем державі шкоди, у зв'язку із чим він має нести матеріальну відповідальність, є необґрунтованим, протиправним і не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що утримання з грошового забезпечення визначеного відповідачем розміру матеріальної шкоди відповідно до пункту 4 наказу від 30.12.2023 за №1789, застосовано відповідачем безпідставно.
Як наслідок, пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789, слід визнати протиправним та скасувати.
Крім того, скасуванню також підлягає наказ командира Військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1, адже він прийнятий на реалізацію пункту 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789.
Поряд із цим, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій командирів військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 щодо прийняття спірних наказів, адже командири наділені такими повноваженнями, а тому вчинення ними дій щодо прийняття наказу не може вважатись протиправним.
Суд зазначає, що права позивача порушуються безпосередньо пунктом 4 наказу від 30.12.2023 за №1789 та наказом від 12.01.2024 за №1, а не діями командирів військових частини щодо їх прийняття.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 за №1789.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 12.01.2024 за №1.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_9 )
Відповідач: Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
Повний текст рішення складено 22.05.2025.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна