ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22.05.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 910/1780/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О. В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали справи
за позовом: Пенітенціарної академії України
вул. Гонча, буд. 34, м. Чернігів, 14000
ел. пошта: pravo_academy@ukr.net
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд"
вул. Максимовича, буд. 15, каб. 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76006
про стягнення 44 752 грн 50 коп. штрафних санкцій
ВСТАНОВИВ: Пенітенціарна академія України звернулася до Господарського суду м.Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" про стягнення штрафних санкцій в сумі 44 752 грн 50 коп., з яких: 19 890 грн - пеня та 24 862 грн 50 коп. - штраф.
21.02.2025 Господарський суд м. Києва постановив ухвалу про направлення вищевказаної позовної заяви за територіальною підсудністю до Господарського суду Івано-Франківської області в порядку ст. 31 ГПК України.
Відповідно до ч.6 ст.31 ПК України, спори між судами щодо підсудності не допускаються.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1780/25 передано на розгляд судді Рочняк О. В.
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.2025, суд залишив подану позовну заяву без руху та встановив строк для усунення її недоліків.
24.03.2025 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача до господарського суду надійшла заява №13/440 від 20.03.2025 (вх.№4809/25) про усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.2025, суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.
Сторонам ухвалу про відкриття провадження у справі від 27.03.2025 направлено в їхні електронні кабінети, що відповідає приписам ч.11 ст.242 ГПК України та доставлено до електронних кабінетів сторін 27.03.2025 о 18:31 год., що підтверджується довідками від 28.03.2025.
Відповідно до п.2 ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області про відкриття провадження у справі від 27.03.2025 вручено сторонам - 28.03.2025.
07.04.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 07.04.2025 (вх.№5695/25).
08.04.2025 через систему "Електронний суд" до господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.04.2025 (вх.№5880/25).
Відповідно до ч.2 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін від учасників справи до суду не надходило.
Позиція позивача. Позов мотивовано тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач порушив строки поставки продукції, у зв'язку з чим позивач нарахував йому пеню та штраф.
Стосовно посилання відповідача на невідповідність пункту 8.3 договору приписам ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у відповіді на відзив позивач зазначив про те, що ч. 2 ст. 231 ГПК України визначено, що сторони в договорі наділені правом самостійно визначати міру відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язання, а також надано сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій.
Також позивач вказав на те, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Позиція відповідача. Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги визнав частково в розмірі 1 989 грн пені. При цьому, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18, зазначив, що визначений в п. 8.3 договору розмір штрафних санкцій не відповідає приписам ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, в якій визначено, що за порушення негрошового зобов'язання за (порушення строків виконання зобов'язання) Законом передбачено нарахування пені у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
17.07.2024 між Пенітенціарною академією України (замовник) та ТОВ "Спецторг Трейд" (постачальник) укладено договір на поставку товару за державні кошти №К-120, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язався поставити замовнику товар костюм польовий (куртка і штани формені) зазначений у специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (Додаток № 1) (далі - товар), а замовник зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначних цим договором.
Згідно з п.1.2 договору, асортимент, найменування, кількість, код товару за класифікатором ДК 021:2015 та ціна визначається згідно специфікації, яка є Додатком № 1.
В п. 4.1 договору визначено, що ціна цього договору (ціна товару) становить 248 625,00 грн з урахуванням ПДВ.
За змістом п. 6.1 договору, місце доставки товару за адресою замовника: м. Чернігів, вул. Шевченка, 103.
Доставка здійснюється до 05 серпня 2024 року (п.6.2 договору).
Відповідно до п. 6.9 договору, зобов'язання постачальника щодо доставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність замовника у місці доставки та підписання видаткових накладних уповноваженими особами сторін.
Згідно з п.8.3 договору, за порушення строку доставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 % ціни договору за кожний день прострочення. За прострочення доставки понад 7 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% ціни договору. У випадку порушення строку доставки понад 10 календарних днів замовник має право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору в повному обсязі.
В п. 8.10 договору, сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення з постачальника штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня).
За змістом п.11.1 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року.
Відповідно до підписаних та скріплених печатками обох сторін видаткової накладної №124 від 14.08.2024 та товарно-транспортної накладної №Р-124 від 14.08.2024, ТОВ "Спецторг Трейд" поставило Пенітенціарній академії України обумовлений в договорі товар на суму 248 625 грн 50 коп. - 14.08.2024.
За порушення строку поставки товару за договором на поставку товару за державні кошти №К-120 від 17.07.2024 позивач нарахував відповідачу 19 890 грн пені та 24 862 грн 50 коп. штрафу.
28.08.2024 позивач звернувся до ТОВ "Спецторг Трейд" із претензією №13/1649 від 28.08.2024 про перерахування протягом 30 днів з дня отримання претензії 44 752 грн 50 коп. штрафних санкцій.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Згідно з положеннями ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п.6.2 договору сторони погодили, що доставка здійснюється до 05 серпня 2024 року.
Судом встановлено, що відповідач прострочив виконання зобов'язань за договором щодо поставки товару на 8 календарних днів.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст. 231 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються,якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 % вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) (абзац другий);
- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (абзац третій).
Відповідно до ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що Законом передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тлумачення приписів наведеної норми права дозволяє зробити висновок, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у виді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності таких умов:
- якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом;
- якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховують у відсотковому відношенні розмір штраф.
Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постановах від 23.08.2022 у справі № 910/9375/21, від 28.03.2024 у справі № 905/405/22, від 04.05.2023 у справі № 910/21298/21.
Отже, застосування до боржника, який прострочив виконання негрошового зобов'язання, в якому однією із сторін є суб'єкт господарювання, що належить до державного сектора економіки, застосовуються штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом.
В договорі на поставку товару за державні кошти №К-120 від 17.07.2024 сторони погодили, що за порушення строку доставки товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 1 % ціни договору за кожний день прострочення. За прострочення доставки понад 7 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 10% ціни договору (п. 8.3 договору).
Таким чином, сторони встановили в укладеному між ними договорі інший ніж це передбачено законом, розмір штрафних санкцій.
Тому суд відхиляє посилання відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, оскільки правовідносини в цій справі не є релевантними з правовідносинами у справі №904/4156/18, з огляду на те, що у справі №904/4156/18 сторони не погодили розмір штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання у договорі, а лише зазначили про їх нарахування відповідно до частини шостої статті 231 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 ГК України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, а також приписами статті 546 ЦК України та статті 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 у справа № 910/12876/19.
З огляду на вищевказане, враховуючи, що сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо поставки товару, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили, зокрема, і відповідальність за порушення договірних зобов'язань, твердження відповідача про неможливість одночасного застосування штрафу та пені є безпідставними.
Судом перевірено розрахунки нарахування позивачем пені і штрафу та встановлено, що вони є обґрунтованими та арифметично правильними.
Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань у встановлений договором строк суду не надав. Доказів сплати неустойки за невиконання умов договору також суду не надав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги Пенітенціарної академії України про стягнення 19 890 грн пені та 24 862 грн 50 коп. штрафу є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 241 ГПК України, господарський суд
позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецторг Трейд" (76006, вул. Максимовича, буд. 15, каб. 2, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 40465034) на користь Пенітенціарної академії України (14000, вул. Гонча, буд. 34, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 08571788) 19 890 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто) грн 00 коп. пені, 24 862 (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 50 коп. штрафу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.
Рішення складено та підписано 22.05.2025
Суддя О.В. Рочняк