майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/154/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Ратушинська І.О. - адвокат (ордер серія АМ №1105792 від 01.11.2024),
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА"
про стягнення 800 404,96 грн.
Процесуальні дії по справі.
Приватне акціонерне товариство "Житомирський меблевий комбінат" (далі - позивач, ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат") звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (далі - відповідач, ТОВ "ДІЄСА") про стягнення 800 404,96грн, з яких: 633 320,04грн основного боргу, 22 196,96грн пені, 137 027,97грн штрафу, 2 472,56грн 3% річних, 5 387,43грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 07.02.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/154/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 05.03.2025.
Ухвалою суду від 05.03.2025 відзив ТОВ "ДІЄСА" від 05.03.2025 залишено без розгляду, підготовче засідання відкладено на 28.03.2025.
Ухвалою суду від 28.03.2025 поновлено ТОВ "ДІЄСА" строк для подачі відзиву від 05.03.2025 на позовну заяву та прийнято його до розгляду. Роз'яснено відповідачу право на подачу заперечень на відповідь на відзив до 10.04.2025 (включно). Продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 23.04.2025.
Ухвалою суду від 23.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/154/25 до судового розгляду по суті на 21.05.2025.
Відповідач повноважного представника в судове засідання 21.05.2025 не направив, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.233).
Станом на час проведення судового засідання клопотання про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Представник позивача вважала за можливе розглядати справу без участі представника відповідача, оскільки останній належним чином повідомлений про розгляд справи.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача, оскільки його явка в судове засідання - право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Крім того, свої заперечення проти задоволення позову відповідач виклав у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача у судовому засіданні 21.05.2025 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві від 04.02.2025 та відповіді від 07.03.2025 на відзив, а також повідомила про намір подати заяву про стягнення витрат на правничу допомогу у строк, встановлений ГПК України.
Головуючим суддею, відповідно до приписів частини 6 ст.202 ГПК України, оголошено стислий зміст відзиву.
У судовому засіданні 21.05.2025 судом оголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 оренди нежитлового приміщення, предметом якого є орендна нежитлового приміщення в ТРЦ "Глобал UА". Повідомляє, що останнім днем оренди відповідачем приміщення є 05.01.2025, а з 06.01.2025 дія договору припинена. Відповідач звільнив приміщення, проте заборгованість по орендним платежам не погасив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості по орендній платі, додатковій платі та компенсації комунальних послуг за грудень 2024 року та 5 (п'ять) днів січня 2025 року. Також повідомляє, що позивачем здійснено зарахування сплаченого орендарем комунально-забезпечувального платежу в розмірі 145 000,00грн в рахунок заборгованості по компенсації комунальних послуг за листопад 2024 року (132 699,07грн) та частково за грудень 2024 року (12 300,93грн). Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 800 404,96грн заборгованості, з яких: 633 320,04грн основного боргу, 22 196,96грн пені, 137 027,97грн штрафу, 2 472,56грн 3% річних та 5 387,43грн інфляційних втрат, а також судові витрати (а.с.1-5).
Відповідач у відзиві від 05.03.2025 на позовну заяву зазначає, що заявлена сума стягнення не відповідає реальній заборгованості. Посилається на те, що рахунків від позивача в порядку та формі, передбачених договором, товариство не отримувало. Повідомляє, що угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.08.2023 сторони узгодили зарахувати суму 313 225,00грн в рахунок коштів-забезпечення по договору оренди. Згідно з платіжною інструкцією №00399731 від 14.12.2023 відповідач перерахував позивачеві 80 000,00грн, як доплату до коштів-забезпечення по договору оренди. Відтак, в розпорядженні позивача знаходиться сума коштів, яка зарахована угодою від 25.08.2023 та яка сплачена відповідачем 14.12.2023. Зазначає, що об'єкт оренди був повернутий позивачу, акт поверненню об'єкта підписаний орендарем та вручений позивачу 20.01.2025, однак даний акт відповідачеві не був повернутий. Відповідно до абз.8 п.3.13 договору, грошові кошти-забезпечення підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 15 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акту. Грошові кошти-забезпечення відповідачу не повернуті, відтак сума позову є завищеною на розмір суми грошових коштів-забезпечення. Посилається на те, що відповідач зазнав значних збитків та втрат внаслідок збройної агресії рф, що вплинуло на його платоспроможність та фінансовий стан. ТОВ "ДІЄСА" просить суд відмовити у задоволенні позову у заявленому розмірі, а також зменшити розмір штрафних санкцій (а.с.54-57).
У відповіді від 07.03.2025 на відзив позивач зазначає, що з огляду положення укладеного між сторонами договору, обов'язок орендаря по оплаті плати за оренду та компенсацію комунальних послуг, не залежить від факту отримання або не отримання останнім рахунків. Вказує, що грошові кошти-забезпечення не можуть бути зараховані в рахунок плати за оренду, адже вони не містять ПДВ та не є платою за товари чи послуги, а виконують функцію забезпечення негрошових зобов'язань орендаря. Щодо зарахування грошових коштів-забезпечення в рахунок штрафних санкцій за договором оренди, то це є правом, а не обов'язком орендодавця. Іншого порядку зарахування грошових коштів-забезпечення на підставі підписаної додаткової угоди між сторонами не встановлено. Вважає, що відповідач не був позбавлений можливості виконувати свої договірні зобов'язання перед ПрАТ "ЖМК" у зв'язку з введення воєнного стану. В період дії договору на території м. Житомир не велися активні бойові дії. Впродовж всього періоду запровадження воєнного стану ТОВ "ДІЄСА" продовжувало користуватися приміщенням в якому продовжував працювати магазин техніки "Ельдорадо".
ТОВ "ДІЄСА" у поясненнях від 27.03.2025 підтримує доводи, наведені у відзиві, а також просить суд застосувати статтю 233 ГК України в частині стягнення штрафних санкцій (а.с.164-170).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.07.2023 року між Приватним акціонерним товариством "Житомирський меблевий комбінат" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (орендар) укладено договір №1ЖМК0230138 оренди нежитлового приміщення (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове оплачуване користування нежитлове приміщення, а саме частину будівлі ТЦ, загальною площею 1 125,6 квадратних метрів, на першому та другому поверсі, іменоване далі за текстом "об'єкт оренди" (а.с.15-20).
План розміщення об'єкта оренди наведений у додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
За умовами п.1.2 договору, об'єкт оренди може використовуватися орендарем винятково для розміщення магазину з продажу аудіо-, відео- та фототоварів, побутової техніки, комп'ютерної та іншої радіоелектронної техніки, обладнання і засобів (в т.ч. засобів зв'язку, аудіовізуальних носіїв) тощо, для продажу супутніх товарів, для надання послуг сервісного обслуговування товарів, що надаються/продаються в торговій мережі орендаря (ремонт вказаної техніки тощо), а також для розміщення адміністративних приміщень (офісу) магазину та розміщення магазинного складу. Назва магазину - "Ельдорадо".
Цільове призначення використання об'єкта оренди протягом строку дії цього договору може бути змінене за письмовим узгодженням сторін.
Згідно з п.1.4 договору, балансова вартість 1 квадратного метра об'єкта оренди з врахуванням індексації складає - 1 650,00грн.
Об'єкт оренди передається орендарю по акту приймання-передачі (далі - акт №1) (п.1.6 договору).
Відповідно до п.3.1 договору, орендар зобов'язаний вносити плату за користування об'єктом оренди в розмірах та в строки, обумовлені цим договором.
У п.3.6. договору сторони передбачили, що орендар, крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення, водовідведення) та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування ТЦ (додаткова електроенергія в місцях загального користування), які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі ТЦ.
Компенсація витрат нa комунальні послуги не входить до розрахунку плати за оренду та оплачується орендарем за діючими тарифами (п.3.6.1 договору).
Відповідно до п.10.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повернення об'єкта оренди по акту №2 та повного розрахунку між сторонами згідно з умовами цього договору.
Згідно з п.10.2 договору, термін оренди триває 2 роки та 11 календарних місяців включно з дати початку.
У додатку №2 до договору оренди №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 року сторони визначили розмір плати за оренду та порядок розрахунків (а.с.21-22).
01.08.2023 року між сторонами підписано акт №1 прийому-передачі приміщення в оренду, відповідно до п.1 якого, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду частину нежитлового приміщення, яке розташоване в будівлі за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська 77, загальною площею 1125,6 кв.м. (а.с.23).
25.08.2023 року між ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" (сторона 1) та ТОВ "ДІЄСА" (сторона 2) укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої:
1. Сторона 1 і сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав дійшли згоди на підставі ст.601 ЦК України про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 313 255,00грн (без ПДВ), що випливають з наступних договорів, у яких сторона 1 і сторона 2 є сторонами:
1.1. за договором оренди нежитлових приміщень №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 405 497,00грн (без ПДВ) по сплаті грошових коштів-забезпечення. Строк виконання вказаних грошових зобов'язань сторони 2 перед стороною 1 настав;
1.2. за договором оренди нежитлових приміщень №1ЖМК0200167 від 01.09.2020 сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 313 255,00грн (без ПДВ) по поверненню грошових коштів-забезпечення. Строк виконання вказаних грошових зобов'язань сторони 1 перед стороною 2 настав.
2. Вказані у п.1.1, 1.2. даної угоди зобов'язання за вищеназваними договорами припиняються у наступному обсязі:
2.1. вказані у п.1.1 даної угоди зобов'язання сторони 2 за договором оренди нежитлового приміщення №1жмк0230138 від 01.07.2023 припиняються частково - в сумі 313 255,00грн (без ПДВ);
2.2. вказані у п.1.2 даної угоди зобов'язання сторони 1 за договором оренди нежитлового приміщення №1жмк0200167 від 01.09.2020 припиняються повністю - в сумі 313 255,00грн (без ПДВ).
3. З моменту набрання чинності цією угодою:
3.1. сторона 2 не є зобов'язаною по договору оренди нежитлових приміщень №1жмк0230138 віл 01.07.2023 по оплаті частини грошових коштів-забезпечення в розмірі 313 255,00грн (без ПДВ);
3.2. сторона 1 не є зобов'язаною по договору оренди нежитлових приміщень №1жмк0200167 від 01.09.2020 по поверненню грошових коштів-забезпечення в сумі 313 255,00грн (без ПДВ).
4. Підписання цієї угоди сторонами свідчить про відсутність будь-яких претензій одна до одної.
5. Ця угода складена українською мовою, у двох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу.
6. Ця угода набирає чинності з моменту її підписання сторонами та її скріплення печатками сторін (а.с.145).
Договір №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 року оренди нежитлового приміщення, додатки до договору та угоду від 25.08.2023 року про зарахування зустрічних однорідних вимог підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.
Згідно платіжних інструкцій №00399635 від 13.12.2023 на суму 68 000,00грн та №00400121 від 21.12.2023 на суму 77 000,00грн ТОВ "ДІЄСА" в загальному перераховано на рахунок позивача 145 000,00грн комунально-забезпечувального платежу, згідно договору №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 оренди нежитлового приміщення (а.с.47-48).
На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за послуги оренди приміщення, експлуатаційні послуги та компенсацію комунальних послуг: №21282 від 15.11.2024 на суму 359 381,57грн (а.с.24), №21283 від 15.11.2024 на суму 86 671,20грн (а.с.25), №000001072025/2573 від 31.12.2024 на суму 162 630,36грн (а.с.27; деталізація а.с.28), №0000000095/2025 від 05.01.2025 на суму 71 944,00грн (а.с.31), №0000000096/2025 від 05.01.2025 на суму 26 230,70грн (а.с.32; деталізація а.с.33). На підтвердження направлення відповідачу рахунків на оплату позивачем надано роздруківки з електронної пошти (а.с.34).
Позивач повідомленням вих.№11 від 03.01.2025 повідомив відповідача про наявність у останнього заборгованості у розмірі 881 896,34грн, а також 296 764,04грн пені та штрафу. Зауважив, що термін прострочення таких платежів як додаткова плата за жовтень 2024 року, додаткова плата за листопад 2024 року та компенсація комунальних послуг за листопад 2024 року, перевищує 30 робочих днів підряд. Позивач, на підставі п.10.5 договору, повідомив відповідача про дострокове припинення дії договору оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 року з 06.01.2025 року (останній день оренди 05.01.2025 року). А також просив звільнити об'єкт оренди протягом 7 календарних днів з моменту припинення договору та повернути приміщення за актом приймання-передачі не пізніше 13.01.2025 року (а.с.29; докази направлення а.с.30).
У повідомленні №12 від 05.01.2025 року ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" повідомляє ТОВ "ДІЄСА" про зарахування сплаченого відповідачем комунально-забезпечувального платежу в розмірі 145 000,00грн в рахунок заборгованості за договором оренди по компенсації комунальних послуг за листопад 2024 року (на 132 699,07грн) та частково за грудень 2024 року (на 12 300,93грн) (а.с.35).
Позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по сплаті орендної, додаткової плати та компенсації комунальних послуг за договором оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 року, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 800 404,96грн, з яких: 633 320,04грн основного боргу, 22 196,96грн пені, 137 027,97грн штрафу, 2 472,56грн 3% річних, 5 387,43грн інфляційних втрат, за грудень 2024 року та за 5 (п'ять) днів січня 2025 року.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами у даній справі виникли на підставі договору оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230138 від 01 липня 2023 року.
Відповідно до частини 1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Договір найму укладається на строк, встановлений договором (частина 1 ст.763 ЦК України).
За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2, 5 ст.762 ЦК України).
За умовами пункту 3.4. договору, орендодавець виставляє орендареві рахунок на оплату плати за оренду, розрахованої відповідно до додатка №2 до цього договору. Орендар зобов'язаний сплачувати плату за оренду не пізніше строку, зазначеного в цьому договорі, незалежно від факту одержання їм зазначених рахунків. При неотриманні орендарем зазначених рахунків, плата за оренду розраховується орендарем самостійно відповідно до додатка №2 до цього договору.
Враховуючи вищевказані положення договору, обов'язок орендаря здійснити оплату оренду та компенсувати комунальні послуги не залежить від факту отримання або неотримання останнім рахунків, а тому посилання відповідача на неотримання ним рахунків, як на підставу непроведення оплати, суд вважає необґрунтованим.
У додатку №2 до договору сторони визначили розмір плати за оренду та порядок розрахунків, згідно з п.1.2 якого, плата за оренду за кожен місяць складається з трьох частин: орендної плати, додаткової плати, плати від обороту.
Відповідно до п.1.2.1 додатку №2, орендна плата за кожен місяць визначається на момент платежу за формулою:
Орендна плата = базова орендна ставка * пл, де: базова орендна ставка в період з 01.08.2024 по 31.07.2025 включно становить 319,28 грн (з ПДВ);
Пл - загальна площа об'єкта оренди в кв.м., прийнята орендарем за актом приймання -передачі.
За п.1.2.2 додатку №2, додатковою платою є вартість експлуатаційних витрат.
Додаткова плата за кожен місяць визначається на момент платежу за формулою:
СД0 = СД * Пл, де:
СД0 - додаткова плата відповідного місяця у гривнях з ПДВ;
СД - додаткова плата за 1 кв.м. об'єкта оренди, яка за період з 01.08.2024 по 31.07.2025 включно становить 77,00 грн (з ПДВ);
Пл - загальна площа об'єкта оренди в кв. м, прийнята орендарем за актом приймання -передачі.
Згідно з пунктом 3.5. договору, у разі необхідності визначення розміру плати за оренду, а також інших платежів за цим договором, за певну кількість днів, розмір плати за оренду, а також інших платежів за один день визначається шляхом ділення розміру плати за оренду, а також інших платежів за відповідний місяць на кількість календарних днів у ньому.
У п.3.6. договору сторони передбачили, що орендар крім плати за оренду, повинен компенсувати/сплачувати витрати на комунальні послуги, якими він користується (електроенергія, водопостачання, опалення, водовідведення) та витрати на комунальні послуги в місцях загального користування ТЦ (додаткова електроенергія в місцях загального користування), які розподіляються між всіма орендарями ТЦ пропорційно площі об'єкта оренди до загальної площі ТЦ.
За умовами пункту 3.6.5. договору, орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту підписання цього договору, грошові кошти (далі - комунально-забезпечувальний платіж) в розмірі 145 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%, що виконуватимуть функцію забезпечення та будуть гарантією належного виконання грошових зобов'язань по компенсації витрат за спожиті комунальні послуги протягом дії цього договору. Розмір комунально-забезпечувального платежу буде змінений після початку опалювального сезону, при цьому орендар повинен буде доплати кошти, які будуть дорівнювати компенсації комунальних послуг по опаленню об'єкта оренди за один календарний місяць, на протязі 15-ти календарних днів з дати отримання від орендодавця відповідного рахунку.
На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230138 від 01 липня 2023 року, позивач виставив відповідачу наступні рахунки на оплату послуг з оренди приміщення, додаткової плати (експлуатаційних послуг) та компенсації комунальних послуг:
- рахунок-фактура №21282 від 15.11.2024 за орендну плату за грудень 2024 року на суму 359 381,57грн (а.с.24);
- рахунок-фактура №21283 від 15.11.2024 за додаткову плату (експлуатаційні послуги) за грудень 2024 року на суму 86 671,20грн (а.с.25);
- рахунок №000001072025/2573 від 31.12.2024 на компенсацію комунальних послуг за грудень 2024 року на суму 162 630,36грн (а.с.27; деталізація а.с.28);
- рахунок №0000000095/2025 від 05.01.2025 за орендну плату та додаткову плату (експлуатаційні послуги) за 5 (п'ять) днів січня 2025 року на суму 71 944,00грн (а.с.31);
- рахунок №0000000096/2025 від 05.01.2025 на компенсацію комунальних послуг за 5 (п'ять) днів січня 2025 року на суму 26 230,70грн (а.с.32; деталізація а.с.33).
Приписами частини 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.3 договору сторони передбачили, якщо інше не передбачено цим договором, плата за оренду сплачується орендарем щомісяця, не пізніше 20-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.
Відповідно до пункту 3.6.3. договору, починаючи з другого місяця строку оренди орендар зобов'язується компенсувати витрати на комунальні послуги орендодавцю на умовах попередньої оплати, а саме протягом п'яти банківських днів з моменту отримання відповідного рахунка від орендодавця, але в будь-якому разі не пізніше 10-го числа місяця, що передує оплачуваному.
Відповідно до положень частини 1 ст.530 ЦК України, узгоджених в договорі строків оплати, відповідач був зобов'язаний сплатити орендну плату, додаткову плату (експлуатаційні послуги) та компенсацію комунальних послуг у наступний строк:
- за рахунком-фактурою №21282 від 15.11.2024 (орендна плата за грудень 2024 року) на суму 359 381,57грн - у строк до 20.11.2024 року;
- за рахунком-фактурою №21283 від 15.11.2024 (додаткова плата за грудень 2024 року) на суму 86 671,20грн - у строк до 20.11.2024 року;
- за рахунком №000001072025/2573 від 31.12.2024 (компенсація комунальних послуг за грудень 2024 року) на суму 162 630,36грн - у строк до 10.11.2024 року;
- за рахунком №0000000095/2025 від 05.01.2025 (орендна плата та додаткова плата за 5 (п'ять) днів січня 2025 року) на суму 71 944,00грн - у строк до 20.12.2024 року;
- за рахунком №0000000096/2025 від 05.01.2025 (компенсація комунальних послуг за 5 (п'ять) днів січня 2025 року) на суму 26 230,70грн - у строк до 10.12.2024 року.
За договором оренди нежитлового приміщення №1ЖМК0230138 від 01.07.2023 року, відповідно до платіжної інструкції №619 від 23.12.2024 року, відповідачем здійснено часткову оплату оренди приміщення за грудень 2024 року в розмірі 61 236,86грн (а.с.26).
ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат", керуючись положеннями п.3.6.5 договору, зарахувало сплачений відповідачем комунально-забезпечувальний платіж в розмірі 145 000,00грн в рахунок заборгованості за даним договором в частині компенсації комунальних послуг, у тому числі, частково за грудень 2024 року - на 12 300,93грн, про що повідомленням №12 від 05.01.2025 було повідомлено відповідача.
Враховуючи наведене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" про стягнення з ТОВ "ДІЄСА" 633 320,04грн основного боргу (орендна плата за грудень 2024 року 298 144,71грн + додаткова плата за грудень 2024 року 86 671,20грн + компенсація комунальних послуг за грудень 2024 року 150 329,43грн + орендна та додаткова плата за 5 днів січня 2025 року 71 944,00грн + компенсація комунальних послуг за 5 днів січня 2025 року 26 230,70грн), підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім суми основного боргу, позивач просить суд стягнути з відповідача 22 196,96грн пені, 137 027,97грн штрафу, 2 472,56грн 3% річних та 5 387,43грн інфляційних втрат.
Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.
Порушенням зобов'язання, згідно приписів статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 ЦК України).
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та сплати неустойки за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до частини 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 7.1. договору, за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по цьому договору сторони несуть відповідальність, передбачену нормами чинного законодавства і цим договором.
Згідно з пунктом 7.2. договору, у випадку затримок з боку орендаря в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь орендодавця, орендар сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості.
Крім зазначеного вище у п.7.2. цього договору, до орендаря застосовується додаткова відповідальність за прострочення виконання грошових зобов'язань, так відповідно до п.п. 7.2.1.3 договору, якщо період прострочення становить 13 (тринадцять) або більше календарних днів, то орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю штраф у розмірі 30 (тридцять) відсотків від простроченої суми грошового зобов'язання.
Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга:Закон" розрахунок проведених позивачем нарахувань 22 196,96грн пені, 137 027,97грн штрафу, 2 472,56грн 3% річних та 5 387,43грн інфляційних втрат, суд вважає обґрунтованими та арифметично правильним.
У відзиві відповідач зазначає, що в розпорядженні позивача знаходиться сума коштів, яка зарахована угодою від 25.08.2023 року (313 225,00грн) та яка сплачена відповідачем 14.12.2023 року (80 000,00грн). Зазначає що об'єкт оренди повернутий, акт повернення підписаний орендарем та вручений позивачу, однак акт ним не був повернутий. Посилається на абз.8 п.3.13 договору, відповідно до якого, грошові кошти-забезпечення підлягають поверненню орендарю протягом 15 календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання акту. На переконання відповідача, сума позову є завищеною на розмір грошових коштів-забезпечення.
З даного приводу суд враховує, що за умовами абз.1 пункту 3.13 договору, орендар має зобов'язання перерахувати на поточний рахунок орендодавця протягом 20 календарних днів з моменту підписання договору грошові кошти в розмірі 405 497,00грн без ПДВ, які є забезпеченням належного виконання орендарем н е г р о ш о в и х з о б о в ' я з а н ь по цьому договору, в тому числі, але не обмежуючись щодо повернення об'єкта оренди орендодавцю у належному стані та належним чином. Сторони розуміють, що грошові кошти - забезпечення, у розумінні цього договору, н е є о р е н д н о ю п л а т о ю чи іншою платою за товари, роботи, послуги. Крім того, сторони домовились, що за період знаходження грошових коштів - забезпечення на поточному рахунку орендодавця, а також за користування цією сумою, не нараховуються відсотки та не передбачено інших видів компенсацій, як плати за користування таким грошовими коштами.
Згідно абз.6 п.3.13 договору, сторони мають право передбачити інший порядок зарахування грошових коштів - забезпечення на підставі підписаної додаткової угоди до цього договору.
У випадку, якщо грошові кошти-забезпечення не були використані у вищезазначеному порядку, то вони підлягають поверненню на поточний рахунок орендаря протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів після повернення об'єкта оренди і підписання відповідного акта приймання-передачі по поверненню об'єкта оренди (абз.8 п.3.13 договору).
Проаналізувавши умови п.3.13 договору оренди, господарський суд дійшов висновку, що грошові кошти-забезпечення не можуть бути зараховані орендодавцем в рахунок плати орендаря за оренду, адже вони виконують функцію забезпечення негрошових зобов'язань орендаря перед орендодавцем. При цьому зарахування грошових коштів-забезпечення в рахунок штрафних санкцій за договором оренди є правом, а не обов'язком орендодавця. У матеріалах справи відсутні докази погодження між сторонами іншого порядку зарахування грошових коштів-забезпечення, шляхом укладення додаткової угоди, а також відсутні докази підписання зі сторони позивача акту приймання - передачі про повернення об'єкта оренди. При цьому суд зазначає, що питання повернення орендарю грошових коштів-забезпечення не є предметом спору у даній справі.
Відповідач у відзиві від 05.03.2025 та письмових поясненнях від 27.03.2025 зазначає, що ТОВ "ДІЄСА" наразі не може виконувати в повному обсязі зобов'язання щодо сплати заборгованості, відповідно до умов договору. Посилається на виникнення форс-мажорних обставин, а саме - фактичне знищення товару, який був поставлений постачальниками на склад товариства, у зв'язку з потраплянням бойового снаряду/ракети в дах будівлі складу, внаслідок чого виникло займання, будівлю складу було повністю знищено. Повідомляє про знищення/пошкодження/втрату контролю над магазинами підприємства, фактичне припинення роботи інших магазинів, у зв'язку з неможливістю ведення господарської діяльності під час ведення активних бойових дій на території України, що призвело до збитків в особливо великому розмірі. Одночасне звернення великої кількості кредиторів з вимогою оплати поставленого товару (в т.ч. того, який був знищений або пошкоджений) поставило компанію у скрутне становище, що спричинило неможливість виконання усіх зобов'язань. Вилучення з обігу підприємства грошових коштів (матеріальних цінностей) на суму понад 1,1 млрд грн, внаслідок збройної агресії рф проти України та неможливість отримати додаткове зовнішнє фінансування стало причиною нестійкого фінансового стану та загрози втрати економічної самостійності. Зазначає, що після початку військової агресії, у зв'язку із заподіянням товариству збитків, відповідач отримав більше 45 сертифікатів Київської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини. Враховуючи наведене ТОВ "ДІЄСА" просить суд застосувати статтю 233 Господарського кодексу України та відмовити у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій в заявленому розмірі, зменшити розмір штрафних санкцій.
Позивач, заперечуючи проти доводів відповідача про звільнення від сплати пені та штрафу вказав, що додані відповідачем документи не стосуються магазина у м. Житомирі. Крім того зазначив, що сертифікати Київської торгово-промислової палати складені у 2022 році, тоді як договір оренди укладено 01.07.2023 року. Вказує, що на момент укладання договору оренди вже існували обставини, на які відповідач посилається як на форс-мажорні обставини, а тому такі доводи вважає необґрунтованими та недоведеними.
Дослідивши матеріали справи та подані відповідачем документи, господарський суд зазначає таке.
Згідно положень частини 1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Аналогічні положення також містить частина 3 ст.551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина 3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.
Дослідивши додані до відзиву та письмових пояснень відповідача докази, суд виходить з того, що стягнення з відповідача пені та штрафу у повному обсязі є неспівмірним з можливими негативними наслідками позивача за порушення відповідачем зобов'язання. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи масове знищення товарів товариства, руйнування приміщень у яких були розміщені склади та магазини відповідача, внаслідок повномасштабного вторгнення рф на територію України, а також значні збитки товариства вцілому, суд вважає можливе зменшити розмір пені та штрафу на 50% до 11 098,48грн пені та 68 513,99грн штрафу.
З огляду на фактичні обставини справи у їх сукупності, на переконання суду, це є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 098,48грн - пені, 68 513,99грн - штрафу (по 50% від заявлених сум), 2 472,56грн - 3% річних та 5 387,43грн інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині 11 098,48грн пені та штрафу, 68 513,98грн - суд відмовляє.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши обставини справи та наявні у матеріалах справи докази, суд приходять до висновку, що стягненню з ТОВ "ДІЄСА" на користь ПрАТ "Житомирський меблевий комбінат" підлягає: 633 320,04грн - основного боргу, 11 098,48грн - пені, 68 513,99грн - штрафу, 2 472,56грн - 3% річних та 5 387,43грн інфляційних втрат.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст.233 ГК та частини 3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосуванням судом права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
У зв'язку з чим, на відповідача покладається 9 604,86грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд".
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір штрафу з 137 027,97грн до 68 513,99грн та розмір пені з 22 196,96грн до 11 098,48грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЄСА" (01001, місто Київ, площа Спортивна, будинок 1-А; ідентифікаційний код 36483471) на користь Приватного акціонерного товариства "Житомирський меблевий комбінат" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, 15; ідентифікаційний код 32744172):
- 633 320,04грн основного боргу,
- 11 098,48грн пені,
- 68 513,99грн штрафу,
- 2 472,56грн 3% річних,
- 5 387,43грн інфляційних втрат,
- 9 604,86грн витрат по сплаті судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 22.05.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1. позивачу та представнику - електронний кабінет,
2. відповідачу - електронний кабінет.