Справа № 441/233/24 Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.
Провадження № 22-ц/811/39/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.
21 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Цьони С.Ю.
з участю: представника релігійної громади РКЦ смт. Великий Любінь - Дубініна Р.В., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Релігійної громади Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року,-
у лютому 2024 року Релігійна громада Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської областізвернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що Релігійна громада Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області володіє на праві власності квартирою АДРЕСА_1 , в якій до 28 квітня 2023 року незаконно було зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 . В подальшому за її заявою відповідача знято з реєстрації за вказаною адресою, однак він добровільно відмовляється звільнити квартиру, заблокував вхідні двері до квартири та зберігає всередині свої особисті речі, чим створює перешкоди у користуванні належним їй майном, оскільки не має жодних правових підстав для проживання та зберігання своїх речей у спірній квартирі. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, а власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном
З наведених підстав просить зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди Релігійній громаді Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей та звільнення приміщення від всіх особистих речей, які наявні в приміщенні.
Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року в позові Релігійної громади Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області на рішення Городоцького районного суду Львівської області до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей та звільнення приміщення від всіх особистих речей, які наявні в приміщенні - відмовлено.
Рішення суду оскаржила Релігійна громада Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що рішення суду надіслано в його електронний кабінет 04 грудня 2024 року о 20 год. 55 хв., а тому не могло бути складено суддею 05 грудня 2024 року. Наданий відповідачем ордер № 67 від 14 серпня 1987 року є недостовірним доказом, оскільки не підтверджує наявність у відповідача та членів його сім'ї права на користування квартирою АДРЕСА_1 . Зазначає, що відповідач відмовляється укладати договір оренди спірної квартири та не віддає ключів від квартири, чим створює власнику перешкоди у користуванні майном, що йому належить. За наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника релігійної громади РКЦ смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області Дубініні Р.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції покликався на те, що відповідач вселився у спірну квартиру на підставі ордера, виконавчим комітетом Великолюбінської селищної ради йому надавався дозвіл на приватизацію квартири, окрім цього ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 29.07.2024 згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України, на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт за заявою ОСОБА_1 , і за таких встановлених судом обставин суд вважав відсутніми підстави для задоволення позову.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 317 ЦК України визначає зміст права власності, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частин 1-5 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. (частина 2 статті 321 ЦК України).
Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним.
Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.
Копією ордера підтверджується, що сім'я ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 проживає згідно ордеру № 67 від 14.08.1987 року і всі члени сім'ї відповідача ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ).
Оскільки відповідач ОСОБА_1 вселився в квартиру АДРЕСА_1 на підставі ордера, який недійсним в судовому порядку не визнавався, то його вселення у спірну квартиру є законним.
В подальшому, рішенням Великолюбінської селищної ради Городоцького району Львівської області № 1256 від 30.07.2010 надано дозвіл на приватизацію квартир в житловому будинку АДРЕСА_2 , серед інших квартиру АДРЕСА_3 ОСОБА_1 , яку він приватизував разом з іншими членами своєї сім'ї.
05.04.2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 було скасовано на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 06.02.2014 року та внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав.
З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданого 25.01.2018 року вбачається, що 04.01.2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Релігійною громадою Римсько - католицької церкви в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області.
Отже, власником квартири АДРЕСА_1 є Релігійна громада Римсько - католицької церкви в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області, а відтак як власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні прав власника, в тому числі і права користування спірною квартирою.
Представник Релігійної громади Римсько - католицької церкви в смт. Великий Любінь Городоцького району Львівської області в суді апеляційної інстанції ствердив про те, що ОСОБА_1 знятий з реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .
Представник ОСОБА_1 не заперечувала такі твердження представника Релігійної громади Римсько - католицької церкви в смт. Великий Любінь, їх підтвердила та повідомила про те, що зняття в позасудовому порядку з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою в квартирі АДРЕСА_1 , відповідач не оскаржував.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_1 , не зареєстрований.
З пояснень представника ОСОБА_1 , представника Релігійної громади Римсько - католицької церкви в смт. Великий Любінь в суді апеляційної інстанції вбачається, що ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.
Із заяви свідка ОСОБА_1 (в порядку статті 93 ЦПК України) вбачається, що ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, проживає у будинку дочки ОСОБА_5 по АДРЕСА_4 , власних ключів від спірної квартири немає, має ключі, які належать сім'ї його сина, яка проживає у спірній квартирі, у якій знаходяться їхні речі, що спростовує доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем у справі.
Такими поясненнями ОСОБА_1 спростовуються доводи про відсутність у нього ключів від квартири АДРЕСА_1 і про відсутність у квартирі особистих речей.
Оскільки ОСОБА_1 не є власником квартири АДРЕСА_1 , не зареєстрований у цій квартирі, у нього відсутні підстави для користування цієї квартирою, володіти ключами від цієї квартири, зберігати у ній свої особисті речі.
Володіння відповідачем ключами від квартири АДРЕСА_1 та зберігання у ній особистих речей перешкоджає власнику у здійснені ним прав власника, а саме, права користування спірною квартирою, яку власник не має можливості використовувати для власних потреб.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає підставними вимоги Релігійної громади Римсько - католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області, як власника спірної квартири, про усунення ОСОБА_1 перешкод Релігійній громаді Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівської області у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей та звільнення приміщення від всіх наявних в приміщенні особистих речей.
Як пояснив представник позивача, позовні вимоги про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 не заявлялися, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 у спірній квартирі не проживає.
Наявність ухвали Городоцького районного суду Львівської області від 29.07.2024, постановленої згідно ч.1 ст. 157 ЦПК України, яка не оскаржувалась і є чинною на даний час, якою на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, не є підставою для відмови в позові, оскільки арештом майна є заборона розпоряджатися майном з метою його збереження, для неможливості його відчуження, в той же час позовними вимогами Релігійної громади Римсько - католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області є усунення перешкод релігійній громаді, як власнику, у користуванні квартирою, а не щодо усунення перешкод у розпорядженні спірною квартирою.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області- задовольнити.
Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 листопада 2024 року- скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги Релігійної громади Римсько - католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області- задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди Релігійній громаді Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей та звільнення приміщення від всіх наявних в приміщенні особистих речей.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Релігійній громаді Римсько-католицької церкви смт. Великий Любінь Львівського району Львівської області 2422. 40 грн. судового збору за подання позову, 4542. 00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 21.05.2025 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк