Єдиний унікальний №3/337/33/2025 Головуючий в 1 інст. Кучерук І.Г.
Провадження №33/807/407/25 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.
18 квітня 2025 року місто Запоріжжя
Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Петрова Г.М., потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Працевитого Г.О. подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 5 лютого 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП, НОМЕР_1 , працюючого ПАТ «Запоріжсталь» інженером, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, стягнуто судовий збір,-
Відповідно до оскаржуваної постанови суддя суду першої інстанції встановив, що 29 листопада 2024 року о 21-20 годин, ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, образи та штовхав по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинив психологічне та фізичне насильство.
Крім того, 29 листопада 2024 року о 21-20 годин, ОСОБА_1 знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , умисно висловлював погрози, образи та штовхав по відношенню до своєї дружини ОСОБА_2 , що проживає разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , чим спричинив психологічне та фізичне насильство в присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , в наслідок чого була завдана шкода фізичному та психологічному здоров'ю.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, адвокат Працевитий Г.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, а провадження в справі закриттю, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування наведеного зазначив, що в даній справі фактично ОСОБА_1 відштовхнув свою дружину, як вимушений захід необхідної оборони, оскільки остання першою почала махати руками безпосередньо перед обличчям ОСОБА_1 . Його дії були спрямовані виключно на припинення нападу та захист від агресії, без наміру завдати шкоди. Звертає увагу суду, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення працівниками поліції ОСОБА_2 не вказувала про вдар у плече. Не проходила ОСОБА_2 і судово-медичну експертизу та не знімала побої. Доказів завдання останній зазначеного удару матеріали справи не містять.
Вважає, що фактично позиція суду першої інстанції була обґрунтована не доказами по справі, а виключно свідченнями ОСОБА_2 , покази якої були протилежними показам ОСОБА_1 .
Наголошує, що сама по собі сварка в сім'ї або між колишнім подружжям, нецензурні висловлювання чи образи не становлять собою домашнє насильство, що охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 172-2 КУпАП.
Акцентує на тому, що з відеозапису події вбачається, що працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_2 переїхати разом із дитиною до «кризової кімнати» з метою запобігання вчиненню в подальшому неправомірних дій з боку ОСОБА_1 . Однак, ОСОБА_2 відмовилась від такої пропозиції та бажала після прибуття поліцейських залишитися вдома, не була налякана та не перебувала в стані небезпеки, з приводу чого не бачила потреби в проведенні решти дня порізно. Крім того, заборонений припис з подальшим проханням залишити місце події ОСОБА_1 , був обумовлений працівниками поліції не з причин «необхідності» або «небезпечної обстановки», а з підстав процесуального порядку процедури.
Наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності також будь-яких доказів не є безумовним та беззаперечним доказом вини особи. Жодних інших доказів, окрім протоколу про адміністративне правопорушення та пояснень ОСОБА_2 , які б поза розумним сумнівом спростовували пояснення ОСОБА_1 та підтверджували відомості вказані в протоколі, суду не надано. Свідки подій, про яких зазначала ОСОБА_2 , відсутні. Єдиний свідок в справі є донька ОСОБА_3 , яка не була допитана. Між тим, з відеозапису події вбачається, що дитина виглядає спокійно, нічим не налякана. Жодних висловів щодо сварки або страху від малолітньої ОСОБА_3 не надходить. Крім того, сама ОСОБА_2 визнала на відео той факт, що ОСОБА_1 не вчиняв би жодних умисних дій для того, щоб налякати доньку сваркою або якимось насиллям відносно матері.
Просить скасувати постанову судді Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 5 лютого 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Петров Г.О. підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити. Зазначив про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зокрема відсутня об'єктивна сторона правопорушення, яка полягає у заподіянні шкоди та відсутня суб'єктивна сторона правопорушення у вигляді вчинення насильницьких дій з боку останнього, оскільки мала місце лише побутова сварка.
ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити. Вказав, що їх спільна з ОСОБА_2 неповнолітня донька боїться тарганів, а вони наявні в квартирі через брудни посуд, а тому він захищав інтереси дитини. Додав, що шлюб з ОСОБА_2 розірваний, однак вони продовжують проживати спільно, що засвідчує відсутність з його боку жодних загроз по відношенню до ОСОБА_2 та їх доньки.
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Пояснила, що сварки з ОСОБА_1 мають систематичний характер, однак в цей раз вона викликала поліцію. Після обставин, викладених в протоколі, вона виявила у себе синці, після чого звернулася до суду з позовом про розірванню шлюбу. На теперішній час вона з донькою та ОСОБА_1 проживають спільно, оскільки іншого житла не мають. Відчуває страх від настання можливих дій з боку ОСОБА_1 відносно неї.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи скарги, встановивши відсутність порушення норм процесуального та матеріального права, суддя апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказані вимоги при розгляді даної справи судом першої інстанції виконані.
Висновок районного суду про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 ґрунтується на зібраних та досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав належну правову оцінку.
Так, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП за обставин, зазначених у протоколах про адміністративні правопорушення серії АА № 091141 від 29 листопада 2024 року та серії АА № 091142 від 29 листопада 2024 року, підтверджується:
- відомостями реєстрації виклику на лінію «102» за зверненням ОСОБА_2 29 листопада 2024 року о 21 год. 17 хв. (а.с. 10);
- заявою ОСОБА_2 про вчинення відносно неї домашнього насильства ОСОБА_1
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 5);
- письмовими поясненнями ОСОБА_2 (а.с. 6).
Слід зауважити, що вказані докази відповідають вимогам ст. 251 КУпАП, узгоджуються між собою та є достатніми для відповідного висновку, жодних сумнівів щодо достовірності та допустимості доказів не викликають.
Відповідаючи на доводи сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, зокрема відсутності об'єктивної сторони правопорушення, яка полягає у заподіянні шкоди та відсутності суб'єктивної сторони правопорушення у вигляді вчинення насильницьких дій з боку останнього, оскільки мала місце лише побутова сварка, суддя апеляційного суду виходить із наступного.
Вказана обставина полягає у площині складу адміністративного правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 .
Так, диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких із зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зокрема, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином, закінчений склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП характеризується умисним вчиненням будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, при цьому слід зауважити, що внаслідок таких дій шкода не обов'язково має реальний вимір, зокрема у вигляді тілесних ушкоджень.
З письмових пояснень ОСОБА_1 та наданих ним пояснень в суді першої інстанції вбачається, що між ним та ОСОБА_2 29 листопада 2024 року відбулася сварка, через безлад у квартирі та кухні, він зробив дружині зауваження, оскільки внаслідок накопиченого немитого посуду заводяться таргани, яких донька дуже боїться, повідомив, що викине немитий посуд. ОСОБА_2 вказане зауваження обурило і вона почала голосно кричати і погрожувати, що викине всі його речі на смітник. Дружина почала махати руками безпосередньо перед обличчям ОСОБА_1 , тому він трохи відштовхнув її від себе, щоб вона його не зачепила. Він також висловлювався нецензурними словами в бік дружини. Після чого вона сказала, що викличе поліцію. Це все відбувалося на протягом 1-2 хвилин. Під час сімейної сварки донька ОСОБА_4 знаходилася на кухні, а потім пішла в іншу кімнату.
З письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що 29 листопада 2024 року о 21 год. 20 хв., перебуваючи за адресою свого проживання по АДРЕСА_1 , її чоловік ОСОБА_1 сильно вдарив в плече, замахувався, висловлювався нецензурними словами у присутності дитини. Сильно налякав, погрожував повикидати її речі. Вказані пояснення ОСОБА_2 підтвердила під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Отже, у даному випадку, за встановлених судом обставин, є вірним висновок, що ОСОБА_1 вчинив відносно ОСОБА_2 фізичне та психологічне насильство, а саме: відштовхнув її, висловлювався нецензурними словами в присутності малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що відповідно до Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» є формами домашнього насильства, а тому вище наведені доводи апелянта є необґрунтованими.
Матеріали справи не містять жодної об'єктивної обставини, яку можна віднести на користь доводів апелянта про те, що ОСОБА_1 відштовхнув свою дружину, як вимушений захід необхідної оборони, а його дії були спрямовані виключно на припинення нападу та захист від агресії, без наміру завдати шкоди
Що стосується інших посилань в апеляційній скарзі, то вони носять загальний характер та є суб'єктивними, у зв'язку з чим апеляційний суд доходить висновку, що немає необхідності наводити спростування на кожен аргумент апелянта, викладений ним у поданій апеляційній скарзі.
Таким чином, висновки суду першої інстанції, викладені у постанові є достатньо обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи, а суддя прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, який не викликає сумніву.
При накладенні адміністративного стягнення суд дотримався вимог ст. 33 КУпАП, наклавши стягнення у межах, встановлених цим Кодексом, а призначене стягнення відповідає санкції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні під час дослідження доказів в суді апеляційної інстанції, тому визнаються необґрунтованими.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП справа переглянута в межах апеляційної скарги.
Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,-
Апеляційну скаргу адвоката Працевитого Геннадія Олександровича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову судді Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 5 лютого 2025 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.
Суддя Запорізького
апеляційного суду В.Я. Рассуждай
Дата документу Справа № 337/6630/24