Справа № 523/17871/21
Провадження №2/523/657/25
"22" травня 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря -Ячменьової Д.В.,
представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору поставки недійсним,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та аргументів учасників справи
ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору поставки від 01.07.2021 року № КD-0000015 недійсним.
В обгрунтування позову ОСОБА_2 зазначив, що він не замовляв товари у ФОП ОСОБА_3 та не підписував з ним вказаний договір поставки, а також і інших пов'язаних з договором документів, підпис виконаний не ним, а іншою особою. Також вказав на те, що свою підприємницьку діяльність ОСОБА_2 не здійснює з 04 листопада 2020 року, тому у нього не виникало необхідності придбавати таку велику кількість товарів техніки.
Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 - адвокат Нєдов О.С. в судовому засіданні підтримав зустрічний позов та просив його задовольнити. При цьому, зазначив, що раніше позивач відмовився від первісного позову, для підтвердження доводів ОСОБА_2 проведено судову експертизу .
Позивач та його представники в засідання не прибули, повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Рух справи в суді
30 вересня 2021 року ФОП ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки.
27 жовтня 2021 року у справі відкрито провадження та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.
25 січня 2022 року надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору поставки недійсним .
11 серпня 2022 року судом прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
26 серпня 2022 року у справі за клопотанням ОСОБА_2 призначено судову почеркознавчу та технічну експертизи, проведення експертизи доручено експертам Київськоого науково-дослідного інституту, провадження зупинено.
07 липня 2023 р провадження поновлено, через неоплату дослідження.
20 липня 2023 року за клопотанням представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 справу направлено експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової почеркознавчої та технічної експертизи відповідно до ухвали суду від 26 серпня 2022 року. Провадження у справі зупинено.
09 жовтня 2023 року для вирішення клопотання експерта провадження у справі поновлено.
23 жовтня 2023 року справу направлено експертам для проведення раніше призначеної експертизи, провадження зупинено.
08 липня 2024 року у справі поновлено провадження та призначено підготовче засідання.
11 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
11 лютого 2025 року судом прийнято відмову позивача ОСОБА_3 від позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором поставки. Провадження у справі в частині позову ОСОБА_3 закрито.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Як вбачається із змісту договору поставки №KD-0000015 від 01.07.2021р. його сторонами є ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , предметом договору виступало постачання товару, ціна , загальна кількість , асортимент та номенклатура товару зазначаються в бухгалтерських документах постачальника - видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні ст.266 ГК України , та є невід'ємною частиною цього договору.
За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04 листопада 2020 року ОСОБА_2 припинив підприємницьку діяльність.
Відповідно до висновку експерта №23-4249/3 складеного 20 травня 2024 року проведеним дослідженням встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі поставки від 01.07.2021 року № КD-0000015 виконано в період січень-вересень 2021 року, а встановити чи виконано підпис саме в липні 2021 року не уявляється можливим . Підписи від імені ОСОБА_2 у та у товарно-транспортній накладній від 09.07.2021 року № ЛН-0001583 та у видатковій накладній від 09.07.2021 року № ЛН-0001583 виконані не пізніше вересня 2021 року встановити в який конкретний період або місяць виконанні підписи не уявляється можливим.
За висновком експерта №23-4249/2 від 25 квітня 2024 року встановлено, що у договорі від 01.07.2021 року № КD-0000015, у товарно-транспортній та видатковій накладних від 09.07.2021 року № ЛН-0001583 спочатку було нанесено лінію графлення друкованого тексту, поверх якої виконаний підпис від імені ОСОБА_2 .
Згідно з висновком експерта №23-4249 судово-почеркознавчої експертизи складеної 27 грудня 2023 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у договорі від 01.07.2021 року № КD-0000015, розміщений у графі «покупець» , виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2 . Підпис від імені ОСОБА_2 у товарно-транспортній накладній від 09.07.2021 року № ЛН-0001583, розміщений у графі «Вантаж одержав», вище друкованого запису «Підпис вантажоодержувача», виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2 .. Підпис від імені ОСОБА_2 у видатковій накладній від 09.07.2021 року № ЛН-0001583, розміщений у графі «Отримав (ла)», виконаний не самим ОСОБА_2 , а іншою особою, з наслідуванням підпису ОСОБА_2 ..
Позиція суду
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасника процесу, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Норми ч.2 ст.16 ЦК України містить перелік способів захисту цивільних прав та інтересів серед яких є такі як :1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право.
З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За змістом ч.3, 4 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За вимогами ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).
За нормами ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2021 року у справі № 441/1325/16-ц (провадження № 61-20329св19) зроблено висновок, що «правовим наслідком недодержання письмової форми кредитного договору є його нікчемність».
Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Як закріплено нормами ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1,2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Нормами ч.1,2 ст.77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За нормами ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).
Враховуючи обставини встановлені на підставі зібраних доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 підтвердив належними доказами той факт, що він не підписував договір і документи які додавалися до нього.
Отже, зазначене свідчить про те, що ОСОБА_2 не укладав договір поставки від 01.07.2021 року № КD-0000015.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (пункт 7.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц). Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 травня 2024 року у справі № 334/5347/22 (провадження № 61-11751св23) зазначено, що:«якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію."
Такі ж висновки щодо неукладеності договору і способу захисту зазначені і в постанові Верховного Суду в постанові від 05 березня 2025 року у справі № 554/11260/21.
Отже існує стала судова практика Верховного Суду щодо розгляду спорів, які виникли у зв'язку з неукладеністю правочину, де зазначено про те, що неукладений договір не може бути визнаний недійсним.
З урахуванням того, що у справі встановлено, що позивач не підписував договір поставки тобто договір є неукладеним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту прав і в задоволенні позову потрібно відмовити.
Керуючись ст.ст. 12,13, 76, 81, 89, 95, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про визнання договору поставки недійсним .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Суддя