Справа № 438/961/24 Головуючий у 1 інстанції: Пантелєєва Д.Г.
Провадження № 22-ц/811/3296/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
21 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року, -
у червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 12 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 101904046, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 5000 грн. на строк 105 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що становить 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. 17 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78388923, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти в розмірі 8100 грн. зі строком користування кредитом 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами за процентною ставкою, що становить 2,5 % за один день користування кредитом. Вищезазначені кредитні договори підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, надісланого на номер його мобільного телефону. Зазначає, що сторони договорів узгодили між собою розмір кредиту, грошову одиницю, в якій її надано, строк та умови кредитування, а підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором свідчить про наявність волі позичальника на їх укладення. Вказує, що кредитні кошти надано відповідачу шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, однак у зв'язку з неналежним виконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість в розмірі 52525.00 грн., що складається із: заборгованості за кредитним договором № 101904046 від 12 червня 2023 року в розмірі 20125 грн., з яких 5000 грн. - заборгованість за основним боргом, 14625.00 грн. - заборгованість за відсотками; 500 грн. - заборгованість за комісією; заборгованості за договором позики №78388923 від 17мчервня 2023 року в розмірі 32400 грн., з яких 8100.00 грн. - заборгованість за основним боргом, 24300.00 грн. - заборгованість за відсотками. Наголошує, що на підставі договорів факторингу, укладених між ним та кредитодавцями за вищезазначеними кредитними договорами, набуло права вимоги до відповідача.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 101904046 від 12 червня 2023 року в розмірі 20125.00 грн., за договором позики №78388923 від 17 червня 2023 року в розмірі 32400 грн., а всього стягнути заборгованість за кредитними договорами в розмірі 52525.00 грн.
Рішенням Бориславського міського суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 101904046 від 12 червня 2023 року в сумі 20125.00 грн., а також за договором позики № 78388923 від 17 червня 2023 року в сумі 32400 грн., а всього 52525 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір в розмірі 3028 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що він перебуває на військовій службі в складі Збройних Сил України, а відтак суд зобов'язаний був зупинити провадження у справі до припинення його перебування у складі Збройних Сил України, оскільки факт перебування позичальника за кредитним договором на військовій службі має значення при вирішенні питання про підставність стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за двома окремими кредитними договорами з порушенням правил об'єднання позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Зазначає, що не укладав кредитних договорів, на підставі яких з нього стягнуто заборгованість, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що наявні в матеріалах справи договори створено в порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вони підписувалися електронними підписами уповноважених на те осіб з можливістю ідентифікувати підписантів, що є обов'язковим реквізитом електронного документа, що на його думку свідчить про їх неукладеність. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перерахування кредитних коштів на його картковий рахунок. Вимога про сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, а умови, є явно несправедливими, не можуть включатися в договори із споживачем. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором про споживчий кредит №101904046 від 12 червня 2023 року та за договором позики № 78388923 від 17 червня 2023 року у відповідача виникла заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача в розмірі 52525 грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 101904046, за умовами якого кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше остаточного погашення заборгованості, згідно з п. 1.4 договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені договором.
Договір про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором W70917.
Згідно з пунктом 1.2. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року сума кредиту становить 5000 грн.
Пунктом 1.3. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року передбачено, кредит надається загальним строком на 105 днів з 12 червня 2023 року та складається з пільгового та поточного періодів.
Пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 27 червня 2023 року, що є рекомендованою датою платежу (п. 1.3.1. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року).
Поточний період складає 90 днів, що настає з наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 25 вересня 2023 року, що є датою остаточного повернення кредиту (п. 1.3.2. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року).
Відповідно до п. 1.5.1 договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року комісія за надання кредиту становить 500.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1125.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду (п. 1.5.2 договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року).
Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 13500 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду (п. 1.5.3. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року).
Пунктом 2.1. договору про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року передбачено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *96.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року вбачається, що така становить 20125.00 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 5000 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 14625 грн.
27 жовтня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 27102023/1, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» зобов'язується передати грошові кошти, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» відступити право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до боржників, зазначених в реєстрі боржників, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 27102023/1 від 27 жовтня 2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 101904046 від 12 червня 2023 року.
17 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 78388923, за умовами якого позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти розмірі 8100 грн. шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника з використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позичальнику таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату у вигляді процентів від суми позики.
Пунктом 2 договору позики № 78388923 від 17 червня 2023 року передбачено, що строк дії договору - 30 днів, а процентна ставка за користування кредитними коштами становить 2,50 % в день.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором позики № 78388923 від 17 червня 2023 року вбачається, що така становить 32400 грн., що складається із: заборгованості за основним боргом в розмірі 8100 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 24300 грн.
14 червня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» укладено договір факторингу №14/06/21, за умовами якого ТзОВ«1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується відступити за плату ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах боржників, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТзОВ «Європейська агенція з повернення боргів» передано право вимоги за договором позики № 78388923 від 17 червня 2023 року, боржником за яким є ОСОБА_1 .
Пред'являючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів» обґрунтовує їх наявністю у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 101904046 від 12 червня 2023 року та договором позики №78388923 від 17 червня 2023 року, загальний розмір якої становить 52525.00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 751/861/17 (провадження № 61-28582ск18).
Як вбачається з матеріалів справи, як умовами кредитного договору № 101904046 від 12 червня 2023 року, так і умовами договору позики №78388923 від 17 червня 2023 року, передбачено, що кредитні кошти перераховуються на банківський рахунок позичальника.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Частиною 3 статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Огрунтовуючи позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження наявності у відповідача заборгованості надало тільки розрахунок заборгованості.
Разом з тим, в наданому позивачем розрахунку заборгованості міститься лише визначена позивачем загальна сума заборгованості, однак відсутній детальний розрахунок такої за весь період кредитування щодо всіх її складових, в тому числі і порядок нарахування відсотків, зокрема, процентна ставка за якою вони нараховувалися, період нарахування процентів, а також відомості щодо внесення позичальником коштів на погашення заборгованості за кредитним договором, що унеможливлює перевірку судом правильності їх нарахування, відповідність нарахування умовам договору та чинному законодавству.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування процентів апелянт покликається на те, що він мобілізований, перебуває у Збройних Силах України, на підтвердження чого долучив до апеляційної скарги військовий квиток, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 23.08.2023 року, з якого вбачається що ОСОБА_1 24.08.2023 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року призваний у Збройні Сили України.
Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'зань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Оскільки апелянт призваний на військову службу під час мобілізації, він користується пільгами, передбаченими пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у період перебування його у ЗСУ нарахування процентів за користування кредитними коштами є неправомірним.
А оскільки позивач не надав детального розрахунку нарахування процентів за користування кредитними коштами, то перевірити правильність їх нарахування неможливо.
Звертаючись з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач не надав доказів, які б підтверджували факт отримання позичальником кредитних коштів, зокрема, квитанції, платіжної інструкції, довідок про зарахування коштів на рахунок позичальника, виписки по рахунку, тощо.
Отже, позивач, в порушення вимог частини 1 статті 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів, які підтверджують надання кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, та на підставі яких можна було б встановити заборгованість відповідача, включаючи розмір заборгованості у разі її наявності.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №101904046 від 12 червня 2023 року та за договором позики №78388923 від 17червня 2023 року, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апелянта щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі колегія суддів вважає такі безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.
Пункт 2 частини 1 статті 251 ЦПК України передбачає обов'язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
На обґрунтування цих доводів апелянт долучив до апеляційної скарги військовий квиток, виданий ІНФОРМАЦІЯ_1 23.08.2023 року, з якого вбачається що ОСОБА_1 24.08.2023 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року призваний у Збройні Сили України, однак військовий квиток не містить інформації про те, що військова частина (військове формування), у якій він проходить військову службу переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Апелянт також не долучив довідку військової частини із зазначенням відповідної інформації про проходження ним військової служби у військовій частині (військове формування), що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З врахуванням вищенаведеного, з огляду на те, що ОСОБА_1 , всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надав суду першої інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження проходження ним військової служби у Збройних Силах України, або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, доводи апелянта про недотримання судом першої інстанції норм процесуального права щодо зупинення провадження у справі, є безпідставними та необґрунтованими.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», то з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 4542 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Бориславського міського суду Львівської області від 22 жовтня 2024 року - скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 4542,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 21.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк