Справа № 450/3810/24 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В. Є.
Провадження № 22-ц/811/78/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
21 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року,-
у серпні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 травня 2018 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти). Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти електронний договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Приєднавшись до публічної пропозиції на укладення вищезазначеного договору, відповідач погодився з усіма умовами обраної ним програми кредитування. Надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти, банк виконав взяті на себе зобов'язання у повному обсязі. На підставі договору факторингу від 20 грудня 2021 року, укладеного між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», відбулося відступлення права вимоги за вищезазначеним кредитним договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс». У зв'язку з неналежним невиконанням зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними у відповідача виникла заборгованість в розмірі 106873,30 грн.
З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 106873.30 грн.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 630934081 від 22.05.2018 року у розмірі 95943.45 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» судовий збір у розмірі 3028 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що в порядку спрощеного позовного провадження неможливо об'єктивно розглянути дану справу та постановити обґрунтоване та законне рішення суду на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, однак в порушення норм процесуального права судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено в задоволенні поданої ним заяви про розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Крім того, суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судово-економічної експертизи, незважаючи на те, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується факт наявності заборгованості та її розмір. Зазначає, що відомості, відображені в розрахунку заборгованості за кредитом не відповідають відомостям, зазначеним у виписці по рахунку, що є суттєвим та визначальним для правильного вирішення справи по суті. У виписці по рахунку не відображена заборгованість по кредиту, заборгованість по відсотках, нарахування штрафів, пені, а відтак не підтверджує правильність відомостей, відображених у розрахунку заборгованості за кредитом. До позовної заяви не долучено кредитного договору, чинного станом на день акцептування оферти, а також доказів належності йому банківського рахунку, зазначеного в акцепті пропозиції на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
12 травня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивуючи його неможливістю прибути в судове засідання у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, однак не надав жодних доказів на підтвердження зазначених обставин.
Якщо учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для ухвалення судом рішення по суті спору, явка в судове засідання суду апеляційної інстанції не є обов'язковою, а відповідач не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи не підлягає до задоволення.
Крім того, 12 травня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про призначення судово-економічної експертизи, мотивуючи його тим, що в наданому позивачем розрахунку заборгованості та виписці по рахунку містяться суттєві розбіжності щодо сум зняття коштів з рахунку та внесення коштів на погашення кредитної заборгованості, що унеможливлює визначення наявності та розміру заборгованості за кредитним договором за відсутності висновку судово-економічної експертизи.
Перевіривши доводи клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи, колегія суддів приходить до висновку, що таке не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач тричі заявляв клопотання про призначення судово-економічної експертизи в суді першої інстанції, в тому числі і з підстав, заявлених в даному клопотанні, однак такі клопотання було залишено судом без задоволення, оскільки наявних в матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору, а відповідач не був позбавлений можливості подати висновок експерта, підготовлений на його замовлення.
Відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи, який є доказом у справі, або змінено його властивості, не замінює сам доказ та не є підставою для звільнення від обов'язку доказування. Висновок експерта, складений за результатами експертизи, під час якої був повністю або частково знищений об'єкт експертизи або змінено його властивості, до розгляду судом не приймається, крім випадків, коли особа, яка його подає, доведе можливість проведення додаткової та повторної експертизи з питань, досліджених у висновку експерта. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.
Враховуючи те, що зазначені апелянтом підстави для призначення експертизи не стосуються випадків обов'язкового її призначення, що передбачені ч. 1 ст. 105 ЦПК України, а відповідач не був позбавлений можливості реалізувати своє право, передбачене ст. 106 ЦПК України, на подання висновку експерта, складеного на його замовлення, зважаючи на те, що експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов'язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду, однак таке право не реалізував, колегія суддів приходить до висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-економічної експертизи із зазначених ним підстав є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Задовольняючи частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримав в кредит кошти, користувався кредитними коштами, однак не виконав обов'язку щодо їх повернення, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка станом на 20 грудня 2021 року, тобто на день відступлення первісним кредитором до позивача права грошової вимоги за кредитним договором, становить 95943.45 грн., а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом встановлено, що 22 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з офертою на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка акцептована АТ «Альфа-Банк».
За умовами погодженої сторонами угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії клієнту відкрито поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні з метою кредитування та встановлення відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб.
Згідно з розділом II угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для клієнта випущена міжнародна платіжна картка MC Debit World строком на 3 роки з моменту випуску.
В розділі III підписаної угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії передбачені умови надання кредитної лінії.
Відповідно до розділу III вищезазначеної угоди ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 200000 грн., а процента ставка за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою - 35.99 % річних.
Випискою по рахунку № НОМЕР_1 з кредитної карткою World Debit Mastercard за період з 22 травня 2018 року до 05 лютого 2024 року підтверджується, що банк виконав свої зобов'язання, наддавши позичальнику в користування кошти в кредит в межах встановленого ліміту, а позичальник користувався кредитними коштами, здійснюючи покупки та знімаючи готівку, а також вносив платежі на погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання ОСОБА_1 надіслано вимогу №2807683 від 18 травня 2021 року, в якій повідомлено про наявність заборгованості за кредитним договором № 630934081 в розмірі 85808.54 грн., яку рекомендовано сплатити до 28 травня 2021 року.
20 грудня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, за умовами якого Акціонерне товариство «Альфа-Банк» відступає за плату Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» право вимоги до боржників за договорами, перелік яких зазначено в додатку № 1-1 до договору.
Згідно з додатком № 1-1 до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 630934081 від 22 травня 2018 року.
З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитом вбачається, що станом на 21 грудня 2021 року така становить 106873.30 грн.
Однак, звернувшись до ОСОБА_1 з вимогою про повернення заборгованості за кредитним договором № 630934081 від 22 травня 2018 року, банк змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором, використавши право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, яка залишилася несплаченою та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, а відтак подальше нарахування заборгованості є неправомірним. .
Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 630934081 від 22 травня 2018 року станом на 28 травня 2021 року така становить 86110.49 грн.
Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, відповідач, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів та сплати заборгованості в повному обсязі, не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, а також не надав свого розрахунку заборгованості, який би містив інший розмір заборгованості.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості за кредитним договором № 630934081 від 22 травня 2018 року в розмірі 86110.49 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції неправомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до п. 1 ч 1 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Пунктом 2 частиною 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, з позовними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» звернулося 12 серпня 2024 року.
З 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).
Оскільки дана справа не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, а ціна позову в розмірі 106873.30 грн. не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позову становить 242 240 грн. (80 х 3028 грн. = 242240 грн.), суд першої інстанції правомірно розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження.
При цьому, на думку колегії суддів, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження не перешкоджав відповідачу подавати свої доводи щодо заперечення позовних вимог та докази на їх підтвердження.
Покликання апелянта щодо неналежності ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 , є голослівними та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» та стягнення на його користь заборгованості в розмірі 86110.49 грн., то на підставі п. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 2439.66 грн. судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 882.51 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Оскільки зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» підлягає стягненню 2439.66 грн. судового збору за подання позову, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 882.51 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, то враховуючи вимоги ч. 10 ст. 141 ЦПК України, зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» слід стягнути 1557,15 грн. судового збору.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року в частині визначення розміру заборгованості - змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 630934081 від 22 травня 2018 року в розмірі 86110.49 грн.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 18 листопада 2024 року в частині стягнення судового збору - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» 1557,15 грн. судового збору.
В решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.
Постанова складена 21.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк