Дата документу 27.03.2025 Справа № 333/1620/25
Єдиний унікальний №333/1620/25 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-кп/807/523/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.199 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 27 березня 2025 року в м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали оскарження ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25 лютого 2025 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має середню освіту, не працює, не одружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України,
за участю захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON),
обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відео конференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор».
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25 лютого 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб тобто до 23 квітня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та тим, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу суду першої інстанції змінити та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, або встановити помірний розмір застави.
В обґрунтування своєї скарги зазначає про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Посилається на наявність у обвинуваченого ОСОБА_6 постійного місця проживання, на його утриманні знаходиться дитина з інвалідністю, відповідно, він є її опікуном, ОСОБА_6 раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, на обліках в наркологічному і психіатричному диспансері не перебуває.
Сторона вказує на те, що прокурором не було надано додатків до клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 . Вважає, що кожний ризик, на який посилається прокурор, є надуманим та не підтверджується матеріалами справи та додатками до клопотання.
На думку сторони захисту, застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 альтернативного запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту буде справедливим та обґрунтованим та не буде порушувати конституційні права та гарантії обвинуваченого.
Згідно з ухвалою суду, 21 лютого 2025 року до Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшов обвинувальний акт стосовно: ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209, ч.1 ст.121 КК України; ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209, ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України; ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України; ОСОБА_11 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.4 ст.189, ч.2 ст.289 КК України.
Прокурор звернулася із письмовими клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 на 60 діб з утриманням в ДУ Запорізький слідчий ізолятор.
Обґрунтовуючи своє клопотання про застосування запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 прокурор зазначила, що згідно з вимогами п.4 ч.1 ст.184 КПК України, під час проведення досудового розслідування стосовно останнього встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, виходячи з такого.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, що відноситься, згідно ст.12 КК України, до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за найсуворіше з яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, усвідомлюючи тяжкість покарання, за вчинені ним кримінальні правопорушення, з метою уникнення відповідальності обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також у зв'язку із кількістю інкримінованих йому злочинів та із введеним воєнним станом на території держави та фактичною війною російської федерації проти України, існує ризик того, що обвинувачений не прибуде у визначений час до суду, а також може безперешкодно переховуватись та уникнути відповідальності, що являється ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Також, обвинувачений ОСОБА_6 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання потерпілих, свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. Враховуючи, принцип безпосередності дослідження показів під час судового розгляду, сторона обвинувачення вважає, що з метою уникнення покарання та схиляння до зміни свідчень потерпілого та свідків ОСОБА_6 може незаконно впливати на потерпілого, свідків шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком передбаченим п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, зважаючи на відсутність офіційного місця роботи та стабільного заробітку на теперішній час, кількість вчинених кримінальних правопорушень, у яких обвинувачується, є підстави вважати, єдиним джерелом доходу ОСОБА_6 є протиправна діяльність, а тому ОСОБА_6 може вчинити інше протиправне діяння, що є ризиком передбаченим п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме за вчинення злочину за правовою кваліфікацією, передбаченою ч.4 ст.189, ч.4 ст.187 КК України, які згідно ст. 12 КК України, віднесені до категорії особливо тяжких злочинів, за ч.4 ст. 187 КК України, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, також враховуючи характер скоєного злочину ОСОБА_6 , особистість останнього, зберігання боєприпасів за місцем мешкання, тривалість вчинення злочинів, власним переконанням, що потерпілі не зможуть себе захистити, перед кількістю осіб, які приходять вести діалог, який в подальшому переходить у вимагання грошових коштів, заволодінням майна, зухвалу поведінку, приниження та інших ризиків для здоров'я.
У своєму клопотанні стосовно ОСОБА_6 прокурор також зазначила, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, з таких підстав:
- при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого. Враховуючи встановлені ризики, характер інкримінованого злочину та відомості про особу обвинуваченого, відсутні гарантії виконання обвинуваченим умов зазначеного запобіжного заходу у добровільному порядку, без наявності певних обмежень;
- особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні, та під час досудового розслідування і судового розгляду, представлені не були.
Відсутність таких осіб, а також враховуючи те, що обвинувачені не працевлаштовані та не мають постійного джерела доходів, унеможливлює застосування відносно них запобіжного заходу у вигляді застави.
Вказані доводи та наявність перелічених ризиків, свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, та застосування до ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про застосування стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зазначивши, що до затримання працював в ІТ-сфері, тому дохід був неофіційним. Перебуває у цивільному шлюбі, має дитину з інвалідністю та є її опікуном. Сину 12 років, він самостійно не пересувається, а його дружині важко переносити дитину для задоволення фізичних потреб. Вважає за можливе застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього цілодобового арешту.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 також заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що клопотання необґрунтоване, до нього не додано матеріалів, які вказують на обґрунтованість підозри ОСОБА_6 . Обвинувачений постійно проживає з дружиною та неповнолітньою дитиною з інвалідністю у м.Запоріжжі, є опікуном дитини, тобто має міцні соціальні зв'язки. У ОСОБА_6 відсутній закордонний паспорт, кордони закриті, тому у обвинуваченого відсутні будь-які можливості щодо переховування від суду. Відсутні жодні дані щодо впливу на свідків та потерпілих. На цей час усі свідки та потерпілі допитані, а окремі з них на відеокамеру, вони попереджені за дачу завідомо неправдивих показань, тому ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, є надуманим. Вважає за необхідне обрати домашній цілодобовий арешт.
Прокурор у судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, про день, час та місце розгляду провадження повідомлений належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю не заявляв.
Оскільки, виходячи з положень кримінального процесуального законодавства, участь прокурора при розгляді апеляційної скарги на ухвалу про продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого не є обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути вищевказану апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді; думку обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як зазначено у ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого, як переховування від органів досудового розслідування та/або суду; знищення, переховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою, та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч.3 ст.199 КПК України).
Клопотання прокурора вказаним вимогам відповідає та має всі необхідні відомості, передбачені кримінальним процесуальним законодавством.
Наведені у клопотанні прокурора підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 перевірялись судом першої інстанції при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 , доводи його захисника, інших обвинувачених та їх захисників, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Із наданих матеріалів оскарження ухвали убачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.257, ч.4 ст.189, ч.3 ст.289, ч.3 ст.146, ч.4 ст.187, ч.2 ст.209 КК України, які відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів.
На обґрунтування висунутого обвинувачення прокурором надані докази, які судом першої інстанції будуть перевірятися на предмет їх належності, допустимості, достатності та взаємозв'язку.
Перевіривши наявні матеріали провадження, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ризики, вказані прокурором у клопотанні, не зменшились та існують на цей час.
Такими ризиками є: ризик переховування від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення - з огляду на характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, відомості про особу обвинуваченого, який хоч і є раніше не судимою особою, має певні соціальні зв'язки та постійне місце проживання, проте, наразі обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування, за які передбачено покарання, пов'язане виключно з ізоляцією від суспільства на тривалий строк, відомості про те, що обвинувачений має стабільне та законне джерело доходів, в наявних матеріалах провадження немає. Також, з наявних матеріалів провадження убачається, що судовий розгляд кримінального провадження ще не завершений, на час розгляду клопотання всі докази судом першої інстанції ще не досліджені.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і вважає, що викладене в сукупності свідчить про наявність ризиків, на які посилається прокурор, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Оцінивши всі обставини у сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що задля забезпечення цього провадження необхідно продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, оскільки ризики, які існували на момент застосування до останнього вказаного запобіжного заходу не зменшились, з огляду на особу обвинуваченого, характер, фактичні обставини та ступінь тяжкості інкримінованих останньому кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання.
З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження та відомостей про особу обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цих ризиків.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість тримання особи під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, та ті, що заявлені при апеляційному розгляді стороною захисту та обвинуваченим ОСОБА_6 , на думку колегії суддів, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Зокрема, доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, перевірялися судом та спростовані в оскаржуваній ухвалі, яка є належним чином вмотивованою.
В ухвалі зазначені обставини, з урахуванням яких суд дійшов висновку про неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу.
На думку колегії суддів, ризики, які встановлені судом першої інстанції є обґрунтованими та підтвердженими наявними в справі доказами.
При цьому, враховуючи положення ч.4 ст.183 КПК України, суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою обґрунтовано не визначав розмір застави (як альтернативного запобіжного заходу) обвинуваченому ОСОБА_6 , оскільки, останній обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, пов'язаних із застосуванням насильства та погрозою його застосування.
Свої висновки про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд належним чином вмотивував.
З вищевказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується, оскільки наявними матеріалами провадження доведено обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , а також те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання встановлених ризиків
Доводи сторони захисту про те, що ризики на які посилається прокурор, є надуманими та такими, що не підтверджується матеріалами справи, на думку колегії суддів, не є слушними з підстав, наведених вище.
На думку колегії суддів, в цьому випадку існування ризиків, вказаних прокурором у клопотанні є доведеним, з огляду на характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_6 злочинів, які є тяжкими та особливо тяжкими, за які передбачено суворе покарання виключно у виді позбавлення волі на тривалий строк. Згідно з обвинувальним актом, кримінальні правопорушення вчинено організованою групою осіб, в умовах воєнного стану, із застосуванням насильства та погрозою його застосування. З наявних матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали убачається, що з'ясування обставин провадження та дослідження доказів триває.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність задоволення поданого клопотання.
В свою чергу, надані сторонами докази суд має досліджувати у встановленому законом порядку та оцінювати у їх сукупності.
Відповідно, те, що до клопотання прокурора не додано додатків (доказів) на підтвердження висунутого обвинувачення, не вказує на необґрунтованість вказаного клопотання і само по собі не є підставою для відмови в його задоволенні, з огляду на те, що останнє подане на стадії судового провадження.
Обставини, на які, посилається сторона захисту, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_6 є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на його утриманні знаходиться дитина з інвалідністю, відповідно, він є її опікуном, та те, що обвинувачений ОСОБА_6 на обліках в наркологічному і психіатричному диспансері не перебуває, на думку колегії суддів, правильність висновків суду першої інстанції теж не спростовують, оскільки суттєво не зменшують встановлених ризиків та в цьому випадку не свідчать про достатність застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу для забезпечення його належної процесуальної поведінки і запобігання встановлених ризиків.
Колегія суддів вважає, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості діянь, що йому інкримінуються.
Дані про те, що обвинувачений ОСОБА_6 за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні, та при апеляційному розгляді суду апеляційної інстанції таких відомостей не надано.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином вмотивованою, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б були підставою для скасування вказаної ухвали суду, при апеляційному її перегляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 422-1 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника - обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 25 лютого 2025 року, якою задоволене клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 та продовжений строк дії запобіжного заходу щодо останнього у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб тобто до 23 квітня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення та не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4