07 травня 2025 року
м. Київ
справа № 214/2673/24
провадження № 61-17501св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач- Криворізька міська рада,
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова Владислава Юріївна, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко Світлана Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Лісовий Денис Олександрович, на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року в складі судді Сіденко С. І. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 27 листопада 2024 року в складі суддів Корчистої О. І., Агєєва О. В.,
Бондар Я. М.,
Короткий зміст позовних вимог
Криворізька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсними договорів дарування незавершеного будівництва (автостоянки), припинення права власності.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
Разом з позовною заявою до суду першої інстанції позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив забезпечити позов наступним шляхом:
- заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нежитлової нерухомості - незавершеного будівництва, автостоянки, а саме: будівлі сторожки літ А-1 площею 2,7 кв. м., замощення І, огорожі №1, воріт №2, огорожі №3, за адресою:
АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього;
- заборони суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно (виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям), усім державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, у тому числі нотаріусам, приватним нотаріусам, державним виконавцям, приватним виконавцям, вчиняти будь-які реєстраційні дії, приймати будь-які рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень щодо об'єкта нежитлової нерухомості - незавершеного будівництва, автостоянки, а саме: будівлі сторожки літ А-1 площею 2,7 кв. м., замощення І, огорожі №1, воріт №2, огорожі №3, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105.
Криворізька міська рада зазначає, що відповідачами фактично здійснено самовільне захоплення і використання земельної ділянки комунальної власності площею 0,2985 га, кадастровий номер 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 шляхом спорудження на ній об'єкта «незавершеного будівництва» та безпідставного здійснення державної реєстрації права власності на нього, у зв'язку з чим ОСОБА_1 став його власником (з подальшим відчуженням) і фактичним володільцем відповідної земельної ділянки, тоді як Криворізька міська територіальна громада фактично втратила статус володільця поза її волею і згодою на це.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 липня
2020 року у справі №904/158/20, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року, ОСОБА_5 зобов'язано привести у придатний для використання стан земельну ділянку площею 0,2985 га з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, що знаходиться на АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу тимчасових споруд та огорож за власний рахунок, та повернення її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання-передачі.
Після прийняття постанови Верховним Судом право власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва перейшло до трьох власників. Заявник вважає очевидним, що договори дарування використовуються учасниками для унеможливлення повернення Криворізькій міській раді земельної ділянки на виконання рішення у справі № 904/158/20, чим зумовлено для останньої настання негативних наслідків.
Зважаючи на неодноразове протиправне і незаконне, на думку заявника, вчинення реєстраційних дій щодо об'єкту незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, у заявника наявні підстави вважати, що ОСОБА_3 та інші особи можуть вжити заходи щодо відчуження спірного об'єкта незавершеного будівництва, в тому числі шляхом укладення удаваних правочинів, з метою приховати незаконність проведених реєстраційних дій та ускладнити судовий захист прав територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради, суб'єктами державної реєстрації можуть бути вчинені дії щодо протиправної державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель і споруд автостоянки, що в свою чергу унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав Криворізької міської ради, за захистом яких вона звернулась до суду.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року,заяву Криворізької міської ради про забезпечення позову задоволено частково.
Вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нежитлової нерухомості - незавершеного будівництва, автостоянки, а саме: будівлі сторожки літ А-1 площею 2,7 кв. м., замощення І, огорожі №1, воріт №2, огорожі №3, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього.
У задоволенні іншої частини заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши, що між сторонами виник спір щодо набуття відповідачами права власності на нерухоме майно, дійшов висновку, що запропонований позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна, в тому числі, укладати договори та інші правочини щодо нього, є співмірним із заявленими позовними вимогами, у разі відсутності такої заборони ОСОБА_3 може розпорядитися спірним майном на власний розсуд, що у подальшому, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, утруднить чи зробить неможливим його виконання.
Щодо іншої частини вимог заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що такі вимоги не підлягають задоволенню з огляду на відсутність конкретизації у заяві суб'єктів, на яких покладається відповідний обов'язок щодо заборони вчинення відповідних дій. У даному випадку достатнім та співмірним заходом забезпечення позову є покладення обов'язку на ОСОБА_3 вчиняти
будь-які дії щодо об'єкта спірного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 грудня 2024 року ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат
Лісовий Д. О., засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції.
17 березня 2025 року електронна справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 квітня
2020 року у справі № 2340/4521/18, від 22 вересня 2021 року у справі
№ 607/16629/20, від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21.
Позиція інших учасників справи
Інші учасники не скористались своїм правом на подання до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу протягом строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Судами встановлено, що Криворізька міська рада звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Виноградова В.Ю., приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А., про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним договорів дарування, припинення права власності, в якому просить:
- скасувати державну реєстрацію права власності від 20 квітня 2021 року на об'єкт нежитлової нерухомості- незавершене будівництво, автостоянку; опис об'єкта: літ. А - будівля сторожки (2,7 кв. м.), І Замощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 3 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105, проведену за ОСОБА_1 , з одночасним припиненням його речових прав на вказаний об'єкт;
- визнати недійсним договір дарування незавершеного будівництва, автостоянки, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 , укладений 23.04.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Виноградовою В. Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 343;
- скасувати державну реєстрацію права власності від 23 квітня 2021 року на об'єкт нежитлової нерухомості- незавершене будівництво, автостоянку; опис об'єкта: літ. А - будівля сторожки (2,7 кв. м.), І Замощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 3 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105, проведену за ОСОБА_2 , з одночасним припиненням її речових прав на вказаний об'єкт;
- визнати недійсним договір дарування незавершеного будівництва, автостоянки, розташованої на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105 по АДРЕСА_1 , укладений 29.04.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А.;
- скасувати державну реєстрацію права власності від 29 квітня 2021 року на об'єкт нежитлової нерухомості- незавершене будівництво, автостоянку; опис об'єкта: літ. А - будівля сторожки (2,7 кв. м.), І Замощення, № 1 огорожа, № 2 ворота, № 3 огорожа, за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:055:0105, проведену за ОСОБА_3 з одночасним припиненням її речових прав на вказаний об'єкт.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, Криворізька міська рада посилається на неодноразове вчинення реєстраційних дій щодо об'єкту незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:06:055:0105, після прийняття постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі
№ 904/158/20, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
З огляду на вказане, наявні підстави вважати, що ОСОБА_3 та іншими особами можуть бути вжиті заходи щодо відчуження спірного об'єкта незавершеного будівництва, в тому числі, шляхом укладення удаваних правочинів з метою приховування незаконних проведених реєстраційних дій та укладення судового захисту прав територіальної громади міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради.
За своєю суттю інститут забезпечення в цивільному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів вважає, що суди, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, дійшли обґрунтованого висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об'єкта нерухомого майна, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього, є співмірним із заявленими позовними вимогами і, у разі відсутності такої заборони, ОСОБА_3 може розпорядитися спірним майном на власний розсуд, що у подальшому, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову, утруднить чи зробить неможливим його виконання.
При цьому, судами зазначено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому заборона ОСОБА_3 вчиняти дії щодо відчуження спірного майна до ухвалення рішення у справі не порушує її законні права та інтереси, як власника.
Доводи касаційної скарги щодо незастосування судами правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 2340/4521/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 607/16629/20, від 12 січня 2022 року у справі
№ 568/525/21 є необґрунтованими, оскільки висновки, викладені в судових рішеннях, що оскаржуються, їм не суперечать.
Інші доводи касаційної скарги про доведеність необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявлених позивачем, зводяться до переоцінки доказів у справі, що за статтею 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Лісовий Денис Олександрович, залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Ігнатенко
О. М. Ситнік
І. М. Фаловська